Справа № 752/23216/20
Провадження № 6/752/284/26
15 квітня 2026 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого - судді- Машкевич К.В.
за участю секретаря- Касаткіної А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дублікату виконавчого листа у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У лютому 2026 року заявник звернувся до суду з заявою в якій просив:
-замінити стягувана у виконавчому листі №752/23216/20 з ПАТ КБ "Приватбанк" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс».
- видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» дублікат виконавчого листа №752/23216/20 про стягнення боргу з ОСОБА_1 .
Посилається в заяві на те, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 05 лютого 2021 року задоволено позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Судом було видано виконавчий лист на виконання зазначеного рішення суду.
22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс» укладено договір факторингу № 8-22-08/2025, відповідно до якого відступлені права вимоги за кредитними договорами, у тому числі й за кредитним договором, укладеним між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем.
На примусовому виконанні перебувало виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа.
Державним виконавцем ВДВС вищевказане виконавче провадження було завершено, оригінал вищевказаного виконавчого листа направлено стягувачу.
Станом на теперішній час оригінал вищевказаного виконавчого листа на адресу стягувача не надходив, згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження жодних відкритих виконавчих проваджень про стягнення боргу з боржника на підставі вищевказаного виконавчого листа немає.
У зв'язку з вказаним, ТОВ «Капіталресурс» на даний час у зв'язку з відсутністю виконавчого документу' не може реалізувати свої права, як стягувана, що гарантовані законодавством України.
На підставі вищевикладеного просить задовольнити заяву.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27 лютого 2026 року визначено суддю Машкевич К.В.
Матеріали цивільної справи №752/23216/20 передані судді для розгляду заяви 04 березня 2026 року.
Сторони у судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
З заяви вбачається, що представник заявника просить розглядати справу у її відсутність.
У відповідності до положень ст. 442 ЦПК України суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.
Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 05 лютого 2021 року задоволено позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
На виконання зазначеного рішення Голосіївським районним судом м. Києва 13 травня 2021 року видано виконавчий лист.
Виконавчий лист № 752/23216/20 перебував на примусовому виконанні у Голосіївському ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
17 лютого 2025 року державним виконавцем Голосіївського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Заявник зазначає, що оригінал виконавчого листа на адресу АТ КБ «ПриватБанк» не надходив, а тому виконавчий лист не був переданий ТОВ «Капіталресурс» як новому кредитору за договором факторингу. Таким чином, виконавчий лист був втрачений.
22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс» укладено договір факторингу № 8-22-08/2025, відповідно до якого відступлені права вимоги за кредитними договорами, у тому числі й за кредитним договором, укладеним між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідача.
На підтвердження укладення договору факторингу заявником надано суду Акт № 9 приймання-передачі Реєстру боргових зобов'язань та витяг з Реєстру боргових зобов'язань № 9 від 18 вересня 2025 року.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
ТОВ «Капіталресурс» із заявою про видачу дублікату виконавчого листа звернулось до суду 05 лютого 2026 року.
Вбачається, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, який складав три роки, вже закінчився.
Заяву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа ТОВ «Капіталресурс» до суду не надав.
Зазначив, що строк пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання не пропущений у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану, що відповідає положенням Закону України «Про виконавче провадження».
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 22.01.2026 року у справі № 620/13177/23 зробив висновок, що введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов'язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що під час оцінки поважності причин пропуску процесуального строку з підстави введення воєнного стану в Україні додатково необхідно брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду та порядок його функціонування; місце проживання/місцезнаходження скаржника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території; посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати закінчення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідною заявою/клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску); інші доречні обставини.
Суд вважає, що така позиція Верховного Суду повністю відповідає основним засадам цивільного законодавства, оскільки формальне зупинення чи переривання процесуальних строків без урахування конкретних обставин ставить сторони суспільних відносин у нерівне становище.
Враховуючи те, що із заявою про видачу дублікату виконавчого листа ТОВ «Капіталресурс» звернувся до суду після закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, суд вважає, що підстави для видачі дублікату виконавчого листа відсутні.
Заявник також просить замінити стягувача у виконавчому листі АТ КБ «ПриватБанк» на його правонаступника ТОВ «Капіталресурс».
Відповідно до частин 1, 2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Аналогічні положення містяться і в ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», де зазначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Стаття 55 ЦПК України визначає процесуальний порядок правонаступництва та містить положення, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.
Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Вбачається, що чинне законодавство передбачає заміну осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін або вказівку закону (відступлення права вимоги), що є частковим правонаступництвом (сингулярне правонаступництво), оскільки не передбачає переходу всієї сукупності прав та обов'язків до правонаступника (що має місце у випадках припинення юридичної особи та спадкового наступництва у випадку смерті фізичної особи), проте є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ст. 517 ЦК України).
Вказані норми не встановлюють імперативної вимоги щодо передання первісним кредитором новому кредитору оригіналів первинних документів як умови переходу права вимоги, отже, і наявності оригіналів цих документів у нового кредитора. Передання таких документів має на меті перевірку існування у первісного кредитора права вимагати виконання боржником відповідних обов'язків, а також змісту та обсягу таких обов'язків.
Обставина не передання новому кредитору документів, які засвідчують права, що передаються, створює певні ризики для нового кредитора, пов'язані з невиконанням боржником своїх зобов'язань на користь саме нового кредитора. Однак відсутність передання новому кредитору таких документів не може вказувати на відсутність передання права вимоги взагалі.
Водночас вимога щодо надання боржнику доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні відповідно до ст. 517 ЦК не є тотожною до вимоги щодо надання до суду доказів відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги до боржника для здійснення заміни кредитора у справі (процесуального правонаступництва). Зазначені вимоги випливають із різних правових підстав та не є взаємозалежними.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012.
Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Статтею 81 ЦПК передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Заявником на підтвердження оплати за договором факторингу жодних доказів суду не надано.
За таких обставин, заявником не надано суду докази на підтвердження фактичної оплати за договором, що засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором.
З огляду на наведене, у задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись статтями 512, 514, 516, 517 ЦК України, ч. 1 ст. 12, ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», статтями 55, 433, 442, п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України, суд,
постановив:
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дублікату виконавчого листа у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: