Провадження № 11-кп/803/649/26 Справа № 174/65/18
07 квітня 2026 року м. Кривий Ріг
07 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Вільногірського міськогосуду Дніпропетровської області від 26 вересня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотанням захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 про звільнення від відбування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, яке належить засудженому ОСОБА_6 , -
Відповідно до ухвали суду, 24.09.2025 року, захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 , звернувся до суду з клопотанням про звільнення від відбування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, яке належить засудженому ОСОБА_6 , мотивуючи тим, що ОСОБА_6 10.08.2022 року відбув основне покарання у вигляді позбавлення волі, призначеного йому вироком Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 29.07.2019 року. Описане та арештоване майно - є єдиним житлом, яке забезпечує цільові потреби засудженого та використовується ним спільно з його матір'ю - особою похилого віку. Виділити частку, належну ОСОБА_6 в натурі є технічно неможливим, а тому просить звільнити ОСОБА_6 , від відбування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, яке належить засудженому, з підстав, передбачених ст.152 КВК України: відбуття засудженим строку покарання, призначеного вироком суду.
Ухвалою Вільногірського міськогосуду Дніпропетровської області від 26 вересня 2025 року, відмовлено у задоволенні клопотанням захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 про звільнення від відбування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, яке належить засудженому ОСОБА_6 .
На вказану ухвалу суду захисником ОСОБА_5 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 подана апеляційна скарга, в якій він просить звільнити від відбування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, яке належить засудженому ОСОБА_6 . Вважає, що зазначена ухвала є незаконною та необґрунтованою.
Засуджений ОСОБА_6 , його захисник ОСОБА_5 та прокурор повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, прокурор до Дніпровського апеляційного суду не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Захисник ОСОБА_5 та засуджений ОСОБА_6 надали заяву про розгляд справи без їх участі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 засуджений вироком Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 29.07.2019 року, за вчинення кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України до покарання, на підставі ч.ч. 1, 3 ст.70 КК України, у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Вирок суду набрав законної сили 28.10.2019 року та 27.12.2019 року звернутий до виконання.
07.07.2020 року Вільногірським МВ ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного в вироку покарання в частині конфіскації всього майна, яке є власністю ОСОБА_6 , майно описане та визначена його ринкова вартість, що підтверджується відповіддю головного державного виконавця від 19.12.2024 року, однак на день розгляду клопотання додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, не виконано.
Відповідно до ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (подання) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. У судове засідання викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор.
Згідно ст.48 КВК України суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання органу державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не провадилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється територіальним органом державної виконавчої служби за місцем знаходження майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Частина 1 ст.49 КВК України регламентує, що конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб'єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.
В свою чергу ст.152 КВК України передбачає, що підставами звільнення від відбування покарання є: відбуття строку покарання, призначеного вироком суду; закон України про амністію; акт про помилування; скасування вироку суду і закриття кримінального провадження; закінчення строків давності виконання обвинувального вироку; умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; хвороба; інші підстави, передбачені законом.
Положеннями КПК України визначено порядок вирішення судом питань, які виникають під час виконання вироку. Проте зазначеними нормами закону не встановлено порядку звільнення від відбування додаткового покарання у вигляді конфіскації всього майна, яке є власністю засудженого.
Конфіскація майна належить до загальних (універсальних) і безстрокових (одноактних) покарань, яке може бути застосоване по суті до будь-якої особи і вважається виконаним з моменту вилучення майна та його передачі відповідним фінансовим органам держави.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 1 КВК України, завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов'язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними.
З системного аналізу зазначених вище норм матеріального та процесуального права, слід дійти висновку, що ані положеннями КК України, КПК України, КВК України, ЗУ України «Про виконавче провадження», ані жодними іншими нормативно-правовими актами України не передбачено звільнення від відбування додаткового покарання у виді конфіскації всього майна, яке є власністю засудженого.
Захисник звертаючись з поданим клопотанням, в обґрунтування своїх вимог, посилається на ст. 152 КВК України, а саме відбуття ОСОБА_6 основного покарання у вигляді позбавлення волі. При цьому, в судовому засіданні визнав той факт, що на момент звернення до суду з заявленим клопотанням, додаткове покарання у вигляді конфіскації майна не виконано.
Колегія суддів погоджується з висновком суду І інстанції, що звільнення від додаткового покарання не підпадає під положення цієї статті, якими визначено підстави звільнення від відбування основного покарання, більш того, ані положеннями КК України, КПК України, КВК України, ЗУ України «Про виконавче провадження», ані жодними іншими нормативно-правовими актами України не передбачено звільнення від відбування додаткового покарання у виді конфіскації всього майна, яке є власністю засудженого.
Таким чином, перевіривши ухвалу суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстави для її скасування відсутні, всі доводи апеляційної скарги захисника були предметом розгляду в суді І інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 539, КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотанням захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 про звільнення від відбування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, яке належить засудженому ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: