Іменем України
Справа №133/4609/25
15.04.2026 м. Козятин
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області
у складі: головуючого судді - Дем'янової Ж.М.,
за участі секретаря судового засідання - Бірюкової Т.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Козятину порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття справи,
встановив:
Стислий виклад позицій учасників справи.
До Козятинського міськрайонного суду Вінницької області 08.12.2025 звернувся представник заявника, адвокат Голуб Н.Є. із указаним адміністративним позовом, в якому просила поновити строк на оскарження, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування вимог позовної заяви, позивачем зазначається, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 №752 від 01 липня 2025 року відносно, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч.3 ст.210 КУпАП (так зазначено в постанові) та накладено адміністративне стягнення за вчинення більш тяжкого правопорушення, а саме ухилення від військового обліку, у вигляді штрафу у сумі 17 000 грн. 00 коп.
За змістом постанови №752 від 01 липня 2025 року, 16 червня 2025 року ОСОБА_1 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 як такого, що вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст.210 КУпАП, а саме, не виконав вимогу Закону України «Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» - до 05 червня 2025 року не звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста не отримав направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду і таким чином не оновив свої військово облікові дані.
У позові зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку, має тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 та до 20.06.2025р. був не придатним до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час. Постановою ВЛК від 20.06.2025р. визнаний придатним до військової служби у воєнний час.
З вищевказаною постановою ОСОБА_1 не погоджується, вважає її незаконною та несправедливою, а також, постанова не ґрунтується на жодних письмових належних та допустимих доказах.
Позивач зазначив, що обставини, які викладені в оскаржуваній постанові не відповідають дійсності. Так, ОСОБА_1 являється студентом «Вінницького торгівельно - економічного інституту» з денною формою навчання і має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на строк до 02.02.2026р. Також мав відстрочку і на момент складання постанови, яка ним оскаржується.
В постанові зазначено, що ОСОБА_1 було доставлено 17.06.2025р. до ІНФОРМАЦІЯ_2 , як такого, що вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст.210 КУпАП і того ж дня відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за №752.
Крім того в постанові вказано, що ОСОБА_1 не явився на розгляд справи 01.07.2025р. до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а при встановлені розміру штрафу було встановлено, що правопорушення ним вчинено умисно.
З цим ОСОБА_1 не погоджується, оскільки до ІНФОРМАЦІЯ_2 він з'явився 17.06.2025р. за власної ініціативи та мав на меті отримати направлення для проходження ВЛК. Тоді ж працівнику ІНФОРМАЦІЯ_2 він надав всі документи, які підтверджували його перебування на військовому обліку та наявність відстрочки від мобілізації, в свою чергу працівник ТЦК та СП відібрав у нього письмові пояснення, а ОСОБА_1 надав документи, які підтверджували його зайнятість в навчальному процесі (здача екзаменаційної сесії). Після цього йому видали направлення на ВЛК. вже 20.06.2025р. ОСОБА_1 був визнаний придатним до військової служби, що підтверджується даними з Резерв + і відповідну довідку він надав до ІНФОРМАЦІЯ_2 , тоді йому пояснили, що протокол складати не будуть так як ще немає чітких роз'яснень по застосуванню та притягненню до адміністративної відповідальності за не проходження ВЛК в строк до 05.06.2025р.
ОСОБА_1 зазначив, що протокол йому не вручали і він вважав, що питання було вирішено. Однак, 29.11.2025 за адресою його реєстрації проживання надійшов поштовий конверт в якому містилася постанова №752 від 01.07.2025р. за справою про адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, яку він оскаржує. Дата отримання ОСОБА_1 даної постанови підтверджується поштовим конвертом з штрихкодом відправлення за яким прослідковується дата відправлення та отримання даного листа.
В оскаржуваній постанові не конкретизовано суть адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210 ч.3 КУпАП. Не вказано, які саме правила щодо військового обліку порушено. Від військового обліку та служби ОСОБА_1 не ухилявся. Крім того, в Резерв+ інформація про будь-які правопорушення відносно нього відсутні.
Прийняттю постанови передувало складення уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 протоколу №752 від 17.06.2025 року про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП, якого ОСОБА_1 не отримував і відповідно не був обізнаний про дату і час розгляду такого протоколу, а окремих будь-яких повідомлень чи викликів йому не надходило. Відповідно, він заперечує факт належним чином повідомлення його про дату і час розгляду протоколу, чим порушено його право на надання пояснень та захист.
В постанові про адміністративне правопорушення від 01.07.2025 року відсутні посилання на будь-які документи, які до нього долучають та на підставі яких можливо було б зробити висновок про наявність або відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.
