Рішення від 01.04.2026 по справі 130/988/25

2/130/82/2026

130/988/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2026 р. м. Жмеринка

головуючого судді Заярного А.М.,

з участю секретаря судових засідань Мухи Р.П.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідачів ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 до Жмеринської міської ради Вінницької області, Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною, встановлення земельного сервітуту, продовження дозволу на розміщення зовнішньої реклами,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 звернулась з позовом до Жмеринської міської ради Вінницької області, Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області, Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною, встановлення земельного сервітуту, продовження дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

1. Щодо визнання бездіяльності відповідачів протиправною та встановлення земельного сервітуту.

Рішенням 49 сесії Жмеринської міської ради Вінницької області 7 скликання № 858 від 10 жовтня 2019 «Про надання дозволів на розробку документації із землеустрою», розглянувши заяви фізичних осіб щодо розробки документації із землеустрою, міська рада надала дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, на яку поширюється право особистого сервітуту для укладення договору особистого сервітуту: - по АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_3 для встановлення та обслуговування рекламного щита, орієнтовною площею 0,0007 га; - по АДРЕСА_2 та вул. Братерства гр. ОСОБА_3 для розміщення інформаційного щита, орієнтовною площею 0,0009 га; - по АДРЕСА_3 гр. ОСОБА_3 для встановлення та обслуговування рекламного щита, орієнтовною площею 0,0007 га.

Надалі, рішенням 55 сесії Жмеринської міської ради Вінницької області 7 скликання № 967 від 19 грудня 2019 «Про встановлення особистого сервітуту на використання земельних ділянок комунальної власності», було вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та укласти договір про встановлення особистого сервітуту земельних ділянок у межах допустимого функціонального призначення, зокрема: - по АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_3 , площею 0,0024 га, кадастровий номер 0510300000:00:001:4596, у т.ч. 0,0024 га - під іншими землями для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, строком на 5 років та встановити ставку орендної плати в розмірі 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки; - по АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_3 , площею 0,0006 га, кадастровий номер 0510300000:00:001:4597, у т.ч. 0,0006 га - під іншими землями для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, строком на 5 років та встановити ставку орендної плати в розмірі 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки; - по АДРЕСА_3 гр. ОСОБА_3 , площею 0,0007 га, кадастровий номер 0510300000:00:003:5683, у т.ч. 0,0007 га - землі під соціально-культурними об'єктами для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку), строком на 5 років та встановити ставку орендної плати в розмірі 4% нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

В подальшому, на підставі зазначеного Рішення № 967 між ОСОБА_3 та Жмеринською міською радою було укладено відповідні договори про встановлення особистого сервітуту, зокрема:

1) Договір про встановлення особистого сервітуту, що зареєстрований у Книзі обліку договорів про встановлення сервітуту землею від 19.06.2020 р. за № 465. Відповідно до положень пункту 1.1 Рада передає, а ОСОБА_4 ) приймає у користування на умовах особистого сервітуту земельну ділянку комунальної власності для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із п. 1.2 Договору № 465 у користування на умовах особистого сервітуту передається земельна ділянка, загальною площею 0,0006 га, 0510300000:00:001:4597, у т.ч. 0,0006 га - під іншими землями.

Пунктом 3.1 визначено, що плата за використання земельної ділянки на умовах особистого сервітуту вноситься Сервітуарієм у грошовій формі в розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки землі, що становить 44,95 грн. на рік. Земельна ділянка передається в користування для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (п 4.1). Цільове призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови (п. 4.2).

Також, 19.06.2020 сторони підписали Акт приймання-передачі земельної ділянки в особистий сервітут.

20.07.2020 Договір № 465 був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 37453220.

2) Договір про встановлення особистого сервітуту, що зареєстрований у Книзі обліку договорів про встановлення сервітуту землею від 19.06.2020 р. за № 466. Відповідно до положень пункту 1.1 Рада передає, а Сервітуарій ( ОСОБА_3 ) приймає у користування на умовах особистого сервітуту земельну ділянку комунальної власності для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно із п. 1.2 Договору № 466 у користування на умовах особистого сервітуту передається земельна ділянка, загальною площею 0,0007 га, 0510300000:00:003:5683, у т.ч. 0,0007 га - землі під соціально-культурними об'єктами. Пунктом 3.1 визначено, що плата за використання земельної ділянки на умовах особистого сервітуту вноситься Сервітуарієм у грошовій формі в розмірі 4 відсотків від нормативної грошової оцінки землі, що становить 144,55 грн. на рік. Земельна ділянка передається в користування для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (п 4.1). Цільове призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови (п. 4.2).

19.06.2020 р. сторони також підписали Акт приймання-передачі земельної ділянки в особистий сервітут.

20.07.2020 Договір № 466 був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 37453511.

3) Договір про встановлення особистого сервітуту, що зареєстрований у Книзі обліку договорів про встановлення сервітуту землею від 19.06.2020 р. за № 467. Відповідно до положень пункту 1.1 Рада передає, а Сервітуарій ( ОСОБА_3 ) приймає у користування на умовах особистого сервітуту земельну ділянку комунальної власності для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно із п. 1.2 Договору № 466 у користування на умовах особистого сервітуту передається земельна ділянка, загальною площею 0,0024 га, 0510300000:00:001:4596, у т.ч. 0,0024 га - під іншими землями.

Пунктом 3.1 визначено, що плата за використання земельної ділянки на умовах особистого сервітуту вноситься Сервітуарієм у грошовій формі в розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки землі, що становить 123,74 грн. на рік. Земельна ділянка передається в користування для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (п 4.1). Цільове призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови (п. 4.2).

19.06.2020 р. сторони також підписали Акт приймання-передачі земельної ділянки в особистий сервітут.

20.07.2020 Договір № 467 був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 37453937.

Умови всіх Договорів № 465, № 466 та № 467 є типовими, а саме:

1) Відповідно до положень пункту 2.1 Договори укладено на 5 років, починаючи з дати прийняття рішення сесії міської ради про передачу земельної ділянки у користування на умовах особистого сервітуту;

2) Відповідно до пункту 2.2 Договорів по закінченню строку цього Договору його дію може бути продовжено за рішенням Ради на підставі заяви Сервітуарія, яка подається не пізніше 60 днів до закінчення строку дії Договору. Продовження строку оформлюється додатковою угодою, а у випадку внесення відповідних змін до законодавства - шляхом переукладення Договору;

3) Обчислення та сплата розміру за використання земельної ділянки здійснюється з урахуванням індексу інфляції, із моменту прийняття рішення сесії про надання земельної ділянки (п. 3.2);

4) Плата за користування землею вноситься у такі строки: один раз на рік, не пізніше 29 серпня поточного року на розрахунковий рахунок місцевого бюджету міста Жмеринка (п. 3.3)

5) Зміна умов Договору можлива за взаємною згодою Сторін шляхом укладення додаткової угоди до цього договору та її реєстрації. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору, спір розв'язується в судовому порядку (п. 6.1).

Звертає також увагу, що право сервітутного користування було надано Позивачу для обслуговування рекламних конструкцій, що знаходяться на таких земельних ділянках комунальної власності, та укладення такого договору є умовою для отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

Таким чином, умови вказаних вище Договорів виконувались Сервітуарієм належним чином, плата за користування вносилась вчасно та у повному розмірі, жодних порушень допущено не було. За таких умов, Позивач мала право розраховувати на продовження строку дії таких Договорів сервітуту.

10 вересня 2024 року ОСОБА_3 звернулась через Центр надання адміністративних послуг із заявами № 277, 278 та 279 про поновлення (продовження) договору особистого строкового сервітуту, а саме: Договорів № 465, 466, 467, строком на п'ять років.

Листами від 11.10.2024 № 02096/279, № 02096/278 та № 02096/277 Виконавчий комітет Жмеринської міської ради Вінницької області повідомив позивача про те, що її заяви щодо поновлення договорів особистого строкового сервітуту земельних ділянок № 465, 466 та 467 від 19.06.2020 були включені до проекту рішення 52 сесії Жмеринської міської ради VIII скликання «Про поновлення гр. ОСОБА_3 строку дії договору особистого сервітуту», засідання якої відбулося 10.10.2024 року. За результатами голосування рішення не прийнято, так як необхідна кількість голосів депутатів для прийняття рішення становить 18 голосів від загальної кількості депутатів - 34 особи, однак в даному випадку голоси розподілились так: «За» - 0 голосів; «Проти» - 0 голосів; «Утримались» - 2; «Не голосували» - 24; «Відсутні» - 4.

Таким чином, у даному випадку Жмеринська міська рада на своєму засіданні не лише не погодила продовження строку дії Договорів, але й не прийняла жодного обґрунтованого рішення по даному питанню, зокрема і про відмову у такому продовженні. Жмеринська міська рада не ухвалила жодного рішення за заявою позивача, адже депутати не голосували по усіх трьох питаннях взагалі.

Звертає також увагу на те, що у ОСОБА_3 була відсутня заборгованість по платі за землю за Договорами про встановлення особистого сервітуту № 465, 466, 467, що підтверджується листами Виконавчого комітету Жмеринської міської ради № 1320-Ж-24/вих від 02.12.2024, № 1301-Ж-24/вих від 02.12.2024 та № 1285-Ж-24/вих від 02.12.2024.

Оскільки Жмеринська міська рада не приймала рішень про відмову в продовженні строку дії сервітутів за Договорами, 16 грудня 2024 р. ОСОБА_3 звернулась із заявою про укладення додаткових угод до Жмеринської міської ради. Даним листом Позивач направила Жмеринській міській раді проєкти Додаткових угод № 1 до укладених Договорів № 465, 466, 467, умовами яких передбачалась зміна строку дії Договору до 19.06.2030 р.

Відповіддю № 1468-Ж-24/вих від 22.01.2025 р. Виконавчий комітет Жмеринської міської ради повідомив, що у них відсутні законні підстави на підписання примірників додаткових угод до Договорів про встановлення особистого сервітуту земельних ділянок № НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , оскільки подані у вересні 2024 року заяви ОСОБА_3 про продовження (поновлення) вказаних договорів особистого строкового сервітуту земельних ділянок не були розглянуті Жмеринською міською радою.

Тому позивач вважає, що дії Жмеринської міської ради, які полягають у не продовженні зазначених вище Договорів, а також відмови в укладенні відповідних додаткових угод про продовження строку їх дії є незаконними та такими, що порушують права та законні інтереси ОСОБА_3 , доводять неможливість сторін самостійно, без відповідного судового рішення, домовитися про умови встановлення сервітуту. Таким чином, належним способом відновлення порушеного права позивача у даному випадку буде встановлення земельних сервітутів на наступні земельні ділянки: - по АДРЕСА_2 , площею 0,0024 га, кадастровий номер 0510300000:00:001:4596, строком на 5 років; - по АДРЕСА_1 , площею 0,0006 га, кадастровий номер 0510300000:00:001:4597, строком на 5 років; - по АДРЕСА_3 , площею 0,0007 га, кадастровий номер 0510300000:00:003:5683, строком на 5 років.

Так, Позивач має усі підстави для звернення до суду із позовом про встановлення земельного сервітуту задля належного користування своїм майном також з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 2 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Так, Земельним кодексом України в главі 16 врегульовано «Право земельного сервітуту», яке розглядається як право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) (частина 1 статті 98 Земельного кодексу України).

В контексті даного спору, при визначенні способу захисту слід виходити з того, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (частина перша статті 100 Земельного кодексу України, частина перша статті 402 Цивільного кодексу України).

При цьому, за змістом частини 3 статті 402 ЦК України у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Спосіб встановлення сервітуту впливає на можливість обрання способу захисту і, як вбачається, якщо законом передбачено можливість встановлення сервітуту як договором, так і рішенням суду, то, відповідно, і способами захисту в цьому випадку можуть бути як звернення до суду з вимогою про визнання договору укладеним, так і з вимогою про встановлення сервітуту за рішенням суду.

Зазначене підтверджується практикою Верховного Суду відповідно до якої переглядались рішення у справах з вимогами як про визнання укладеним договору сервітуту (постанови від 20.09.2018 по справі № 918/370/17, від 03.12.2020 у справі № 925/27/18), так і про встановлення сервітуту судом без укладення відповідного договору (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 911/2701/17, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 915/483/17, від 29.01.2020 у справі № 920/1204/17).

2. Щодо визнання бездіяльності відповідачів протиправною та продовження дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

ОСОБА_3 є власником рекламної конструкції - рекламного щита (призмаборд), розміром 6,14х3,14х0,018 (двосторонній), який знаходиться у АДРЕСА_1 (на підставі Договору купівлі-продажу від 20.08.2020).

З метою отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, Позивач звернулась до Жмеринської міської ради Вінницької області із заявою про встановлення особистого сервітуту земельної ділянки, на якій знаходиться дана рекламна конструкція, та яка є комунальною власністю.

Рішенням 55 сесії Жмеринської міської ради Вінницької області 7 скликання № 967 від 19 грудня 2019 «Про встановлення особистого сервітуту на використання земельних ділянок комунальної власності», про яке йшлось вище, ОСОБА_3 було вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та укласти договір про встановлення особистого сервітуту земельної ділянки у межах допустимого функціонального призначення, зокрема, по АДРЕСА_1 , площею 0,0006 га, кадастровий номер 0510300000:00:001:4597, строком на 5 років. На підставі вказаного рішення 19 червня 2020 р. між Жмеринською міською радою та ОСОБА_3 було укладено Договір про встановлення особистого сервітуту, що зареєстрований у Книзі обліку договорів про встановлення сервітуту землею від 19.06.2020 р. за № 465.

