печерський районний суд міста києва
Справа № 757/17636/26-к
пр. 1-кс-22055/26
14 квітня 2026 року 19 лютого 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 , яка подана в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України, що полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024000000000560 від 18.0.2024 року, -
27.03.2026 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , яка подана в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України, що полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024000000000560 від 18.0.2024 року.
В обґрунтування доводів та вимог скарги адвокатом зазначено, що 23.09.2024 слідчими ГСУ НП України, на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/42772/24-к, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , що згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, на праві приватної власності належить та фактично перебуває у користуванні ОСОБА_4 , під час якого вилучено, окрім іншого: мобільні телефони та ноутбук.
На даний час відсутні будь-які відомості про те, що за результатами проведення обшуку щодо вилученого майна в подальшому слідчим суддею було вирішено питання про арешт майна. Вилучене майно не має жодного відношення до кримінального провадження, а відтак повинно бути повернуто його власникам.
Адвокат з'явився до суду та подав заявуф про проведення судового засідання у його відсутність, вимоги підтримав та просив задовольнити.
Слідчий та/або прокурор у судове засідання не з'явився, про розгляд скарги повідомлений належним чином.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
За вказаних обставин, слідчим суддею з метою забезпечення дотримання розумних строків розгляду скарги, визнано можливим її розгляд у відсутність сторін, при цьому слідчим суддею враховано положення ст.ст. 26, 306 КПК України.
Вивчивши скаргу, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.
Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024000000000560 від 18.03.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 321 КК України.
Ухвалою слідчого судді № 757/42772/24-к задоволено клопотання та надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , що згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, на праві приватної власності належить та фактично перебуває у користуванні ОСОБА_4 , з метою відшукання та вилучення: сильнодіючих речовин та сильнодіючих лікарських засобів, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, фальсифікованих лікарських засобів, незареєстрованих лікарських засобів із маркуванням на іноземних мовах; знаряддя та обладнання, рідин невстановленого походження для незаконного їх виготовлення, зважування, пакування, голографічних зображень, етикеток, інструкцій про застосування, первинних та вторинних упакувань для лікарських засобів, блістерів, ампул, квитанцій/ТТН про поштові відправлення, мобільних телефонів, сім-карток, тримачів від них, за допомогою яких фігуранти спілкуються між собою, обговорюючи злочинні наміри та дії, документи, чорнові записи, які містять або можуть містити дані про здійснення незаконного збуту вказаних речовин, комп'ютерної техніки та носіїв інформації, яка може містити відомості щодо обставин вчинення вказаного злочину, зокрема асортименту зазначених речовин та бази даних осіб, які являються покупцями сильнодіючих речовин та сильнодіючих лікарських засобів, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, фальсифікованих лікарських засобів, банківських карток.
Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
21.06.2024 в межах вказаного кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16.12.2024 у справі №757/26293/24-к проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а саме за адресою: АДРЕСА_2 , яка на праві власності зареєстровано за ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , під час якого було виявлено та вилучено майно.
Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Слідчий суддя, при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною 5 статті 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).
ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).
У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).
Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.
Таким чином, слідчий суддя, дослідивши обставини скарги, прийшов до висновку про відмову у задоволенні скарги, оскільки при зверненні до суду представник не обґрунтовує належним чином обставини, на які посилається та не надає доказів того, що майно, на поверненні якого він наполягає, не відносяться до кримінального провадження, не є предметом дослідження у кримінальному провадженні.
Окрім цього, адвокатом, станом на день розгляду скарги, не надано слідчому судді актуальної інформації щодо того чи звертався орган досудового розслідування до суду з клопотанням про арешт майна та про стадію досудового розслідування, враховуючи, що обшук був проведений майже два роки тому.
На підставі викладеного, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про необґрунтованість вимог скарги, а відтак у задоволенні вимог скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Відмовити у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 , яка подана в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України, що полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024000000000560 від 18.0.2024 року.
Ухвала слідчого судді не може бути оскаржена, набирає законної сили з моменту її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_8