Провадження № 11-кп/803/1381/26 Справа № 199/5221/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
01 квітня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7
обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_8
потерпілого ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023041630000361 від 03.04.2023, за апеляційними скаргами прокурора ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_7 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 15 січня 2026 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, неодруженого, немаючого на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, -
В апеляційній скарзі прокурор просить оскаржений вирок скасувати в частині призначення покарання з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання:
- за ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на 13 років з конфіскацією всього майна, що йому належить на праві приватної власності;
- за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 13 років з конфіскацією всього майна, що йому належить на праві приватної власності.
В іншій частині вирок залишити без змін.
В обгрунтування апеляційних вимог, не заперечуючи доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у скоєнні ним злочинів, не оскаржуючи фактичних обставин злочину, місця, часу, способу їх вчинення та інших обставин, правильності кваліфікації дій обвинуваченого, у той же час вважає, що вирок підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Вважає, що суд першої інстанції призначив надмірно м'яке покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого правопорушення та особі обвинуваченого.
Вказує, що суд не в повній мірі врахував, що ОСОБА_8 вчинив зокрема особливо тяжкий злочин, при цьому внаслідок наявності в нього достатнього життєвого досвіду не міг не усвідомлювати, що постріл в ділянку голови потерпілого є небезпечним для життя особи у момент заподіяння та незалежно від повноти і своєчасності надання йому медичної допомоги, міг потягти смерть останнього. Отже, з боку ОСОБА_8 мала місце демонстративна зневага до життя та здоров?я особи, які відповідно до ст. 3 Конституції України визнаються найвищою соціальною цінністю.
Крім того, судом першої інстанції не в повній мірі взято до уваги те, що у ОСОБА_8 відсутні стійкі соціальні зв?язки, зокрема він не одружений, дітей не має, офіційно не працевлаштований, вину свою не визнав, під час слідства змінював свої показання, чим намагався уникнути відповідальності, вчинив одночасно два умисних кримінальних правопорушення, одне з яких є особливо тяжким.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить оскаржений вирок змінити в частині призначеного покарання.
Визнати обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом?якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , з?явлення із зізнанням, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень (п. 1 ч. 1 ст. 66 КК), добровільне відшкодування завданого збитку (п. 2 ч. 1 ст. 66 КК).
Покарання, призначене вироком від 15 січня 2026 року за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, - залишити без змін.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_8 положення ч. 1 ст. 69 КК України та призначити покарання за ч. 2 ст. 15 п. 6) ч. 2 ст. 115 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції цієї статті Особливої частини КК України - у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
На підставі ч. 2 ст. 69 КК України не призначати обвинуваченому ОСОБА_11 додаткове покарання у виді конфіскації майна, передбачене санкцією ч. 2 ст. 115 КК України як обов?язкове.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
В обгрунтування своїх вимог вказує, що обвинувачений ОСОБА_8 щиро розкаюється у вчиненому та визнає себе повністю винним за всіма інкримінованими йому статтями. Не оспорюючи встановлених судом фактичних обставин вчиненого та правової кваліфікації діяння, сторона захисту вважає призначене покарання явно несправедливим внаслідок його суворості та таким, що не відповідає вимогам співмірності та справедливості покарання.
Зазначає, що судом першої інстанції було порушено принцип змагальності та право на захист. Вказує, що стороною обвинувачення було знищено знаряддя злочину - пістолет «BLOW» моделі «P29», заводський серійний номер НОМЕР_1 , калібру 9 мм P.A. Knall (виробництва Туреччини), що підтверджується приймальним актом № 18 від 24.10.2024 про знищення речових доказів (т. 5 а.с. 114).
Пістолет був центральним речовим доказом у справі: саме від його технічних характеристик - вражаючої здатності, потужності пострілу, можливості спричинення смертельних ушкоджень гумовою кулею, - безпосередньо залежала правильність кваліфікації дій обвинуваченого та справедливість призначеного покарання. Знищення цього доказу мало безпосередній вплив на можливість встановлення обставин, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 91 КПК України, зокрема форми вини, мотиву та мети вчинення кримінального правопорушення.
