Справа № 951/168/26
Провадження №2/951/174/2026
16 квітня 2026 року
Козівський районний суд Тернопільської області
у складі головуючої судді Гриновець О. Б.
з участю секретаря судового засідання Галаса В. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
встановив:
короткий виклад обставин справи.
03.03.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі по тексту - ТОВ «Бізнес Позика») - Мовчан В. В. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 у якій просить стягнути з останнього заборгованість за договором № 543892-КС-001 про надання кредиту від 23.06.2025 в розмірі 29 760, 80 грн й судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 23.06.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 543892-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов кредитного договору товариство надало позичальнику грошові кошти в сумі 11 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а останній зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом.
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало та надало відповідачу грошові кошти в розмірі 11 000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника, що підтверджується довідкою про перерахування коштів.
До теперішнього часу ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти, чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором. Тож у боржника станом на 15.02.2026 утворилась заборгованість в розмірі 29 760, 80 грн, з яких: 10 720 грн - тіло кредиту, 13 610, 80 грн - проценти, 5 280 грн - відсотки відповідно до ст. 625 ЦК України, 150 грн - комісія.
З огляду на те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань, не погашає заборгованість за кредитним договором, представник позивача в силу вимог статей 525, 526, 530, 610, 626, 628, 1049, 1050 ЦК України, 4, 27, 175 ЦПК України, 60-62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» просить, серед іншого, позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 543892-КС-001 про надання кредиту від 23.06.2025 в розмірі 29 760, 80 грн й судові витрати - 2 662, 40 грн судового збору.
Процесуальні дії у справі.
Позовна заява надійшла до суду 04.03.2026.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2026 для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Гриновець О. Б.
Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області Гриновець О. Б. від 09.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду й відкрито провадження в справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Також згідно з ухвали суду від 09.03.2026 витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» письмові докази, які зазначені у такій й знаходяться у матеріалах справи.
Згідно з ухвали суду від 01.04.2026 судове засідання відкладалося з підстав, визначених у такій.
Позиція учасників справи.
01.04.2026 ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву через електронну пошту Козівського районного суду Тернопільської області без накладення ЕЦП (електронного цифрового підпису). У такому відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій відповідно до ст. 551 ЦК України, перевірити обгрунтованість нарахованих процентів, врахувати його фінансове становище.
Представник ТОВ «Бізнес Позика» - Мовчан В. В. в судове засідання не з'явився. У позовній заяві просить здійснювати розгляд справи у його відсутності.
Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд забезпечив сторонам можливість ефективно представляти свою справу в суді. Розгляд справи проводився у відкритому судовому засіданні. Сторони повідомлялись про дату, місце та час розгляду справи.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Про існування будь-яких інших доказів, які мають важливе значення й не були долучені до справи сторони суду не повідомляли, заразом в силу частин 2, 3, 4 ст. 83 ЦПК України вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом або в цей строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.
Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч. 3 ст. 367 ЦПК України). Тож якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.
Встановлені судом фактичні обставини справи.
Згідно з паспорта споживчого кредиту ТОВ «Бізнес Позика» 23.06.2025 ініціювало надання ОСОБА_1 інформації про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, що були запропоновані, виходячи із обраних позичальником умов кредитування.
23.06.2025 ТОВ «Бізнес Позика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 543892-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма).
23.06.2025 ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 543892-КС-001 про надання кредиту на умовах, визначених офертою.
23.06.2025 між сторонами було укладено договір № 543892-КС-001 про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця, що підтверджується візуальною формою послідовності дій щодо укладення електронного договору про надання кредиту.
Згідно з п. 2 договору ТОВ «Бізнес Позика» надає ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 11 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту - 24 тижнів. Процентна ставка: 1 % фіксована. Комісія за надання кредиту: 2 200 грн. Загальний розмір наданого кредиту 11 000 грн. Термін дії договору - до 08.12.2025. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 27 141, 58 грн.
ОСОБА_1 підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-3365 в порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
У анкеті клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи) вказані анкетні дані ОСОБА_1 , РНОКПП, номер паспорта, сума бажаного кредиту, а також номер банківського рахунку/банківської картки для перерахунку коштів № НОМЕР_1 .
Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі та переказав 23.06.2025 ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 11 000 грн; номер платіжної картки № НОМЕР_2 , вказаний позичальником при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті, про що свідчить долучена до матеріалів справи довідка ТОВ «ПрофітГід» про здійснення переказу грошових коштів.
Відповідно до розрахунку ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість відповідача за кредитним договором № 543892-КС-001 від 23.06.2025 становить 29 760, 80 грн, з яких: 10 720 грн - тіло кредиту, 13 610, 80 грн - проценти, 5 280 грн - відсотки відповідно до ст. 625 ЦК України, 150 грн - комісія.
Також відповідно до листа АТ КБ «ПриватБанк» від 17.03.2026 банківська картка № НОМЕР_1 емітована на ім'я ОСОБА_1 . На картковий рахунок відповідача 23.06.2025 були зараховані кошти в сумі 11 000 грн, що також підтверджується випискою по картці за період з 23.06.2025 до 08.12.2025.
Тож судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань перед кредитодавцем за договором кредиту, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Позивач свої зобов'язання за договором кредиту виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.
Застосоване судом законодавство та висновки суду.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отож будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 в справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Так електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор може бути замінений іншою особою внаслідок передавання своїх прав іншій особі за правочином.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Так як ОСОБА_1 порушено умови кредитного договору суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлені вимоги про стягнення із відповідача, як боржника, заборгованості за вказаним договором, що підтверджується наданими позивачем доказами, які долучено до матеріалів справи.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по відсотках, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 5 280 грн суд зазначає таке.
Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX (набрав чинності 17.03.2022) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнений пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Також Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64» на території України введений військовий стан, який згодом на підставі Указів Президента продовжувався та триває на час розгляду даної справи в суді.
Так як кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 23.06.2025, тобто у період дії в Україні воєнного стану вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 5 280 грн є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення комісії за видачу кредиту, то суд вважає, що нарахування позивачем комісії в розмірі 150 грн не відповідає вимогам законодавства, з огляду на таке.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України). Отже суть зобов'язання за кредитним договором полягає в обов'язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов'язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.
Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
З погляду на принципи справедливості й добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).
Тож положення укладеного між сторонами кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію за видачу кредиту в терміни та у розмірах, визначених договором, є нікчемними.
Отож суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика»» підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з платіжною інструкцією № 5382 від 27.02.2026 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662, 40 грн.
Так як заявлені позовні вимоги задоволено частково, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2 176, 63 грн (з розрахунку 24 330, 80 х 2 662, 40/29 760, 80).
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України
ухвалив:
задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором про надання кредиту № 543892-КС-001 від 23.06.2025 в розмірі 24 330 /двадцять чотири тисячі триста тридцять/ гривень 80 /вісімдесят/ копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 2 176 /дві тисячі сто сімдесят шість/ гривень 63 /шістдесят три/ копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дата складення повного рішення суду 16.04.2026.
Повне найменування сторін:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»; місцезнаходження: бульв. Лесі Українки, 26/411, м. Київ, код ЄДРПОУ 41084239;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Суддя О. Б. Гриновець