єдиний унікальний номер справи 948/804/25
номер провадження 2/531/48/26
02 квітня 2026 року Карлівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Фисун Л.С.
за участю секретаря судового засідання Нагорної О.С.
прокурора Одинець А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Карлівка цивільну справу за позовом заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області Антона Дігтяря, що діє в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу, Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища,-
Стислий виклад позиції позивача.
Заступник керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області Дігтярь А.звернувся до суду з зазначеним позовом. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Решетилівською окружною прокуратурою Полтавської області здійснювалося процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та підтримувалося публічне обвинувачення у кримінальному провадженні № 42021172070000047 від 03.08.2021 щодо ОСОБА_1 , повідомленого про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.
Досудовим розслідування встановлено що на початку 2021 року, більш точно час та дату встановити не вдалося, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на самовільне зайняття земельної ділянки лісового фонду у лісовому кварталі № 72, виділ 21 Карлівського лісництва ДП «Новосанжарське лісове господарство», що належить до земель лісогосподарського призначення, без кадастрового номеру, та розташована за межами с. Ряське Полтавського району, Полтавської області, із метою протиправного отримання прибутку від подальшого вирощування сільськогосподарських культур на вказаній самовільно захопленій земельній ділянці. Із метою реалізації вказаного злочинного умислу, ОСОБА_1 , усвідомлюючи відсутність будь-яких законних підстав, достовірно знаючи, що вказана земельна ділянка у встановленому порядку не надавалась йому у володіння і користування та не передавалась у власність, або оренду, навесні 2021 року, точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлені, умисно, з метою особистого збагачення, самовільно зайняв земельну ділянку лісового фонду у лісовому кварталі № 72, виділ 21 Карлівського лісництва ДП «Новосанжарське лісове господарство» площею 2,37 га, що належить до земель лісогосподарського призначення, без кадастрового номеру, та розташована за межами с. Ряське Полтавського району, Полтавської області, шляхом самовільного розорювання земель і засівання насінням кукурудзи.
В подальшому улітку 2022 року, точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлені, ОСОБА_1 , діючи на основі раніше виниклого злочинного умислу на самовільне зайняття вказаної земельної ділянки з метою протиправного отримання прибутку від подальшого вирощування сільськогосподарських культур на вищевказаній земельній ділянці, умисно з метою особистого збагачення, продовжив самовільне зайняття земельної ділянки та, повторно розширивши її площу 2,4617 га, засіяв насінням соняшника.
В результаті умисних дій ОСОБА_1 , пов'язаних із самовільним зайняттям земельної ділянки лісового фонду лісогосподарського призначення, завдано значної шкоди на загальну суму 145594,87 грн, з них 106799,48 грн внаслідок самовільного користування земельною ділянкою лісового фонду та 38815,39 грн внаслідок нецільового використання земельної ділянки лісового фонду, що в 128 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Згідно з розрахунком розміру відшкодування шкоди, обумовленої самовільним зайняттям земельної ділянки та її нецільового використання, проведеним Державною екологічною інспекцією Центрального округу, загальний розрахунок розміру шкоди складає 145594,87 грн, з них 106799,48 грн - внаслідок самовільного користування земельною ділянкою та 38815,39 грн - внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. 24.05.2025 ОСОБА_1 сплачено 19000,00 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
26.05.2023 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України. Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42021172070000047 від 03.08.2021 скеровано до суду 31.05.2023. Прокурором у вказаному кримінальному провадженні подано цивільний позов в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу та Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 майнової шкоди на загальну суму 126594,87 грн.
Вироком Машівського районного суду Полтавської області у справі № 948/1403/23 від 13.03.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, цивільний позов прокурора про стягнення з ОСОБА_1 майнової шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища, в розмірі 126594,87 грн задоволено.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду у справі № 948/1403/23 від 25.12.2024 вирок Машівського районного суду Полтавської області від 13.03.2024 скасовано, звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду у справі № 948/1403/23 від 21.04.202$ роз'яснено ухвалу від 25.12.2024, зокрема цивільний позов вважати таким, що не розглянутий. У зв'язку з цим, прокурор просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу та Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 126594,87 гривень.