Вказує, що суд першої інстанції констатував цей факт, зазначивши, що «за відсутності об?єкта дослідження, призначення подальших судових експертиз щодо зброї та набоїв до неї є недоцільним». Разом з тим, суд не надав належної правової оцінки тому, яким чином знищення ключового речового доказу вплинуло на реалізацію конституційного права обвинуваченого на захист, дотримання принципу змагальності сторін та повноту дослідження обставин провадження. Посилання суду на те, що «стороною захисту не ставилося питання перед судом про дослідження речових доказів - пістолету», вважає неспроможним, оскільки саме сторона обвинувачення несе обов?язок забезпечити збереження речових доказів до остаточного завершення кримінального провадження. Знищення було здійснено на підставі вироку, який згодом скасовано Верховним Судом, що свідчить про його передчасність. Відповідальність за цю процесуальну помилку не може покладатися на сторону захисту. Тим більше, що знаряддя злочину - пістолет, було знищено у червні 2025 року, тобто в той час коли справа повторно, після скасування вироку, вже декілька місяців розглядалася судом першої інстанції.
Також зазначає, що ухвалою суду від 30 вересня 2025 року стороні захисту відмовлено у призначенні комплексної судово-медичної та судово-балістичної експертизи з формальним посиланням на те, що «під час досудового розслідування та судового розгляду було проведено ряд судових експертиз». Жодна з раніше проведених експертиз не відповідала на ключові питання сторони захисту: чи могла зброя, перероблена із сигнального пістолета під стрільбу гумовими кулями, бути використана як знаряддя умисного вбивства за своїми технічними характеристиками; чи усвідомлював обвинувачений реальну можливість спричинення смерті саме цією зброєю; чи могли спричинені ушкодження, навіть за відсутності своєчасної медичної допомоги, призвести до смертельного наслідку. Судово-медична експертиза № 1590е встановила ступінь тяжкості ушкоджень, але не досліджувала вражаючу здатність зброї. Експертиза зброї № СЕ-19/104-23/13560-БЛ від 26.04.2023 досліджувала технічний стан та придатність до стрільби, але не вирішувала питання про можливість спричинення смертельних травм гумовими кулями. Вказує, що дані питання могли бути вирішені навіть за відсутності самого пістолета - на основі наявної медичної документації, результатів попередніх експертиз, характеристик вилученої гумової кулі та відомих балістичних параметрів пістолетів даного типу.
Захисник стверджує, що знищення знаряддя злочину та відмова у призначенні комплексної експертизи у їх сукупності позбавили сторону захисту можливості отримати науково обгрунтовані відповіді на ключове питання справи - чи здатна зброя несмертельної дії з гумовою кулею спричинити смертельну травму; ефективно спростувати тезу обвинувачення про високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого; реалізувати гарантоване ст. 22 КПК України право на збирання та подання доказів нарівні зі стороною обвинувачення. А недоведеність ключових обставин, що стосуються характеристик зброї та реальної небезпеки для життя, мала б враховуватися судом при визначенні розміру покарання. Вказує, що неможливість проведення експертного дослідження з вини сторони обвинувачення повинна тлумачитися на користь обвинуваченого та враховуватися як підстава для пом?якшення покарання.
Зазначає, що суд кваліфікував дії ОСОБА_8 як закінчений замах на умисне вбивство з прямим умислом на позбавлення життя шляхом пострілу в голову. Водночас, згідно з висновком СМЕ № 1590с від 01.06.2023, потерпілому спричинено тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що призвели до тривалого розладу здоров?я понад 21 добу та не є небезпечними для життя. Поранення є непроникаючим, гумова куля застрягла в м?яких тканинах тім?яної ділянки. Вказує, що ця невідповідність потребувала від суду поглибленого аналізу: яким чином постріл у життєво важливий орган з прямим умислом на вбивство спричинив ушкодження лише середнього ступеня тяжкості, які навіть не є небезпечними для життя. Суд обмежився загальним формулюванням про «випадковий збіг обставин, що не залежали від волі обвинуваченого», не навівши жодних конкретних обставин, у чому цей збіг полягає. Вказує, що якщо зброя та боєприпаси об?єктивно нездатні спричинити смертельне поранення навіть при пострілі в голову, це свідчить не про «випадковий збіг», а про об?єктивну неможливість досягнення результату обраним способом. Ця обставина повинна була враховуватись судом при визначенні міри покарання як така, що істотно знижує ступінь суспільної небезпеки вчиненого.
