вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
2-а/381/49/26
381/1853/26
15 квітня 2026 року м. Фастів
Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючої судді Анапріюк С.П.,
з участю секретаря Куценко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
установив:
У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 від 10.11.2025 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 гривень.
Позивач зазначає, що він перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 та пройшов медичний огляд у встановленому законодавством порядку, дані уточнив вчасно, що підтверджується відомостями застосунку «Резерв+».
Позивач не погоджується з постановою про притягнення до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення, зазначає, що оскаржувана постанова не містить посилання на докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, на підставі яких суб'єкт владних повноважень прийняв рішення у формі постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Також зазначає, що справа розглянута за відсутності позивача та без всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням процесуального порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, прийнята за відсутності належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП .
Крім того, позивач повідомляє, що він не отримував від ІНФОРМАЦІЯ_4 повістки про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позивач зазначає, що в оскаржуваній постанові не зазначено дату, час та місце вчинення правопорушення позивачем, відтак, оскаржувана постанова прийнята не у спосіб, який передбачений нормами КУпАП, оскільки під час її винесення допущене порушення норм процесуального права.
Також звертає увагу, що в оскаржуваній постанові зазначена адреса позивача АДРЕСА_1 . Копія супровідного листа про направлення постанови до органу державної виконавчої служби позивачу також направлялась відповідачем за зазначеною поштовою адресою.
Крім цього, зазначає, що він вчасно уточнив облікові дані та вказав адресу місця проживання АДРЕСА_2 .
За цих обставин вважає постанову від 10.11.2025, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності протиправною та такою, що підлягає скасуванню судом із закриттям провадження у справі.
Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 01 квітня 2026 року поновив позивачу строк звернення до суду з цим позовом та відкрив провадження у справі, призначив її до розгляду на 15 квітня 2026 року.
Учасникам справи надіслано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, якою відповідачу встановлено п'ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Згідно з довідкою про доставку електронного документа, 03.04.2026 ухвалу суду про відкриття провадження доставлено до електронного кабінету відповідача.
Відповідно до інформації з веб-порталу судової влади України ухвала суду від 01.04.2026 про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду оприлюднена судом 02.04.2026.
Текст судової повістки, відповідно до довідки про доставку електронного документа, надіслано відповідачу 03.04.2026 до його електронного кабінету.
06.04.2026 представник відповідача - Гавриленко В.О. подав до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким вважає, що ОСОБА_1 правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності з огляду на наступне.
31.10.2025 року помічник начальника ТЦК та СП з правової роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 склав протокол № 1948 про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, порушення вимог ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: не став на облік протягом семиденного строку до ІНФОРМАЦІЯ_3 за новим місцем перебування.
10.11.2026 року постановою № 1948 тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 гривень. Копія постанови направлена на адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку, оскільки останній будучи належним чином повідомлений, на розгляд справи не з'явився.
ОСОБА_1 перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 у АДРЕСА_3 з 06.09.2004 року. Наразі ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та його фактичним місцем проживання з 17.05.2025 є АДРЕСА_4 . Отже, ОСОБА_1 своєчасно не повідомив про зміну місця проживання та не став на військовий облік за новим місцем проживання.
Зважаючи на це, уповноважена особа ІНФОРМАЦІЯ_3 , після встановлення всіх обставин справи відповідно до статей 7, 235, 278 та 283 КУпАП, винесла стосовно ОСОБА_1 постанову № 1948 від 10.11.2025 року за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Просить відмовити у задоволенні позову.
13.04.2026 представник позивача - адвокат Аніщенко Катерина Михайлівна подала до суду додаткові пояснення, згідно з якими вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідач до відзиву на позовну заяву долучив протокол № 1948 від 31.10.2025, у якому зазначено додатком витяг з АІТС «Оберіг», який сформований 03.04.2026, що ставить під сумнів достовірність даного доказу. Інші дані щодо зміни місця проживання відповідач не долучив.
В оскаржуваній постанові та в протоколі не зазначено дату, час та місце вчинення правопорушення позивачем, не зазначено дати, впродовж якої позивач мав стати на облік. Окрім цього, у оскаржуваній постанові відсутнє посилання на протокол № 1948 від 31.10.2025, як на підставу її винесення.
З огляду на це представник позивача вважає, що оскаржувана постанова взагалі не містить посилання на докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, на підставі яких суб'єкт владних повноважень прийняв рішення у формі постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача.
Вказані обставини свідчать про те, що відповідач не зібрав докази вчинення адміністративного правопорушення, що суперечить як положенням КУпАП, так і Конституції України. У Протоколі №1948 від 31.10.2025 вказана адреса проживання АДРЕСА_4 . Проте, в оскаржуваній Постанові № 1948 від 10.11.2025 р. зазначається адреса: АДРЕСА_1 . Копія супровідного листа про направлення постанови до органу державної виконавчої служби від 06.03.2026. Позивачу також направлявся Відповідачем на адресу: АДРЕСА_1 . Відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що копія постанови направлялась позивачу засобами поштового зв'язку, докази направлення поштового відправлення відповідачем не надані.
У відзиві також зазначено, що позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи. Сформована судова практика вказує, що належним повідомленням є саме письмові докази - відмітка про отримання листа з повідомленням про вручення. Відповідач не долучив до відзиву докази, які б підтверджували, що позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи. Вважає, що оскаржувана постанова винесена неправомірно, оскільки під час її винесення не у повній мірі було дотримано вимоги ст. 235, 276, 278 КУпАП, відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи.
Крім цього, Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 01.04.2026 у відповідача витребував належним чином засвідчену копію постанови про накладення адміністративного стягнення № 1948 від 10.11.2025 стосовно ОСОБА_1 , а також належним чином засвідчені копії всіх матеріалів, на підставі яких була прийнята вказана постанова.
Витребувані докази зобов'язано подати до суду в строк до 13.01.2026.
Згідно з довідкою про доставку електронного документа, 03.04.2026 ухвала суду про витребування доказів доставлена до електронного кабінету відповідача.
Відповідач виконав вимоги вказаної ухвали суду та надав до суду витребувані докази.
Позивач у судове засідання не з'явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник позивача адвокат Аніщенко К.М. у судовому засіданні підтримала вимоги позову з підстав, що зазначені у ньому та додаткових поясненнях, та просила задовольнити повністю. Додатково пояснила, що до позивача безпідставно застосоване адміністративне стягнення, оскільки він не порушував правил військового обліку та вчасно оновив свої військово-облікові дані, вчасно став на облік у ІНФОРМАЦІЯ_7 . Крім цього зазначила, що протокол складений без позивача, підпис на протоколі позивач не визнає. Вважає, що відповідач порушив процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не повідомив його про час розгляду справи. Також ні постанова, ні протокол не містять відомостей про дату та час вчинення позивачем адміністративного правопорушення, натомість містять суперечності. Вказала, що відповідач пропустив строк притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
На запитання суду пояснила, що позивач став на облік у Фастівському РТЦК 31.10.2025. З Маріуполя він поїхав у 2022 та з того часу проживає у Київській області. До 31.10.2025 на військовий облік у Київській області він не ставав. Представник на запитання суду зазначила, що скоріше за все з часу переїзду позивача на нове місце проживання (2022) до дати його постановки на облік 31.10.2025 минуло більше 7 днів.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення тексту повістки до його електронного кабінету, про що свідчать відомості довідки про доставку електронного листа. Крім цього, про його належне повідомлення свідчать відомості веб-порталу судової влади України про оприлюднення судом 02.04.2026 ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. У поданому до суду відзиві на позовну заяву просив проводити розгляд справи без його участі.
Особливості повідомлення учасників справи у цій категорії справ визначено статтею 268 КАС України.
Відповідно до ч. 1 цієї статті, учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Згідно із ч. 3 вказаної статті, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
З огляду на вказане суд вважає можливим здійснити розгляд справи за відсутності учасників справи, які не з'явилися.
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив таке.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, підтверджених витягом з системи «Резерв+» від 25.03.2026, зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 . Адреса проживання: АДРЕСА_4 . Позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 (Боярка), дата уточнення даних - 16.07.2024, дата взяття на облік та проходження ВЛК - 31.10.2025 (а.с. 15-17).
31.10.2025 року помічник начальника ТЦК та СП з правової роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 склав протокол № 1948 про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП за порушення вимог, встановлених ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: не став на облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 за новим місцем перебування протягом 7-денного строку.
10.11.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_4 прийняв постанову № 1948, за змістом якої ОСОБА_1 не став на військовий облік за новим місцем перебування протягом 7 днів, своїми діями порушив ч. 3 ст. 37, ч. 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Враховуючи, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, цією постановою його визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Копію постанови від 10.11.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності направлено поштою.
Також супровідним листом № 5-1580 від 06.03.2026 копія постанови надіслана начальнику центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (за адресою 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 38, а/с 81).
Старший державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Левченко Р.С. постановою про відкриття виконавчого провадження від 17.03.2026 у виконавчому провадженні ВП №80517893 на підставі постанови № 1948, виданої 10.11.2025 ІНФОРМАЦІЯ_8 , наклав на ОСОБА_1 штраф у розмірі 34000,00 грн (а.с. 17-18).
