Справа № 545/888/26
Провадження № 2/545/1329/26
"15" квітня 2026 р. м. Полтава
Полтавський районний суд Полтавської області у складі
головуючого судді Зуб Т.О.,
за участю секретаря судового засідання Пінчук З.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лисенко Світлани Сергіївна, до Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Друга полтавська державна нотаріальна контора Сумського міжрегіонального управління міністерства юстиції України, про визнання права власності на спадкове майно,-
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лисенко С.С.,звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що він є громадянином Болгарії та відповідно до тимчасової посвідки на постійне місце проживання відповідно до Закону України «Про імміграцію» проживає в Україні. 09.12.1987 року ОСОБА_1 одружився з ОСОБА_2 та сім'єю проживали за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Після смерті останньої відкрилась спадщина, до складу якої входить, у тому числі, земельна ділянка площею 0,0993 га з кадастровим номером 5324080505:05:001:0115, розташовану за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Мале Ладижине, цільове призначення якої- для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби. Вказана земельна ділянка належала померлій на підставі договору купівлі-продажу від 16.11.2016 року. Однак, 14.01.2026 року Постановою нотаріуса № 10/02-31 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, та зазначено, що неподання пережившим з подружжя заяви, в якій одночасно підтверджується рівність часток у праві спільної сумісної власності чи неподання заяви про видачу свідоцтва про право власності на 1/2 частку у праві спільної сумісної власності, само по собі не спростовує презумпції спільності майна подружжя. На підтвердження цього, наявна постанова Верховного Суду, прийнята 04.09.2024 року у справі №754/9261/19, де суд, опираючись на попередні позиції Верховного Суду, зауважує, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Враховуючи вищенаведене, просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 дружини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на земельну ділянку площею 0,0993 га, кадастровий номер 5324080505:05:001:0115, категорія земель- землі сільськогосподарського призначення, вид цільового призначення земельної ділянки- 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Мале Ладижине.
Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 10.03.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 01.04.2026 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду.
В судове засідання сторони не з'явилися.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лисенко С.С. надала заяву, у якій просила розглядати справу у відсутність сторони позивача. Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Представник відповідача- Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської областінадіслав заяву, у якій, покладаючись на розсуд суду, просив розглядати справу у його відсутність.
Представник третьої особи- Другої полтавської державної нотаріальної контори Сумського міжрегіонального управління міністерства юстиції України. причини неявки не повідомив.
Враховуючи наведене, та вимоги ч. 3 ст. 211 ЦПК України, суд вважає можливим судовий розгляд даної справи здійснити за відсутності учасників справи, за наявними матеріалами справи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України, передбачено що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Місцем відкриття спадщини відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно до частини 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч. 1 ст. 1261 ЦК України).
За ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Виходячи з положень ч.ч. 1-2 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах- уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).
Згідно частини 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , який є громадянином Болгарії (а.с. 14, 15-16), з 09.12.1987 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 (а.с. 18). ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 20). За життя останній на підставі договору купівлі-продажу від 16.11.2016 року належала земельна ділянка площею 0,0993 га з кадастровим номером 5324080505:05:001:0115, що розташована за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Мале Ладижине, цільове призначення якої- для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби. Цей правочин був вчинений за згодою ОСОБА_1
14.01.2026 року Постановою нотаріуса № 10/02-31 ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, та зазначено, що неподання пережившим з подружжя заяви, в якій одночасно підтверджується рівність часток у праві спільної сумісної власності чи неподання заяви про видачу свідоцтва про право власності на 1/2 частку у праві спільної сумісної власності, само по собі не спростовує презумпції спільності майна подружжя. На підтвердження цього, наявна постанова Верховного Суду, прийнята 04.09.2024 року у справі №754/9261/19, де суд, опираючись на попередні позиції Верховного Суду, зауважує, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу (а.с. 22-24).
За ч. 1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування із збереженням її цільового призначення.
Згідно ч. 2, 3 ст. 81 ЗК України, іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, у разі прийняття спадщини.
Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).
В даному випадку спадщина у вигляді земельної ділянки належить ОСОБА_1 з часу її відкриття. Як спадкоємець, позивач має право на набуття майна у власність в порядку спадкування, зобов'язаний утримувати майно, здійснити його державну реєстрацію, проте не може цього робити у нотаріальному порядку.
Згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, а також те, що ОСОБА_1 не може реалізувати своє право на володіння, користування та розпорядження об'єктом нерухомого майна та оформити спадщину, зареєструвати право власності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, так як в даному випадку має місце порушення прав позивача, які підлягають захисту, шляхом визнання за останнім права власності на земельну ділянку.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1216-1218, 1221, 1223, 1258, 1261, 1268-1269, 1270, 1297 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 247, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лисенко Світлани Сергіївна, до Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Друга полтавська державна нотаріальна контора Сумського міжрегіонального управління міністерства юстиції України, про визнання права власності на спадкове майно- задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , в порядку в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 дружини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на земельну ділянку площею 0,0993 га, кадастровий номер 5324080505:05:001:0115, категорія земель- землі сільськогосподарського призначення, вид цільового призначення земельної ділянки- 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Мале Ладижине.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Т. О. Зуб