Позиції учасників судового провадження.
Відповідач своїм правом на надання відзиву на позов не скористався.
Прокурор Одинець А.М. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві. З приводу застосування строків позовної давності, про що зазначено в клопотанні представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Павленка О.А. зазначила, що вони не прокуратурою не пропущені.
Від Державної екологічної інспекції Центрального округу, Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області надійшли заяви в яких просять справу розглянути за відсутності їх представників, позов прокурора підтримують.
ВідповідачОСОБА_1 та його представник- адвокат Павленко О.А. у судове засідання 23.03.2026 не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення не подавали.
У зв'язку з цим суд визнає неявку відповідача та його представника неповажною та вважає, що справу можливо слухати за їх відсутності.
Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 23.10.2025 провадження по справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 23.12.2025 за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Павленка О.А. відкладено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 21.01.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Згідно вироку Машівського районного суду Полтавської області від 13.03.2024 ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 1 ст. 197-1 КК України та позов прокурора задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області збитки, завдані порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сумі 126 594,87 грн. за самовільне використання земельної ділянки лісового фонду у лісовому кварталі № 72, виділ 21 Карлівського лісництва ДП «Новосанжарське лісове господарство» площею 2,4617 га, що належить до земель лісогосподарського призначення, без кадастрового номеру та розташована за межами с.Ряське Полтавського району Полтавської області, та нецільове використання вказаної земельної ділянки лісового фонду (57-61 т. 1).
Ухвалою Полтавського апеляційного суду у справі № 948/1403/23 від 25.12.2024 вирок Машівського районного суду Полтавської області від 13.03.2024 скасовано, звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, кримінальне провадження закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України (а.с. 62-64 т. 1).
З ухвали Полтавського апеляційного суду у справі № 948/1403/23 від 21.04.2024, якою роз'яснено ухвалу Полтавського апеляційного суду від 25.12.2024 вбачається, що колегія суддів дійшла наступного висновку. З Постанови Верховного Суду від 10.08.2021 у справі №161/694/20 вбачається, що закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності за п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, є нереабілітуючою підставою, а тому така особа не звільняється від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду. При цьому своє рішення щодо цивільного позову прокурора апеляційний суд не ухвалював. Тому позивач вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні №42021172070000047 вважати таким, що не розглянутий (а.с. 65т. 1).
З довідки від 17.02.2023 вбачається, що Державною екологічною інспекцією Центрального округу обстежено земельну ділянку за межами с.Ряське Полтавького (колишнього Машівського) району Полтавської області, яка самовільно використовується ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства та здійснено загальний розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного користування земельною ділянкою за нецільовим призначенням в сумі 145 594,87 грн (а.с. 66-68 т. 1).
Згідно висновку експерта №1136 від 14.03.2023 за результатами проведення судової економічної експертизи за матеріалами досудового розслідування в обсязі наданих на дослідження документів та в межах компетенції судового експерта-економіста, загальний розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного користування земельною ділянкою за нецільовим призначенням, проведений Державною екологічною інспекцією Центрального округу в сумі 145 594,87 грн(з них 106799,48 грн внаслідок самовільного користування земельною ділянкою лісового фонду та 38815,39 грн внаслідок нецільового використання земельної ділянки лісового фонду ) арифметично підтверджується (а.с.73-76 т.1).
З квитанції про переказ готівки в гривні від 24.05.2023 вбачається, що ОСОБА_1 на рахунок Михайлівської сільської ради сплатив 19000,00 грн (а.с. 77 т. 1).
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Згідно з частиною першою статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених законом.
Зі змісту ст. 122 Земельного кодексу України вбачається, що право розпоряджатися землями комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб належить сільським, селищним, міським радам.
У відповідності до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, або її оренди, право державної реєстрації цих прав виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності, право постійного користування, або оренди земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» природні ресурси України є власністю Українського народу.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Відповідно до ч. 1 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Згідно з ч. 4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані- відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірам, встановлених законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Статтями 127, 128 КПК України передбачено, що шкода завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Згідно з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. п. 12 та 14 постанови №7 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК України, статей 22, 1166, 1192 ЦК України особами, що її заподіяли.
