Справа № 204/13770/25
Провадження № 2/204/1649/26
14 квітня 2026 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого - судді Черкез Д.Л.
за участю секретаря судового засідання Борсук А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
24 грудня 2025 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 6620093 від 07.05.2023 року у розмірі 28 175,00 грн., а також судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що 07.05.2023 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений Договір про споживчий кредит № 6620093, згідно з умовами якого відповідач отримав 7 000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Кредитодавець умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в сумі визначеній Кредитним договором. Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору. 28.08.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений Договір відступлення прав вимоги 103-МЛ від 28.08.2023, відповідно до умов якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором № 6620093 від 07.05.2023 року, що укладений між кредитодавцем та відповідачем. Сума заборгованості відповідача становить 28 175,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 7 000,00 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить - 20 475,00 грн.; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить - 700,00 грн. У зв'язку з вищевикладеним, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» вирішило звернутися до суду для стягнення з відповідача вказаної вище суми заборгованості.
Ухвалою суду від 25 грудня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення (виклику) сторін.
16 січня 2026 року від представника відповідача - Карлаш І.А. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач позовні вимоги не визнає з огляду на наступне. У відзиві представник відповідача зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази надання кредиту відповідачу (переказу кредитних коштів на рахунок відповідача). На наданому позивачем платіжному дорученні відсутні зазначені реквізити, є лише печатка ТОВ «Манівео…», що свідчить про те, що зазначене платіжне доручення - фейк і до банку воно не подавалось, відповідно, і не свідчить про переказ коштів. Також вказав, що у зазначеному платіжному дорученні не зазначається повний розрахунковий рахунок одержувача, що не дає змоги пересвідчитись хто саме є його держателем. Вважає, що вимога про стягнення комісії у розмірі 700,00 грн. не підлягає задоволенню та є незаконною, оскільки надання грошових коштів у кредит є обов'язком кредитодавця за договором, а не окремою послугою. Звертає увагу суду, що заявлена до стягнення сума відсотків більш ніж у 3 рази перевищує суму тіла кредиту, тому заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами не є співмірною сумі кредиту. Щодо витрат на правову допомогу вказав, що відповідач вважає таку суму завищеною, необґрунтованою та неспівмірною зі складністю справи. Враховуючи викладене, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.
Суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 07.05.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 6620093, відповідно до умов якого кредитодавець Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» надає позичальнику ОСОБА_1 кредит у розмірі 7 000,00 грн., загальним строком на 105 днів до 20.08.2023 року. Пунктом 1.5.1 договору було встановлено комісію в сумі 700,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Згідно п.п. 1.5.2, 1.5.3. договору було передбачено нарахування процентів за користування кредитом протягом пільгового періоду - 1 575,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду та нарахування процентів за користування кредитом протягом поточного періоду - 18 900,00 грн., які нараховуються за процентною ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Тип процентної ставки за цим договором - фіксована. Крім того, сторонами було погоджено графік платежів (а.с. 9-14).
У пункті 6.1 вищевказаного Договору сторонами цього договору було обумовлено, що цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
У пункті 2.4.1 кредитного договору закріплено, що позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4 договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву не погодився з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за комісією та зазначив, що нарахована відповідачу комісія є незаконною.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Суд зазначає, що кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.
Однак, відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували, що відповідач звертався до суду з позовною заявою про зміну або визнання недійсними умов кредитного договору № 6620093 від 07.05.2023 року в частині встановлення комісії пов'язаної з наданням кредиту у розмірі 700,00 грн., у зв'язку з чим усі заперечення сторони відповідача з цього приводу судом оцінюються критично та відхиляються.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, є договором приєднання, що визначено у ст. 634 ЦК України.
У відзиві на позовну заяву представник відповідач хоча і заперечував проти позову, посилаючись на те, що позивачем не додано до позовної заяви доказів надання позивачем грошових коштів позичальнику, однак фактично не наводив жодних заперечень проти тверджень позивача про те, що Договір про споживчий кредит № 6620093 від 07.05.2023 року було підписано сторонами в електронній формі, одноразовим ідентифікатором (код з смс-повідомлення), який було відправлено на фінансовий номер позичальника.
Наведені у відзиві на позовну заяву твердження представника відповідача про те, що відповідач не укладав в електронній формі кредитний договір з первісним кредитором суд до уваги не приймає та відхиляє, оскільки на підтвердження вказаних обставин відповідач не надав суду жодних доказів, та такі твердження спростовуються наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності.
