Справа № 712/17039/25
Провадження № 2/712/1415/26
14 квітня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого- судді - Пироженко В.Д.
за участі секретаря - Каплі А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-
Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (адреса: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за договором.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 29.12.2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір № 342013 відповідно до якого кредитодавець надав споживачу кредит, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплативши проценти за користування кредитом. Сума кредиту становить 15 000 гривень строком на 360 днів. Грошові кошти надаються у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника. Відповідно до п.6.1. Договору позичальник здійснює повернення позики і сплачує проценти згідно із загальними умовами та відповідно до графіку платежів.
Відповідно пункту 3.1. Договору встановлено нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи період пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
26.08.2021 було укладено договір № 26082021 відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС Україна» відступила на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3420413.
23.05.2024 року укладено договір № 23/05/24 відповідно до якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» відступила на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитним договором, в тому числі і до позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором № 3420413.
У зв'язку із порушення позичальником умов кредитного договору, у ОСОБА_1 виникла заборгованість, яка за договором № 3420413 від 29.12.2020 становить 32 800 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 10 000 грн:, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги в розмірі 22 800 грн.
Просить стягнути заборгованість у загальному розмірі 32 800 грн. Також просить стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 2 442,40 грн та витрати понесені позивачем на правову допомогу у розмірі 13 000,00 грн.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 17.12.2025 року відкрито провадження по справі та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідачу надано термін на подачу відзиву на позовну заяву.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив провести розгляд справи за відсутності представника позивача. Проти ухвалення судом заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, про день та час розгляду справи була належним чином повідомлена, з заявами та клопотаннями до суду не зверталася. У передбачений законодавством термін відповідач відзиву до суду не надала.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Крім того, на офіційному веб-сайті Соснівського районного суду міста Черкаси було розміщено оголошення про виклик у судове засідання відповідача.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою сторін фіксація технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалася.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Як зазначає позивач, 29.12.2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір № 342013 відповідно до якого кредитодавець надав споживачу кредит, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплативши проценти за користування кредитом. Сума кредиту становить 15 000 гривень строком на 30 днів. Грошові кошти надаються у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника.
Відповідно до п.6.1. Договору позичальник здійснює повернення позики і сплачує проценти згідно із загальними умовами та відповідно до графіку платежів.
Відповідно пункту 3.1. Договору встановлено нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи період пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
Відповідно до п.2.1 Договору позика позичальнику надається шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.
Пунктом 1.3 визначена сума кредиту 15 000 гривень. Тип кредиту - кредит.
Строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказана в графіку платежів. (п.1.4 договору).
Відповідач підтвердила надання їй грошових коштів за кредитним договором № 3420413 від 29.12.2020 своїм електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п. 4 ст. 11 Закону «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом її розміщення в мережі Інтернет, в інших інформаційно-телекомунікаційних системах або шляхом надсилання електронного повідомлення, метою якого є пряме чи опосередковане просування товарів, робіт та послуг або ділової репутації особи, яка провадить господарську або незалежну професійну діяльність. Закон «Про електронну комерцію» прямо передбачає, що оферта може включати всі необхідні умови шляхом перенаправлення споживача до іншого електронного документа.
Відповідно до п. 9.1-9-7 Кредитного договору, визначається, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису, позичальник використовує як електронний підпис одноразовий ідентифікатор, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Відповідач використовувала наданий кредит, однак своєчасно позикодавцю грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом відповідно до умов договору не повернула.
Таким чином, відповідач порушила зобов'язання, визначене в Кредитному договорі, що відповідно ст. 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені Кредитним договором або законом.
Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
26.08.2021 було укладено договір № 26082021 відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС Україна» відступила на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3420413.
23.05.2024 року укладено договір № 23/05/24 відповідно до якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» відступила на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитним договором, в тому числі і до позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором № 3420413.
Таким чином, після укладення вказаних вище договорів факторингу у спірних правовідносинах змінився кредитор і позивач ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" набув право вимоги до відповідача.
Судом установлено що відповідач не погасила заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі ні первісному кредитору, ні позивачу.
Враховуючи принцип диспозитивності цивільного процесу, оскільки позивачем підтверджено факт укладення відповідачем кредитного договору, отримання нею кредитних коштів у розмірі 15 000 грн. Порядок і розмір нарахування заборгованості за тілом кредиту, який не сплачено боржником в обумовлені строки, в свою чергу відповідачем не спростовано розмір використаних кредитних коштів та заявленого позивачем розміру заборгованості за тілом кредиту в сумі 10 000 грн., суд дійшов висновку, що у цій частині позов підлягає задоволенню та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 10 000 грн.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за користування кредитом у розмірі 22 800 грн., то суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з статті 1048 ЦК України проценти сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за користування кредитом (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Суд вважає хибними твердження позивача про те, що відсотки за користування кредитом нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів. Такі твердження свідчать про помилкове розуміння позивачем правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 вказала, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Як встановлено судом, строк кредитування був погоджений сторонами та становив за договором 30 днів, тобто до 27.01.2021 року.
