Справа № 947/15453/26
Провадження № 2-а/947/149/26
про залишення позову без руху та усунення недоліків
16.04.2026 року
суддя Київського районного суду м. Одеси Куриленко О.М., розглянувши матеріали справи за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до командира 2 взводу 4 роти 1 батальйону лейтенанта поліції Титаренка Владислава Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та стягнення коштів,
15 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» позивач звернувся з адміністративним позовом, в якому просить: скасувати постанову серії ЕНА №7013049 від 12.04.2026 року та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Частиною 1 статті 25 КАС України передбачено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Однак, суддя, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов слід залишити без руху з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями ст. 46 КАС України, сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до ст.213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (частини 1 та 2 ст.222 КУпАП).
При цьому, приписами ч.1 ст.13 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.
Відповідно до ч.1 ст.15 «Про Національну поліцію» територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.
Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, є саме орган Національної поліції - суб'єкт владних повноважень, а не підрозділ Національної поліції або ж особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Правову позицію з даного питання було висловлено Верховним Судом у постанові від 26 грудня 2019 року по справі №724/716/16-а (провадження № К/9901/12750/18).
Органом Національної поліції у цьому випадку є Департамент патрульної поліції, тобто суб'єкт владних повноважень, від імені якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення.
В порушення вимог ст. 160 КАС позивачем не указано: відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви .
Відповідно до частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Позивачем не надано доказів надсилання копії позовної заяви та копій доданих документів відповідачу.
Крім того, абз.2 ч.5 ст.18 КАС України визначено, що Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Однак, у позовній заяві не зазначено відомостей про наявність або відсутність зареєстрованих електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку, відносно учасників справи.
За наслідком чого позивачеві необхідно вказати у позові чи окремому документі про наявність або відсутність зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку, відносно учасників справи: позивача та відповідача.
Відповідно до ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Серед іншого, суд звертає увагу позивача на необхідності чіткого і конкретного формулювання додатків до позову при формуванні переліку додатків через систему «Електронний суд», оскільки зазначення додатків: "Screenshot_2026-04-15-01-23-58-689_com.google.android.apps.photos-edit.jpg"; "Screenshot_2026-04-15-01-24-48-880_com.google.android.apps.photos-edit.jpg.", "Screenshot_2026-04-15-01-26-58-313_com.google.android.apps.photos-edit.jpg.", "receipt.pdf.", унеможливлює визначення документів які позивач додає до позову. Належним зазначенням додатку є зазначення назви документу та його реквізитів (номеру, дати та інше).
Дане питання є надзвичайно важливим та до нього не слід відноситись формально, оскільки саме від того як сформульовано додатки до позову, залежить висновок про те, звідки в матеріалах справи опинився той чи інший документ.
Заявлені у позові додатки не відповідають фактичній кількості і виду додатків які додано.
Як наслідок, слід вказувати назву документа і його реквізити; у такому випадку легко ідентифікувати документ який позивач додає до позову. В іншому випадку, виникає плутанина із додатками та невідповідність переліку додатків фактично доданим документам. Якщо документ відсутній у додатку, то суд не має підстав враховувати його як доказ, оскільки його не додано до позову.
Отже, позивачу необхідно ретельно перевірити перелік документів та чітко і зрозуміло сформувати додатки до позову.
Так, згідно до чинного законодавства України адміністративний позов підлягає залишенню без руху з наданням заявникові строку для усунення недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 161, 169 КАС України, суддя, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до командира 2 взводу 4 роти 1 батальйону лейтенанта поліції Титаренка Владислава Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та стягнення коштів, - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - п'ять днів з дня отримання копії даної ухвали.
Попередити, що у разі невиконання вимог суду у вказаний строк, заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу.
Ухвала в апеляційному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя Куриленко О. М.