Таким чином, судом встановлено, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 07.05.2023 року було укладено Договір про споживчий кредит № 6620093.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України - «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Кредитодавець ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання виконав повністю та надав позичальнику обумовлені договором грошові кошти, шляхом переказу грошових коштів на картковий рахунок позивальника відповідно до умов пункту 2.1 договору про споживчий кредит № 6620093 від 07.05.2023 року, що підтверджується платіжним дорученням № 99922298 від 07.05.2023 року (зв. бік а.с. 17).
У відзиві на позовну заяву представник відповідача не визнавав факт отримання відповідачем на платіжну картку грошових коштів у кредит від ТОВ «Мілоан», у зв'язку з чим за клопотанням представника позивача ухвалою суду від 29.01.2026 року (а.с. 55) було витребувано у Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» відомості щодо надходження на рахунок банківської картки з прихованим номером № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 7 000,00 грн. за період з 07 травня 2023 року по 12 травня 2023 року.
На виконання вищевказаної ухвали суду про витребування доказів 25.03.2026 року на адресу суду надійшла відповідь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» № КНО-07.8.5/4306 БТ від 18.03.2026 року, в якій зазначено, що в Банку на ім?я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) була випущена банківська платіжна карта (далі - БПК) НОМЕР_3 до рахунку № НОМЕР_4 у гривні. В результаті аналізу операцій, здійснених по карті 5355280006184723, яка відкрита на ім?я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 07.05.2023 р. по 12.05.2023 р.- була виявлена операція по надходженню грошових коштів у сумі 7 000,00 гривень через сервіс іншого банку. (а.с. 85).
Отже, враховуючи встановлені обставини, суд не бере до уваги та відхиляє усі заперечення відповідача про неотримання відповідачем від ТОВ «Мілоан» грошових коштів у розмірі 7 000,00 грн. у кредит, оскільки вони повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідач отримала у кредит обумовлені договором грошові кошти, скористалася наданими кредитними коштами, проте зобов'язання належним чином за вищезазначеним договором не виконала, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.
Таким чином, між позивачем та відповідачем склалися кредитні правовідносини, у яких право кредитодавця вимагати повернення наданих у кредит грошових коштів, кореспондує обов'язок позичальника повернути отримані у кредит кошти на умовах обумовлених укладеною між ними угодою.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України - до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон не вимагає, щоб при заміні кредитора, новий кредитор укладав з боржниками договір.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).
Згідно з вимогами чинного законодавства, заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.
Так, 28.08.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» як кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» як новим кредитором було укладено Договір відступлення прав вимоги № 103-МЛ, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» передало (відступило) Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за плату належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Мілоан» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості) (зв. бік а.с. 19 - 23).
Того ж дня, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було підписано Акт приймання-передавання Реєстру Боржників від 28.08.2023 за договором відступлення прав вимоги № 103-МЛ від 28.08.2023 року (а.с. 28).
Згідно з Витягом з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № 103-МЛ від 28.08.2023 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за Договором про споживчий кредит № 6620093 від 07.05.2023 року, укладеним з ОСОБА_1 . У вказаному Витягу з Реєстру боржників зазначено, що загальна сума заборгованості становить 28 175,00 грн., а саме: залишок по тілу кредиту - 7 000,00 грн.; залишок по відсотках - 20 475,00 грн.; залишок по комісії - 700,00 грн. (а.с. 29).
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та стало новим кредитором у зобов'язанні за кредитним договором, який укладений з відповідачем.
Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором № 6620093 від 07.05.2023 станом на 11.12.2025 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 28 175,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 7 000,00 грн.; прострочена заборгованість за відсотками - 20 475,00 грн.; прострочена заборгованість за комісіями - 700,00 грн. (а.с. 19).
Відповідно до ст. 526 ЦК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Однак, відповідач заборгованість за вищезазначеним кредитним договором так і не сплатила.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд не бере до уваги та відхиляє твердження відповідача про необхідність зменшення розміру нарахованих Кредитодавцем відсотків за кредитним договором, оскільки передбачені Законом та умовами укладеного кредитного договору підстави для цього відсутні.
Розрахунок процентів за користування кредитними коштами проведений позивачем з дотриманням умов укладеного між сторонами кредитного договору та відповідає його умовам, оскільки згідно п.п. 1.5.2, 1.5.3. договору було передбачено нарахування процентів за користування кредитом протягом пільгового періоду - 1 575,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду та нарахування процентів за користування кредитом протягом поточного періоду - 18 900,00 грн., які нараховуються за процентною ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Таким чином, загальний розмір процентів становить 20 475,00 грн.
