Дата документу 15.04.2026Справа № 643/2251/22
Провадження № 1-кп/554/445/2026
15 квітня 2026 року місто Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_2 (в режимі ВКЗ),
захисника ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ),
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
перекладача ОСОБА_5 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 12021221170003494 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, -
На розгляді в суді перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, раніше обраного обвинуваченому, на 60 днів, без визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор покликається на обставини, зазначені в обвинувальному акті, згідно з якими сторона обвинувачення інкримінує ОСОБА_4 закінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі з правовою кваліфікацією діяння за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України. Зокрема, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який, у разі доведеності вини, законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років. Серед іншого, прокурор зазначає, що 21 грудня 2021 року, приблизно о 06:47 год, ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України і того ж дня йому повідомлено про підозру в інкримінованому злочині. Надалі 23 грудня 2021 року слідчим суддею застосовано до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Вказаний запобіжний захід неодноразово продовжувався Салтівським (Московським) районним судом міста Харкова, в тому числі в порядку ст. 615 КПК України, а після зміни територіальної підсудності - Шевченківським районним судом міста Полтави. Строк запобіжного заходу, обраного обвинуваченому, закінчується 01 травня 2026 року.
Прокурор зазначає про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений, перебуваючи на волі, усвідомлюючи тяжкість можливого покарання у разі доведення вини у вчиненні інкримінованого правопорушення, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень, оскільки ОСОБА_4 є особою без громадянства, офіційно не працевлаштований, у зареєстрованому шлюбі не перебуває, тобто міцних соціальних зв'язків не має, що, на думку прокурора, свідчить про можливість останнього залишити місце проживання та межі території України з метою ухилення від кримінальної відповідальності; незаконно впливати на свідків, потерпілого, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні насильницького кримінального правопорушення, в тому числі, із застосуванням предмета, призначеного для нанесення тілесних ушкоджень - ножа, та обвинувачений, перебуваючи на волі, може шляхом погроз, вмовлянь незаконно виплинути на свідків з метою зміни їхніх показань, крім того ОСОБА_4 ознайомлений із матеріалами кримінального провадження в повному обсязі, йому відомі анкетні дані всіх свідків, а потерпілий є його знайомим. На переконання прокурора, фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_4 замаху на умисне вбивство, вчиненого із застосуванням насильства та предмета, зовні схожого на ніж, свідчать про підвищену суспільну небезпеку обвинуваченого, що у сукупності з тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу обвинуваченого, свідчить про наявність вищевказаних ризиків, які протягом судового розгляду не зменшились та продовжуються існувати, та спростовує можливість застосування до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив задовольнити з наведених вище підстав.
Обвинувачений та його захисник у судовому засіданні заперечували проти клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Сторона захисту вважає, що на теперішній час у цьому кримінальному провадженні відсутні будь-які ризики з передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України з боку обвинуваченого ОСОБА_4 . Вважає, що прокурор не довів заявлених ним ризиків, зокрема, не обґрунтував, який вплив на свідків може здійснювати обвинувачений, водночас у кримінальному провадженні свідки не були очевидцями події. Вважає, що визначальноє має бути судово-психологічна експертиза.
Заслухавши думки учасників кримінального провадження, вивчивши суть заявлених клопотань, дослідивши необхідні матеріали кримінального провадження, суд дійшов до таких висновків.
Вказане судове провадження направлено на новий розгляд до Шевченківського районного суду міста Полтави ухвалою Полтавського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року.
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 КПК України.
За змістом ст. 199 КПК України суд, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе й виправдане.
07 листопада 2024 року ухвалою Полтавського апеляційного суду скасовано вирок Шевченківського (Октябрського) районного суду міста Полтави від 17 листопада 2023 року щодо ОСОБА_4 і призначено новий розгляд кримінального провадження № 12021221170003494 в суді першої інстанції; запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 продовжено до вирішення судом першої інстанції питання щодо запобіжного заходу, але не більше, ніж на 60 днів.
23 грудня 2024 року суд своєю ухвалою задовольнив клопотання прокурора та обрав (продовжив) обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 19 лютого 2025 року включно, без визначення розміру застави; у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу відмовлено.
Надалі 07 лютого, 28 березня, 19 травня, 02, 30 липня та 24 вересня, 19 листопада 2025 року, 14 січня, 19 лютого та 04 березня 2026 року суд своїми ухвалами продовжив строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, обраного обвинуваченому ОСОБА_4 і такий строк наразі закінчується 01 травня 2026 року.
Зокрема, під час обрання судом запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 суд врахував тяжкість кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, а також наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні. Відповідні ризики доведені прокурором під час розгляду відповідного клопотання.
Заявляючи клопотання про продовження раніше обраного запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , прокурор покликається на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися та продовжують існувати, а саме: обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні.
Суд вважає, що вказані прокурором ризики є доведеними, на теперішній час не змінилися, продовжують існувати та їх вагомість не зменшилася, і такі ризики виправдовують тримання особи під вартою з огляду на таке.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, за який законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
Оскільки справа перебуває на стадії судового розгляду по суті (новий розгляд в суді першої інстанції), тому суд при вирішенні питання щодо запобіжного заходу не надає оцінки обґрунтованості підозри.
