Справа № 526/3315/25
Провадження № 2/526/334/2026
іменем України
15 квітня 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - Киричка С.А.,
з участю секретаря - Широколави О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гадяч в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу№ 526/3315/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
22 жовтня 2025 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 1424-8955 від 23.07.2024 року в розмірі 86 100,00 грн. та понесені судові витрати на оплату судового збору.
Свої вимоги мотивує тим, що 23.07.2024 року між ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1424-8955, у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до якого остання отримала 16 500,00 грн. на строк 365 календарних днів , базовий період 30 днів, комісія за видачу кредиту 15,00 % від суми кредиту, зі зниженою % ставкою -1,50% в день.
Відповідач свої зобов'язання перед ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» належним чином не виконала, внаслідок чого у неї, станом на 19.09.2025 року виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 108 365,60 грн., яка складається з 18 200,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 87 435,60 грн. простроченої заборгованості по нарахованим відсоткам, 2 730,00 грн., - прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту.
Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТзОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 22 265,60 грн. за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 86 100,00 грн., яка складається з 18 200,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 67 900,00 грн. простроченої заборгованості по нарахованим процентам.
Відповідач в добровільному порядку заборгованість не погашає, внаслідок чого ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» змушене звернутись до суду.
Ухвалою від 29 жовтня 2025 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі.
Позивач копію ухвали про відкриття провадження отримав 30.10.2025, яку було направлено в його електронний кабінет.
Відповідач ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження у справі отримала 07.11.2025.
Користуючись своїм правом, подала до суду відзив на позовну заяву в якому вимоги не визнає. Свою позицію мотивує тим, що проти укладення кредитного договору не заперечує, однак вважає, оскільки вона є дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 , який з 19.11.2024 року перебуває на військовій службі, має право на пільги відповідно до ч.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Тому просить звільнити її від сплати відсотків за користування кредитом, починаючи з 04.02.2025 року по 19.08.2025. Також врахувати, що нею 09.07.2024 р. та 21.08.2024 року було сплачено на рахунок кредитодавця коштів 12 000,00 грн. та 4900,00, що становить загальну суму 16 900, 00 грн., проте позивачем вони не були враховані. Водночас посилаючись на Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023, відповідно до якого було внесено зміни до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» та доповнено п. 17 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» вважає нараховані відсотки незаконними, оскільки нарахування тривало за ставкою понад 1%. Щодо стягнення комісії за видачу кредиту в розмірі 2 730, 00 грн., то вважає, що оскільки комісія за видачу не є окремою послугою, а штучно збільшує вартість кредиту, вказане суперечить принципам добросовісності.
У відведений строк, з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, від сторін не надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, з'ясувавши правову позицію сторін, дослідивши надані письмові докази, дійшов такого висновку.
23.07.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (creditcasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1424-8955, відповідно до якого остання отримала 16 500,00 грн. на строк 365 календарних днів, базовий період 30 днів, комісія за видачу кредиту 15,00 % від суми кредиту, стандартна процентна ставка: 1,50% - за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору, 1,18% - за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії цього договору або дати фактичного повернення всієї суми кредиту. Дата повернення (виплати) кредиту 22.07.2025 (а.с. 12-23).
Кредитний договір між сторонами укладений в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію'та відповідно до Правил надання грошових коштів у кредит (надалі - Правила), які діяли на момент укладення Договору та є його невід'ємною частиною, забезпечує дотримання відповідачем вимоги щодо письмової форми для даного виду Договору.
Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор НОМЕР_1 для підписання кредитного договору №1424-8955 від 23.07.2024.
Разом з тим, 06.08.2024 позивач та відповідач підписали додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії №1424-8955, за умовами якої кредитодавець зобов'язується надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошти у розмірі 1 700,00 грн (п.2.1). Додаткова угода підписана одноразовим ідентифікатором НОМЕР_2 (а.с.32-35).
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.
