Справа № 132/2033/25
2-п/132/8/26
Ухвала
Іменем України
15 квітня 2026 року місто КАЛИНІВКА
Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого - судді СЄЛІНА Є.В., при секретарі - РИБАК І.Ю., за участі: представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката МАКСИМІВ В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Калинівка Хмільницького району Вінницької області заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Максимів Володимира Мироновича про перегляд заочного рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 17 грудня 2025 року у цивільній справі № 132/2033/25 (номер провадження 2/132/844/25) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 10.06.2024-100002619 (кредитної лінії) від 10 червня 2024 року,
Заочним рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 17 грудня 2025 року у цивільній справі № 132/2033/25 (номер провадження 2/132/844/25), задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 10.06.2024-100002619 (кредитної лінії) від 10 червня 2024 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 10.06.2024-100002619 (кредитної лінії) від 10 червня 2024 року, у розмірі 31620грн.80коп., з якої: заборгованість за тілом кредиту - 15961грн.82коп.; заборгованість за відсотками - 8938грн.98коп.; заборгованість за неустойкою - 6720грн.00коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2422грн.40коп.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Максимів Володимир Миронович звернувся до суду із заявою про перегляд вказаного заочного рішення, з посиланням на те, що відповідач не з'явився у судове засідання з поважних причин, а тому не міг надати докази, які мають істотне значення в спірних правовідносинах, яку підтримав у судовому засіданні.
Інші учасники справи до суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені в передбаченому законом порядку.
Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та відповідну практику Європейського суду з прав людини, як джерело право.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03) від 03.04.2008 року та «Олександр Шевченко проти України» (Заява № 8371/02) від 26.04.2007 року.
Передбачене частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» («Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989 року).
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Саме на національні суди покладено обов'язок створення умов для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним, зокрема, суд має вирішувати, чи відкладати судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки у провадженні (рішення від 06.09.2007 року у справі «Цихановський проти України», рішення від 18.10.2007 року у справі «Коновалов проти України»).
У рішенні в справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Слід також зазначити, що у відповідності до статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», інформація про судове засідання, оприлюднювалася на офіційному веб-порталі Судової влади України та учасники справи не були позбавлені об'єктивної можливості дізнатися про дату судового засідання, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту.
За вищевказаних обставин, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явились до суду, що не може розцінюватись, як порушення їх прав, передбачених ЦПК України.
Суд, з'ясувавши обставини, на які заявник посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши в порядку, визначеному законом у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, прийшов до наступних висновків:
Положеннями статті 120 ЦПК України визначено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до статті 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Згідно статті 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
За приписами статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, копію повного заочного рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 17 грудня 2025 року, ухваленого у цивільній справі № 132/2033/25 (номер провадження 2/132/844/25), не вручалася відповідачу ОСОБА_1 у день його проголошення, а отримана останнім 22 березня 2026 року. Заява про його перегляд, подана представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Максимів В.М. до суду через систему «Електронний суд» - 30 березня 2026 року, тобто у строк, визначений частиною 3 статті 284 ЦПК України.
Несвоєчасне отримання повного тексту судового рішення є підставою для поновлення строку на подання заяви про його перегляд, оскільки без повного тексту рішення неможливо виконати вимоги ЦПК України щодо належного мотивування заяви про перегляд заочного рішення.
Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
При застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Конституційний Суд України у рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене. Таким чином, положення частини першої статті 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина.
За рішенням Конституційного Суду України № 6-зп від 25 листопада 1997 року, головним обов'язком держави, згідно зі статтею 3 Конституції України, є утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (стаття 8 Конституції України).
Крім того, відповідно до абзацу другого підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 4-р/2019, утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, частини першої статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні ефективного механізму такого захисту.
У свою чергу, в абзаці п'ятому підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 зазначено, що гарантована Конституцією України рівність усіх людей у їхніх правах і свободах означає потребу забезпечення їм рівних юридичних можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод; у правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно рішення Конституційного Суду України № 2-р(II)/2022 від 6 квітня 2022 року гарантована Конституцією України рівність усіх людей у їхніх правах і свободах означає конечність забезпечення їм рівних юридичних можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У державі, керованій правовладдям, звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а додержання загальних принципів рівності громадян перед законом та заборони дискримінації, що їх визначено приписами частин першої, другої статті 24 Конституції України, є неодмінним складником реалізації права на судовий захист.
З огляду на вищенаведене, враховуючи конкретні обставини справи, її значення для заявника, суд вважає за можливе поновити представнику відповідача ОСОБА_1 - адвокату Максимів В.М. строк на подання заяви про перегляд заочного рішення. Інакший підхід буде виявом надмірного формалізму та може розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною першою статті 288 ЦПК України передбачено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
З огляду на обставини справи, суд вважає, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив суд про причини своєї неявки з поважних причин та повідомив про наявність доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та винесення законного та справедливого судового рішення.
Згідно пункту 2 частини третьої статті 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст.284-288 ЦПК України, суд, -
Клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Максимів Володимира Мироновича про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення - задовольнити.
Поновити представнику відповідача ОСОБА_1 - адвокату Максимів Володимиру Мироновичу процесуальний строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 17 грудня 2025 року у цивільній справі № 132/2033/25 (номер провадження 2/132/844/25) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 10.06.2024-100002619 (кредитної лінії) від 10 червня 2024 року.
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Максимів Володимира Мироновича про перегляд заочного рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 17 грудня 2025 року у цивільній справі № 132/2033/25 (номер провадження 2/132/844/25) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 10.06.2024-100002619 (кредитної лінії) від 10 червня 2024 року - задовольнити.
Заочне рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 17 грудня 2025 року у цивільній справі № 132/2033/25 (номер провадження 2/132/844/25) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 10.06.2024-100002619 (кредитної лінії) від 10 червня 2024 року- скасувати та призначити справу до розгляду на 23 квітня 2026 року на 14год.30хв.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя