Справа № 523/25374/25
Провадження №2/523/1547/26
"10" квітня 2026 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси у складі
головуючої судді - Середи І.В.,
за участю секретаря - Ячменьової Д.В.,
позивача - ОСОБА_1 ( на відеоконференцзв'язку),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м.Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні та визначення способів участі у особистому вихованні дитини шляхом надання інформації про важливі факти із життя дитини,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та аргументів сторін
27 листопада 2025 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні та визначення способів участі у особистому вихованні дитини шляхом надання інформації про важливі факти із життя дитини, а саме, зобов'язати відповідачку:
надати кольорові копії належної якості всіх сторінок закордонного паспорта НОМЕР_1 , виданого 14.03.2023 органом видачі 8017 строком дії до 14.03.2027, та закордонного паспорта НОМЕР_2 , виданого 08.08.2019 органом видачі 5101 строком дії до 08.08.2023, які належать громадянці України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом направлення їх на електрону пошту ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
надати інформацію про адреси перебування, знаходження з документальним підтвердженням щодо ОСОБА_3 на момент набрання рішення законної сили шляхом направлення листа на електрону пошту позивача,
надавати інформацію про від'їзди (обставини та напрямки) дитини ОСОБА_3 за межі місця її перебування/знаходження з моменту набрання рішення законної сили - більше ніж на три дні до її повноліття.
В обгрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що він має право отримувати любу інформацію про свою доньку і заборона її розповсюджувати зі сторони матері це є зловживанням батьківськими правами зі сторони ОСОБА_2 тим паче враховуючи набрання сили рішень судів як в рамках судового контролю так і в рамках справ по суті. Крім того, батько хоче отримати від відповідачки копії паспортів дитини, які остання не бажає добровільно надати, також він хоче знати де безпосередньо знаходиться його дитина та з ким вона перебуває. Вимога направлена на захист прав позивача аби відповідач надала інформацію яку батька цікавить і яку йому не бажають добровільно надавати.
Зобов'язання матері дитини повідомляти батька про від'їзд (обставини та напрям) дитини за межі міста більше ніж на два дні не є діянням, спрямованим на обмеження волевиявлення особи, і входить до поняття надання інформації про дитину, що є складовою контакту з дитиною, при цьому, повідомлення батьку про важливі факти із життя дитини не можна розцінювати як обтяжливе зобов'язання. Крім цього така позовна вимога не торкається самої дитини , що позбавляє мати зловживати і використовувати думку ОСОБА_3 на свій розсуд, проти її дійсної волі.
ОСОБА_2 умисно вчиняє дії які націлені на обмеження в доступі до інформації про дитину, що вказує на зловживання нею батьківськими правами. А такі дії зі сторони відповідача надають позивачу право на захист в судовому порядку, та відновлення порушених прав .
12 грудня 2025 року через систему ЄСІТС «Електронний суд» від відповідачки надійшов відзив на позов за змістом якого вона зазначила, що у справі № 523/4314/24 суд вже визначив конкретний спосіб захисту прав позивача - покладення на матір обов'язку інформувати батька про важливі факти з життя дитини (успіхи в навчанні, стан здоров'я, зміну місця навчання тощо) шляхом направлення листів на електронну пошту. Новий позов не спрямований на усунення будь-яких нових, раніше не розглянутих порушень, а має на меті істотно розширити обсяг інформації, яка підлягає наданню, трансформувати право на контакт у механізм тотального контролю за документами, пересуванням та приватним життям дитини і матері.
Закордонні паспорти дитини містять її персональні дані (ПІБ, дату і місце народження, номер документа, біометричні дані), а також відмітки про перетин державного кордону, що дозволяють відтворити повний маршрут пересування. Ці відомості є конфіденційними персональними даними дитини та належать до інформації з обмеженим доступом. Їх обробка і поширення регулюються Конституцією України, Законом України «Про інформацію» та Законом України «Про захист персональних даних».
Жодна норма наведених законів не встановлює обов'язку одного з батьків передавати іншому копії всіх сторінок паспортів дитини або розкривати всю інформацію про її маршрути і місця перебування. Вимога позивача надати копії усіх сторінок паспортів фактично означає надання повного доступу до документів дитини та її історії переміщень, що виходить за межі як розумної поінформованості батька, так і законних способів захисту права на контакт.
Статті 141 та 157 Сімейного кодексу України закріплюють рівність прав і обов'язків батьків щодо дитини, однак рівність не означає права одного з батьків встановлювати повний контроль за кожним аспектом життя дитини та іншого з батьків. Право дитини на приватність і захист персональних даних передбачає, що навіть батьки не можуть вільно поширювати та передавати третім особам відомості з її документів, якщо це не передбачено законом і не є необхідним та пропорційним для захисту прав та інтересів самої дитини. У справі № 753/9433/17 Верховний Суд дійшов висновку, що зобов'язання одного з батьків повідомляти іншого про важливі факти з життя дитини не може перетворюватися на обтяжливий, непропорційний та надмірний обов'язок. Вимога надати копії всіх сторінок паспортів та повний масив інформації про переміщення дитини є саме таким надмірним та обтяжливим обов'язком.