На підтвердження факту видачі кредиту, кредитодавець надав копію довідки про перерахування суми кредиту у розмірі 18 200,00 грн за кредитним договором 1424-8955 від 23.07.2024 через платіжну систему LidPay 23.07.2024 та 06.08.2024 на банківську карту НОМЕР_3 , вказану ОСОБА_1 особисто під час укладення кредитного договору.
Щодо тверджень відповідача, про те, що нею було сплачено позивачу 12 000 грн, на рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 1424-8955, які не відображені у розрахунку заборгованості наданим позивачем, то суд суд не приймає їх до уваги, оскільки як вбачається з долученої відповідачем квитанції до відзиву на позовну заяву вбачається, що 09.07.2024 року була здійснена транзакція на суму 12 000, 00 грн, тоді як договір кредитної лінії був укладений 23.07.2024, тобто до укладення кредитного договору, а тому не може бути прийнята до уваги.
Разом з тим, здійснена часткова оплата в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 1424-8955 від 23.07.2024 року, шляхом здійснення платежу, у розмірі 4 900,00, зазначена у розрахунку заборгованості за кредитним договором що є додатком до позовної заяви.
Таким чином, сплачуючи кредит, відповідач вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов'язки, частину з яких було реалізовано.
В подальшому, відповідач всупереч умовам кредитного договору, порушив вищезазначені умови кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі всі інші свої грошові зобов'язання перед кредитодавцем за кредитним договором навіть після спливу строку кредитування встановленого умовами кредитного договору.
Станом на 19.09.2025 року, загальний розмір грошових вимог кредитора до відповідача, які виникли на підставі кредитного договору (сума кредитних процентів) становлять: 108 365,60 гривень, що складається з:
-прострочена заборгованість за кредитом 18 200,00 гривень;
-прострочена заборгованість за нарахованими процентами 87 435,60 гривень;
-прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту 2 730,00 гривень.
Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими процентами та комісією у сумі 22 265,60 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 86 100,00 гривень.
Враховуючи вищезазначене, Кредитодавець просить суд у цьому позові стягнути з Позичальника не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме:
-прострочену заборгованість за кредитом 18 200,00 гривень;
-прострочену заборгованість за нарахованими процентами 67 900,00 гривень, що разом становить 86 100,00 гривень.
Згідно положення частини 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Принцип свободи договору, як один із загальних засад цивільного законодавства, декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію"зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Частиною п'ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за
допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Судом встановлено, що відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор А0963 для підписання кредитного договору №1424-8955 від 23.07.2024.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Таким чином, сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В абзаці другому частини другої статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Таким чином, ОСОБА_1 без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету не змогла укласти кредитний договір із позивачем, тому укладення кредитного договору у запропонованій позивачем формі відповідало внутрішній волі відповідача і цей правочин відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, вказане відповідачем не заперечується.
Вказана позиція суду узгоджується з висновком, зробленим Верховним Судом у постанові від 07.10.2020 по справі 127/33824/19 (за аналогічними правовідносинами).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Зазначений кредитний договір, як вбачається його змісту разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором, складають єдиний договір, в якому визначені всі його істотні умови та з яким відповідач був попередньо ознайомлений.
У паспорті споживчого кредиту зазначено: інформацію та контактні дані кредитодавця (банку); основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки; порядок повернення кредиту; додаткову інформації щодо встановленої пені, штрафів, процентної ставки, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту, інші платежі; інші важливі правові аспекти
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за виконання грошового зобов'язання.
Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов'язковості виконання договору.
Ст.1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Встановлено, що відповідач, в порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернула.
Оскільки позивачем надано кредит, а відповідач не виконує умов, суд приходить до висновку, що право позивача порушене і підлягає захисту.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 18 200,00 грн.
Згідно із розрахунком заборгованості позивачем нараховано відсотки за період з 23.07.2024 по 05.08.2025 у розмірі 87 435,60 грн.
Однак позивач у позовній заяві просить стягнути заборгованість за відсотками у розмірі 67 900 грн.
24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX.