Відповідно до ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за таку порушення, зокрема, самовільне зайняття земельних ділянок.
За положеннями ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №759/4781/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 203/2378/14-ц та від 28.08.2019 у справі № 638/20603/16.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Верховний Суд висловив і послідовно дотримується правового висновку, який полягає в тому, що закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, тобто з нереабілітуючих підстав, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду (постанови від 24.05.2018 у справі № 531/2332/14-к, від 15.01.2019 у справі № 185/442/16-к, від 15.05.2019 у справі № 617/609/15-к, від 19.11.2019 у справі № 345/2618/16-к, від 10.06.2021 у справі № 640/11750/17, від 11.11.2020 у справі № 455/229/17, від 27.05.2021 у справі № 577/977/19 тощо).
Таким чином, вина ОСОБА_1 у заподіянні майнової шкоди внаслідок самовільного та нецільового використання земельної ділянки лісового фонду площею 2,4617 га презюмується, оскільки кримінальне провадження щодо нього за цим фактом закрито з нереабілітуючих підстав. Відтак саме на відповідача покладається тягар доказування обставин, які спростовують розмір заподіяної шкоди та/або свідчать про відсутність його вини у заподіянні шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, при цьому доказування не можу ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі повної, всебічної, об'єктивної та безпосередньої оцінки наданих доказів, суд приходить до висновку, що прокурор належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами довів, що внаслідок самовільного користування та нецільового використання ОСОБА_1 земельної ділянки лісового фонду лісогосподарського призначення за межами с.Ряське Полтавського (колишнього Машівського) району Полтавської області площею 2,4617 га заподіяв майнову шкоду у розмірі 145594,87 грн. ОСОБА_1 частково відшкодовано завдану шкоду в розмірі 19000,00 гривень.
Відповідач та його представник, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України не надали суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на спростування розміру заподіяної майнової шкоди, не довели наявність підстав для звільнення його від цивільно-правової відповідальності відповідно до вимог закону.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до п.8 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування майнової шкоди.
Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 56 ЦПК України.
За змістом ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор може представляти інтереси держави в суді якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», наявність підстав для представництва має бути обґрунтована у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Зазначеним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України: прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність її захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (ч. 4, ч. 5 ст. 56 ЦПК України).
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 (провадження № 14-350цс19) з посиланням на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16ц (провадження № 14-104цс19).
Крім того, Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).
Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію: «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».
Так, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Тобто, прокурор доводить бездіяльність органу, в інтересах якого він звертається до суду, а не можливість чи неможливість такого органу самостійно звернутися із цим позовом до суду.
Вказана позиція підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 за № 912/2385/18.
У постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, відповідно до якого сам факт не звернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Решетилівською окружною прокуратурою 21.07.2025 повідомлено Державну екологічну інспекцію Центрального округу про те, що вона є органом уповноваженим державою здійснювати повноваження щодо захисту порушених інтересів держави в зазначених правовідносинах, зволікання з даним питанням може призвести до втрати можливості їх реального їх поновлення (а.с. 79-82 т. 1).
Листом від 30.07.2025 Державна екологічна інспекція Центрального округу повідомила Решетилівську окружну прокуратуру про те, що не зверталися з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 шкоди та просять вжити заходи прокурорського реагування шляхом звернення до суду з відповідним позовом (а.с. 83 т. 1).
Решетилівською окружною прокуратурою 12.06.2025 повідомлено Михайлівську сільську раду Полтавського району Полтавської області про те, що вона є органом уповноваженим державою здійснювати повноваження щодо захисту порушених інтересів держави в зазначених правовідносинах, зволікання з даним питанням може призвести до втрати можливості їх реального їх поновлення.
Листом від 09.07.2025 Михайлівську сільську раду Полтавського району Полтавської області повідомила Решетилівську окружну прокуратуру про те, що не зверталися з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 шкоди (а.с. 91-92 т.1).