Конвенція не передбачає обов'язку передавати копії паспортів дитини, її персональні дані чи повну інформацію про всі пересування. Український суд у справі № 523/4314/24 уже реалізував положення Конвенції, визначивши збалансований спосіб захисту - періодичне інформування про важливі факти з життя дитини, а не передачу всіх її документів.
Заявлені вимоги є надмірними, непропорційними, такими, що грубо втручаються у приватне життя дитини та відповідача і не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. У задоволенні цих вимог слід відмовити повністю.
Також просила визнати подання зазначеного позову зловживанням процесуальними правами.
16 січня 2026 року від третьої особи Пересипської районної адміністрації ОМР надійшли відповіді на запитання позивача за змістом яких повідомляє, що орган опіки та піклування не володіє підтвердженою інформацією щодо фактичного місця проживання малолітньої ОСОБА_3 . В рамках розгляду іншої справи №752/21544/18 ОСОБА_2 надана суду інформація, що дитина разом з нею перебуває за межами України. Посадові особи адміністрації наживо не бачили малолітню дитину у період з січня 2022 року по грудень 2025 року. Орган опіки та піклування не володіє підтвердженою інформацією щодо фактичного місця проживання дитини. Також у відповідь на запитання позивача відповіли, що до повноважень адміністрації не входить надання оцінки ризиків для психічного здоров'я дитини.
Рух справи в суді
16 грудня 2026 року позивачем через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив згідно з якою він заперечує проти твердження відповідачки про тотожність вимог з раніше вирішеними.
Після надходження позовної заяви суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України.
03 грудня 2025 р. у справі відкрито провадження та визначено порядок розгляду за правилами загального позовного провадження.
04 лютого 2026 р. у справі закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав вказаних в позові.
Відповідачка та її представник, а також представник третьої особи в засідання не з'явилися повідомлені належним чином в електронному кабінеті, про причини неявки не повідомляли.
Мотивувальна частина
Позиція суду
Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Як вбачається з наданих доказів позивач та відповідачка є батьками малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Батьки знаходилися в зареєстрованому шлюбі, який 17 травня 2018 року Дарницьким районним судом м.Києва розірвано.
Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси 22 грудня 2023 року у справі №752/21544/18 визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю, ОСОБА_2 .
Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 10 травня 2024 р. у справі № 523/4314/24 було задоволено позов ОСОБА_1 та визначено способ участі у вихованні дитини шляхом надання інформації про важливі факти із життя дитини, а саме, - надання інформації щодо місця навчання та успіхів дитини з моменту здобуття середньої освіти до набрання рішення в даній справі законної сили, за минулий період; -надання відомостей, інформації про факти захворювання та лікування дитини; -надання відомостей, інформації про успіхи у навчанні дитини кожного першого та шостого місяця року; -надання відомостей, інформації про зміну місця навчання дитини. Визначено порядок виконання рішення з покладанням зобов'язання ОСОБА_2 надавати вказану інформацію.
Як вбачається з наданих копій судових рішень, в ході проведення виконавчих дій по виконанню вказаного рішення (справа №523/4314/24) ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду з вирішенням питання про зобов'язання відповідачку подати звіти .
У відповідь на звернення позивача Державна міграційна служба України в листі від 29.02.2024 року повідомила про оформлення на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданого 08.08.2019 органом видачі 5101 строком дії до 08.08.2023, та паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданого 14.03.2023 органом видачі 8017 строком дії до 14.03.2027.
На звернення ОСОБА_1 МЗС України в листі від 01.09.2025 року повідомило, що за даними Відомчої інформаційної системи МЗС, відсутня інформація щодо оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, посвідчення особи на повернення в Україну або перебування на консульському обліку в закордонних дипломатичних установах України малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з листом консульського відділу Посольства Польщі у Республіці Польща від 27.02.2024 року повідомлено на звернення ОСОБА_1 на консульському обліку в консульському відділі Посольства України в Республіці Польща не перебуває. Інформація щодо її можливого місцезнаходження в межах консульського округу консульського відділу Посольства України в Республіці Польща відсутня.
Як вбачається з листа Державної прикордонної служби України у період з 01.01.2019 р по 10.04.2025 р ОСОБА_3 неодноразово перетинала кордон України, і за останніми відомостями 01.09.2021 був в'їзд на територію України.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Як закріплено нормами ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно з вимогами ст.158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.
Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.
За нормами ст.159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Згідно з нормами ст.2 Конвенції про контакт з дітьми (ратифікація Україною: 20.09.2006, дата набрання чинності для України: 01.04.2007) для цілей цієї Конвенції:
a) "контакт" означає:
i) перебування дитини протягом обмеженого періоду разом з особою, яку зазначено в статті 4 або 5 і з якою вона зазвичай не проживає, чи зустріч з такою особою;
ii) будь-яку форму спілкування між дитиною й такою особою;
iii) надання інформації такій особі про дитину або дитині про таку особу.
Відповідно до ст.4 Конвенції дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.
Як закріплено нормами ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.2 ст.12 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з нормами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1,2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;3) показаннями свідків.
Нормами ч.1,2 ст.77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За нормами ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до вимог ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказівОтже, враховуючи встановлені обставини, відсутність заперечень від відповідачки проти позову по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 11 грудня 2023 рокуу справі № 523/19706/19 (провадження № 61-12112сво22) зробила висновок такого змісту:
«Передбачена частинами четвертою та п'ятою статті 19 СК України обов'язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. У разі якщо з тих чи інших причин такий висновок отримати не можна, суд має вирішити спір за наявними у справі доказами. Якщо з тих чи інших причин орган опіки та піклування відмовиться надати свій висновок у справі, де за приписами частин четвертої та п'ятої статті 19 СК України надання ним такого висновку є обов'язковим, ця обставина не означає неможливості розгляду та вирішення спору. Протилежний підхід є рівнозначним відмові у доступу до правосуддя і означав би порушення положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначений підхід має загальний характер і є цілком справедливим для випадків, коли не було отримано письмового висновку органу опіки та піклування при розгляді справ, де участь органу опіки та піклування є обов'язковою, з огляду на неможливість надати такий висновок, зокрема у зв'язку із перебуванням дитини за межами країни, перебуванням дитини на непідконтрольній території, неможливість установити місце фактичного перебування дитини з одним із батьків тощо».
Враховуючи предмет позову та правовий висновок Верховного Суду відсутність висновку органу опіки та піклування не є перешкодою для ухвалення судом рішення.
Аналіз наданих доказів у справі свідчить про те, що підставою для звернення до суду з даним позовом стала поведінка відповідачки, яка не надає інформації про місце знаходження дитини . Крім того, спроби позивача з'ясувати місцеперебування дитини не дали результатів.
Щодо заперечень відповідачки з посиланням на захист персональних даних дитини необхідно зазначити наступне.
Згідно з ст.1 Закону України «Про захист персональних даних» цей Закон регулює правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних.
Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.
За нормами ст.14 СК України сімейні права є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі. Якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника.
Відповідно до норми ч.2 ст.154 СК України батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень.
Згідно з ч.1,2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Аналіз вказаних норм дає висновок про те, що батьки є законними представниками неповнолітніх дітей, тому отримання вказаної інформації про дитину батьком не обмежується нормами Закону України «Про захист персональних даних».
Оцінивши надані докази в сукупності, враховуючи підстави для заявленого позову , правовідносини, які склалися між сторонами, розглянуті справи і ухвалені рішення, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обгрунтованими щодо частини заявлених вимог.
Оскільки позивач є батьком ОСОБА_3 , в силу вказаних норм закону він має права бути обізнаним про свою дитину, тому, відповідно він має право на отримання інформації про адреси перебування, знаходження, а також про від'їзди (обставини та напрямки) дитини за межі місця її перебування/знаходження більше ніж на три дні до її повноліття.
Крім того, сама вимога про зобов'язання відповідачку надати вказану інформацію також є обгрунтованою, оскільки місце проживання дитини було визначено саме з нею , між батьками виникли напружені правовідносини, і відповідачка не бажає надавати таку інформацію.
Щодо вимоги про надання копій паспортів на виїзд за кордон дитини, то в цій частині позов є необгрунтованим, оскільки позивачем не визначено порушення його прав.
Враховуючи норми ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст.ст.13,76-81,141,258-259,263,265,268,273, 354, 355 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні та визначення способів участі у особистому вихованні дитини шляхом надання інформації про важливі факти із життя дитини, задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) надати інформацію про адреси перебування, знаходження з документальним підтвердженням щодо ОСОБА_3 на момент набрання рішення законної сили шляхом направлення листа на електронну пошту ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 )- ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зобов'язати ОСОБА_2 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) надавати ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ) інформацію про від'їзди (обставини та напрямки) дитини ОСОБА_3 за межі місця її перебування/знаходження більше ніж на три дні до її повноліття починаючи з дня набрання рішення законної сили .
В іншій частині вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення.
Суддя