Пунктом 5 розділу I цього Закону було внесено зміни Закону України «Про споживче кредитування», зокрема, статтю 8 доповнено частиною п'ятою такого змісту: «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %».
Дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом (пункт 2 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX).
Отже, за загальним правилом норма частини п'ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, укладених починаючи з 24 грудня 2023 року. Водночас до договорів, укладених до 24 грудня 2023 року, вимога щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовується виключно у випадку, якщо строк дії таких договорів було продовжено.
Також цим же Законом розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17, яким передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року) - 2,5%; протягом наступних 120 днів (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року) - 1,5%.
У даній справі, що розглядається, кредитний договір був укладений після набрання чинності змін до Закону України «Про споживче кредитування», тому пункт 17 Перехідних положень не може бути застосований до спірних правовідносин.
Для нових договорів діє норма частини п'ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», тому максимальний розмір денної процентної не може перевищувати 1%.
Водночас умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним (частина п'ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).
Тому, проценти за користування кредитом за період з 23.07.2024 по 05.08.2025 складають: 18 200 *1/100*365 дн = 66 430,00 грн.
Відповідачем заперечується стягнення комісії, однак суд звертає увагу, що дана вимога позивачем не заявлена, а тому доводи відповідача в даній частині не беруться до уваги.
Крім того, відповідач посилається на те, що вона як дружина війсьвослужбовця звільняється від сплати відсотків за користування кредитними коштами.
Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Зазначена пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку (18 березня 2014 року) і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов'язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду. Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов'язані їх списати. Для реалізації вказаного права на пільгу, необхідно письмово повідомити банк про проходження військової служби та надати підтверджуючі документи (копію військового квитка з відповідною службовою відміткою, копію довідки про призов військовозобов'язаного на військову службу, копію витягу з наказу або довідки про зарахування до списків військової частини).
Національний Банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг з наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
Згідно копії військового квитка та довідки ВЧ НОМЕР_4 №2467/2080 від 19.08.2025 встановлено, що старший солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі мобілізований у ВЧ НОМЕР_5 .
ОСОБА_2 перебуває на військовій службі з 19 листопада 2024 року.
Зі свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_6 виданого Гадяцьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської обасті Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 04.02.2025 року, прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_3 ( а.с.59).
Таким чином, на відповідачку як на дружину військовослужбовця, який проходить військову службу в особливий період, поширюються пільги, передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме - вона звільнена від нарахування і сплати процентів за споживчим кредитом та неустойки, а кредитна установа ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» під час дії особливого періоду не мало права нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов'язано їх списати.
За цих обставин, розмір відсотків які пдлягають стягненню з відповідача враховуючи норму частини п'ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» складають 35 672 грн,, а саме з 23.07.24 по 03.02.2025 включно, тоді як починаючи з 04 лютого 2025 року по 05.08.2025 року нараховані повивачем відсотки підлягають до списання.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач порушила умови договору споживчого кредиту, не розрахувалася за отримані в борг грошові кошти, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості підлягають до часткового задоволення, а саме за договором про відкриття кредитної лінії № 1424-8955 від 23.07.2024 в розмірі 53 872,00 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 18 200,00 грн та по процентах в розмірі 35 672,00 гривні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 1515 гривню 70 копійок.
Керуючись статтями 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 141, 258, 259, ч. 2 ст. 247, ч. 5 ст. 279, статтями 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 38548598) суму заборгованості за кредитним договором № 1424-8955 від 23.07.2024 в розмірі 53 872 (п'ятдесят три тисячі вісімсот сімдесят дві ) грн., з яких:
- 18 200,00 грн. прострочена заборгованість за кредитом;
- 67 900,00 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Стягти з ОСОБА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір в сумі 1 515 (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) грн., 70 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 15 квітня 2026 року.
Повне найменування сторін:
Позивач: ТОВ "Фінансова УКР КРЕДИТ ФІНАНС", місцезнаходження - м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 38548598;
Відповідач: ОСОБА_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_7 .
Суддя: С. А. Киричок