Справа № 554/18791/25
Провадження № 2/542/385/26
Іменем України
09 квітня 2026 року селище Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Кашуби М.І.,
за участю секретаря судового засідання Журавель О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Нові Санжари цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
До Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_1 звернувся представник ТОВ ««Українські фінансові операції» та просив стягнути з відповідача заборгованість за договором № 4231526 від 20.12.2023 у розмірі 25000,00 грн, судові витрати у справі та в порядку частини десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати інфляційні витрати і 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
У позовній заяві позивач зазначив, що 20.12.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено кредитний договір № 4231526. На виконання умов вказаного договору позикодавцем було перераховано грошові кошти шляхом зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 у розмірі 2500,00 грн.
Вказав, що 26.07.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» було укладено договір факторингу № 26/07/2024. За умовами вказаного договору ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Українські фінансові операції» право вимоги до позичальників, в тому числі по договору № 4231526 від 20.12.2024, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна».
Зазначив, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 25 000,00 грн, з яких: 2500,00 грн - сума заборгованості за основним боргом, 13750,00 грн - сума заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором, 8750,00 грн - сума заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції».
Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 26.02.2026 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 19.03.2026 витребувано від АТ «Універсал Банк» інформацію щодо підтвердження факту належності ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) платіжної картки № НОМЕР_1 та підтвердження факту зарахування грошових коштів у розмірі 2500,00 грн від ТОВ «Лінеура Україна» на картку № НОМЕР_1 за період 20.12.2023 -26.12.2023.
У судове засідання представник позивача не з'явився, у поданій до суду заяві просив розгляд справи проводити без його участі.
Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про день та час судового розгляду справи, в судове засідання повторно не з'явився, заяв про відкладення розгляду справи чи відзиву на позов не надав.
Суд, відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, які не з'явилися.
Ухвалою суду від 09 квітня 2026 року вирішено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
За вказаних обставин, відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Встановлено, що в обґрунтування позовних вимог та, в свою чергу, наявності у позивача права грошової вимоги до відповідача, позивач посилався на договір факторингу № 26/07/2024, укладений 26.07.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції».
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до частини першої статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Таким чином, у Цивільному кодексі України встановлена можливість замінити кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким відступається.
У свою чергу, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме кредитне зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Відповідно до положень ст. 1077- 1079 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Дослідивши наданий до позовної заяви договір факторингу № № 26/07/24 від 26 липня 2024 року, укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції», суд встановив.
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору факторингу, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до договору факторингу, ціна продажу - сума грошових коштів, що сплачується Фактором Клієнту після підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників на умовах цього договору , розмір яких встановлюється згідно з п. 3.3 цього договору.
Згідно з п. 3.2 та 3.3 вказаного договору факторингу, загальна сума Прав Вимоги, що відступаються за Договором становить 90 836 698, 50 грн. Ціна Продажу за Договором становить 1 671 256,73 грн.
Відповідно до платіжної інструкцій № 1 від 02.08.2024 ТОВ «Українські фінансові операції» сплатило грошові кошти на рахунок ТОВ «Лінеура Україна» за договором факторингу № 26/07/2024 від 26 липня 2024 року у розмірі 1 671 256,73 грн. (а.с. 110).
Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 26/07/24 від 26 липня 2024 року ТОВ «Українські фінансові операції» набуло права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 4231526 у розмірі 16 250,00 грн, з яких: 250,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 13 750,00 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 65-66).
Враховуючи наведене, позивачем надано до суду докази виникнення прав і обов'язків за договором факторингу № 26/07/24 від 26 липня 2024 року та докази наявності у позивача права грошової вимоги саме до відповідача.
Встановлено, що 20.12.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4231526 (а.с. 11-21). За умовами договору сума кредиту становить 2500,00 грн, строк кредиту - 360 днів, стандартна процентна ставка становить 2,5% в день та застосовується в межах всього строку кредиту. Згідно з п. 2.1 договору, Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_3 .