Таким чином, Державна екологічна інспекція Центрального округу та Михайлівська сільська рада Полтавського району Полтавської області з цивільним позовом про стягнення з ОСОБА_1 шкоди не зверталися, внаслідок чого матеріальна шкода в сумі 126594,87 гривень, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища залишалася не відшкодованою.
Отже, тривале нездійснення позивачем захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є підставою для подання позову безпосередньо прокурором. Вказані обставини дають підстави стверджувати, що прокурором при пред'явлені позову дотримано процедури доведення необхідності та наявності підстав для звернення до суду з цим позовом безпосередньо прокурором в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу та Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.
Щодо пропущення позивачем позовної давності суд зазначає наступне.
Статтею 256 ЦК України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено ст.263т а 264 ЦК України.
Згідно частини 2 ст. 264 ЦК України, якщо суд залишив без розгляду позов, пред'явлений у кримінальному провадженні, час від дня пред'явлення позову до набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до позовної давності.
Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19,спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби(COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020.
У зв'язку з цим, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом № 540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі № 910/18489/20.
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24.00 год 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.
Поряд із цим Указом Президента України від 24.02.2022№ 64/2022«Про введення воєнного станув Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»(далі -Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст.257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон №2102-IXнабрав чинності 17.03.2022.
Надалі Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.
Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності від 14.05.2025 № 4434-IX, який набрав чинності 04.09.2025 пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився до 04.09.2025.
З 02.04.2020 діяв механізм продовження позовної давності на строк дії карантину (п. 12 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-IX), який тривав до 30.06.2023, а з 17.03.2022 - також продовження на строк дії воєнного стану (п.19 у редакції Закону № 2120-ІХ) до 29.01.2024. Надалі з 30.01.2024 до 04.09.2025 перебіг позовної давності був зупинений (нова редакція п. 19,Закон № 3450-ІХ), а з 04.09.2025 зазначений пункт виключено (Закон № 4434-ІХ), що поновило перебіг строків.
Як вбачається з матеріалів справи відомості щодо дій ОСОБА_1 внесені 03.08.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120121175450000601 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України. Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42021172070000047 від 03.08.2021 скеровано до суду 31.05.2023, тобто під час зупинення перебігу позовної давності.
Крім того, прокурором під час розгляду кримінального провадження № 120121175450000601 було пред'явлено цивільний позов, який не розглянутий судом у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, у зв'язку з закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України.
За таких обставин загальний трирічний строк звернення до суду не сплинув, а доводи представника відповідача про його пропуск, що викладені в письмовому клопотанні є необґрунтованими та відхиляються судом.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Антона Дігтяря, що діє в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу, Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища підлягають задоволенню в повному обсязі та стягненню з ОСОБА_1 шкоди в розмірі 126594 грн.
Судові витрати.
Відповідно до вимог ч. 6 ст.141ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір, який підлягав сплаті за подання цього позову майнового характеру 3028,00 грн.
Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 18, 81, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,
позовні вимоги заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області Антона Дігтяря, що діє в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу, Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу та Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (р/р UA358999980333189331000016634 ГУК у Полт.обл/тг с.Михайлівка/24062100, код СДРПОУ 37959255, банк -отримувач - Казначейство України» - для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності») шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 126594,87 (сто двадцять шість тисяч п'ятсот дев'яносто чотири гривні 87 коп) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 3028,00 гривень судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358цього Кодексу.
Інформація про учасників справи:
Позивач ?Решетилівська окружна прокуратура Полтавської області, ЄДРПОУ 0291006027, місцезнаходження: 38400, Полтавська область Полтавський район м. Решетилівка, вул. Покровська, 22.
Позивач ?Державна екологічна інспекція Центрального округу, ЄДРПОУ 42149108, місцезнаходження: вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, Полтавської області, 36039.
Позивач- Михайлівська сільська рада Полтавського району Полтавської області, ЄДРПОУ 21047603, місцезнаходження: вул. Молодіжна, 17, с.Михайлівка, Полтавського району, Полтавської області, 39443.
Відповідач ? ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Повне рішення виготовлено 10.04.2026.
Суддя: Л.С.Фисун