Надалі, 20 серпня 2020 р. Виконавчий комітет Жмеринської міської ради виніс рішення № 263 «Про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами», відповідно до якого, розглянувши заяви громадян щодо розміщення зовнішньої реклами, відповідно до рішення 40 сесії Жмеринської міської ради 6 скликання від 20.12.2013 № 750 «Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Жмеринка», керуючись ст. 30, ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішив надати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами:

1.2. гр. ОСОБА_3 по АДРЕСА_3 , строком на 5 років;

1.3. гр. ОСОБА_3 по АДРЕСА_6 строком на 5 років;

1.4. гр. ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 строком на 5 років.

Після цього, Рішенням Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області від 17 червня 2021 р. № 192 «Про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами» (надалі - Рішення № 192), вирішено надати дозвіл також на розміщення зовнішньої реклами гр. ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 , строком до 17.06.2023 року.

На підставі зазначеного Рішення № 192 17 червня 2021 р. ОСОБА_3 Виконавчим комітетом Жмеринської міської ради було видано Дозвіл на розміщення зовнішньої реклами № 4.

Відповідно до зазначеного Дозволу ОСОБА_3 мала право на розміщення спеціальної конструкції зовнішньої реклами за адресою: АДРЕСА_1 .

Характеристики спеціальної конструкції згідно Дозволу: рекламний щит, розмір 6,14м х 3,14м х 0,018м (двосторонній), рекламна площа - 18,0 м.кв, площа розташування: 8,43 м.кв.

Власником місця розташування спеціальної конструкції зовнішньої реклами (або уповноважений ним органом) є Виконавчий комітет Жмеринської міської ради.

Дозволом передбачено, що він виданий на строк з 17.06.2021 до 17.06.2023.

08.05.2023 року ОСОБА_3 подала через Центр надання адміністративних послуг заяву № 359 про продовження дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

На підставі поданої заяви термін дії Дозволу було продовжено з 17.06.2023 до 19.12.2024.

05 грудня 2024 р. ОСОБА_3 звернулась через Центр надання адміністративних послуг до Управління містобудування та архітектури із заявою № 1298 про продовження дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами. У даній заяві Позивач просила продовжити дозвіл на розміщення зовнішньої реклами за адресою: АДРЕСА_1 строком на 5 років. До заяви було додано оригінал дозволу на розміщення реклами, Договір про встановлення особистого сервітуту (копія), витяг з Єдиного державного реєстру заявника як фізичної особи-підприємця (копія), ескіз розміщення рекламного щита з фото та висновками органів, що погоджували дозвіл (копія), документ (акт звірки взаєморозрахунків), який підтверджує відсутність заборгованості за розміщення рекламного засобу на місці, що перебуває у комунальній власності.

18 грудня 2024 р. Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області надало відповідь № 09-2023/121 на звернення № 1299/00187 від 05.12.2024 ОСОБА_3 . Даним листом Управління містобудування та архітектури повідомило про результати розгляду нашої заяви про продовження дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами по вул. Центральній, біля будівлі № 6 строком на 5 років. Даною відповіддю Управління містобудування та архітектури вказало на те, що Договір про встановлення особистого сервітуту від 19.06.2020 № 465 завершує свою дію одночасно з дозволом на розміщення зовнішньої реклами від 17.06.2021 № 4, а саме 19.12.2024 р. Отже, з 20.12.2024 р. зазначені вище документи є нечинними та не дають право на розміщення рекламного засобу за вказаною адресою. Для отримання адміністративної послуги 00186 «Продовження дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами» Управління вказало на необхідність додати до поданих документів документ на користування місцем для розміщення рекламного засобу, діючий з 20.12.2024.

З огляду на викладене, Управління містобудування та архітектури повернуло пакет поданих документів для отримання вказаної адміністративної послуги для доопрацювання.

Позивач вважає такі дії Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області незаконними та такими, що порушують права та законні інтереси Позивача з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється. Розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг здійснюється відповідно до цього Закону на підставі зазначених дозволів, які оформляються за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами, або їх власників та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху. Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб). Стягнення плати за видачу дозволів забороняється.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами» передбачено наступне:

- Ці Правила регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами (п. 1);

- Дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці (абз. 4 п. 2);

- Зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (п. 3);

- До повноважень робочого органу належать: розгляд заяв розповсюджувачів зовнішньої реклами на надання дозволу, внесення змін у дозвіл, переоформлення дозволу та продовження строку його дії; видача дозволу на підставі рішення виконавчого органу ради (п. 6);

- Для одержання дозволу заявник подає робочому органу заяву за формою згідно з додатком 1, до якої додаються: фотокартка або комп'ютерний макет місця (розміром не менш як 6 х 9 сантиметрів), на якому планується розташування рекламного засобу, та ескіз рекламного засобу з конструктивним рішенням (п.9);

- Дозвіл надається строком на п'ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві (п.23).

Відповідно до Рішення 40 сесії Жмеринської міської ради 6 скликання від 20.12.2013 року №750 «Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Жмеринка» :

- Правила регламентують процедуру надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами та процедуру їх переоформлення, зміни й анулювання, визначають вимоги до технічного стану, художньо-естетичного вигляду та порядку розміщення рекламних засобів, умови користування місцями для розміщення зовнішньої реклами, що перебувають у комунальній власності, підстави та порядок здійснення демонтажу протиправно розміщених рекламних засобів, а також порядок здійснення контролю за дотриманням положень даних Правил (п. 1.2);

- Дозвіл - документ встановленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого комітету Жмеринської міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці (п. 2.1.8);

- Робочий орган - управління містобудування та архітектури, яке виконує функції, передбачені цими Правилами (п. 2.1.16);

- Робочий орган відмовляє у продовженні дозволу у випадках: 9.2.1 подання заявником неповного пакета документів, передбаченого підпунктом 9.1 даних Правил; 9.2.2 наявність заборгованості за користування місцями, що знаходяться в комунальній власності за договором тимчасового користування місцем, що знаходиться в комунальній власності для розміщення рекламного засобу; 9.2.3 наявності порушень у сфері благоустрою. Продовження строку дії дозволу або відмова у його продовженні фіксується у журналі реєстрації (п. 9.2).

- Відмова у продовженні строку дії дозволу може бути оскаржена у порядку, встановленому законодавством (п. 9.3).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА.

28.04.2025 Відповідач - Виконавчий комітет Жмеринської міської ради Вінницької області подав відзив на позов, який вважає безпідставним виходячи з наступного.

По - перше, позов мотивований тим, що Позивач звернувся до Жмеринської міської ради Вінницької області, Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області, Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Жмеринської міської ради із заявами та відповідними додатками про поновлення строку дії договір особистого сервітуту на земельні ділянки: по вул. Космонавтів (площею 0,0024 га, кадастровий номер 051030000:00:001:4596); по АДРЕСА_1 (площею 0.0006 га, кадастровий номер 0510300000:00:001:4597); по АДРЕСА_3 (площею 0,0007 га, кадастровий номер 0510300000:00:003:5683) та про отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами по АДРЕСА_1 .