На обґрунтування отримання відповідачем кредитних коштів на номер картки, вказаний у кредитному договорі, надано повідомлення ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» ТОВ «УПР» № 3240-2607 від 26.07.2024 щодо підтвердження переказу грошових коштів, згідно з яким 20.12.2023 о 13:23:31 год було здійснено платіж у розмірі 2500,00 грн на карту НОМЕР_1 від ТОВ «Лінеура Україна» (а.с. 52).
Також відповідно до листа АТ «Універсал Банк» № БТ/Е - 11857 від 27.03.2026, ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 та 20.12.2023 о 13:23:31 було зарахування коштів у сумі 2500,00 грн (а.с.140).
Відповідно до п. 9.3 договору, Договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами з урахуванням особливості його підписання відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та нормативних актів Національного банку України. Договір укладений строком на 365 днів, але у будь-якому випадку Договір припиняється не раніше дати повного повернення/сплати Клієнтом суми кредиту, процентів за користування кредитом та неустойки, у разі наявності штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання, або в дату дострокового повного повернення/сплати Клієнтом суми кредиту, процентів за користування кредитом.
Надаючи оцінку зазначеним доказам у справі, суд враховує, що електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З урахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. На цю обставину звернула увагу Велика палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), ч. 2 ст. 530 ЦК України визначено, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України при порушенні зобов'язання наступають правові наслідки установлені договором або законом.
Згідно зі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що матеріалами справи доведено, що відповідач ОСОБА_1 дійсно уклав з ТОВ «Лінеура Україна» кредитний договір, підписаний електронним підписом 47926, отримав кредитні кошти, однак неналежним чином виконував кредитні зобов'язання, добровільно не сплатив обумовлені кредитними правовідносинами платежі, що призвело до виникнення заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача.
На підтвердження розміру заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 4231526 від 20.12.2023 позивачем надано розрахунок заборгованості первісного стягувача станом на 26.07.2024, згідно з яким загальна сума заборгованості становить 16250,00 грн, з яких: 2500,00 грн - заборгованість по тілу кредиту та 13750,00 грн заборгованість за відсотками (а.с. 67-71).
Також надано розрахунок заборгованості ТОВ «Українські фінансові операції» за 140 календарних днів (27.07.2024-13.12.2024), згідно з яким заборгованість за відсотками становить 8750,00 грн (а.с. 72-73).
Разом з тим, згідно із Законом України від 22.11.2023 № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема, статтю 8 цього Закону доповнено частиною п'ятою: «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%».
Закон України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законівУкраїни щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу Іцього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Отже, у цій справі денна відсоткова ставка має обраховуватися у відповідності до вимог пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону "Про споживче кредитування". Зокрема: за період із 20.12.2023 по 22.04.2024 у межах 2,5% на день, за період із 23.04.2024 по 20.08.2024 у межах 1,5 % на день; за період із 21.08.2024 по 13.12.2024 у межах 1 % на день.
Відповідно визначаючи розмір заборгованості за відсотками, суд виходить із наступного розрахунку:
- за період із 20.12.2023 по 22.04.2024 заборгованість становить 7812,50 грн. (62,50 грн (2,5%) х 125 днів);
- за період із 23.04.2024 по 20.08.2024 заборгованість становить 4500,00 грн. (37,50 грн (1,5%) х 120 днів);
- за період із 21.08.2024 по 13.12.2024 заборгованість становить 2875,00 грн. (25,00 грн (1%) х 115 днів).
За таким розрахунком загальна сума заборговані за відсотками становить 15187,50 грн, що узгоджується із положеннями Закону «Про споживче кредитування».
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 4231526 від 20.12.2023 у розмірі 17687,50 грн., що складається із: заборгованості по тілу кредиту - 2500,00 грн.; заборгованості за відсотками - 15187,50 грн.
Щодо вимоги позивача про доручення в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.10 та ч.11 ст.265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Таким чином, норма ч. 10 та ч. 11 ст. 265 ЦПК України передбачає, що суд може зазначити в рішенні про нарахування саме відсотків або пені, натомість позивач просить нарахувати інфляційні втрати та 3 % річних, відповідно до статті 625 ЦК України, що в розумінні Цивільного кодексу України є різним.
