Справа № 545/5073/25
Провадження № 2/545/74/26
"14" квітня 2026 р. м. Полтава
Полтавський районний суд Полтавської області у складі
головуючого судді Зуб Т.О.,
за участю секретаря Пінчук З.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначивши, що 15.01.2025 року о 00 год. 40 хв. на трасі МОЗ Київ-Харків-Довжанський, 349 км, біля населеного пункту Їжаківка, Полтавської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «AUDI A4» р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , яка не вибрала безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не стежила за дорожньою обстановкою, не дотрималась безпечної дистанції, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем «Богдан», військовий номерний знак НОМЕР_3 з ідентифікаційним номером транспортного засобу № НОМЕР_4 , під керуванням військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_2 , який рухався попереду в попутному напрямку.
Постановою Полтавського районного суду від 05.03.2025 у справі №545/350/25, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Внаслідок зазначеної ДТП, яка сталася з вини відповідача, транспортний засіб «Богдан», який заходиться на балансі військової частини НОМЕР_1 , було пошкоджено, у зв'язку з чим військова частина НОМЕР_1 зазнала матеріальних збитків. З наданих стороні позивача відповідей від МТСБУ та Національної поліції України, які долучаються до матеріалів справи, встановлено, що транспортний засіб відповідача AUDI A4 застраховано у ПрАТ «СК «Євроінс Україна» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 222225178. 18.06.2025 оператором національного поштового зв'язку АТ «Укрпошта» військовою частиною НОМЕР_1 направлено на адресу ПрАТ «СК «Євроінс Україна» заяву про страхове відшкодування шкоди заподіяної внаслідок ДТП за № 169/4800 від 16.06.2025 з проханням перерахувати матеріальну шкоди у розмірі 75743,09 грн. на реквізити військової частини НОМЕР_1 . Однак, до теперішнього часу матеріальна шкода не відшкодована. Згідно звіту незалежної експертної оцінки щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу за договором № ЕP-25/02-25 від 24.02.2025 року вартість відновлювального ремонту військового колісного транспортного засобу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » становить 75743, 09 грн.
Враховуючи вищенаведене, просять стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вищевказаному розмірі та понесені судові витрати.
Ухвалою судді від 06.01.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначене судове засідання.
Ухвалою суду від 02.02.2026 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна».
В судове засідання сторони не з'явилися.
Представник позивача- військової частини НОМЕР_1 надіслав заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання не з'являлася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, відзиву на позов не надсилала. Причини неявки суду невідомі.
За таких обставин, суд вважає можливим постановити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, вивчивши та дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст.ст. 2,4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитки відшкодовуються у повному обсязі.
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України. Порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Відповідно до ч. 1 ст. 1177 Цивільного кодексу України шкода, завдана юридичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно положень статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб.
Судом встановлено, що 15.01.2025 року о 00 год. 40 хв. на трасі МОЗ Київ-Харків-Довжанський, 349 км, біля населеного пункту Їжаківка, Полтавської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «AUDI A4» р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , яка не вибрала безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не стежила за дорожньою обстановкою, не дотрималась безпечної дистанції, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем «Богдан», військовий номерний знак НОМЕР_3 з ідентифікаційним номером транспортного засобу № НОМЕР_4 , під керуванням військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_2 , який рухався попереду в попутному напрямку (а.с. 36 звор. бік- 41).
Постановою Полтавського районного суду від 05.03.2025 у справі № 545/350/25, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (https://reyestr.court.gov.ua/Review/125642550).
У постанові Верховного суду України від 19.12.2019 року у справі № 520/11429/17 зазначено, що преюдиційні факти- це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанова КГС ВС від 19.12.2019 по справі №916/1041/17).
Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, судом встановлені протиправні дії відповідача ОСОБА_1 , які містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України.