Заяви були розглянуті Відповідачем 1, Відповідачем 2 після чого Позивач отримував різні за змістом листи-відповіді, які зводилися до того, що - договори особистих сервітутів на вище зазначені земельні ділянки не були підписані, оскільки проект рішення міської ради, що виносився на розгляд 52 сесії 8 скликання 10 жовтня 2024 року «Про поновлення гр. ОСОБА_3 строку дії особистого сервітуту» не був підтриманий депутатами, а отже договори особистого сервітуту земельних ділянок припинені; - що стосується отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами по АДРЕСА_1 , то Відповідач 3 запропонував Позивачу додати ще відповідні документи до заяви.

Як вбачається із матеріалів справи, Позивач звернувся до місцевого загального суду із цивільним позовом, в якому фактично оспорює рішення суб'єкта владних повноважень та бездіяльність суб'єкта владних повноважень (органу місцевого самоврядування) щодо відмови в надані дозволу на розміщення зовнішньої реклами та розгляду його звернення в частині неприйняття рішень за його заявами про поновлення (продовження) договорів особистого сервітуту на земельні ділянки по АДРЕСА_2 (площею 0,0024 га, кадастровий номер 051030000:00:001:4596) ; по АДРЕСА_1 (площею 0.0006 га, кадастровий номер 0510300000:00:001:4597); по АДРЕСА_3 (площею 0,0007 га, кадастровий номер 0510300000:00:003:5683) та просить суд зобов'язати Жмеринську міську раду Вінницької області, Виконавчий комітет Жмеринської міської ради, Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Жмеринської міської ради надати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами та встановити платний земельний сервітут на використання земельних ділянок.

Спірні правовідносини є публічно-правовими, тому даний спір має вирішуватися судами за правилами КАС України.

Що стосується визнання противоправною бездіяльністю Жмеринської міської ради Вінницької області щодо невчинення певних дій пов'язаних з розглядом заяв, прийняттям по ним рішень міської ради, тобто встановлення фізичній особі земельного сервітуту, то така справа належить також до юрисдикції адміністративного суду, адже мова йде саме про оскарження бездіяльності органу місцевого самоврядування у сфері публічно - правових відносин.

По - друге, відповідно до рішення 55 сесії 7 скликання №967 від 19 грудня 2019 року «Про встановлення особистого сервітуту на використання земельних ділянок комунальної власності» було укладено із Позивачем договори про встановлення особистого сервітуту на наступні земельні ділянки: - по АДРЕСА_2 (площею 0,0024 га, кадастровий номер 051030000:00:001:4596); - по АДРЕСА_1 (площею 0.0006 га, кадастровий номер 0510300000:00:001:4597); - по АДРЕСА_3 (площею 0,0007 га, кадастровий номер 0510300000:00:003:5683).

На підставі указаних рішень Жмеринська міська рада Вінницької області та Позивач уклали договори про встановлення особистого сервітуту.

10 вересня 2024 року Позивач звернувся до Відповідача 1 із заявами та певним пакетом документів щодо поновлення договорів особистого сервітуту на вище зазначені ділянки на 5 років.

Відповідно до п. 2.2 Договору строк дії Договорів (вони всі ідентичні між собою в частині строку) встановлений на п'ять років, починаючи із 19.12.2019, включно до 19.12.2024. Також умовами Договору визначені інші передбачені законом істотні умови договору земельного сервітуту. Договори зареєстровані в книзі реєстрації договорів сервітутів за №465 від 19.06.2020р.;№466 від 19.06.2020р.; № 467 від 19.06.2020.

10 вересня 2024 року Позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг із заявами про поновлення договір сервітутного користування земельними ділянками строком на 5 років. Відповідно до вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» на чергове засідання 52 сесії 8 скликання було підготовлено проект рішення «Про поновлення гр. ОСОБА_3 строку дії договору особистого сервітуту». Проте, за результатами поіменного голосування на 52 сесії міської ради 8 скликання 10.10.2024р. депутатами Жмеринської міської ради вказаний проект рішення «Про поновлення гр. ОСОБА_3 строку дії договору особистого сервітуту» не прийнято: 0 - за, 0 - проти, 2 - утрималися, 24- не голосували.

Ч. 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вказує, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Натомість проект рішення, який не отримав необхідної кількості голосів депутатів на свою підтримку, вважається відхиленим та не викладається у формі окремого документу про відмову у задоволенні клопотання чи заяви, а відповідний результат голосування фіксується у протоколі, що ведеться на пленарному засіданні ради. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 09.12.2020 у справі № 300/178/20.

Відтак, у даному випадку, проект вважається відхиленим, а рішення ради не повинно викладатися окремим документом, а фіксується в протоколі пленарного засідання ради.

Рішення «Про поновлення гр. ОСОБА_3 строку дії договору особистого сервітуту» не було прийнято, але і не було відмови, то оскаржувати Позивачу немає що. У такому випадку Позивач повинен повторно ініціювати звернення про встановлення особистого сервітуту. У даній ситуації немає підстав для звернення до суду, оскільки рішення про відмову не приймалось, отже відсутній предмет спору. Факт бездіяльності органу місцевого самоврядування теж відсутній, бо питання було включене до порядку денного і розглядалось.

Формулювання Позивача позовних вимог «визнати протиправною бездіяльність та встановити платний сервітут» не є конкретними вимогами до суду в даній справі, так як не суд не може встановлювати сервітут замість ради. Суд не наділений повноваженням підміняти орган місцевого самоврядування який має дискреційні повноваження вирішувати - надавати сервітут особі чи ні. Головне завдання суду перевірити чи орган місцевого самоврядування виконав свій обов'язок щодо розгляду заяви Позивача по суті. Тобто суд повинен перевірити: чи було звернення про встановлення сервітуту; чи винесено на розгляд сесії міської ради; чи розглянула рада питання по суті (чи відбулось голосування); чи ухвалено рішення. Жмеринською міською радою були вжитті дії щодо підготовки проекту рішення, винесення його на засідання ради, голосування відбулося, зафіксовано результат. Суд не вправі змушувати депутатів голосувати певним чином. Суд не вправі встановити Позивачу сервітут замість Жмеринської міської ради, навіть якщо депутати утримались від голосування. Якщо депутати утримались від голосування - це вже був розгляд. Процедура розгляду заяви Позивача дотримана.

По - третє, Позивач у позовній заяві зазначає, що «Позивач мала право особистого земельного сервітуту, що було надано міською радою (абз.6 ст. 8 Позову)» Відповідач 1 вважає за необхідне надати юридичне заперечення цьому аргументові виходячи із того, що органи місцевого самоврядування можуть відмовляти у встановлені сервітуту, якщо навіть попередній договір був із цією особою. Адже сервітут - це добровільне волевиявлення сторін. Відповідно до ЦК України (ст.401) та ЗК України (ст.99) сервітут встановлюється за згодою сторін. Тобто міська рада, як власник може погодити або відмовити. Наявність попереднього договору сервітуту - не зобов'язує раду укладати новий. Навіть якщо, Позивач раніше мала сервітут; договір діяв кілька років без порушень. Сервітут - не безстрокове право. Він має строк і припиняється автоматично по його завершенню. Укладення договору - це право, а не обов'язок. Відповідно до вимог ЦК України, сторони вільні в укладені договору.

По - четверте, договори були строковими. Законом не передбачено автоматичного поновлення договору. Також суд не вправі зобов'язати міську раду укласти (поновити) договори сервітуту. Вимога Позивача щодо встановлення або укладення договорів сервітуту є безпідставною, оскільки суперечить принципам цивільного та публічного права. Суд не вправі зобов'язати укладати договори. Це виходить за межі повноваження.

По - п'яте, Позивач лише раз звернувся на адресу Відповідача 1 щодо поновлення договорів сервітуту. Позивач не вжив заходів для повторного звернення до Відповідача 1, чим порушив порядок досудового врегулювання спору. Відповідно до принципу належного дотримання процедурного питання, особа, якщо вважає, що її право порушено, повинна вичерпати можливість врегулювання, зокрема повторно звернутися до органу місцевого самоврядування. Позивач не здійснив таку можливість хоча і мав таку можливість.

По - шосте, Позивач у своєму позові зазначає, що «Позивач мала право розраховувати на продовження строку дії таких Договорів сервітуту» (абз.2ст. 5 Позову»). Але наявність права, в даному випадку продовження договорів на про встановлення особистих сервітутів - не означає автоматичного продовження, реалізації цього права залежить від волевиявлення органу місцевого самоврядування. Рада не заперечила, але й не підтримала рішення. Позивач помилково ототожнює право на звернення з правом на задоволення рішення органу місцевого самоврядування. Законодавством України (Земельний Кодекс України, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні») не містить норму, яка б зобов'язувала автоматично надати земельну ділянку у сервітутне користування на тій підставі, що особа раніше її використовувала. Органи місцевого самоврядування вирішують питання передачі землі в межах своїх повноважень.

По - сьоме, Позивач зазначає, що Відповідач 2 листом повідомив Позивача, що «відсутні законі підстави та підписання примірників додаткових угод до Договорів про встановлення особистого сервітуту …..а отже такі дії є незаконними та такими, що порушують права Позивача ( абз. 9 ст. 5 Позову, абз. 1 ст. 6 Позову). Жмеринська міська рада Вінницької області не може укладати додаткову угоду без належного ухваленого рішення, бо у колегіального органу немає волевиявлення. Укладання додаткової угоди є похідним від рішення ради. Відсутність рішення ради виключає можливість підписання додаткових угод. Оскільки це перевищення помножень в розумінні Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Правочин укладений без належного волевиявлення уповноваженого органу є нікчемним. Рішення ради не було на підписання проектів додаткових угод. Тому будьякі подальші дії суперечать вимогам закону. Рада, як колегіальний орган не висловила згоди на підписання.

По - восьме, однією із позовних вимог є визнання протиправною відмовою Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Жмеринської міської ради у продовженні Позивачу Дозволу на розміщення зовнішньої реклами №4 від 17 червня 2021 року щодо розміщення спеціальної конструкції зовнішньої реклами за адресою АДРЕСА_1 . З даного приводу, хочемо зазначити, що ні Виконавчий комітет Жмеринської міської ради Вінницької області, ні Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Жмеринської міської ради не надали відмови, не приймали жодних рішень про надання відмови. Водночас Позивачу було запропоновано надати необідні документи для продовження дозволу.

По - дев'яте, Позивач звертає увагу суду, що «на підставі рішення №192 від 17 червня 2021 року Позивачу Виконавчим комітетом Жмеринської міської ради Вінницької області було видано дозвіл нас строк з 17.06.2021р. по 17.06.2023р. та продовжено з 17.06.23р. по 19.12.2024р. на підставі заяви Позивача від 08.05.2023р.». З даного приводу зазначає, що термін дозволу на розміщення реклами може бути різним і це залежить від рішення Виконавчого комітету міської ради.

Постанова Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003р. «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами» не зобов'язує встановлювати конкретний термін - це може бути рік, п'ять або інший термін. Виконавчий комітет міської ради самостійно визначає строк, виходячи із наданих документів заявника.

Окрім того, якщо брати до уваги рішення міської ради 40 сесії 6 скликання №750 «Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Жмеринка» від 20 грудня 2013р., дозвіл видається терміном на два роки за винятком випадків, якщо інший термін не зазначено у заяві (п.7.6 Правил). Але при надані дозволу враховуються документи, які надаються Заявником. Від цих документів і залежать, який саме буде строк. Останній раз Позивачу було продовжено дозвіл із 17.06.2023р. по 19.12.24р., так як дозвіл на розміщення не може діяти довше, ніж право користування землею, тобто терміну договору сервітуту.

Також звертає увагу суд, що відповідно до п.9.1 Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Жмеринка, строк дії дозволу продовжується на підставі заяви, яка через адміністратора ЦНАП розповсюджувачем зовнішньої реклами у довільній формі не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору. Заява про продовження строку дії дозволу подана з порушенням строку, встановленого цим пунктом, розгляду не підпадає (абз.2 п.9.1.6 Правил).

Позивач подав заяву 5.12.2024р., а повинен був подати до 19.11.2024р. Таким чином, Позивач подав заяву на проводження строку дії дозволу на розміщення реклами вже з порушенням строку для її подання.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ, ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ.

11.04.2025 суддею відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами загального позовного провадження.

28.04.2025 відзив до суду подав Виконавчий комітет Жмеринської міської ради.

30.04.2025 відзив до суду подало Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області.

20.06.2025 від позивача надійшла заява про зміну предмету позову.

30.06.2025 ухвалою суду залишено без розгляду позов в частині до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Жмеринської міської ради, а також прийнято заяву позивача про зміну предмету позову, а саме:

1. Визнати протиправною бездіяльність Жмеринської міської ради Вінницької області щодо неприйняття рішення за заявами ОСОБА_3 від 10 вересня 2024 року про поновлення (продовження) договору особистого строкового сервітуту за Договором про встановлення особистого сервітуту, що зареєстрований у Книзі обліку договорів про встановлення сервітуту землею від 19.06.2020 р. за № 465, за Договором про встановлення особистого сервітуту, що зареєстрований у Книзі обліку договорів про встановлення сервітуту землею від 19.06.2020 р. за № 466 та за Договором про встановлення особистого сервітуту, що зареєстрований у Книзі обліку договорів про встановлення сервітуту землею від 19.06.2020 р. за № 467.

2. Встановити ОСОБА_3 платний земельний сервітут на використання земельних ділянок комунальної власності у межах допустимого функціонального використання: - по АДРЕСА_2 , площею 0,0024 га, кадастровий номер 0510300000:00:001:4596, цільове призначення 03.14 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, строком на 5 років з дати набрання рішенням законної сили; - по АДРЕСА_1 , площею 0,0006 га, кадастровий номер 0510300000:00:001:4597, цільове призначення 03.14 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, строком на 5 років з дати набрання рішенням законної сили; - по АДРЕСА_3 , площею 0,0007 га, кадастровий номер 0510300000:00:003:5683, цільове призначення 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку, строком на 5 років з дати набрання рішенням законної сили.

3. Визнати протиправною відмову Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області у продовженні ОСОБА_3 Дозволу на розміщення зовнішньої реклами № 4 від 17 червня 2021 р. щодо розміщення спеціальної конструкції зовнішньої реклами за адресою: АДРЕСА_1 .

4. Зобов'язати Виконавчий комітет Жмеринської міської ради Вінницької області прийняти рішення, яким продовжити ОСОБА_3 дію Дозволу на розміщення зовнішньої реклами № 4 від 17 червня 2021 р. щодо розміщення спеціальної конструкції зовнішньої реклами за адресою: АДРЕСА_1 , біля будівлі №6 строком на 5 років.

5. Зобов'язати Виконавчий комітет Жмеринської міської ради Вінницької області прийняти рішення, яким продовжити ОСОБА_3 дію Дозволу на розміщення зовнішньої реклами № 6 від 20 серпня 2020 р. щодо розміщення спеціальної конструкції зовнішньої реклами за адресою: АДРЕСА_2 строком на 5 років.

10.11.2025 підготовне провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Представник відповідача позов не визнав.

23.03.2026 суд у відкритому судовому засідання розглянув справу, провів дебати та оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення 01.04.2026, де було проголошено вступну та резолютивну його частини.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Також, 19.06.2020 сторони підписали Акт приймання-передачі земельної ділянки в особистий сервітут.

20.07.2020 Договір № 465 був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 37453220 (т. 1 а.с.77-90, 140-141).

19.06.2020 р. сторони також підписали Акт приймання-передачі земельної ділянки в особистий сервітут.

20.07.2020 Договір № 466 був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 37453511 (т. 1 а.с.91-104, 142-143).

Пунктом 3.1 визначено, що плата за використання земельної ділянки на умовах особистого сервітуту вноситься Сервітуарієм у грошовій формі в розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки землі, що становить 123,74 грн. на рік. Земельна ділянка передається в користування для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (п 4.1). Цільове призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови (п. 4.2).

19.06.2020 р. сторони також підписали Акт приймання-передачі земельної ділянки в особистий сервітут.

20.07.2020 Договір № 467 був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 37453937 (т. 1 а.с.105-117, 138-139).

Умови всіх Договорів № 465, № 466 та № 467 є типовими, а саме:

Суд звертає увагу на таке, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 18.05.2022 по справі № 400/1350/19 зробив такий висновок (п. 42.) Проект рішення, який не отримав необхідної кількості голосів на свою підтримку, вважається відхиленим та не викладається у формі окремого документу про відмову в задоволенні відповідної вимоги, заяви чи клопотання, а такий результат фіксується у протоколі пленарного засідання Ради. (п. 43.) Зазначений висновок суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25 вересня 2018 року у справі № 343/244/16-а, в якій суд вказав, що рішення міськрадою було «не прийнято» у зв'язку із не набранням відповідної кількості голосів.

Таким чином, у даному випадку Жмеринська міська рада Вінницької області на своєму засіданні не лише не погодила продовження строку дії Договорів, але й не прийняла жодного обґрунтованого рішення по даному питанню.

Як вбачається із листів Виконавчого комітету Жмеринської міської ради № 1320-Ж-24/вих від 02.12.2024, № 1301-Ж-24/вих від 02.12.2024 та № 1285-Ж-24/вих від 02.12.2024, у ОСОБА_3 була відсутня заборгованість по платі за землю за Договорами про встановлення особистого сервітуту № 465, 466, 467 (т. 1 а.с.124-126, 165).

Відповіддю № 1468-Ж-24/вих від 22.01.2025 р. Виконавчий комітет Жмеринської міської ради повідомив, що у них відсутні законні підстави на підписання примірників додаткових угод до Договорів про встановлення особистого сервітуту земельних ділянок № 465, 466 та АДРЕСА_5 , оскільки подані у вересні 2024 року заяви ОСОБА_3 про продовження (поновлення) вказаних договорів особистого строкового сервітуту земельних ділянок не були розглянуті Жмеринською міською радою (т. 1 а.с.136-137).

Також ОСОБА_3 є власником рекламної конструкції - рекламного щита (призмаборд), розміром 6,14х3,14х0,018 (двосторонній), який знаходиться у АДРЕСА_1 (на підставі Договору купівлі-продажу від 20.08.2020) (т. 1 а.с.146-148).

На підставі Рішенням 55 сесії Жмеринської міської ради Вінницької області 7 скликання № 967 від 19 грудня 2019р., 19 червня 2020 р. між Жмеринською міською радою та ОСОБА_3 було укладено Договір про встановлення особистого сервітуту, що зареєстрований у Книзі обліку договорів про встановлення сервітуту землею від 19.06.2020 р. за № 465.

20 серпня 2020 р. Виконавчий комітет Жмеринської міської ради виніс рішення № 263 «Про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами», відповідно до якого, розглянувши заяви громадян щодо розміщення зовнішньої реклами, відповідно до рішення 40 сесії Жмеринської міської ради 6 скликання від 20.12.2013 № 750 «Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Жмеринка», керуючись ст. 30, ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішив надати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами: 1.2. гр. ОСОБА_3 по АДРЕСА_3 , строком на 5 років; 1.3. гр. ОСОБА_3 по АДРЕСА_6 строком на 5 років; 1.4. гр. ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 строком на 5 років (т.1 а.с.144).

Після цього, Рішенням Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області від 17 червня 2021 р. № 192 «Про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами», вирішено надати дозвіл також на розміщення зовнішньої реклами гр. ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 , строком до 17.06.2023 року (т.1 а.с.145).

На підставі зазначеного Рішення № 192 17 червня 2021 р. ОСОБА_3 Виконавчим комітетом Жмеринської міської ради було видано Дозвіл на розміщення зовнішньої реклами № 4. Відповідно до зазначеного Дозволу ОСОБА_3 мала право на розміщення спеціальної конструкції зовнішньої реклами за адресою: АДРЕСА_1 . Характеристики спеціальної конструкції згідно Дозволу: рекламний щит, розмір 6,14м х 3,14м х 0,018м (двосторонній), рекламна площа - 18,0 м.кв, площа розташування: 8,43 м кв. Власником місця розташування спеціальної конструкції зовнішньої реклами (або уповноважений ним органом) є Виконавчий комітет Жмеринської міської ради. Дозволом передбачено, що він виданий на строк з 17.06.2021 до 17.06.2023. На підставі заяви ОСОБА_3 термін дії Дозволу було продовжено з 17.06.2023 до 19.12.2024 (т. 1 а.с.149-157).

Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані в порядку встановленому законом.