Із наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості, наданого позивачем ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС", вбачається, що відсотки за період поза межами строку кредитування позикодавець нараховував саме як відсотки за користування кредитом, а не як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України.
Позивачем в позовній заяві зазначено, що не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій та/або будь-яких інших додаткових нарахувань.
Вказане вище унеможливлює тлумачення нарахованих ОСОБА_1 процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування як міри відповідальності на підставі статті 625 ЦК України та, як наслідок, унеможливлює задоволення позовних вимог в частині стягнення заявлених позивачем процентів, нарахованих поза межами строку кредитування, а саме 30 днів за вказаним вище кредитним договором.
Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов'язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.
Відтак, наданий позивачем розрахунок заборгованості не може вважатися належним доказом наявності заявленого позивачем розміру заборгованості по відсотках за користування кредитом.
Відповідно до наданого розрахунку заборгованості, станом на 25.08.2021 року сума заборгованості зазначена позивачем 32 800 грн.
Проте, відповідно до договору, з урахуванням пункту 4.1.-4.4 пролонгації строку кредиту, строк пролонгації не може перевищувати 90 днів.
Таким чином, станом на 28.03.2021 року заборгованість по кредиту становить 11 400 гривень.
Враховуючи вказане вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення відсотків за користування кредитом підлягає частковому задоволенню та вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" заборгованість за кредитним договором № 3420413 від 29.12.2020 у вигляді відсотків за користування кредитом у розмірі 11 400 грн.
Суд вважає безпідставним нарахування будь-яких відсотків поза межами 90-ти денним строком договору позики.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень частин першої, третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
З урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд доходить висновку про укладеність кредитного договору між відповідачкою та первісними кредиторами невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в неї боргових зобов'язань перед позивачем який набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором за договором відступлення прав вимоги.
Згідно частин 1, 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме щодо стягнення з відповідачки коштів за договором кредиту № 3420413 від 29.12.2020 в сумі 21 400 грн, з яких: 10 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 11 400 грн - сума заборгованості за процентам, які нараховані у межах дії строку кредитного договору.
Разом з тим позивач просив стягнути з відповідача витрати понесені ним на правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до положень договору № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року, укладеного між ТОВ "Факторинг Партнерс" та АО "Лігал Ассістанс", клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Розділом 4 договору передбачений порядок здійснення розрахунків, зокрема, вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід'ємними додатками договору.
Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги № 2122 від 01.10.2025 року, сторони погодили надання наступних правових послуг Адвокатським об'єднанням Товариству по супроводу примусового стягнення заборгованості із ОСОБА_1 надання усної консультації з вивченням документів - 4000,00 грн, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 9 000,00 грн.
Отже, адвокатом надано суду докази щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).
Отже, враховуючи положення статті 141 ЦПК України, що вказана категорія справ не є складною та існує чисельна усталена судова практика щодо розгляду аналогічних справ, враховуючи, що подання таких позовів, зокрема від імені ТОВ "Факторинг Партнерс" не є одиничним випадком, що відповідно не потребує значного часу для професійного адвоката для складання позовної заяви, враховуючи її зміст, обґрунтування, викладені обставини, долучені докази, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з огляду на розгляд справи у спрощеному позовному провадженні, зважаючи на співмірність витрат на правову допомогу, складність даної справи та ціну позову, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи та часткового задоволення позовних вимог, суд визначає вартість наданих послуг у розмірі 4000,00 грн.
Згідно положень частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати (зокрема, витрати на професійну правничу допомогу), пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем ТОВ "Факторинг Партнерс" було сплачено через Електронний суд за подання позову до суду судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору 1 580,47 грн., що відповідає пропорційно задоволеним вимогам позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Факторинг Партнерс» (м. Київ, вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за кредитним договором № 3420413 від 29.12.2020 в сумі 21 400 гривень, понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 580,47 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн, а всього 26 980,47 грн. (двадцять шість тисяч дев'ятсот вісімдесят гривень, 47 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складений 14.04.2026
Головуючий:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Факторинг Партнерс» (адреса: м. Київ, вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).