Справа № 201/4949/26
Провадження № 1-кс/201/1368/2026
15 квітня 2026 року м. Дніпро
Слідча суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_4 , щодо бездіяльності прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
08 квітня 2026 року до Соборного районного суду міста Дніпра надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_4 , щодо бездіяльності прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, у зв'язку з чим просить: 1) визнати незаконною бездіяльність посадових осіб Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання моєї заяви про вчинення кримінального правопорушення; 2) постановити ухвалу, якою зобов'язати посадових осіб Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_4 року про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 ККУ.
В обґрунтування скарги зазначив, що 03 квітня 2026 року ОСОБА_4 звернувся до Дніпровської Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426- 1 КК України. Відповідно до заяви, 27 грудня 2025 року, приблизно о 20 год. 00 хв., ОСОБА_4 було зупинено на блок-посту розташованого по трасі Е50 між містами Самар Підгороднє Дніпропетровської області, не повідомляючи про причини зупинки працівники поліції запросили невідомих людей у формі зовні схожій на військову, які, підійшовши до автомобіля, яким керував ОСОБА_4 , не надавши службових посвідчень, один з чоловіків у формі зовні схожій на військову повідомив ОСОБА_4 про те, що останній повинен прослідувати з ним до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі відмови до ОСОБА_4 буде застосовано заходи фізичного впливу. Вищевказані особи у формі зовні схожій на військову сіли до автомобіля ОСОБА_4 та погрожуючи останньому зброєю та фізичною розправою наказали ОСОБА_4 направлятися до ІНФОРМАЦІЯ_1 . В подальшому, після прибуття до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 повідомив посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що він є ветеран АТО та учасник бойових дій та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 та жодних порушень військового обліку з його сторони не допущено. Протягом двох годин ОСОБА_4 виготовили новий військовий квиток, ігноруючи повідомлення ОСОБА_4 про те, що його військовий квиток перебуває у автомобілі, на якому вони щойно прибули до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після чого невідома посадова особа повідомила ОСОБА_4 про те, що останній пройшов ВЛК на предмет встановлення ступеню придатності до військової служби, за результатами якої останнього визнано придатним до військової служби та направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 . Станом на сьогоднішній день, ОСОБА_4 госпіталізовано до Житомирського базового військового шпиталю. В діях даних осіб наявні ознаки злочину передбачені ч. 5 ст. 426-1 Кримінального кодексу України. 03 квітня 2026 року дану заяву було зареєстровано співробітником канцелярії Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (що підтверджується відміткою про отримання). На даний час відомостей про внесення даного факту до ЄРДР немає. Таким чином, працівниками Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону було порушено порядок, який встановлений нормами Кримінального процесуального кодексу України.
Представник заявника адвокат ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, до суду не з'явився, проте, надав заяву про розгляд скарги за його відсутності.
Заявник ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, до суду не з'явився, заяв та клопотань до суду не надавав.
Представник Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, будучи належним чином повідомленим про дату, місце та час судового засідання, до суду не з'явився за невідомих причин.
Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Враховуючи стислі строки розгляду скарг, слідча суддя вважає можливим розглянути скаргу і за відсутності заявника та його представника, з огляду на те що всі доводи ретельно викладені у скарзі, при цьому представник заявника звернувся із заявою про розгляд скарги за його відсутності.
Дослідивши матеріали скарги, слідча суддя приходить до наступного висновку.
З матеріалів скарги встановлено, що ОСОБА_4 звернувся 03 квітня 2026 року до Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону із заявою про вчинення кримінального правопорушення, яку отримано прокуратурою в той же день, що підтверджується відповідною відміткою на копії заяви.
На час розгляду скарги Дніпровською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону не надано слідчій судді інформацію щодо внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за заявою ОСОБА_4 від 03 квітня 206 року.
Згідно з ч.1, ч.2 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, зокрема і подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). При цьому, положеннями ст. 92 КПК України регламентовано, що обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу покладається не на заявника, а на слідчого і прокурора.
