Справа № 496/7494/25
16 квітня 2026 року с-ще.Овідіополь?
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:?
головуючого?судді Спічака Вадима Олексійовича
за участю секретаря судового засідання?Лизогубенко Владлени Олександрівни?
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833 до ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,-???
ВСТАНОВИВ:?
Стислий виклад позиції позивача.?
ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 22.12.2024-100002086 від 22.12.2024 у розмірі 27900 грн. 00 коп., та суму сплаченого Позивачем судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ «Споживчий центр» (надалі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник) 22.12.2024 р. уклали Кредитний договір (оферти) № 22.12.2024-100002086.
Відповідно до умов кредитного договору № 22.12.2024-100002086 від 22.12.2024 року Позичальнику надається Кредит на наступних умовах: 1. Дата надання/видачі кредиту - 22/12/2024; 2. Сума Кредиту: 9000 грн. 00 коп. 3. Строк, на який надається Кредит - 140 днів з дати його надання 4. Дата повернення (виплати) кредиту - 10.05.2025.
Позивач зазначає, що Кредитодавцем надано Позичальнику кредит у розмірі 9000 грн. на строк зазначений в умовах кредитного договору, отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі.
Позивач вказує, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на момент пред'явлення позову утворилась заборгованість у розмірі 27900 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 9000 грн., по процентам в розмірі 12600 грн., по комісії в розмірі 1800 грн., по неустойці за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов'язання, у розмірі 4500 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
Рух справи у суді
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 січня 2026 року провадження по справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, що передбачено ст.ст.274-279 ЦПК України, оскільки дана справа підпадає під ознаки малозначної справи.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, при зверненні з позовом до суду просив розглядати справу у його відсутність, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Відзиву від відповідача на позов до суду не надходило, заяв про розгляд справи у його відсутність до суду останній не подавав.
У відповідності до п.3, п.4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідач своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, не використав наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд, враховуючи згоду позивача, відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом
Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» (надалі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник) 22.12.2024 р. укладено Кредитний договір (оферти) № 22.12.2024-100002086.
ОСОБА_1 , використовуючи електронний підпис одноразовим ідентифікатором, 22.12.2024 року підписала Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 9000,00 грн., а отже акцептовано умови Договору
Позичальник ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору № 22.12.2024-100002086 пройшла ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.
Відповідно до умов кредитного договору № 22.12.2024-100002086 від 22.12.2024 року Позичальнику надається Кредит на наступних умовах: 1. Дата надання/видачі кредиту - 22/12/2024; 2. Сума Кредиту: 9000 грн. 00 коп. 3. Строк, на який надається Кредит - 140 днів з дати його надання 4. Дата повернення (виплати) кредиту - 10.05.2025; 5. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту передбачена. Продовження (лонгація, пролонгація) строку договору не передбачена. Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Кредитодавець також інформує Позичальника про зміну строку повернення Кредиту шляхом відправлення повідомлення в особистий кабінет Позичальника на вебсайті Кредитодавця, який є створеним на момент укладення даного кредитного договору або створюється Позичальнику при укладенні ним даного договору, та є обраним за згодою з Позичальником каналом для комунікації, для відправлення повідомлень про зміну строку повернення Кредиту та строку виплати кредиту. Ініціювання споживачем продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування відбувається без змін умов попередньо укладеного договору в бік погіршення для споживача. 6. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 7. Комісія, пов'язана з наданням Кредиту (надалі - "Комісія", економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 20% від суми Кредиту та дорівнює 1800 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту. 8. Договором не передбачено змін в умовах надання фінансової послуги, щодо якої укладено договір, крім продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування та строку виплати кредиту у порядку, передбаченому договором. 9. Протягом строку дії договору тарифи та комісія(ії) за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг. 10. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.87% (денна процентна ставка) = (11004.6 / 9000)/ 140 ? 100%. 15. Неустойка: 90 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до квитанції про перерахунок коштів Кредитодавцем надано Позичальнику кредит у розмірі 9000 грн. на строк зазначений в умовах кредитного договору.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованності, ОСОБА_2 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, у нього утворилась заборгованість у розмірі 27900 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 9000 грн., по процентам в розмірі 12600 грн., по комісії в розмірі 1800 грн., по неустойці за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов'язання, у розмірі 4500 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
Відповідач не надав до суду доказів виконання умов Договору, погашення чи спростування заборгованості.
Норми права, застосовані судом, та висновки суду
Частиною першою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно ч. 2 ст.1050 ЦК України, якщо за договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі наданих у справі доказів, відповідач умови укладеного Договору не виконує, через що у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у сумі 14640 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 9000 грн., по процентам в розмірі 12600 грн.
Натомість суд вважає, що вимоги в частині стягнення заборгованості за сумою комісії - 1800 та заборгованості за сумою по неустойці - 4500 гривень, задоволенню не підлягають.
Щодо стягнення заборгованості за комісією у розмірі 1800 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 вирішувала питання: чи можливе встановлення комісії за обслуговування кредиту згідно Закону України «Про споживче кредитування; чи має кваліфікуватися умова договору, що передбачає комісію, як дійсна /нікчемна/оспорювана.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові вказала, що Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, а згідно з п. 3.2.4 кредитного договору позичальник має право не частіше одного разу на місяць вимагати у банку безоплатного надання інформації про поточний розмір його заборгованості. Разом з тим зробила висновок про нікчемність в цілому пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, зокрема не лише щодо щомісячного інформування про розмір заборгованості, але й опрацювання запитів позичальника, надання інформації по рахунку.
Згідно з висновку Великої Палати Верховного Суду комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст.11, ч. 5 ст.12цьогоЗакону.
Зокрема, оскільки позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що положення пунктів кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду має бути врахований під час розгляду даної справи.
Велика Палата Верховного Суду у пунктах 71-73 постанови від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90 цс19) дійшла таких висновків: недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України); якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтepecy позивача; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) сформульовано висновки про те, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов'язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) знов наголосила, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20). Судове рішення щодо правових наслідків недійсного правочину, в якому суд у мотивувальній частині робить висновки щодо дійсності чи нікчемності правочину, відповідає зазначеному принципу.
З матеріалів справи вбачається, що під час користування кредитом відповідач пропонує Банку надавати йому послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та Договором, за надання яких пропонує встановити комісійну винагороду.
З врахуванням вищенаведеного, аналізуючи зміст кредитного договору, укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем, суд дійшов висновку про те, що відповідачу встановлено щомісячну комісію за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, не доведено належними і допустими доказами про їх надання, відтак такі положення договору є нікчемними в силу частини 1,2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо стягнення заборгованості за неустойкою у розмірі 4500,00 грн.
Відповідно до п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України?у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної?статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває на час розгляду даної справи.
Оскільки позивачем у період дії в Україні воєнного стану нараховано відповідачу до сплати неустойку в розмірі 4500,00 грн., від сплати якої позичальник звільняється в силу зазначених вище вимог?ЦК України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення такої неустойки.
Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 22.12.2024-100002086 від 22.12.2024 у розмірі 21600 гривень 00 копійки, яка складається із заборгованості за сумою кредиту 9000 гривень 00 копійок; заборгованості по процентам в розмірі 12600 гривень.
Щодо судового збору.?
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору суд враховує, що згідно платіжної інструкції №СЦ00051675 від 07.11.2025 року, позивачем при зверненні з даним позовом до суду через систему «Електронний суд» сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.?
Оскільки позов задоволено частково, то відповідно до положень?ст. 141 ЦПК України?з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1872,40 (2422,40* 21600,00/ 27900,00) гривень.?
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.?4,?5,?10,?76-82,?89,?263-265,?280-282 ЦПК України, суд,-?
УХВАЛИВ:?
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.?
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», (юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833), суму заборгованості за кредитним договором № 22.12.2024-100002086 від 22.12.2024 року у розмірі 21600 гривень 00 копійок.?
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», (юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833), судовий збір у розмірі 1872 гривень 40 копійок.?
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.??
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.??
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подано заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.??
Суддя Спічак В.О.??