Провадження № 11-сс/803/784/26 Справа № 215/1600/26 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
14 квітня 2026 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
заявника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 березня 2026 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_7 на бездіяльність прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення, -
Ухвалою слідчого судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 березня 2026 року ОСОБА_7 відмовлено у задоволенні його скарги на бездіяльність прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення.
Своє рішення слідчий суддя мотивував відсутністю законодавчо визначених підстав для внесення заяви ОСОБА_7 від 25.02.2026 до ЄРДР.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою зобов'язати уповноважену особу Криворізької північної прокуратури внести відомості до ЄРДР за його заявою від 25.02.2026 року. Вважає безпідставним висновок суду про наявність «цивільно-правових відносин». Зазначає, що навмисне пошкодження магістральної труби опалення в підвалі будинку, що призвело до припинення теплопостачання у зимовий період є кримінальним правопорушенням, а не цивільним спором. Наголошує, що слідчий суддя фактично вдався до оцінки достатності доказів на стадії, коли закон вимагає лише реєстрації заяви. Звертає увагу на фіктивність проведеної перевірки. Вказує, що ним зазначено точний час події (14.02.2026 року з 12:00 до 14:00 години) та особу, яка мала доступ до підвалу, і цих даних, на його думку, достатньо для початку кримінального провадження.
Заслухавши доповідача, доводи заявника, який підтримав апеляційну скаргу, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, статтею 370 КПК України встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів вважає, що слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано в повному обсязі.
Положеннями статті 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
В офіційному тлумаченні частини 2 статті 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України, від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.
Проте, така спрощена процедура не означає, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до ЄРДР. Її спрощеність виражається у тому, що для перевірки наявності зазначених вище критеріїв не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, а необхідно лише перевірити зміст самої заяви.
Так, до ЄРДР, серед іншого, вносяться відомості про: (1) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; (2) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (п. 4 та 5 ч. 5 ст. 214 КПК України).
Отже, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК України).
Вказане узгоджується з позицією, викладеною в Узагальненні ВССУ № 9-49/0/4-17 від 12 січня 2017 року, за якою КПК дійсно передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.
Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що (1) обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або (2) в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 16 травня 2019 року (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) наголосив, що якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.
Внесення до ЄРДР неконкретних тверджень (у тому числі припущень) заявника про вчинення кримінального правопорушення за відсутності будь-яких об'єктивних відомостей про обставини його вчинення призвело б до: (1) розпорошення обмежених сил і засобів правоохоронної системи держави на перевірку значної кількості безпідставних та абстрактних повідомлень про кримінальні правопорушення, що в свою чергу (2) не дозволило б концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь, що неминуче знизило б ефективність захисту особи, суспільства та держави від цих кримінальних правопорушень, ускладнило б охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, які зазнали шкоди від таких правопорушень; (3) порушення права та законних інтересів осіб, згаданих в таких повідомленнях; (4) використання інструментів статті 214 КПК України не для ініціювання початку досудового розслідування щодо конкретного кримінального правопорушення, а для спрямування сил і засобів правоохоронних органів загалом на всю діяльність визначеного заявником підприємства, установи чи організації або окремої людини з метою вже самостійного виявлення слідчим, дізнавачем, прокурором обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (а це є вже іншим приводом для початку досудового розслідування за статтею 214 КПК України), а також (5) унеможливлення застосування механізму притягнення заявників до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві повідомлення про кримінальні правопорушення (стаття 383 КК України). Зазначене не відповідає завданням кримінального провадження, які визначені в статті 2 КПК України.
Відповідно до висновку, який викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 30.09.2021 року, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.
Тобто, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Як убачається з матеріалів справи, 25.02.2026 ОСОБА_7 звернувся із письмовою заявою про вчинене кримінальне правопорушення до Криворізької північної окружної прокуратури, в якій зазначив, що ним 14.02.2026 виявлено умисне пошкодження майна, а саме механічне пошкодження (навмисний прокол) його приватної системи автономного опалення в підвалі будинку. Даний факт ним зафіксовано на відео та повідомлено поліцію (ВП №5 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області, талон ЄО №5456 від 16.02.2026).