Вказує, що у вироку зазначено, що потерпілий «впав на руль, втративши свідомість». Це твердження не підтверджується жодним доказом. Сам потерпілий повідомив, що від удару «склався навпіл», перебував у такому положенні «декілька секунд», після чого «почав підніматися». Після поранення він самостійно здійснив ряд послідовних усвідомлених дій: піднявся, оглянувся, завів автомобіль, зупинився, перетягнув голову для зупинки кровотечі, розвернувся, подавав сигнали фарами, попросив допомоги, зателефонував дружині. Парамедик ОСОБА_12 підтвердив, що потерпілий «був при свідомості, розмовляв, відповідав на питання». Зазначає, що включення непідтвердженого факту до вироку створює хибне уявлення про тяжкість наслідків.
Також зазначає, що у фабулі обвинувачення зазначено: « ОСОБА_8 усвідомлюючи, що внаслідок його злочинних дій настала смерть потерпілого ОСОБА_9 ». Смерть фактично не настала. Верховний Суд у постанові від 18.12.2024, у цій справі, прямо вказав, що «чіткість та конкретність викладення у вироку фактичних обставин скоєного кримінального правопорушення викликає сумнів». Збереження цього формулювання у новому вироку свідчить про те, що вказівки Верховного Суду не були повною мірою враховані.
Захисник вказує, що суд зазначив, що ОСОБА_8 не зміг довести свій злочинний намір до кінця «у зв?язку зі своєчасним наданням потерпілому медичної допомоги», що створює хибне уявлення про те, що лише медична допомога врятувала життя потерпілого. Однак СМЕ № 1590е встановила, що ушкодження не є небезпечними для життя, поранення непроникаюче, а гумова куля застрягла в м'яких тканинах. За таких обставин вважає, що настання смерті було малоймовірним навіть без медичної допомоги.
Крім того стверджує, що суд при оцінці суспільної небезпеки діяння фактично прирівняв постріл з переробленого сигнального пістолета гумовою кулею до пострілу з бойової вогнепальної зброї, що не відповідає принципу індивідуалізації покарання. Пістолет «BLOW P29» - виріб, що первісно був сигнальним пістолетом для подачі звукових сигналів з використанням холостих патронів. Навіть після саморобної переробки його конструкція передбачала стрільбу способом роздільного заряджання, що суттєво обмежує бойові характеристики. Висновком експертизи № CЕ-19/104-23/35060-БЛ від 10.10.2023 патрон “ТЕРЕН-3 9 мм Р.А.» кваліфіковано як “патрон травматичної (несмертельної) дії».
Зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які експертні висновки, які б підтверджували, що постріл з переробленого сигнального пістолета гумовою кулею здатний спричинити смертельне поранення за тих конкретних обставин, а наявні докази свідчать про протилежне: ушкодження середнього ступеня тяжкості, не небезпечні для життя; поранення непроникаюче; потерпілий після поранення залишався при свідомості.
Вказує на відсутність експертно підтвердженого доказу реальної смертельної небезпеки та використання зброї, спеціально призначеної для несмертельного впливу, що безпосередньо впливає на оцінку ступеня суспільної небезпеки вчиненого та повинно було бути враховано судом при визначенні покарання.
Стверджує, що обвинувачений послідовно пояснював, що хотів залякати водія звуком пострілу, а не вбити його; цілився не в голову, а у передню бокову стійку; розраховував на шумовий ефект; вважав гумову кулю нездатною спричинити смертельне поранення, а суд відхилив ці пояснення, однак не надав вичерпного обґрунтування, чому залякування пострілом з
гумовою кулею неодмінно свідчить про умисел на вбивство. А його показання не були покладенні в основу кваліфікації, але мали бути враховані при визначенні покарання як обставина, що характеризує суб?єктивне ставлення винного до діяння та ситуативний характер злочину.
