Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/306/26
Провадження № 2/499/365/26
Іменем України
16 квітня 2026 року селище Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області в складі головуючого судді Погорєлова І. В., за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Іванівка Березівського району Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Сіті Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач послався на те, що 13.02.2024 року між AT «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено Заяву про відкриття Карткового рахунку та надання Кредиту «Кредитна картка» №010-RO-82-256028835 (кредитний договір), відповідно до якого банк відкрив картковий рахунок ОСОБА_1 та встановив поточний ліміт, розмір якого на дату початку кредитування становив 30000,00 грн., з максимальним лімітом 500000,00 грн.
Строк кредиту 3000 місяців, з кінцевим терміном повного погашення 13.02.2049 року. Процентна ставка 48,00% річних. Факт надання коштів підтверджується випискою по рахунку. Проте в супереч умовам кредитного договору, відповідач свої зобов'язання не виконав, що стало підставою для звернення до суду.
20.02.2024 АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» уклали договір відступлення права вимоги №114/2-67-F, за умовами якого до ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №010-RO-82-256028835 від 13.02.2024 року.
Відповідач порушив свої зобов'язання за вищевказаним кредитним договором, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 33987,58 грн., що складається з: 30000,00 грн заборгованості за кредитом, 3987,58 грн. заборгованості за процентами.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором та судові витрати, які складаються із сплати судового збору та витрат на правничу допомогу.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно і належним чином, в позовній заяві просив здійснювати розгляд справи без участі позивача та представника, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явився, на адресу суду повернувся конверт, в якому відповідачу направлялася судова повістка, ухвала про відкриття провадження з зазначенням двох дат судових засідань, копія позову з додатками, з відмітками, що адресат відсутній за вказаною адресою.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Водночас у своїй постанові від 10.05.2023 року у справі №755/17944/18 провадження № 61-185св23 ВС зазначив, що наявна в матеріалах справи довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки. Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Тому, зважаючи на ту обставину, що відповідачу судова кореспонденція була направлена за адресою місця реєстрації, встановленій судом, то відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, заяв та клопотань не надав, відзиву не надіслав, про причини неявки не повідомив, тому суд визнає його неявку з неповажних причин та вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними матеріалами.
На виконання вимог ст.281 ЦПК України судом 16.04.2026 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 13.02.2024 року між AT «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено Заяву про відкриття Карткового рахунку та надання Кредиту «Кредитна картка» №010-RO-82-256028835 (кредитний договір), відповідно до якого банк відкрив картковий рахунок ОСОБА_1 та встановив поточний ліміт, розмір якого на дату початку кредитування становив 30000,00 грн., з максимальним лімітом 500000,00 грн. Строк кредиту 3000 місяців, з кінцевим терміном повного погашення 13.02.2049 року. Процентна ставка 48,00% річних, що підтверджується копією договору.
АТ «Райффайзен Банк Аваль» виконало своє грошове зобов'язання та надало ОСОБА_1 грошові кошти. Вказана обставина підтверджується випискою по рахунку відповідача за період з 14.02.2024 року по 10.03.2024 року. З вказаної виписки також вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами.
20.02.2024 АТ «Райффайзен Банк» (перейменовано з «Райффайзен Банк Аваль») та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» уклали договір відступлення права вимоги №114/2-67-F, за умовами якого до ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №010-RO-82-256028835 від 13.02.2024 року.
На підтвердження переходу прав вимоги позивач надає договір відступлення прав вимоги №114/2-67-F від 20.02.2024, реєстр боржників до договору відступлення прав вимоги №114/2-67-F від , а також платіжну інструкцію №2505 на підтвердження оплати за договором відступлення прав вимоги.
Згідно розрахунку заборгованості за договором №010-RO-82-256028835 від 13.02.2024 року станом на 18.10.2024 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 33987,58 грн., що складається з: 30000,00 грн. заборгованості за кредитом, 3987,58 грн. заборгованості за процентами.
Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитування, які регулюються Цивільним кодексом України.
Положеннями частини першої статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Таким чином судом встановлено, що укладений між сторонами Договір №010-RO-82-256028835 від 13.02.2024 року, відповідає формі, передбаченій ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України.
Судом встановлено, що договір укладений між сторонами в порядку та спосіб визначеному у ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», ЗУ «Про електронну комерцію» та ЗУ «Про електронний цифровий підпис».
Таким чином, матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що відповідачем був укладений кредитний договір №010-RO-82-256028835 від 13.02.2024 року в електронній формі, умови якого позикодавцем були виконані. Відповідач у передбачений договорами строк заборгованість не повернув.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.
Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
Зобов'язання, згідно із ст. 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов'язковості виконання договору.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Крім того, ч.2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи, що АТ «Райффайзен Банк Аваль» відповідно до кредитного договору надало відповідачу ОСОБА_1 кредит, однак відповідач кошти не повернув, тому заборгованість за кредитним договором Договір №010-RO-82-256028835 від 13.02.2024 року в розмірі 33987,58 грн. необхідно стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Сіті Фінанс», як нового кредитора, що отримав право грошової вимоги до відповідача.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед ТОВ «Фінансова Компанія «Сіті Фінанс», не довела відсутність заборгованості.
Таким чином позовні вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Сіті Фінанс» про стягнення заборгованості у розмірі 33987,58 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі частин 1 та 13 статті 141 ЦПК України судовій збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач поніс і документально підтвердив витрати по сплаті судового збору при подачі позовної заяви в сумі 3328,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом ст. 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За ст. 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Суд встановив, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн. підтверджуються матеріалами справи.
Суд вважає, що відображена у доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності, співмірності та часу витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має врахувати розумність заявленого розміру, а також має пересвідчитись, що витрати є співмірними зі складністю справи, наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений на їх надання час відповідають критерію реальності витрат, були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Суд зауважує, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7500,00 грн., беручи до уваги типовість даної категорії справ, незначну ціну позову, спрощений порядок розгляду, відсутність участі в судових засіданнях, відсутність складних за змістом та об'ємних за обсягом: відповіді на відзив, інших нетипових процесуальних заяв та клопотань, є завищеними, належним чином не обґрунтованими, такими, що не відповідають критерію реальності витрат, та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат, а тому з врахуванням критерію реальності адвокатських послуг (їх дійсності та необхідності), враховуючи складність справи та виконані роботи, принцип співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру до 3000,00 гривень.
Керуючись ст. ст.12, 13, 81 ,274, 279, 265, 268, 273, 280, 281 ЦПК України, суд, -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Фінанс» (вул. Січових Стрільців 37/41 м. Київ, код ЄДРПОУ 39508708) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Фінанс» заборгованість за кредитним договором №010-RO-82-256028835 від 13.02.2024 року у розмірі 33987,58 грн. (тридцять три тисячі дев'ятсот вісімдесят сім гривень 58 коп.), з яких:
30000,00 грн. - заборгованості за кредитом;
3987,58 грн. - заборгованості за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Фінанс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3328,00 грн. (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.)
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.
СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