справа № 208/6893/25
провадження № 1-кп/208/744/26
15 квітня 2026 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського у складі:
Головуючого судді: ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
за участі прокурора: ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ),
обвинуваченого: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ),
захисника: ОСОБА_6 ,
захисника: ОСОБА_7 (в режимі ВКЗ),
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду № 7 м. Кам'янське клопотання прокурора Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_8 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України,-
До Заводського районного суду міста Кам"янського з Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР 12024052410000940 від 01.12.2024 відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 обвинувачених в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України.
У справі триває судовий розгляд, розпочато оголошенння обвинувального акта, яке не завершено у зв"язку із перебуванням обвинуваченого ОСОБА_9 у Вінницькій обласній лікарні після ДТП із тілесними травами, які відносяться до тяжких
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження щодо ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки саме такий запобіжний захід здатний забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків під час розгляду провадження, з метою запобігання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_6 в цілому не заперечували щодо заявленого клопотання, поклалися на розсуд суду при вирішенні вказаного клопотання.
Захисник ОСОБА_7 щодо вказаного клопотання поклалася на розсуд суду.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав вказане клопотання.
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, зазначає наступне.
Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
04.12.2024 ухвалою Заводського районного суду міста Кам'янського до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначено розмір застави у сумі 242 240 грн.
Ухвалою Заводського районного суду міста Кам'янського від 19.02.2026 строк дії запобіжного заходу продовжено до 19.04.2026, включно.
Підставою для обрання і надалі продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_4 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
За змістом ст. 199 КПК України, підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
З моменту взяття обвинуваченого ОСОБА_4 під варту, і продовження такого запобіжного заходу та до моменту вирішення вказаного клопотання не змінилися обставини, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід.
КПК України не містить вимоги того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу поза всяким сумнівом порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак це потребує встановлення реальної можливості допустити це в майбутньому.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Таким чином, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 , його характеризуючи дані, ризики, які стали підставою для обрання і надалі продовження щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які продовжують існувати і не зменшилися, а також те, що останній підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, яке має високий ступінь суспільної небезпеки, є підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватися від суду, впливати на свідків, які ще не допитані у судовому засіданні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Застосування до обвинуваченого іншого запобіжного заходу, за даних обставин, суд вважає недоцільним, оскільки більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам та забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 , а тому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід продовжити.
Водночас, запобіжний захід не є покаранням за злочин. Його мета - забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої особи.
Незалежно від законодавчих змін та особливостей періоду процедура застосування до особи запобіжних заходів завжди має відповідати правовим принципам, які є універсальними і підлягають до застосування у будь-якій країні, де панує верховенство права.
Відповідно до Конвенції та практики ЄСПЛ, зокрема, в справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України» та «Лабіта проти Італії», обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ національні суди повинні з'ясувати, чи є тримання особи під вартою до судового розгляду справи єдиним запобіжним заходом, який би забезпечив належну процесуальну поведінку особи та виконання нею процесуальних обов'язків, а також чи є можливість в такому разі обмежитися застосуванням менш суворого (альтернативного) запобіжного заходу.
Ухвалою суду від 04.12.2024 обвинуваченому було визначено як запобіжний захід, для забезпечення виконання обвинуваченим передбачених КПК України обов'язків у розмірі 266 240 грн.
Прокурором не зазначено підстав для скасування раніше визначеної застави.
З огляду на вищенаведене, суд погоджується з думкою сторони захисту про можливість продовження обвинуваченому раніше визначеного альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, але вважає, що розмір застави в даному випадку зменшенню наразі не підлягає.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181-184 КПК України, суд-
Клопотання прокурора Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_8 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів по 14.06.2026 включно.
Раніше визначений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим передбачених КПК України обов'язків, у сумі 266 240 грн. 00 коп. залишити без змін.
При внесенні застави, відповідно до ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_4 , починаючи з дня внесення застави, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язки:
1) прибувати до прокурора або суду за кожною вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду;
3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи.
4) утримуватись від спілкування зі свідками, потерпілими та іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 15.04.2026 о 17:00 год.
Суддя ОСОБА_1