Позивач ОСОБА_3 вважає, що вчинення ним адміністративного правопорушення, не підтверджується жодним доказом, окрім оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення, що є предметом оскарження.
Позивач зазначив, що зі змісту оскаржуваної постанови неможливо встановити які саме персональні дані він не оновив і час(дата) коли було «вчинено» таке правопорушення, які з цих даних містяться в державних реєстрах, а також до яких даних державний орган в особі відповідача не має доступу (не є держателем).
Оскаржувана постанова відповідачем прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а в матеріалах справи відсутня належна доказова база, яка б об'єктивно підтверджувала факт порушення мною приписів ч. 3 ст. 210 КУпАП
З огляду на викладене, позивач не погоджується з постановою №752 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП, вважає її незаконною та необґрунтованою з наведених підстав.
Відповідач відзиву до суду не направив, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений. Витребувані судом докази не надав, причин про неможливість подати докази, суд не повідомив.
Щодо поновлення строків.
Позивач вказує, що 29.11.2025р. за адресою його реєстрації проживання надійшов поштовий конверт в якому містилася постанова №752 від 01.07.2025р. за справою про адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, яку він оскаржує. Дата отримання ОСОБА_1 даної постанови підтверджується поштовим конвертом з штрихкодом відправлення за яким прослідковується дата відправлення та отримання даного листа, що підтверджується поштовим конвертом та трекінгом. Оскаржувану постанову було винесено за його відсутності, про дату і час розгляду матеріалів ОСОБА_1 не було повідомлено.Також зазначено, що на конверті міститься відбитком печатки Укрпошти з датою надходження до відділення в м. Козятині 24.11.2025р., а на самій постанові зазначено вихідний номер з датою 01.07.2025.
Відповідно до ст. 1 ст. 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
У зв'язку з тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 позбавив позивача можливості знати про винесену щодо нього постанову, ознайомитися зі її змістом та отримати екземпляр постанови в день її винесення чи протягом розумного строку після її винесення, суд визнає причину пропущення строку на оскарження постанови до суду поважною та поновлює строк на оскарження.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 17.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у спрощеному провадженні з викликом сторін.
Вищевказаною ухвалою суду, витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП, для огляду.
Інші заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, процесуальні дії не вчинялись.
Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, та норми права, які застосував суд і мотиви їх застосування.
Судом встановлено, що постановою про адміністративне правопорушення № 752 від 01.07.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Суть адміністративного правопорушення, згідно з постановою № 752 від 01.07.2025, полягає у тому, що:
«17.06.2025 року було доставлено гр-н ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_2 як такого що вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 210 КУпАП. Громадянин ОСОБА_4 до відповідно до рішення військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 в 2020 році був визнаний «непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатний в воєнний час».
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», було встановлено що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду"
ОСОБА_5 до 05.06.2025 року не звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста не отримав направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, таким чином не оновивши свої військово-облікові данні.
Згідно ч.5 ст.33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та порушив абзац 2 п.21. п.23, абзац 1 п.1 додатку 2 (Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів) Постанови Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку, призовників, військовозобов'язаних та резервістів». Своїми діями громадянин ОСОБА_4 , вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП (правопорушення в особливий період), а саме: порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
17.06.2025 року уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення № 752 стосовно ОСОБА_6 про вчинення правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
За порушення правил військового обліку передбачена адміністративна відповідальність згідно ст.210 КУпАП та враховуючи, що з моменту оприлюднення Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами, внесеними Указом Президента України № 469/2024 від 23.07.2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні») введено воєнний стан та проводиться загальна мобілізація згідно Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», (зі змінами, внесеними Указом Президента України № 236/2025 від 15.04.2025 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації»), то громадянин ОСОБА_4 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП.»
На підставі вказаного, Постановою № 752 від 01.07.2025 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП на позивача накладено стягнення, що передбачене санкцією статті, та становить 17 000,00 грн.
З копії протоколу про адміністративне правопорушення № 752 від 01.07.2025, вбачаються вищенаведені обставини.
Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Судом встановлено, що у постанові № 752 від 01.07.2025 року вказано, що ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак в постанові також зазначено, що його було доставлено 17.06.2025р. до ІНФОРМАЦІЯ_2 , як такого, що вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст.210 КУпАП і того ж дня відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за №752.
Крім того в постанові вказано, що ОСОБА_1 не явився на розгляд справи 01.07.2025р. до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а при встановлені розміру штрафу було встановлено, що правопорушення ним вчинено умисно.