Окрім того, відповідно до п. 18 Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для зазначення в рішенні про нарахування до моменту виконання рішення про стягнення боргу, платежів, передбачених ст. 625 ЦК України.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з приписів ст.141 ЦПК України, згідно з якою стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, згідно з квитанцією № 13268 від 17.12.2025, які зараховані до спеціального фонду державного бюджету України згідно з випискою.
Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково, на 70,8 %, то з відповідача у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог в сумі 1715,10 грн.
Крім судового збору позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничну допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» під час судового розгляду справи здійснював адвокат Дідух Євген Олександрович на підставі договору про надання юридичних послуг № 01/08/2024-А від 01.08.2024 (а.с. 85-86).
Відповідно до акту № 4231526 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно з договором № 01/08/2024-А від 01.08.2024 адвокатом Дідухом Є.О. надано юридичні послуги ТОВ «Українські фінансові операції», а саме: надання адвокатом усної первинної консультації та роз'яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства (1) - 440,00 грн, дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи (2)- 840,00 грн, аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства (3) - 440,00 грн, підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів клієнта, узгодження обраної позиції з клієнтом (4) - 840,00 грн, письмова юридична консультація, складання письмового консультативного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної клієнтом позиції захисту прав та інтересів (5) - 840,00 грн, проведення адвокатом заходів, спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Складення, оформлення та нправлення адвокатських запитів (6) - 840,00 грн, складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4231526 від 20.12.2023, укладеним між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 (7) - 1640,00 грн, складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) - додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наданих до суду доказів (витяги з реєстру боржнеиків, опис до поштового направлення відповідачу, що містить позовну заяву з додатками, рахунок на оплату послуг адвоката, акт прийому-передачі виконаних робіт та інші необхідні документи) (8) - 840,00 грн, складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів, тощо (9) - 1640,00 грн, представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою клієнта про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4231526 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , у тому числі у судових засіданнях (10) - 1640,00 грн. (а.с. 43).
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, що здійснив позивач, суд виходить з вимог ст. 133, 137, 141 ЦПК України, згідно яких судові витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову суд покладає на відповідача.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові по справі № 755/9215/15-ц, зроблено висновок, згідно з яким ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись положеннями статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Встановлено, що послуги адвоката, зазначені у п. 1, 3 та 4 акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно з Договором № 01/08/2024-А від 01.08.2024 за своїм змістом є однаковими, фактично дублюються; на підтвердження виконання робіт, вказаних у п. 5 Акту - складання письмового консультативного висновку -не надано належних доказів; послуги , вказані у п. 6 та 9 - є неконкретизованими, не надано доказів на виконання адвокатських запитів, здійснених адвокатом, окрім одного запиту, адресованого АТ «Універсал Банк», та не надано доказів виготовлення інших процесуальних документів - відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви, тощо, окрім як одного клопотання про витребування доказів; послуги адвоката за п. 10 Акту є безпідставними, оскільки адвокат участі в судових засіданнях не приймав.
Крім того, суд враховує, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 07.12.2022 по справі № 873/96/22 під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятоюстатті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, обумовленої договором про надання правової допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та обсягу виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій у справі, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та приходить до висновку про те, що сума витрат на правову допомогу у цій справі, яка відповідає критеріям дійсності та реальності, а також принципам справедливості, пропорційності та верховенства права становить 3000,00 грн.
На підставі положень ст. 141 ЦПК України вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальність «Українські фінансові операції»- задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (код ЄДРПОУ 40966896) заборгованість за кредитним договором № 4231526 від 20.12.2023 у розмірі 17687,50 грн (сімнадцять тисяч шістсот вісімдесят сім грн п'ятдесят коп).
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (код ЄДРПОУ 40966896) сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1715,10 грн (одна тисяча сімсот п'ятнадцять грн десять коп) та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн (три тисячі грн 00 коп).
Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Інші учасники справи, а також відповідач у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Новосанжарський районний суд Полтавської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: «Українські фінансові операції», місцезнаходження: вул. Глибочицька, 40, приміщення 19 літ. «Н», «П», м. Київ, 04070,
відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області Кашуба М.І.
Повний текст рішення виготовлено 14.04.2026.