справа №566/1803/25
провадження №3/566/96/26
15 квітня 2026 року селище Млинів Рівненської області
Млинівський районний суд Рівненської області
Суддя Млинівського районного суду Рівненської області А.С.Лободзінський, розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №1 Дубенського районного відділу поліції ГУНП у Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , не працюючого
- за ч.2 ст.51 КУпАП,-
21.11.2025 до Млинівського районного суду Рівненської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 754655 від 17.11.2025, згідно з яким, неповнолітній ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за те, що 13.11.2025 року приблизно о 16.30 год. за адресою вул.Центральна,8 в с.Уїздці Дубенського району Рівненської області таємно викрав з господарства Ковальчук Таїсії Терентіївни, 1935 р/н гроші в сумі 310 грн. та ліхтарик вартістю 1100 грн. Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення, передбачена ч.2 ст.51 КУпАП.
В судове засідання 22.12.2025 ОСОБА_1 не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином - шляхом вручення судової повістки та оголошення на офіційному вебпорталі «Судова влада України». (а.с.12-13)
Судом встановлено, що згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого №13497, долученої до матеріалів справи, ОСОБА_1 перебував на лікуванні у психоневрологічному відділенні КП «Рівненська обласна дитяча лікарня» з 03.11.2025 по 11.11.2025, заключний діагноз: F70.0 легка розумова відсталість.
Постановою суду від 22.12.2025 призначено амбулаторну судово-психіатричну експертизу відносно ОСОБА_1 для з'ясування питання про осудність особи в момент скоєння адміністративного правопорушення, яке йому інкримінується. (а.с.14-15)
На визначені експертом дати та час огляду (19.01.2026, 03.03.2026) неповнолітній ОСОБА_1 повторно не з'явився, у зв'язку з чим справу було повернуто до суду. Його явку до експерта законним представником не забезпечено.
За приписами ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.
Згідно зі ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13), також аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Обов'язок щодо збирання доказів, відповідно ч.2 ст.251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Сам протокол про адміністративні правопорушення, за відсутності інших доказів, не є належним і допустимим доказом в розумінні ч.1 ст.251 КУпАП.
Як зазначалося вище, з долученої до матеріалів справи виписки з медичної карти стаціонарного хворого №13497, ОСОБА_1 перебував на лікуванні у психоневрологічному відділенні КП «Рівненська обласна дитяча лікарня» з 03.11.2025 по 11.11.2025, заключний діагноз: F70.0 легка розумова відсталість. (а.с.10)
Дана обставина існувала на день складення протоколу про адміністративне правопорушення та була відома працівнику поліції.
Згідно з ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно зі ст.ст.17, 20 КУпАП, не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.
Складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно неповнолітнього ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відбулось без участі захисника, участь якого з огляду на дані про стан здоров'я порушника є обов'язковою, що тягне за собою недопустимість всіх зібраних у справі доказів, а саме протоколу про адміністративне правопорушення.
Окрім цього, суду не надано даних про осудність ОСОБА_1 , що свідчить про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження перебування останнього у стані осудності в момент вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.51 КУпАП,
З огляду на вказане, приходжу до висновку, що провадження у справі слід закрити у зв'язку з не підтвердженням факту осудності ОСОБА_1 , тобто за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.51 КУпАП.
Обставини, що виключають провадження по справі про адміністративне правопорушення визначені статтею 247 КУпАП.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 284 КУпАП при наявності обставин, передбачених ст.247 цього Кодексу, виноситься постанова про закриття справи.
Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Оскільки суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, судовий збір не підлягає стягненню.
Керуючись ст.10, 17, 20, 247, ст.284 КУпАП, на підставі ч.2 ст.173-2 КУпАП,-
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.51 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Рівненського апеляційного суду через Млинівський районний суд Рівненської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Суддя А.С.Лободзінського