З даним твердженням ОСОБА_1 не погоджується, оскільки до ІНФОРМАЦІЯ_2 він з'явився 17.06.2025р. за власної ініціативи та мав на меті отримати направлення для проходження ВЛК. Тоді ж працівнику ІНФОРМАЦІЯ_2 він надав всі документи, які підтверджували його перебування на військовому обліку та наявність відстрочки від мобілізації, в свою чергу працівник ТЦК та СП відібрав у нього письмові пояснення, а ОСОБА_1 надав документи, які підтверджували його зайнятість в навчальному процесі (здача екзаменаційної сесії). Після цього йому видали направлення на ВЛК, вже 20.06.2025р. ОСОБА_1 був визнаний придатним до військової служби, що підтверджується даними з Резерв + і відповідну довідку він надав до ІНФОРМАЦІЯ_2 , тоді йому пояснили, що протокол складати не будуть так як ще немає чітких роз'яснень по застосуванню та притягненню до адміністративної відповідальності за не проходження ВЛК в строк до 05.06.2025р.
Відповідно до Довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти , ОСОБА_1 є студентом «Вінницького торгівельно- економічного інституту» з денною формою навчання і має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на строк до 02.02.2026.
Також мав відстрочку і на момент складання постанови, яка ним оскаржується.
Відповідно до ст.210 КУпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Частиною 3 ст. 210 КУпАП України передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до статті 1 Закону України № 389-VІІІ від 12 травня 2015 року «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, що затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 року, у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, і триває на час розгляду справи.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
Рішень про закінчення особливого періоду на час розгляду справи Президент України не приймав, тобто особливий період діє в Україні з 17.03.2014 року і до теперішнього часу.
Правовідносини, пов'язані з військовим обліком, регулюються Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII.
Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Згідно ч. 2 ст. 7 та ст. ст. 245, ст. 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, правильного і справедливого її вирішення.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 17.06.2025р. до ІНФОРМАЦІЯ_2 , як такого, що вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст.210 КУпАП і того ж дня відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за №752.
Крім того в постанові вказано, що він не явився на розгляд справи 01.07.2025р. до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а при встановлені розміру штрафу було встановлено, що правопорушення ним вчинено умисно.
За вказане правопорушення на ОСОБА_1 накладено стягнення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17 000, 00 грн.
Водночас судом встановлено, що постанова про адміністративне правопорушення від 01.07.2025 складена з порушенням вимог ч. 2 ст. 283 КУпАП.
Так, в зазначеній постанові не вказано коли саме (день місце час) ОСОБА_7 проінформований про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також, постанова № 752 не містить відомостей про час вчинення правопорушення. В свою чергу, це позбавляє суд можливості оцінити правильність застосування відповідачем закону про відповідальність за адміністративне правопорушення (ст. 8 КУпАП), дотримання строків накладення адміністративного стягнення (ст. 38 КУпАП).
Відповідно до ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
В постанові Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №285/1535/15 міститься правовий висновок про те, що адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Час вчинення правопорушення є однією із ознак його об'єктивної сторони.
Жодних доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 відповідачем не надано, всупереч вимогам ст. 77 КАС України, ухвалу про витребування доказів залишено без виконання.
Частиною 6 ст. 77 КАС України встановлено, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
У зв'язку із викладеним, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а його притягнення до адміністративної відповідальності є незаконним.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Частинами 1 та 2 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У справах за позовом фізичної особи щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності на суб'єкта владних повноважень, в силу приписів ст. 77 КАС України, покладається обов'язок доказування правомірності своїх дій у разі, якщо останній заперечує проти позову.
Разом з тим, жодних доказів на підтвердження правомірності своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ознаками вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, відповідачем суду не надано.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом».
У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30.09.2010 Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
В ситуації, що розглядається судом, відповідачем - суб'єктом владних повноважень, указаний принцип недотримано, а вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, «поза розумним сумнівом» не доведено.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
На переконання суду, встановлені в ході розгляду справи обставини, у своїй сукупності свідчать про необґрунтованість та незаконність оскаржуваної постанови.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що будь-які докази, що підтверджують вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення суду не надані, суд вважає за необхідне позов задовольнити, оскаржувану постанову скасувати.
Отже, керуючись ст. ст. 210, 251, 252, 280 КУпАП, керуючись ст. ст. 77, 121, 159, 162, 241-246, 286 КАС України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття справи - задовольнити.
Постанову про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП № 752 від 01.07.2025, згідно якої до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП - закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення складено 15.04.2026
Суддя Жанна ДЕМ'ЯНОВА