МОТИВИ СУДУ. НОРМИ ПРАВА ЗАСТОСОВАНІ СУДОМ.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»: сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частина 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вказує, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Так, статтею 395 ЦК України визначено види речових прав на чуже майно, якими відповідно до частини 1 цієї норми є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Згідно із частиною 1 статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Статтею 403 ЦК України передбачено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном (частина 1). Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку (частина 2). Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду (частина 3). Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном (частина 5).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Як зазначено в статті 116 Земельного кодексу України рішення щодо надання земельних ділянок у власність чи користування приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень, визначених главами 2 і 3 Земельного кодексу України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно із пунктами «а», «в» частини 1 статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

За змістом частин 2-4 статті 98 ЗК України земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення земельних сервітутів, перелік окремих видів яких наведено у статті 99 ЗК України.

Цей перелік не є вичерпним і відповідно до конкретних потреб, що заслуговують на задоволення, заінтересована сторона (власник або землекористувач) вправі вимагати надання їй стосовно чужої земельної ділянки тих або інших повноважень, що носять обмежений характер.

Порядок та особливості встановлення земельних сервітутів конкретизовано у статті 100 ЗК України, за змістом якої сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 3 статті 402 ЦК України у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

При цьому однією з основних ознак сервітуту, який підлягає встановленню за рішенням суду, є неможливість задоволення такої потреби землекористувача у будь-який інший спосіб у ситуації, коли власник і потенційний сервітуарій не можуть досягнути згоди щодо встановлення сервітуту або способу його здійснення, плати тощо.

В даному випадку склалася ситуація, коли Позивач, маючи право та законний інтерес щодо обмеженого користування земельними ділянками комунальної власності, у порядку, передбаченому Договорами, які виконувала належним чином та могла розраховувати на їх продовження, вчасно звернулась до Жмеринської міської ради із відповідними заявами. Однак, всупереч зазначеному, Відповідач не ухвалив за її заявою жодного рішення та, таким чином, не продовжив строк дії відповідних сервітутів у добровільному порядку, і не відмовив у його продовженні з законних підстав. В подальшому, Позивач також звернулась до Жмеринської міської ради із проєктами відповідних угод щодо продовження строку дії Договорів, однак отримала відмову. Усі зазначені факти свідчать про неможливість сторін самостійно, у добровільному порядку досягнути згоди щодо укладення сервітутів.

Таким чином:

1. Позивач мала право особистого земельного сервітуту, що було надане Жмеринською міською радою та звернулась у відповідності до Договорів та чинного законодавства України для продовження такого права (не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії Договору).

2. Відповідач протиправно та безпідставно не ухвалив жодного рішення щодо продовження дії Договорів особистого земельного сервітуту, що обмежує доступ Позивача до власного майна на цій земельній ділянці та не може бути захищене у інший спосіб ніж шляхом звернення до суду для встановлення земельного сервітуту.

Отже, у Позивача виникли підстави для звернення до суду із позовом про встановлення земельного сервітуту задля належного користування своїм майном також з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частина 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з пп. б), г), д) ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з пп. 3, 4, 5, 10 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Верховним Судом, та узагальнено містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, особа має право на власний розсуд обрати будь-який з можливих способів захисту, які передбачені законом або договором, за виключенням випадків, коли законом встановлено імперативний характер щодо застосування конкретного способу захисту.

В такий спосіб, Позивач, який вважає, що його право або законний інтерес порушені, не визнаються або оспорюються має право звернутись до суду за їх захистом, обравши будь-який з передбачених законом або договорів спосіб захисту.

Статтею 124-1 ЗК України передбачено порядок встановлення земельних сервітутів на землях державної, комунальної власності, відповідно до ч. 1 якої особа, заінтересована у встановленні земельного сервітуту на землях державної, комунальної власності, звертається з клопотанням у разі, якщо: а) земельна ділянка не передана у користування або у разі необхідності встановлення земельного сервітуту на землях, не сформованих у земельні ділянки, - до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності; б) земельна ділянка перебуває у користуванні - до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності, або до землекористувача.

Відповідно до ч. 2 ст. 124-1 ЗК України, у разі необхідності встановлення земельного сервітуту на сформованій земельній ділянці: особа відповідно до пункту "а" частини першої цієї статті приймає рішення про надання згоди на встановлення земельного сервітуту та забезпечує укладення договору про встановлення земельного сервітуту або надає мотивовану відмову у його встановленні; особа відповідно до пункту "б" частини першої цієї статті забезпечує укладення договору про встановлення земельного сервітуту або надає мотивовану відмову у його встановленні. Укладення договору про встановлення земельного сервітуту з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування здійснюється на підставі рішення цього органу. У разі відмови в укладенні договору про встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки державної, комунальної власності такий договір визнається укладеним за рішенням суду.

У разі відмови особи відповідно до пункту «а» частини першої цієї статті у прийнятті рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та/або укладення договору про встановлення земельного сервітуту, такий земельний сервітут встановлюється за рішенням суду за позовом особи, заінтересованої у встановленні земельного сервітуту (частина п'ята статті 124-1 Земельного кодексу України).

Варто також звернути увагу на висновки Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 402 ЦК, викладених у постановах від 12.04.2022 у справі № 306/612/20, від 01.06.2023 у справі № 520/21041/18, від 13.03.2023 у справі № 297/363/18, від 13.12.2022 у справі № 910/1487/20, від 20.09.2018 у справі № 918/370/17, від 19.06.2019 у справі № 925/603/18, від 15.12.2021 у справі № 918/303/21, від 26.08.2020 у справі № 663/158/17, від 12.01.2022 у справі № 663/917/17, від 18.01.2021 у справі № 372/1567/17, від 21.12.2022 у справі № 924/1058/20, від 12.12.2022 у справі № 910/1487/20, який узагальнено зводиться до того, що «…передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв'язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду».

У постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/4106/14-ц, від 17 жовтня 2019 року у справі №484/690/16-ц, від 08 грудня 2021 року у справі №686/18456/18 також зазначено, що передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут.

В свою чергу, як вбачається із фактичних обставин справи, Позивач зверталась до Відповідача із заявами про поновлення Договорів особистого земельного сервітуту, проте не отримала відповідного рішення органу місцевого самоврядування, а також пропонувала Відповідачу проєкти відповідних угод для продовження строку дії сервітутів, на що також отримала відмову.

На підставі Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» відбулася ратифікація Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), в результаті чого вона стала частиною національного законодавства України.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Зокрема, у справі «Пайн Велі Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» Європейський суд з прав людини постановив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та свобод людини можна застосовувати для захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Згідно з прецедентною практикою Суду, до цього поняття належать не лише матеріальні речі, але й інтереси, що являють собою активи, та права вимоги, на підставі яких особа (фізична або юридична) може претендувати на наявність у неї «правомірного очікування» та домогтися реального володіння майновим правом.

Як закріплено у рішенні Європейського суду у справі «Сакхінадзе проти Грузії», таке очікування може вважатися правомірним, коли воно ґрунтується на нормі закону або правовому акті, що зачіпає правовий інтерес.