Внаслідок зазначеної ДТП, яка сталася з вини відповідача, транспортний засіб «Богдан», який заходиться на балансі військової частини НОМЕР_1 , було пошкоджено, у зв'язку з чим військова частина НОМЕР_1 зазнала матеріальних збитків, що підтверджується матеріалами службового розслідування (а.с. 10-35, 41 звор. бік-50). З наданих стороні позивача відповідей від МТСБУ та Національної поліції України, які долучені до матеріалів справи, встановлено, що транспортний засіб відповідача AUDI A4 застраховано у ПрАТ «СК «Євроінс Україна» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 222225178. 18.06.2025 оператором національного поштового зв'язку АТ «Укрпошта» військовою частиною НОМЕР_1 направлено на адресу ПрАТ «СК «Євроінс Україна» заяву про страхове відшкодування шкоди заподіяної внаслідок ДТП за № 169/4800 від 16.06.2025 з проханням перерахувати матеріальну шкоди у розмірі 75743,09 грн. на реквізити військової частини НОМЕР_1 . Однак, до теперішнього часу матеріальна шкода не відшкодована.
ПрАТ «СК «Євроінс Україна», яку було залучено до участі у справі у якості третьої особи, суду також жодних заперечень щодо позовних вимог не надіслано.
Згідно звіту незалежної експертної оцінки щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу за договором № ЕP-25/02-25 від 24.02.2025 року вартість відновлювального ремонту військового колісного транспортного засобу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » становить 75743, 09 грн. (а.с. 51-70).
Відповідно до вимог статті 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
При цьому вина відповідачки презюмується, оскільки останньою не надано доказів відсутності її вини у завданні шкоди майну сторони позивача (презумпція завдавача шкоди, згідно ч. 2 ст. 1166 ЦК України).
У зв'язку з протиправними діями ОСОБА_1 стороні позивача була завдана матеріальна шкода, загальний розмір якої склав 75743,09 грн. і такий розмір підтверджений наданими суду письмовими доказами, а тому, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.
Як убачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір»), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті):1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
З аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що законодавець визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Так, підставою для звільнення від сплати судового збору чи його розстрочення, зменшення суми судового збору є майновий стан позивача (п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір»), певний статус позивача (п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір») або характер позовних вимог (п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір»).
При цьому, визначення майнового стану є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень такого майнового стану сторони.
Як зазначає сторона позивача, згідно ст. 15 Закону України «Про Збройні Сили України» фінансування ЗС України, в тому числі військової частини, здійснюється за рахунок Державного бюджету. Тобто тільки після надходження коштів на відповідні рахунки військової частини, остання має можливість сплачувати судовий збір. Відповідно до вимог Бюджетного кодексу України військова частина є лише розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, платежі за дорученням розпорядника бюджетних коштів здійснюється Державним казначейством України в разі наявності у розпорядників невикористаних бюджетних асигнувань, відповідності намірів витрачання бюджетному асигнуванню і наявності бюджетного зобов'язання для платежу.
Згідно з п. 1.4 Наказу МО України №590 від 12.11.2010 «Про затвердження положення про фінансове господарство військових частини ЗС України» командир військової частини є розпорядником бюджетних коштів за кошторисом МО України третього ступеня.
Військова частина отримує асигнування від розпорядників коштів другого ступеня. Отже військова частина є бюджетною установою, яка фінансується виключно з Державного бюджету, здійснює оплату за наявності бюджетних асигнувань та за відповідними кодами економічної класифікації видатків бюджету. Також військова частина не здійснює прибуткової господарської діяльності, тому не має альтернативних джерел фінансування. Згідно листа директора Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України «Щодо фінансування видатків для виконання судових рішень по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» №220/13/9088 від 04.11.2024, після збільшення бюджетних асигнувань Міністерству оборони України будуть відкриті відповідні бюджетні призначення для повного забезпечення потреби, відповідно до наданих заявок.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає звільнити Військову частину НОМЕР_1 від сплати судового збору.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки суд звільнив сторону позивача від сплати судового збору, то з відповідачки ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 2422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 89, 133, 141, 247, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: суду невідомий, на користь Військової частини НОМЕР_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_5 , матеріальну шкоду у розмірі 75743 (сімдесят п'ять тисяч сімсот сорок три) грн. 09 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: суду невідомий, на корить держави судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд- якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Т. О. Зуб