Справа № 561/341/26
Провадження № 1-кс/561/72/2026
15 квітня 2026 року с-ще Зарічне
Зарічненський районний суд Рівненської області в складі:
слідчого судді ? ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ? ОСОБА_2 ,
представника власника майна - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в с-щі Зарічне клопотання представника власника майна - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12026181120000037 від 18 березня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,
14 квітня 2026 року представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з вказаним клопотанням, у якому просив скасувати арешт майна накладений ухвалами слідчого судді Зарічненського районного суду Рівненської області від 24 березня 2026 року.
В обґрунтування клопотання покликається на відсутність подальшої потреби у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
В судовому засіданні представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_3 просив клопотання задовольнити та скасувати арешт майна. Суду пояснив, що у цьому кримінальному провадженні відсутні достатні підстави вважати, вчинення перевізником кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Відповідальні працівники перевізника лише притримали в порядку ст. 594 ЦК України відвантажений урожай кукурудзи.
В судовому засіданні допитаний як свідок головний агроном вантажовідправника ТОВ «АК «Полісся» ОСОБА_6 суду показав, що відвантажений перевізнику урожай кукурудзи у пункт призначення, а саме у м. Старокостянтинів доставлений не був, у зв'язку з чим підприємство звернулося в поліцію з відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий ОСОБА_4 заперечив проти заявленого клопотання.
Слідчий суддя заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, приходить до таких висновків.
Слідчим суддею встановлено, що 18 березня 2026 року за фактом шахрайства, вчиненого в умовах воєнного стану, що завдало істотної шкоди потерпілому було внесено відомості в ЄРДР за № 12026181120000037, за ч. 3 ст. 190 КК України.
Ухвалами слідчого судді Зарічненського районного суду Рівненської області від 24 березня 2026 року у цьому кримінальному провадженні накладено арешт із забороною розпоряджатися майном, яке було тимчасово вилучено в ході проведення огляду 18 березня 2026 року, а саме:
- транспортний засіб марки «DAF» д.н.з. НОМЕР_1 , червоного кольору, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , до якого причіплений спеціалізований причіп із д.н.з. НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 ;
- автомобіль марки «DAF» д.н.з. НОМЕР_5 , синього кольору, ідентифікаційний номер - НОМЕР_6 та причіп спеціалізований «LAG» ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ;
- автомобіль марки «DAF» з д.н.з НОМЕР_8 , синього кольору, ідентифікаційний номер - НОМЕР_9 та причіп спеціалізований д.н.з. НОМЕР_10 ідентифікаційний номер - НОМЕР_11 .
Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Статтею 98 КПК України закріплені критерії речових доказів. Так, визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
В ухвалах слідчого судді наведені обставини щодо необхідності у застосуванні арешту майна, як таке що відповідає критеріям ст. 98 КПК України, з метою збереження майна як речового доказу у кримінальному провадженні, яким воно визнано у кримінальному провадженні.
При цьому, арештоване майно в силу ч. 1 ст. 96-1 КК України може підпадати під спеціальну конфіскацію, а тому згідно п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт арештованого майна слід залишити також з метою забезпечення спеціальної конфіскації.
Позиція представника власника арештованого майна з покликанням на ст. 594 ЦК України, як притримання, не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду, адже правомірність заволодіння зерном кукурудзи, як обов'язкова складова ст. 594 ЦК України оспорюється та не визнається ТОВ «АТ Полісся», і саме це товариство звернулося із заявою про вчинене кримінальне правопорушення в поліцію.
Жодних доказів, що арешт накладено необґрунтовано, чи у застосуванні арешту майна відпала потреба, чи майно не підлягатиме спеціальній конфіскації ні у клопотанні ні у судовому засіданні не доведено, у зв'язку з чим слідчий суддя не вбачає правових підстав для скасування арешту майна, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись ст. 174, 309, 372 КПК України
У задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1