Також вказує, що судом фактично було залишено поза увагою, що обвинуваченим було відшкодовано шкоду потерпілому ОСОБА_9 , відсутність претензій та характер суб'єктивного сприйняття потерпілим події.
Крім того захисник зазначив, що суд першої інстанції визнав лише одну пом?якшуючу обставину: «активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, оскільки обвинувачений вказав на місце залишення ним пістолета». При цьому суд необгрунтовано обмежив визнання активного сприяння лише злочином за ч. 1 ст. 263 КК України, хоча знайдений пістолет був одночасно і предметом злочину за ст. 263 КК, і знаряддям злочину за ст. 115 КК.
Сторона захисту вважає, що судом не враховано в повному обсязі такі обставини, що пом'якшують покарання:
1) з?явлення із зізнанням, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень (п. 1 ч. 1 ст. 66 КК) - наступного ж дня після вчинення злочину (03.04.2023) обвинувачений добровільно з?явився до Відділу поліції № 1, зізнався, за участю захисника взяв участь у слідчому експерименті, детально відтворив обставини злочину та вказав місце залишення зброї, яку знайдено саме завдяки його показанням. Ця обставина стосується обох інкримінованих злочинів;
2) добровільне відшкодування завданого збитку (п. 2 ч. 1 ст. 66 КК) - шкода потерпілому повністю відшкодована; потерпілий прямо заявив: «Матеріальних та моральних претензій не має»; свідок ОСОБА_13 , матір обвинуваченого, підтвердила факт відшкодування. Те, що відшкодування здійснено матір?ю обвинуваченого, який тримається під вартою, не позбавляє цю обставину статусу пом?якшуючої;
3) вибачення перед потерпілим (ч. 2 ст. 66 КК) - підтверджується показаннями обвинуваченого в суді;
4) повне визнання вини за всіма інкримінованими статтями (ч. 2 ст. 66 КК);
5) позитивна характеристика особи - раніше не судимий в силу ст. 89 КК, характеризується позитивно, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, на хронічні психічні захворювання не страждає;
6) відсутність обставин, що обтяжують покарання, яких судом не встановлено, а стороною обвинувачення не заявлено.
Вказує на наявність підстав для застосування ст. 69 КК України, а саме: поведінка обвинуваченого після злочину, - добровільне з?явлення, повне зізнання, допомога у знаходженні зброї, - свідчить про глибоке усвідомлення протиправності та відсутність усталеної антисуспільної спрямованості; злочин вчинено ситуативно, під впливом обставин; повне відшкодування шкоди та відсутність претензій потерпілого свідчать про максимальне зглажування суспільно небезпечних наслідків; фактичні наслідки, - ушкодження середнього ступеня тяжкості, не небезпечні для життя, - об?єктивно свідчать про менший ступінь суспільної небезпеки порівняно з типовими випадками замаху на вбивство із застосуванням бойової зброї; характеристика знаряддя злочину - перероблений сигнальний пістолет з патронами несмертельної дії - підтверджує, що реальна загроза для життя була значно меншою, ніж при застосуванні бойової зброї; раптовий, ситуативний характер злочинного умислу свідчить про менший ступінь суспільної небезпеки особи винного.
Також зазначив, що суд першої інстанції, відмовляючи у застосуванні ст. ст. 69, 75 КК, обмежився загальним формулюванням та не зазначив, чому наявні пом?якшуючі обставини не знижують істотно ступінь тяжкості вчиненого, навіть не перерахувавши всі пом?якшуючі обставини; не обгрунтував, чому виправлення обвинуваченого можливе виключно в умовах ізоляції на строк 11 років, враховуючи, що він раніше не судимий, характеризується позитивно, добровільно зізнався, повністю відшкодував шкоду та визнає вину; не врахував, що застосування ст. 69 КК є проявом принципу індивідуалізації та домірності покарання.
Оскарженим вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15, п. 6) ч. 2 ст. 115 КК України і призначено йому покарання:
- за ч. 1 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;
- за ч. 2 ст. 15 п. 6) ч. 2 ст. 115 КК України - у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років, з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 11 (одинадцять) років, з конфіскацією всього належного йому майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 визначено рахувати з 03 квітня 2023 року.
Запобіжний захід ОСОБА_8 у виді тримання під вартою залишено незмінним до набрання вироком законної сили.
Вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази.
ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочинів за наступних обставин, які були встановлені судом першої інстанції, та детально викладені у мотивувальній частині вироку:
(1) ОСОБА_8 , перебуваючи 02.04.2023 о 18:54 годині за адресою: м. Дніпро, вул. Михайлова, 67, утримуючи при собі в правій кишені куртки, одягнутої на ньому, вогнепальну зброю - самозарядний гладкоствольний пістолет, калібру 9 мм P.A., виготовлений шляхом переробки саморобним способом з сигнального (стартового) пістолета «BLOW» моделі «P29», заводський серійний номер НОМЕР_1 , калібру 9 мм P.A. Knall (виробництва Туреччини), споряджений двома патронами: один - калібру 9 мм P.A., виготовлений саморобним способом за типом гільзи пістолетного патрона калібру 9 мм Р.А., шляхом укорочування та обкатування дульця капсульованої гільзи мисливського патрона калібру .223 Rem з резиновою кулею, другий - калібру 9мм Р.А., виготовлений промисловим способом (виробництво України), здійснив виклик служби таксі «Любимое», з метою дістатися за адресою: м. Дніпро, вул. Сільська, 21, при цьому був належним чином повідомлений про необхідність сплати 180 грн, готівкою за здійснення вказаних послуг перевезення.
У вказаний день, тобто 02.04.2023, для здійснення перевезення ОСОБА_8 , за адресою: м. Дніпро, вул. Михайлова, 67, приблизно о 19:05 годині прибув автомобіль служби таксі «Любимое» марки «Mitsubishi» моделі «Carisma», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_9 і ОСОБА_8 сів в автомобіль служби таксі на праве заднє пасажирське сидіння вказаного транспортного засобу.
У подальшому приблизно о 19:30 годині автомобіль служби таксі «Любимое» марки «Mitsubishi» моделі «Carisma», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_9 разом із ОСОБА_8 , який утримував при собі вищевказаний пістолет, та перебував на правому задньому пасажирському сидінні вищевказаного транспортного засобу, виїхав на вул.Сільська в м. Дніпрі.
Рухаючись по вул. Сільська в м. Дніпрі, 02.04.2023 приблизно о 19:33 годині, ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що не бажає розраховуватись за здійснення послуг перевезення, вирішив уникнути матеріальних витрат, пов'язаних з використанням служби таксі і у нього в цей же час раптово виник злочинний умисел, спрямований на вбивство з корисливих мотивів, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчиненому з корисливих мотивів, а саме потерпілого ОСОБА_9 .
Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_9 , керуючись корисливим мотивом, що полягав в уникненні зобов'язання розрахуватись за послуги таксі в сумі 180 грн, в той же день та час, перебуваючи на задньому правому пасажирському сидінні автомобіля служби таксі «Любимое», марки «Mitsubishi» моделі «Carisma», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_9 , та проїжджаючи поблизу будинку №55 по вул. Сільська в м. Дніпрі, ОСОБА_8 , дістав з правої кишені куртки, одягнутої на ньому, вогнепальну зброю - самозарядний гладкоствольний пістолет, калібру 9 мм P.A., виготовлений шляхом переробки саморобним способом з сигнального (стартового) пістолета «BLOW» моделі «P29», заводський серійний номер НОМЕР_1 , калібру 9мм P.A. Knall (виробництва Туреччини), споряджений двома патронами: один - калібру 9 мм P.A., виготовлений саморобним способом за типом гільзи пістолетного патрона калібру 9 мм Р.А., шляхом укорочування та обкатування дульця капсульованої гільзи мисливського патрона калібру .223 Rem з резиновою кулею, другий - ОСОБА_14 , виготовлений промисловим способом (виробництво України), та утримуючи пістолет у правій руці, здійснив перезарядку останнього, тобто привів його в бойове положення, після чого, спрямувавши ствол пістолета в напрямку голови потерпілого ОСОБА_9 , ОСОБА_8 здійснив постріл у голову потерпілого, тобто у життєво важливий орган, від якого ОСОБА_9 впав на руль втративши свідомість, в результаті чого автомобіль зупинився.
