Дата документу 14.04.2026Справа № 554/5279/26
Провадження № 2-з/554/31/2026
14 квітня 2026 р. м. Полтава
Суддя Шевченківського районного суду міста Полтави В.М. Бугрій, розглянувши заяву ОСОБА_1 , відповідач АТ «Полтаваобленерго» про забезпечення позову до подачі позовної заяви,
13.04.2026 року до Шевченківського районного суду м. Полтави надійшла заява ОСОБА_1 , відповідач АТ «Полтаваобленерго» про забезпечення позову до подачі позовної заяви.
У заяві ОСОБА_1 просить суд: заборонити Акціонерному товариству «Полтаваобленерго" відключення електропостачання за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, що ОСОБА_1 , з 2020 року являється побутовим споживачем електричної енергії (особовий рахунок НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка кадастровий номер: 5321355405:05:003:0005 (відомості особистого кабінету споживача АТ Полтаваобленерго надаються). За вказаною адресою знаходиться об'єкт нерухомого майна - житловий будинок, який належить заявнику на праві приватної власності (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно надається). В домоволодінні за вказаною адресою зареєстровані/проживають: ОСОБА_2 (витяг з реєстру територіальної громади надається) та ОСОБА_3 (витяг з реєстру територіальної громади надається).
До березня 2026 року заявник сплачував за спожиту електроенергію, як побутовий споживач (копії платіжних документів надаються). В березні 2026 року йому на месенджер Viber надійшов рахунок НОМЕР_2 від 28.02.2026 за спожиту електричну енергію з урахуванням послуг з розподілу та передачі згідно договору 60890395 від 01.02.2026, згідно з змістом якого вартість електроенергії вказана, як для юридичних споживачів - 14,58013 за 1 кВт год (копія рахунку надається). Зміст договору 60890395 від 01.02.2026 року заявнику не відомий, такий договір він не підписував, його умови не погоджував.
За таких обставин заявник був змушений звернутись за правовою допомогою до адвоката. На адвокатські запити (копії надаються) оператор системи розподілу АТ "Полтаваобленерго" та постачальник електричної енергії ТОВ "Полтаваенергозбут" надали інформацію та копії документів згідно з якими АТ "Полтаваобленерго" в односторонньому порядку безпідставно встановило, що вся електрична енергія, яка спожита в лютому 2026 року в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , використана для непобутових потреб (копії відповідей на адвокатські запити надаються).
Згідно з Актом про порушення № 00019016 від 09.01.2026 року порушено пункт 2.3.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі по тексту ПРРЕЕ) - електрична енергія використовується на об'єкті індивідуального побутового споживача на непобутові потреби, зокрема для надання платних послуг у сфері готельного бізнесу.
Під час проведення перевірки ОСОБА_1 присутній не був, примірник акту йому не надавався та не надсилався. На комісію з розгляду Акту про порушення в порядку передбаченому законом запрошений не був, результати прийнятого рішення за результатами розгляду Акту йому були невідомі. Протокол № 00019016 засідання комісії АТ "Полтаваобленерго" від 19.02.2026 не надавався та не надсилався. З його змістом він був ознайомлений лише після надання адвокатом відповідей на запити. Ні Акт про порушення, ні протокол не містять жодних підтверджень факту споживання (використання) електричної енергії за фіксованою ціною для побутових споживачів на непобутові потреби, що суперечить абзацу 8 пункту 2.3.12 глави 2.3 розділу ІІ ПРРЕЕ.
Акт про порушення складений з недотриманням вимог передбачених абзацом 14 пункту 8.2.5 глави 8.2 розділу VIII ПРРЕЕ, не містить підпису незаінтересованої особи, та відповідно є недійсним, що прямо передбачено вказаною нормою.
З рішенням комісії АТ "Полтаваобленерго" від 19.02.2026 оформленого протоколом №00019016 не згоден, буде його оскаржувати в суді.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
Як роз'яснено у п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Саме по собі накладення арешту на майно без наміру власника його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права і законні його інтереси.
У постанові Верховного суду України від 25.05.2016, прийнятій за результатами розгляду справи №6-605цс16, викладено правову позицію, відповідно до якої, метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.
Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (ст. 154 ЦПК України).
До такого правового висновку дійшов Верховний Суд України при розгляді справи № 6-2552цс16 у постанові від 18.01.2017.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Таким чином, викладені у заяві обставини дають підстави припускати, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду. Тому суд приходить до висновку про задоволення заяви про забезпечення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , відповідач АТ «Полтаваобленерго» про забезпечення позову до подачі позовної заяви - задовольнити.
Заборонити Акціонерному товариству «Полтаваобленерго" відключення електропостачання за адресою: АДРЕСА_1 .
Одночасно відповідачу АТ "Полтаваобленерго" дозволити нараховувати плату за енергопостачання за тарифами встановленими ними на даний час до набрання рішення суду законної сили в разі подання позову.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Копію ухвали суду для виконання направити до відповідних компетентних органів.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через у 15-ти денний строк з дня вручення її копії.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Суддя В.М.Бугрій