Вирішуючи питання про доцільність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного обвинуваченому, суд враховує дані про його особу, вік, стан здоров'я, репутацію та майновий стан, наявність фактичного місця проживання, відсутність офіційного місця роботи та сталих джерел доходу, оцінку яким суд надавав під час обрання запобіжного заходу обвинуваченому. Зокрема, під час розгляду у минулих судових засіданнях обвинувачений визнав факт відсутності в нього офіційного місця роботи та сталих джерел доходів.
Також установлено, що обвинувачений має загальну середню освіту, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрований у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 , фізично розвинений, не хворіє, раніше не судимий. Обвинувачений є особою без громадянства.
Водночас та обставина, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання не є безперечним фактором, що здатний запобігти ризику переховування обвинуваченого від суду.
При цьому Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, який затверджено Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який продовжено до теперішнього часу.
На думку суду, враховуючи характер та обставини злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , обставина дії воєнного стану сама по собі свідчить про наявність ризиків, які зазначені прокурором, серед яких, ризик переховування від суду.
Отже, прокурор довів ризик ухилення обвинуваченого від суду, що залишається реальним з огляду на тяжкість злочину, у вчинені якого обвинувачується ОСОБА_4 , а також у зв'язку із суворістю можливого покарання, яке загрожує за такий злочин, у разі визнання особи винуватою у їх вчиненні. Все це може спонукати обвинуваченого залишити місце проживання, у тому числі, залишити межі України, що унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень та перешкодить здійсненню правосуддя.
Таким чином, суд бере до уваги тяжкість обвинувачення не як самостійну підставу для подальшого продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, а в сукупності з іншими обставинами, які мають правове значення та враховуються при вирішенні цього процесуального питання.
Більше того, суд враховує, що кримінальне провадження направлено апеляційним судом на новий розгляд до суду першої інстанції, тобто відповідно до ч. 10 ст. 35 КПК України після зміни складу суду розгляд кримінального провадження відбувається спочатку.
Судовий розгляд справи триває, не всі свідки у справі допитані в судовому засіданні. Тому, ймовірність настання ризиків незаконного впливу на них у різний спосіб з боку обвинуваченого досі залишається на високому рівні.
Водночас прокурор у судовому засіданні довів існування ризику незаконного впливу з боку обвинуваченого ОСОБА_4 на свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований злочин шляхом впливу на зміст їх показань, що перешкодить встановленню істини в кримінальному провадженні.
При цьому, суд зазначає, що на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - під час допиту особи в судовому засіданні. Разом з тим, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
За таких обставин, ризик впливу на свідків та іншого обвинуваченого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а навпаки більше активізується на стадії судового розгляду, під час якого, до того ж, не виключено здійснення додаткового допиту вже допитаних свідків.
Тому, доводи сторони захисту про відсутність будь-яких ризиків протиправного впливу на свідків, які вже допитані в суді, є передчасними та необґрунтованими.
Таким чином, є вагомі та достатні підстави вважати, що обвинувачений, якому стороною обвинувачення інкриміновано, зокрема, вчинення особливо тяжкого злочину, дійсно може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні. Ці ризики продовжують існувати на теперішній час, вони суттєво не зменшилися, мають реальний характер та виправдовують тримання особи під вартою.
За вищевказаних обставин, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, а саме у закінченому замаху на умисне вбивство, що є особливо тяжким злочином, що має насильницький характер, враховуючи суспільну небезпечність такого злочину та серйозність висунутого обвинувачення, а також встановлені ризики, а тому суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу і не визначає розмір застави.
Покликання захисника на ті обставини, що судом не враховано дані про особу обвинуваченого суд вважає безпідставними, оскільки зазначені обставини суд врахував під час обрання запобіжного заходу обвинуваченому 23 грудня 2024 року.
Суд бере до уваги покликання захисника щодо фактичного відбуття обвинуваченим тривалого строку в умовах несвободи (під вартою), але зазначає, що ця обставина не спростовує наявності встановлених у кримінальному провадженні ризиків, у тому числі ризику переховування від суду або можливого незаконного впливу на потерпілого чи свідка.
При цьому нових, суттєвих обставин, які б давали достатні підстави для зміни запобіжного заходу обвинуваченому стороною захисту не зазначено та відповідних обґрунтувань для їх розгляду до суду не представлено, тоді як встановлені вище ризики не зникли та не зменшилися, що в сукупності виправдовує подальше застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого.
Крім того, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні закінченого замаху на особливо тяжкий злочин проти життя та здоров'я особи, враховуючи суспільну небезпечність таких злочинів та серйозність висунутого обвинувачення, а також встановлені судом ризики, які мають реальний характер, суд вважає, що у даному випадку обмеження індивідуальних прав і свобод обвинуваченого може бути виправдане для захисту суспільних інтересів та з метою забезпечення завдань цього кримінального провадження.
Водночас установлені під час розгляду клопотання прокурора й клопотання сторони захисту обставини в їх сукупності не дають підстав для висновку про можливість і достатність досягти мети заходу забезпечення цього кримінального провадження в умовах лише певного контролю за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_4 без продовження строку раніше обраного йому запобіжного заходу, а саме у виді тримання під вартою.
Отже, на переконання суду, на теперішній час зміна запобіжного заходу, обраного обвинуваченому, на більш м'який, зокрема, такий як домашній арешт, буде недостатнім засобом для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Крім того, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу і не визначає розмір застави.
Таким чином, на теперішній час клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого необхідно задовольнити.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 331, 370, 372, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, - задовольнити.
Продовжити до 12 червня 2026 року включно строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, обраного обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12021221170003494.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі Державної установи “Полтавська установа виконання покарань (№ 23)».
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1