Надалі, ОСОБА_8 усвідомлюючи, що внаслідок його злочинних дій настала смерть потерпілого ОСОБА_9 та вважаючи, що виконав усі дії, які є необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, з місця вчинення злочину зник, спричинивши потерпілому ОСОБА_9 матеріальний збиток на суму 180 грн 00 копійок.
Внаслідок умисних дій ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_9 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: вогнепального кульового непроникаючого черепно-мозкового поранення тім'яної ділянки справа з забоєм скроневої долі мозку справа та обмеженим субдуральним згортком крові, вхідної вогнепальної рани у тім'яній ділянці справа, що спричинена від дії не менш одного пострілу-кульового заряду вогнепальної зброї з відстані, що перевищує додаткові фактори пострілу, що підтверджується наявністю гумового стороннього тіла в порожнині рани (гумова куля), які відносяться до СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, що призвели до тривалого розладу здоров'я понад 21 добу. На підставі: п.2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 № 6. Реабілітаційний термін геморагічного забою речовини головного мозку понад 21 добу.
Однак, після отриманих тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 було своєчасно надано медичну допомогу, у зв'язку з чим ОСОБА_8 не зміг довести свій злочинний намір на умисне протиправне заподіяння смерті з корисливих мотивів до кінця з причин, які не залежали від його волі.
Дії обвинуваченого у цій частині кваліфіковані у вироку за ч. 2 ст. 15, п. 6) ч. 2 ст. 115 КК України за ознаками закінченого замаху на вбивство з корисливих мотивів, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з корисливих мотивів.
(2) ОСОБА_8 , маючи умисел, направлений на незаконне придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу та реалізуючи його, у невстановлений органами досудового розслідування час, але не пізніше 02.04.2023, знаходячись у невстановленому місці, у невстановленого джерела, незаконно, без передбаченого законом дозволу придбав вогнепальну зброю - самозарядний гладкоствольний пістолетом, калібру 9 мм P.A., виготовлений шляхом переробки саморобним способом з сигнального (стартового) пістолета «BLOW» моделі «P29», заводський серійний номер НОМЕР_1 , калібру 9мм P.A. Knall (виробництва Туреччини).
Продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, направлений на незаконне придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї, без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у невстановлений спосіб, утримуючи при собі пістолет «BLOW» моделі «P29», заводський серійний номер НОМЕР_1 , калібру 9мм P.A. Knall (виробництва Туреччини), незаконно, без передбаченого законом дозволу переніс вищевказаний пістолет до місця свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , де також незаконно, без передбаченого законом дозволу залишив зберігати до 02.04.2023.
Своїми умисними діями ОСОБА_8 порушив постанову Верховної Ради України від 17.06.1992 № 2471-ХII «Про право власності на окремі види майна», якою затверджено Перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України (додаток № 1), положення ст. 39 Закону України - «Про Національну поліцію», інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, не маючи дозволу, передбаченого положенням «Про дозвільну систему», що затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576.
Продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, направлений на направлений на носіння вогнепальної зброї, без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_8 , 02.04.2023 приблизно о 14:00 годині, перебуваючи за місцем проживання: АДРЕСА_1 , з невстановленого місця у вказаному будинку, взяв пістолет «BLOW» моделі «P29», заводський серійний номер НОМЕР_1 , калібру 9мм P.A. Knall (виробництва Туреччини), який раніше залишив зберігати за вказаною адресою та поклав його до правого карману куртки, одягнутої на ньому та утримуючи при собі вказаний пістолет рухався вулицями м. Дніпра, тим самим почав носити вказаний пістолет при собі.
Продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, направлений на носіння вогнепальної зброї, без передбаченого законом дозволу, 02.04.2023 приблизно о 19:33 годині, ОСОБА_8 , утримуючи при собі пістолет «BLOW» моделі «P29», заводський серійний номер НОМЕР_1 , калібру 9мм P.A. Knall (виробництва Туреччини), застосував вказаний пістолет, як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, після чого, вказаний пістолет викинув поблизу місця скоєння кримінального правопорушення, а саме будинку АДРЕСА_2 .
У подальшому, 03.04.2023 під час проведення слідчого експерименту за участі ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_7 , в присутності двох понятих, ОСОБА_8 вказав на місце, де залишив пістолет «BLOW» моделі «P29», заводський серійний номер НОМЕР_1 . В ході проведення огляду 03.04.2023 в період часу з 18:45 години по 19:00 годину, за адресою: м. Дніпро, вул. Сільська, 79Б, в присутності ОСОБА_8 , захисника та двох понятих, виявлено та вилучено металевий предмет схожий на пістолет, по лівій стороні затвору наявне маркування «BLOW P29» «Z21BLTAYSO4-2100061 Cal. 9mm P.A.K.». Предмет, візуально схожий на пістолет, вилучений 03.04.2023 в ході проведення огляду речі, за адресою: АДРЕСА_2 , є вогнепальною зброєю - самозарядним гладкоствольним пістолетом, калібру 9 мм P.A., виготовленим шляхом переробки саморобним способом сигального (стартового) пістолета «BLOW» моделі «P29», заводський серійний номер НОМЕР_1 , калібру 9мм P.A. Knall (виробництва Туреччини), призначеного до подачі звукових сигналів з використанням холостих (шумових) патронів калібру 9 мм P.A. Knall, шляхом видалення з каналу ствола захисного елемента (заглушки), що перешкоджав проведенню пострілів кінетичними снарядами та заглушенням металевим гвинтом газовідвідного отвору. Пістолет придатний до проведення пострілів. Конструкція пістолета дозволяє проводити постріли: способом роздільного заряджання з використанням в якості ініціюючого складу холостих (шумових) патронів, калібру 9 мм P.A. (Knall), а в якості снаряду - куль сферичної форми зі сплаву на основі свинцю діаметром до 6 мм, при цьому забезпечується достатня вражаюча здатність вистріляних з нього снарядів (куль).
Умисні дії ОСОБА_8 у цій частині кваліфіковані у вироку за ч. 1 ст. 263 КК України за ознаками незаконного придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.
Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора та просив її задовольнити, проти задоволення скарги захисника заперечував; захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , які, кожен окремо, проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечували та просили задовольнити скаргу захисника; потерпілого ОСОБА_9 , який щодо вирішення апеляційних скарг поклався на розсуд суду; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційних скаргах доводи, колегія суддів приходить до наступного.
Так, відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги та вправі вийти за межі апеляційних вимог лише у випадку, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Під час апеляційного розгляду захисник ОСОБА_7 вказав, що його апеляційні доводи, які можливо розцінити як висловлення незгоди із правильністю встановлення судом фактичних обставин справи та кваліфікацією дій обвинуваченого, були наведені ним як додаткова інформація щодо обставин справи. Натомість вирок у вказаній частині він не оспорює, підтримує апеляційну скаргу виключно в обсязі заявлених у ній вимог щодо оскарження розміру призначеного ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України та остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень. Така позиція була підтримана обвинуваченим ОСОБА_8 . Апеляційна скарга прокурора також стосується виключно розміру призначеного обвинуваченому покарання.
Враховуючи вказане, висновки суду першої інстанції про фактичні обставини вчинення кримінальних правопорушень, правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України та доведеність його винуватості в апеляційному порядку не оспорюються, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції не переглядаються.
Аналізуючи доводи апеляційних скарг прокурора та захисника, які полягають в обгрунтуванні, відповідно, м'якості та суворості призначеного ОСОБА_8 покарання, колегія суддів приходить до наступного.
Так, ст. 414 КПК як одну з підстав для зміни або скасування вироку визначено невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Положеннями ч. 1 ст. 65 КК України передбачено, що суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Колегією суддів встановлено, що при призначенні ОСОБА_8 покарання судом належним чином виконані вимоги ст. ст. 50, 65 КК України та враховані характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно ст. 12 КК України є тяжким та особливо тяжким злочином; дані про особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України є раніше не судимим, під час судового розгляду в суді першої інстанції свою вину в інкримінованих кримінальних правопорушеннях визнав частково, неодружений, не працевлаштований, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб не має; наявність обставини, що пом'якшує покарання, - активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, оскільки обвинувачений вказав на місце залишення ним пістолета, який було знайдено під час проведення слідчого експерименту; відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого.
Крім того, судом першої інстанції було враховано, що за висновком судово-психіатричного експерта № 337 від 09.06.2023 ОСОБА_8 на хронічне психічне захворювання, недоумство, тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності або інший хворобливий стан психіки в період інкримінованого йому діянь не страждав і в теперішній час не страждає. Під час інкримінованих йому діянь він міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Іспитований у теперішній час також може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Застосування примусових медичних заходів не потребує.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає покарання, призначене обвинуваченому судом першої інстанції за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, з урахуванням ч. 3 ст. 68 КК України, на рівні нижчої межі, визначеної санкцією п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, та за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 4 років позбавлення волі, таким, що відповідає принципу індивідуалізації, пропорційності і справедливості, а також особі винного, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Також є законним та справедливим за видом та розміром, достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження нових злочинів остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 11 років з конфіскацією всього належного йому майна, призначене цьому обвинуваченому в порядку ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень.
Підстав для призначення ОСОБА_8 менш суворого покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, що у даному випадку є можливим виключно із застосуванням положень ст. 69 КК України, колегія суддів не вбачає зважаючи на відсутність декількох обставин, що пом'якшують покарання цього обвинуваченого та одночасно істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення.
Доводи апеляційної скарги захисника не можуть бути прийняті до уваги з огляду на те, що фактично вони полягають в оспорюванні реалізації судом першої інстанції його дискреційних повноважень щодо призначення покарання у встановлених законом межах, оскільки обгрунтування апеляційної скарги не містить нових істотних для справи відомостей та полягає у переоцінці обставин, які були відомі суду першої інстанції, проаналізовані у вироку та дістали належну оцінку.
На переконання колегії суддів, вони були враховані достатньою мірою при призначенні ОСОБА_8 покарання відповідно до нижчої межі санкції інкримінованого кримінального правопорушеннях й положень ч. 3 ст. 68 КК України, та остаточного покарання за правилами ч. 1 ст. 70 КК України. Наведені захисником відомості про фактичні обставини справи, особу обвинуваченого, його поведінку після вчинення злочину, зокрема повідомлення ним про місце залишення ним пістолета, які цей апелянт вважає обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_8 , а також відсутність обставин, його обтяжують, - не знижують ступінь тяжкості та суспільну небезпечність вчиненого діяння, яке полягає у посяганні на життя іншої людини з корисливих мотивів, із застосуванням вогнепальної зброї, достатньою мірою для призначення ОСОБА_8 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 115 КК України, або переходу до іншого, менш суворого за видом покарання.
Доводи прокурора щодо м'якості покарання, призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 , колегія судів вважає необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції надана належна оцінка даним про особу обвинуваченого та обставинам скоєних злочинів, в той час як аргументи прокурора в цій частині не містять нових відомостей та полягають у переоцінці обставин, які були відомі суду першої інстанції, проаналізовані у вироку та дістали належну оцінку. Вони також в цілому зводяться до оспорювання реалізації судом першої інстанції його дискреційних повноважень щодо призначення покарання у встановлених законом межах.
За викладених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що призначене ОСОБА_8 покарання як за кожний із вчинених злочинів, так і за їх сукупністю є законним, відповідає ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, не є явно несправедливим через м'якість або суворість, у зв'язку із чим апеляційні скарги прокурора та захисника задоволенню не підлягають, а вирок суду належить залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги прокурора ОСОБА_10 , захисника ОСОБА_7 ,- залишити без задоволення.
Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 15 січня 2026 року щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4