Оскільки доступ до підвального приміщення, де знаходиться його приватна система автономного опалення, обмежений і знаходиться під контролем голови ОСББ, то факт навмисного пошкодження («проколу») системи за таких обставин свідчить про умисні дії посадових осіб ОСББ або допуск ними сторонніх осіб для вчинення диверсії щодо його майна.
Також 17.02.2026 у квартирі АДРЕСА_1 (власниця ОСОБА_8 ) було проведено самовільні роботи з переобладнання загальнобудинкового стояка опалення з метою приховування врізання «теплої підлоги». Роботи проводились без проекту та згоди заявника. Факт зафіксовано поліцією (талон ЄО №2894 від 17.02.2026).
Внаслідок умисного пошкодження системи опалення заявника в підвалі та незаконних маніпуляцій сусіда у квартирі АДРЕСА_1 зі стояком, заявник станом на 25.02.2026 залишився без опалення у зимовий період. Зазначене підпадає під ознаки злочину за ст.270-1 КК України (умисне знищення або пошкодження об'єктів житлово-комунального господарства).
Голова ОСББ ОСОБА_9 та його заступник ОСОБА_10 сприяють порушнику, маніпулюючи датами складання актів №1 та №2 від 14.02.2026, які написані олівцем. Також вказані особи 18.02.2026 відмовились прийняти офіційну вимогу заявника про законність робіт, що ним зафіксовано на відео.
Також заявник вважає, вказані вище акти завідомо неправдивими, оскільки в них йде мова про затоплення бойлером, хоча справжньою причиною є технічний стан мереж та незаконні врізки. Вказані акти заявник оскаржив через Укрпошту. Використання цих актів головою ОСББ є спробою, на думку заявника, перекласти відповідальність за аварію на нього та приховати незаконні дії власника квартири АДРЕСА_1 .
Листом №8/16.4-2136-26 від 27.02.2026 Управління Держенергонагляду у Дніпропетровській області на звернення заявника від 23.02.2026 щодо незаконного переобладнання внутрішньобудинкової системи опалення в квартирі АДРЕСА_2 , а також можливості проведення позапланової перевірки системи опалення цього будинку Держенергонаглядом повідомило, що ні Закон України «Про житлово-комунальні послуги», ні Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» не уповноважують Державну інспекцію енергетичного нагляду України здійснювати державний нагляд (контроль) щодо правовідносин, які регулюються вказаними Законами.
Відмовляючи ОСОБА_7 у задоволенні скарги слідчий суддя вважав, що заява подана передчасно, оскільки заявником не вичерпані цивільно-правові засоби судового захисту від імовірних порушень його прав та законних інтересів, а також що заява з наведеним переліком фактичних обставин, пов'язаних із правовими відносинами, які існують між заявником та іншими учасниками правовідносин, коло яких визначено категорією відповідних цивільних спорів, за своєю суттю не може бути визнана як заява про вчинене кримінальне правопорушення в розумінні положень ст. 214 КПК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді.
Викладені ОСОБА_7 у заяві фактичні обставини не свідчать про вчинення саме кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.270-1, 364 КК України.
Коло виниклих між ОСОБА_7 , головою ОСББ та мешканцем квартири АДРЕСА_1 правовідносин, визначене категорією відповідних цивільних спорів, а тому, слідчий суддя дійшов вірного висновку про те, що подана ОСОБА_7 заява не може бути визнана, як заява про вчинене кримінальне правопорушення в розумінні положень ст. 214 КПК України.
Доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують, носять суб'єктивний характер та ґрунтуються на власному трактуванні норм законодавства про кримінальну відповідальність.
Таким чином, порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, не вбачається, тому апеляційний суд доходить висновку, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою і такою, що не підлягає скасуванню, а отже в задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 березня 2026 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_7 на бездіяльність прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді