Справа №752/17131/25
Провадження № 2/752/5736/26
Іменем України
15.04.2026 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Чекулаєва С.О.,
за участі секретаря Ільніцької І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про визнання особистою приватною власністю майна
ОСОБА_1 (надалі за текстом також - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (надалі за текстом також - відповідач) в якому просив суд, визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) право особистої приватної власності на таке майно:
-нежитлове приміщення №808-8, яке знаходиться на 1-му поверсі в будинку АДРЕСА_1 , загальною площею - 2,8 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2702444580000), придбаного за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 15.05.2023 посвідченого приватним нотаріусом КМНО Бишевець О.В.;
-квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею - 82,9 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2693066180000), придбану за договором купівлі-продажу квартири від 25.03.2026, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Бишевець О.В.
Стислий виклад позиції позивача
Вимоги позивача обґрунтовуються тим, що 30.10.2021 між сторонами був укладений шлюб.
Під час перебування у шлюбі позивачем здійснено оплату за наступне майно за рахунок власних коштів, які мали особистий характер та не належали до об'єктів спільної сумісної власності подружжя: нежитлове приміщення - комору для зберігання велосипедів № 808-8 загальною площею 2,8 кв.м, розташовану на 1-му поверсі в будинку АДРЕСА_1 , що придбане на підставі договору купівлі-продажу від 15.05.2023 та майнові права на квартиру загальною площею 82,9 кв.м у тому ж будинку (на 5 поверсі), придбані на підставі попереднього договору купівлі-продажу квартири від 15.05.2023.
Позивач набув права власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею - 82,9 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2693066180000) на підставі Договору купівлі-продажу від 25.03.2026 посвідченого приватним нотаріусом КМНО Бишевець О.В.
Позивач стверджує, що зазначене майно не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки: оплата за вказані вище об'єкти була здійснена позивачем за його особисті кошти, джерелом яких є накопичення, доходи від трудової діяльності та інші надходження, сформовані ним до укладення шлюбу, а також частково - з грошових надходжень, які знаходилися в його розпорядженні та мали індивідуальне джерело походження; правові підстави набуття зазначеного вище майна містяться в інвестиційних договорах, укладених до дати укладення шлюбу; розрахунки за вказаними договорами були здійснені позивачем самостійно, без участі третіх осіб, за рахунок коштів, які перебували в його повному особистому розпорядженні. Факт оплати підтверджується банківськими виписками, платіжними інструкціями, а також офіційними повідомленнями від АТ «СЕНС БАНК» щодо проведених транзакцій.
Позивач також вказує, що після завершення будівництва об'єктів, на підтвердження його прав на спірне майно, було укладено такі договори: договір про припинення інвестиційного договору № 02508/144 із одночасним укладенням попереднього договору купівлі-продажу квартири (№ 8-144) та договір купівлі-продажу нежитлового приміщення. Зазначені договори оформлювалися вже після державної реєстрації шлюбу, однак їх укладення мало технічний, формалізований характер і було зумовлене необхідністю приведення правовідносин у відповідність до завершеного будівництва та введення об'єктів в експлуатацію.
Умовами обох договорів прямо передбачено, що грошові кошти, раніше внесені позивачем у рамках інвестиційного договору, зараховуються в рахунок вартості відповідного об'єкта нерухомості. Таким чином, фактичне фінансування придбання майна було здійснене задовго до укладення шлюбу, що свідчить про особистий характер джерела походження коштів та відсутність спільного сімейного інвестування у ці об'єкти.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач позов визнала, про що подала до суду відповідні заяви від 24.10.2025 та від 31.03.2026, а також заяву посвідчену нотаріусом Республіки Польша від 20.03.2026.
Процесуальні дії у справі
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 14.07.2025 головуючим суддею у справі визначений суддя Голосіївського районного суду міста Києва Чекулаєв С.О.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 21.07.2025 відкрито провадження у справі, за правилами загального позовного провадження.
24.10.2025 відповідач подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та про визнання позову.
27.03.2026 від позивача до суду надійшла заява про зміну підстав позову.
31.03.2026 відповідач подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та про визнання позову.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Частиною четвертою статті 206 ЦПК України визначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи те, що відповідач подав до суду заяву про визнання позову, з'ясувавши обставини справи суд дійшв до висновку про можливість ухвалення рішення у підготовчому засіданні.
Фактичні обставини встановлені судом
30.10.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено шлюб. Прізвище дружини змінено з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».
29.01.2021 між ОСОБА_1 та АТ «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «АКЦЕНТ» укладено Інвестиційний договір №02508/02508-08 предметом якого є оплата вартості нежитлового приміщення для зберігання велосипедів (комора), проектний номер 02508-08 в Будинку, Сексція №02508, поверх 1, загальна проектна площа 3,0 кв.м.
15.05.2023 між ОСОБА_1 та АТ «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «АКЦЕНТ» укладено Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення №808-8, яке знаходиться на 1-му поверсі в будинку АДРЕСА_1 , загальною площею - 2,8 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2702444580000), що посвідчений приватним нотаріусом КМНО Бишевець О.В.
21.08.2020 між ОСОБА_1 та АТ «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ТЕННЕССІ» укладено Інвестиційний договір №02508/144 предметом якого є оплата інвестором (позивачем) вартості квартири з проектним номером АДРЕСА_3 , загальна проектна площа 81,1 кв.м.
15.05.2023 між ОСОБА_1 та АТ «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ТЕННЕССІ» укладений Попередній договір купівлі - продажу згідно якого об'єктом купівлі-продажу за Основним договором буде квартира АДРЕСА_2 , загальна площа 82,9 кв.м., житлова площа 39,3 кв.м., кількість кімнат - 3.
25.03.2026 між ОСОБА_1 та АТ «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ТЕННЕССІ» укладений Договір купівлі - продажу квартираи АДРЕСА_2 , загальна площа 82,9 кв.м., житлова площа 39,3 кв.м., кількість кімнат - 3, що посвідчений приватним нотаріусом КМНО Бишевець О.В.
20.03.2026 ОСОБА_6 , перебуваючи у Республіці Польша, склала письмову заяву, що засвідчена нотаріусом цієї країни, в якій відповідач вказала, що вона є колишньою дружиною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шлюб між ними розірвано 29.07.2025, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 . Відповідач, цією заявою підтвердила, що забезпечувальні платежі за Попереднім договором купівлі - продажу від 15.05.2023 сплачувалися ОСОБА_1 за рахунок його особистих грошових коштів, які не мали походження із сімейного бюджету.
Відповідач у вказаній заяві також стверджує, що вона не має жодних претензій майнового і/або немайнового характеру до ОСОБА_1 .
Відповідно до заяв від 24.10.2025 та від 31.03.2026 відповідач позовні вимоги визнає та просить суд їх задовольнити.
Матеріали справи містять копії платіжних інструкцій з яких вбачається, що ОСОБА_1 здійснював переказ грошових коштів на рахунок АТ «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ТЕННЕССІ».
Мотиви, з яких суд дійшов висновків та закон, яким керувався суд
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності. Така норма закону встановлює презумцію права спільної сумісної власності на майно, набуте за час перебування в шлюбі.
Такі ж роз'яснення містяться у пункті 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним, та про поділ спільного майна подружжя». Зокрема, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Згідно з частиною третьою статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
Таким чином, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.
Отже, при визначенні права спільної сумісної власності подружжя на майно встановленню підлягають не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя (правові висновки Верховного Суду України, викладені в постановах від .07.09.2016р. у справі №6-801цс16; від 12.10.2016р. у справі №6-846цс16; від 07.12.2016р. у справі №6-1568цс16).
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що конструкція статті 60 СК України передбачає застосування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (постановиВС від 06 лютого 2018 року у справі №235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, від 22 лютого 2021 року у справі №264/2232/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17).
Співвідношення положень пункту 3 частини першої статті 57 та статті 60 СК України дає правову можливість визнати майно не спільною, а особистою власністю, якщо воно набуте подружжям під час перебування у зареєстрованому шлюбі, проте за особисті кошти, за умови доведення обставин, необхідних для спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, тим із подружжя, який її спростовує.
Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).
Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд встановив, що під час перебування сторін у шлюбі позивач укладав Інвестиційні договори на фінансування будівництва об'єктів нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення №808-8, яке знаходиться на 1-му поверсі в будинку АДРЕСА_1 , загальною площею - 2,8 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2702444580000) та квартири АДРЕСА_2 , загальною площею - 82,9 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2693066180000).
Оплата будівництва вказаних об'єктів нерухомості здійснювалася за рахунок особистих коштів позивача.
Згідно пункту 1 частини другої статті 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Частиною першої статті 206 ЦПК України визначено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч.4 ст.206 ЦПК України).
Враховуючи те, що відповідач визнала позовні вимоги позивача, визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб суд дійшов до висновку про наяність підстав для задоволення позову та визнання права особистої приватної власності позивача на:
- нежитлове приміщення №808-8, яке знаходиться на 1-му поверсі в будинку АДРЕСА_1 , загальною площею - 2,8 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2702444580000), придбаного за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 15.05.2023 посвідченого приватним нотаріусом КМНО Бишевець О.В.;
- квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею - 82,9 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2693066180000), придбану за договором купівлі-продажу квартири від 25.03.2026, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Бишевець О.В.
Розподіл судових витрат
Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд встановив, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 12 112,00 гривень.
Відповідно до частини першої статті 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи те, що відповідач подала до суду заяву про визнання позову до початку розгляду справи по суті позивачу з державного бюджету слід повернути 50 відсотків судового збору, що становить 6 056,00 гривень.
Таким чином, враховуючи задоволення позову, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 6 056,00 гривень.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особистою приватною власністю майна - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) право особистої приватної власності на таке майно:
- нежитлове приміщення №808-8, яке знаходиться на 1-му поверсі в будинку АДРЕСА_1 , загальною площею - 2,8 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2702444580000), придбаного за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 15.05.2023 посвідченого приватним нотаріусом КМНО Бишевець О.В.;
- квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею - 82,9 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2693066180000), придбану за договором купівлі-продажу квартири від 25.03.2026, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Бишевець О.В.
Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору, що становить 6 056 (шість тисяч п'ятдесят шість) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 6 056 (шість тисяч п'ятдесят шість) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 15.04.2026
Суддя: С.О. Чекулаєв