Крім того, рішенням від 29.06.2010 № 17-рп/2010 Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права: «Одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки» (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини). Цим Конституційний Суд України наголосив, що правовій визначеності відповідатиме встановлення обмежень основних прав людини і громадянина лише за умови забезпечення зрозумілих і передбачуваних для особи підстав та наслідків застосування правових норм.

Таким чином, неприйняття рішення Жмеринською міською радою та фактично не продовження строку зазначених у цьому позові Договорів сервітутів, крім іншого, порушило як принцип правомірних очікувань так і принцип правової визначеності щодо можливості в подальшому користуватись земельними ділянками комунальної власності з урахуванням того, що Позивачем належним чином виконувались умови Договорів, не було допущено їх умов та дотримано порядку продовження.

Дані обставини, в свою чергу, свідчать про правомірне очікування Позивача на належне та безперешкодне користування земельними ділянками в майбутньому, у відповідності до її цільового призначення та, відповідно, про здійснення ряду дій для задоволення своїх майбутніх потреб, зокрема, розміщенні зовнішньої реклами.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (справа «Лелас проти Хорватії», п. 74).

В даному ж випадку, навіть не йдеться про будь-яке обґрунтування рішення щодо відмови у продовженні строку сервітутів, адже орган місцевого самоврядування, якому Конституцією України та законами надано повноваження приймати рішення з питань, що стосуються розпорядження землею, що знаходиться у комунальній власності, не ухвалив жодного рішення за зверненням Позивача. Таким чином діючи абсолютно безпідставно, допустив порушення прав Позивача.

Крім того, на спростування позиції відповідача, викладеної у наданому відзиві, суд окремо звертає увагу на те висновки, зроблені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 18.05.2022 по справі № 400/1350/19 (п.п. 44 - 52.), що: «На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Так, поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.

У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.

Тобто дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Аналогічна позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 05 листопада 2019 року у справі № 817/864/18 та від 11 листопада 2019 року у справі № 818/960/17».

ВИСНОВКИ СУДУ.

З огляду на досліджені в судовому засіданні докази, враховуючи, що позивач діяла в межах та спосіб визначений законом та договорами про встановлення особистого сервітуту, а відповідач не надав жодних доказів на виправдання своєї поведінки, а також не навів законних підстав для відмови у продовженні цих договорів, позов в частині визнання протиправною бездіяльності Жмеринської міської ради Вінницької області щодо неприйняття рішення за заявами ОСОБА_3 від 10 вересня 2024 року про поновлення (продовження) договору особистого строкового сервітуту за Договором про встановлення особистого сервітуту, що зареєстрований у Книзі обліку договорів про встановлення сервітуту землею від 19.06.2020 р. за № 465, за Договором про встановлення особистого сервітуту, що зареєстрований у Книзі обліку договорів про встановлення сервітуту землею від 19.06.2020 р. за № 466 та за Договором про встановлення особистого сервітуту, що зареєстрований у Книзі обліку договорів про встановлення сервітуту землею від 19.06.2020 р. за № 467, та встановлення ОСОБА_3 платний земельний сервітут на використання земельних ділянок комунальної власності у межах допустимого функціонального використання: - по АДРЕСА_2 , площею 0,0024 га, кадастровий номер 0510300000:00:001:4596, - по АДРЕСА_1 , площею 0,0006 га, кадастровий номер 0510300000:00:001:4597, - по АДРЕСА_3 , площею 0,0007 га, кадастровий номер 0510300000:00:003:5683, строком на 5 років з дати набрання рішенням законної сили, підлягає задоволенню.

Оскільки у прохальній частині позивач не пропонує свого варіанту договору, земельний сервітут підлягає встановленню на тих же умовах, що встановлені в попередніх договорах.

В іншій частині позовні вимоги щодо визнання протиправною поведінки Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області та зобов'язання Виконавчий комітет продовжити дію Дозволу на розміщення зовнішньої реклами №4 від 17.06.2021, не підлягають задоволенню, оскільки ці вимоги є передчасними, а дії виконкому цілком законними, оскільки був відсутній для цього визначальний документ - Договір про встановлення особистого сервітут на земельну ділянку в АДРЕСА_1 .

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі, якщо справа впливає на такі основоположні права особи, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з пунктом першим частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

На підставі викладеного, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 4, 5, 7, 10-13, 76-82, 89, 206, 259, 263-265 ЦПК України, Суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Жмеринської міської ради Вінницької області щодо неприйняття рішення за заявами ОСОБА_3 від 10 вересня 2024 року про поновлення (продовження) договору особистого строкового сервітуту за Договором про встановлення особистого сервітуту, що зареєстрований у Книзі обліку договорів про встановлення сервітуту землею від 19.06.2020 р. за № 465, за Договором про встановлення особистого сервітуту, що зареєстрований у Книзі обліку договорів про встановлення сервітуту землею від 19.06.2020 р. за № 466 та за Договором про встановлення особистого сервітуту, що зареєстрований у Книзі обліку договорів про встановлення сервітуту землею від 19.06.2020 р. за № 467.

Встановити ОСОБА_3 платний земельний сервітут на використання земельних ділянок комунальної власності у межах допустимого функціонального використання: - по АДРЕСА_2 , площею 0,0024 га, кадастровий номер 0510300000:00:001:4596, цільове призначення 03.14 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, строком на 5 років з дати набрання рішенням законної сили;

- по АДРЕСА_1 , площею 0,0006 га, кадастровий номер 0510300000:00:001:4597, цільове призначення 03.14 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, строком на 5 років з дати набрання рішенням законної сили;

- по АДРЕСА_3 , площею 0,0007 га, кадастровий номер 0510300000:00:003:5683, цільове призначення 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку, строком на 5 років з дати набрання рішенням законної сили.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Жмеринської міської ради Вінницької області на корить ОСОБА_3 судові витрати, пов'язані з сплатою судового збору в розмірі 4844,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи: - позивач ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_7 );

Відповідач - Жмеринська міська рада Вінницької області (ЄДРПОУ: 03084233, місцезнаходження: 23100, Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Центральна, б. 4);

Відповідач - Виконавчий комітет Жмеринської міської ради Вінницької області (ЄДРПОУ: 34227893, місцезнаходження: 23100, Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Центральна, б. 4).

Суддя Андрій ЗАЯРНИЙ

Дата складання повного судового рішення 10.04.2026

Попередній документ

135718179

Наступний документ

135718181

Інформація про рішення:

№ рішення:	135718180
№ справи:	130/988/25
Дата рішення:	01.04.2026
Дата публікації:	17.04.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Цивільне
Суд:	Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
Категорія справи:	Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Відкрито провадження (28.04.2026)
Дата надходження:	22.04.2026
Предмет позову:	за позовом Давиденко Юлії Вікторівни, яка діє в інтересах Жеребнюк Анни Вікторівни до Жмеринської міської ради Вінницької області, Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною, встановлення земель

Розклад засідань:

Минулі засідання (5)

30.06.2025 10:00	Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
10.11.2025 13:00	Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
20.01.2026 15:00	Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
23.03.2026 13:00	Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
01.04.2026 11:00	Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області