За змістом ч. 3 ст. 214 КПК України заборонено здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Тобто, слід враховувати, що на цьому етапі розвитку правових відносин стосовно ймовірного вчинення діяння, відповідальність за яке встановлена КК України, не достатньо об'єктивних відомостей навіть для попередньої констатації наявності або відсутності ознак складу злочину. З огляду на такі обставини необхідно звернути увагу, що вимога про внесення відомостей до ЄРДР на підставі заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не передбачає здійснення оцінки обґрунтованості таких заяв на наявність ознак складу кримінального правопорушення, а передбачає лише обов'язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження.
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину.
Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події. Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Викладені в такому повідомленні обставини підлягають перевірці, але така перевірка повинна проводитись вже в рамках відкритого кримінального провадження, внесеного до ЄРДР. Потім, у разі, якщо посадова особа дійде висновку, що у викладеній ситуації немає ознак складу кримінального правопорушення, вона може винести постанову про закриття кримінального провадження відповідно до ст. 284 КПК України.
Таким чином, слідча суддя констатує пряму заборону процесуального Закону, а відтак неможливість здійснення перевірочних дій про можливий злочин без попереднього внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Наслідком такого порушення буде визнання всіх зібраних доказів недопустимими.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зі змісту вимог ч. 2 ст. 214 КПК України вбачається, що з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань розпочинається досудове розслідування.
З огляду на викладене, вбачається, що Кримінальний процесуальний кодекс України зобов'язує слідчого або прокурора внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та надати заявнику витяг з ЄРДР. Тому це не право слідчого, прокурора, а його обов'язок, який чітко визначений нормами діючого Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Як випливає з положень принципу публічності, закріпленого у ст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Доходячи до такого висновку, слідча суддя враховує й усталену практику Європейського суду з прав людини, висновки якого з цього приводу відображені, зокрема, в рішенні по справі «Іванов проти України» (Ivanov v. Ukraine), № 15007/02, пп. 74-75, рішення від 7 грудня 2006 року), відповідно до якого сумлінність за ініціювання слідчих дій або відмову у кримінально-правовому переслідуванні особи повністю покладається на державу.
Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, Series A, № 93 право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. Одним із таких обмежень є переслідування особи в кримінально-правовому порядку шляхом внесення повідомлення до ЄРДР щодо конкретної особи за бажаною кримінально-правовою кваліфікацією.
Таким чином, приймаючи до уваги, що невнесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_4 порушує права заявника, а також зважаючи на те, що за вказаних обставин посадовою особою Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону не виконано зазначені положення КПК України, а відомості, які містяться в заяві безпідставно не внесені до ЄРДР, слід дійти висновку, що вимога про зобов'язання уповноваженої особи Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_4 від 03 квітня 2026 року про вчинення кримінального правопорушення, підлягає задоволенню.
В той же час, вимоги зобов'язати орган досудового розслідування внести відомості за ч. 5 ст. 426-1 КК України не підлягають задоволенню, оскільки питання правової кваліфікації кримінального правопорушення, визначення кола слідчих (розшукових) і процесуальних дій та визначення форми досудового розслідування належить до повноважень органу досудового розслідування. Слідчий суддя, вирішуючи скаргу в порядку статті 303 КПК України, може виключно зобов'язати уповноважену особу внести відомості до ЄРДР, однак не має права надавати чи змінювати попередню правову кваліфікацію події чи визначати форму досудового розслідування.
Також слідча суддя не вбачає правових підстав для задоволення скарги в частині визнання незаконною бездіяльність посадових осіб Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки це виходить за межі повноважень слідчого судді, який під час судового контролю за здійсненням досудового розслідування має право лише: 1) скасувати рішення слідчого чи прокурора; 2) скасувати повідомлення про підозру; 3) зобов'язати припинити дію; 4) зобов'язати вчинити певну дію; 5) відмовити у задоволенні скарги. Тобто визнання процесуальних дій незаконними та необґрунтованими не входить до повноважень слідчого судді.
За таких обставин скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 25, 28, 117, 214, 303 - 307 КПК України, слідча суддя
Задовольнити частково скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_4 , щодо бездіяльності прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Зобов'язати уповноважену особу Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_4 про вчинення кримінального правопорушення від 03 квітня 2026 року.
В іншій частині скарги відмовити.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідча суддя ОСОБА_1