Справа № 569/25894/25
1-кп/569/850/26
про застосування примусових заходів медичного характеру
08 квітня 2026 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі головуючої судді
ОСОБА_1 за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
особи стосовно якої розглядається клопотання - ОСОБА_4 ,
законного представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Рівне Рівненської області, непрацюючого, з базовою загальною спеціальною освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого,
за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, внесеного до ЄРДР за №12025181010001676 від 06.08.2025 року, -
28 листопада 2025 року до суду надійшло клопотання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 серпня 2025 року за №12025181010001676 про застосування до ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру у вигляді тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку.
05 серпня 2025 року, в період часу з 18 год. 20 хв. по 18 год. 30 хв., більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 , знаходячись на вул. Здолбунівська в м. Рівне, між з в'їздом № 5 та № 6 на територію ринку «Дикий», перебуваючи в стані неосудності, тобто не усвідомлюючи свої дії та не маючи можливості керувати ними, вчинив суспільно небезпечне діяння, в ході якого незаконного заволодів транспортним засобом, а саме через незачинені двері, проник до салону автомобіля марки «Пежо 3008», державний номерний знак НОМЕР_1 , чорного кольору, 2010 року випуску, номер кузова: НОМЕР_2 , вартістю 288855, 00 грн., який на праві власності належить
ОСОБА_7 та шляхом запуску двигуна через поворот ключа в замку запалювання, привів в дію двигун вказаного автомобіля і розпочав рух, поїхавши на ньому з місця події. Однак, не впоравшись з керуванням, втратив контроль над транспортним засобом, що призвело до зіткнення з бетонною стіною та пошкодження автомобіля, чим завдав майнової шкоди на вказану суму.
Дії ОСОБА_4 , які виразилися в незаконному заволодінні транспортним засобом, що завдало значної шкодиорганом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 289 КК України.
Потерпілий ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився. 06.04.2026 року подав до суду письмову заяву про проведення судового засідання без його участі, зазначивши, що претензій до ОСОБА_4 не має.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив його задовольнити. Вважає, що вчинення ОСОБА_4 суспільно небезпечного діяння підтверджено сукупністю доказів, зібраних під час досудового розслідування та досліджених судом, тому просив суд застосувати до нього примусовий захід медичного характеру у вигляді тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку, у зв'язку з тим, що за висновком судово-психіатричного експерта № 277/25 від 15.10.2025 року останній в момент вчинення кримінального правопорушення страждав і на даний час страждає маніакальним розладом органічного ґенезу (F06.3 - за міжнародною класифікацією хвороб 10 перегляду), не міг і не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Відносно інкримінованого правопорушення ОСОБА_4 слід вважати неосудним. Потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу. Просив застосувати до ОСОБА_4 примусові заходи медичного характеру у вигляді тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку.
Особа, стосовно якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_4 , її законний представник ОСОБА_5 та захисник адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечили проти задоволення клопотання. Захисник просив призначити повторну судово-психіатричну експертизу, посилаючись на те, що висновок судово-психіатричної експертизи, на підставі якого було подане клопотання, на даний час є не актуальним, його не можна брати до уваги, оскільки експертиза проводилася ще у жовтні 2025 року, тобто майже півроку тому, а тому її висновки на теперішній час можуть не відповідати теперішньому стану ОСОБА_4 . В обгрунтування заперечень, законний представник ОСОБА_4 . ОСОБА_5 , пояснила, що її син з 2007 року має розлади особистості та поведінки внаслідок перенесених інфарктів та періодично проходить лікування, востаннє в кінці 2025 року перебував на лікуванні ОПЛ Острога. Зазначила, що першочергово мали місце неврологічні проблеми зі здоров'ям сина. Зауважила, що після стаціонарного лікування у ОСОБА_4 значно погіршується стан здоров'я, після чого вони змушені проходити лікування в лікаря невролога. Водночас ні ОСОБА_4 , ні його законний представник, ні його захисник не заперечували щодо застосування до ОСОБА_4 заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем проживання ОСОБА_4 .
Заслухавши доводи прокурора, думку захисника, особи, стосовно якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру та її законного представника, дослідивши матеріали кримінального провадження в частині вирішення клопотання, суд приходить до наступного висновку.
Факт вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України у судовому засіданні доведено повністю та учасниками не оспорюється.
Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 277/25 від 15.10.2025 року, ОСОБА_4 в момент вчинення інкримінованого йому діяння страждав маніакальним розладом органічного ґенезу (F06.3 - за міжнародною класифікацією хвороб 10 перегляду), не міг та на даний час не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. До підозрюваного ОСОБА_4 за його психічним станом на теперішній час судом може бути застосовано примусовий захід медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 КК України, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Згідно ст. 92 КК України, примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 94 КК України, залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати, примусові заходи медичного характеру, зокрема, надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Відповідно до рекомендацій, викладених у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів - психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів, а примусове лікування щодо осіб, які вчинили злочини та страждають на хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб (ст. 96 КК) - висновку судово-медичної експертизи.
Згідно ч. 2 ст. 513 КПК України, визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
При вирішенні клопотання суд враховує характер та тяжкість захворювання
ОСОБА_4 і тяжкість вчиненого кримінального правопорушення. Разом з тим, суд враховує, що прокурором на момент розгляду клопотання, не доведено того, що ОСОБА_4 потребує застосування примусових заходи медичного характеру у вигляді тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку, оскільки з моменту складання висновку судово-психіатричного експерта пройшов досить значний проміжок часу. ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що усвідомив протиправний характер своїх дій, останній до адміністративної та кримінальної відповідальності, під час перебування клопотання на розгляді у суді, не притягувався і згоден отримувати медичну допомогу в амбулаторному порядку. Також, суд враховує думку захисника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_9 та законного представника ОСОБА_5 , які також вказали на необхідність отримання останнім амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за його місцем проживання.
Щодо клопотання захисника про призначення судово-психіатричної експертизи, суд вважає його необґрунтованим, оскільки, хоча і пройшов значний проміжок часу після проведення експертизи на підставі якої було внесено подання до суду, проте даний висновок на час розгляду клопотання є дійсним.
Враховуючи викладене, суд вважає, що до ОСОБА_4 необхідно застосувати примусові заходи медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем проживання, а тому клопотання прокурора необхідно задовольнити частково.
Крім цього, суд роз'яснює право учасників провадження про повторне звернення з відповідним клопотанням до суду (застосування примусових заходів медичного характеру в умовах спеціалізованого закладу) у разі надання відповідних висновків експертів, які будуть актуальними станом на час розгляду клопотання.
Цивільний позов не заявлено, підстави до вжиття заходів забезпечення кримінального провадження відсутні.
Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Зважаючи на вищезазначене, оскільки судом у цьому кримінальному провадженні не вирішується питання про ухвалення обвинувального вироку, відповідно процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні підлягають віднесенню за рахунок держави.
Речові докази відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 371, 372, 503-505, 512, 513 КПК України,
ст.ст. 19,92,94 КК України суд, -
Клопотання прокурора про застосування до ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, внесеного до ЄРДР за №12025181010001676 від 06.08.2025 року - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем проживання (
АДРЕСА_1 ).
У задоволенні клопотання захисника про призначення судово-психіатричної експертизи відмовити.
Процесуальні витрати на проведення експертизи в розмірі 5348 (п'ять тисяч триста сорок вісім) гривень 40 (сорок) копійок віднести на рахунок держави.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Рівненський міський суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду.
Повний текст ухвали виготовлений 13 квітня 2026 року.
Суддя ОСОБА_10