При розгляді даної справи суд виходить з того, що в обґрунтування заперечень проти позову та підтвердження перед судом наведених обставин, стороною відповідача не надано суду належних, допустимих та переконливих доказів. Усі заперечення відповідача зводяться лише до його незгоди щодо отримання грошових коштів за кредитним договором. При цьому, обов'язок доведення перед судом переконливості своєї позиції покладається у рівній мірі як на позивача, так і на відповідача. Саме тому, оцінюючи у сукупності наявні в матеріалах справи докази та повідомлені сторонами суду обставини, суд вважає переконливішою позицію позивача, оскільки вона підтверджена відповідним доказами, в той час як позиція відповідача ґрунтується виключно на запереченнях та припущеннях, та не підтверджена відповідним засобами доказування.
Суд також зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Встановивши дані обставини, враховуючи, що між сторонами по справі виникли кредитні правовідносини, відповідачем грошові кошти отримано, але в порядку та на умовах договору не повернуто, а також беручи до уваги, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» є обґрунтованими.
З огляду на те, що відповідач прострочила погашення поточних платежів за кредитним договором та не повернула отримані в кредит кошти, не виконавши взятих за договорами зобов'язань, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором про споживчий кредит № 6620093 від 07.05.2023 року у загальному розмірі 28 175,00 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 7 000,00 грн.; заборгованість по відсотках - 20 475,00 грн.; заборгованість по комісії - 700,00 грн. а отже позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Судом встановлено, що позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» правничу допомогу у вказаній справі надавав адвокат Усенко М.І., що підтверджується Договором про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, укладеним між Адвокатським об'єднанням «Апологет» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (зв.бік а.с. 32).
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно роз'яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10 визначено, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
11.12.2025 року між Адвокатським об'єднанням «Апологет» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було підписано Акт № Д/11233 та детальний опис наданих послуг до Акту № Д/11233 від 11.12.2025 року за Договором про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025 року в якому зазначено, що вартість послуг з усної консультації, ознайомлення з матеріалами справи, погодження правової позиції, складання позовної заяви та подання її до суду складає 8 000,00 грн. (витрачено 6 годин 30 хвилин). (зв. бік а.с. 33-34).
Позивач дійсно отримав правову допомогу від адвоката Усенка М.І., а тому не викликає сумнівів, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу у справі.
Разом з цим, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Разом з цим, згідно з ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечував проти заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу, вважав такий розмір витрат завищеними, необґрунтованим та неспівмірним зі складністю справи.
З урахуванням складності даної справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що зазначена позивачем вартість та обсяг виконаної адвокатом роботи у розмірі 8 000,00 грн. є завищеними та належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу пропорційності розподілу судових витрат.
Суд вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу виходить з того, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Отже, відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, вартість послуг складання позовної заяви, вивчення матеріалів справи, підготовки адвокатського запиту, підготовки та подання клопотання щодо отримання інформації а також витрачений на вказані послуги час (6 годин 30 хвилин), є очевидно завищеними та такими, що не відповідають складності виконаних адвокатом робіт.
Враховуючи викладене, з урахуванням складності справи, виконаної адвокатом роботи, керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, критерієм реальності адвокатських витрат, а також критерієм розумності їхнього розміру, беручи до уваги заперечення представника відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, виходячи з конкретних обставин справи, заявленої у справі ціни позову та значення справи для сторін, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» 3 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а отже вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Оцінюючи у сукупності усі інші аргументи сторін, наведені ними в обґрунтування своїх вимог або заперечень, суд до уваги їх не бере, оскільки вони не відносяться до предмета спору та є явно необґрунтованими.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» підлягають частковому задоволенню, а порушені права позивача судовому захисту.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача на користь позивача повинно бути стягнуто судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. (у мінімальному розмірі для позовних вимог майнового характеру з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні до суду позовної заяви в електронній формі).
На підставі ст.ст. 15, 16, 204, 512, 514, 516, 526, 627, 634, 638, 640, 641, 1046, 1049, 1054 Цивільного кодексу України та керуючись 2, 4, 81, 82, 128, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279 ЦПК України, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ - 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_5 , банк отримувача - АТ «Креді Агріколь Банк») заборгованість за кредитним договором № 6620093 від 07.05.2023 року у загальному розмірі 28 175,00 грн. (двадцять вісім тисяч сто сімдесят п'ять гривень, 00 копійок), з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7 000,00 грн. (сім тисяч гривень, 00 копійок); заборгованість за процентами - 20 475,00 грн. (двадцять тисяч чотириста сімдесят п'ять гривень, 00 копійок); заборгованість за комісією - 700,00 грн. (сімсот гривень, 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ - 35234236, місцезнаходження: 49029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_5 , банк отримувача - АТ «Креді Агріколь Банк») судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні, 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. (три тисячі гривень, 00 копійок).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Д.Л. Черкез