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У ст. 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Згідно із ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Згідно із ч. 3 ст. 210 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період (порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку), тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», призовники, військовозобов'язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов'язані в семиденний строк стати на військовий облік.
Згідно із ч. 10 ст. 1 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Частиною 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», передбачено, що призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Висновки суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому та кожному доказу окремо, суд встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.
У межах розгляду цієї справи суду належить здійснити перевірку постанови відповідача як рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності на предмет її відповідності вимогам законності, верховенства права, правам, свободам та законним інтересам осіб, вимогам розумності, добросовісності, безсторонності (неупередженості).
Здійснюючи означену перевірку, суд враховує таке.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях чи бездіяльності відповідного складу правопорушення.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.09.2019 у справі №285/1535/15, який на підставі ч. 5 ст. 242 КАС України, враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Статтею 284 КУпАП регламентовано, що одним з можливих наслідків розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
При цьому суд звертає увагу, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення є одним з найсуворіших наслідків вирішення справи про адміністративне правопорушення, оскільки внаслідок накладення стягнення особа зазнає негативних наслідків особистого, майнового чи організаційного характеру, що безумовно призводить до втручання у сферу її особистих прав, свобод та законних інтересів. Внаслідок цього рішення суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності має бути достатнім чином обґрунтованим для забезпечення правомірності та пропорційності втручання у сферу особистих прав особи, якого вона зазнає внаслідок накладення на неї стягнення.
З огляду на це притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути правомірним результатом розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення, якщо орган, який ухвалює відповідне рішення, у встановленому законодавством порядку шляхом дослідження належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів встановить факт вчинення діяння, яке, відповідно до чинного законодавства, містить ознаки складу адміністративного правопорушення, а також вину особи у вчиненні такого діяння.
Враховуючи те, що починаючи з 24.02.2022 та станом на день розгляду справи судом в Україні триває введений та продовжений відповідними Указами Президента України воєнний стан та згідно з Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-IX триває оголошене проведення загальної мобілізації, суд констатує, що на час виникнення спірних правовідносин діяв особливий період.
Перевіряючи доводи позовної заяви, суд зазначає, що диспозиція ч. 3 ст. 210 КУпАП передбачає порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, вчинене в особливий період.
Зазначена норма є бланкетною, тобто при її застосуванні необхідно застосовувати законодавчі акти, які визначають ці правила.
В оспорюваній постанові відповідача наявне посилання на ст. 37 та 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», які за висновком відповідача порушив позивач, із зазначенням того, що ОСОБА_1 не став на військовий облік за новим місцем перебування протягом 7 днів.
У контексті зазначеного суд бере до уваги таке.
У рішенні від 25.07.2000 у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський суд зазначив, що обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
З огляду на зміст оскаржуваної постанови відповідача суд констатує, що вона містить достатньо чітке та зрозуміле формулювання обвинувачення стосовно вчиненого позивачем правопорушення.
Водночас таке формулювання є важливою умовою справедливого та об'єктивного розгляду справи, є необхідним для реалізації права на захист, про що неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.
Перевіряючи наявність у діях позивача складу правопорушення, яке виявлене уповноваженими особами відповідача та зазначене у протоколі про адміністративне правопорушення, на підставі якого прийнята оспорювана постанова, суд бере до уваги таке.
З матеріалів справи суд встановив, що 10.11.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та виніс постанову № 1948, якою застосував до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Зі змістом указаної постанови суд встановив, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 уповноважена особа відповідача встановила, що він не став на військовий облік за новим місцем перебування протягом 7 днів.
Керуючись ст. 37 та 38 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», відповідач дійшов висновку про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Під час розгляду справи суд встановив, що, згідно з військово-обліковим документом, який сформовано 25.03.2025 у застосунку «Резерв+», позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 (Боярка), позивач має статус «придатний до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, ОЗ, охорони», дата взяття на облік та дата проходження ВЛК - 31.10.2025.
У судовому засіданні представник позивача пояснила, що позивач не проживає у м. Маріуполі Донецької області з 2022, водночас на облік у Київській області став лише 31.10.2025, тобто у строк, що перевищує встановлені законом 7 днів.
Вказана обставина також підтверджується наданими позивачем до позову письмовими доказами.
Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», призовники, військовозобов'язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов'язані в семиденний строк стати на військовий облік.
З огляду на це суд дійшов висновку, що позивач не виконав обов'язок, передбачений Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу» та не став на військовий облік за новим місцем перебування протягом 7 днів.
Вказані дії позивача відповідають складу правопорушення визначеного у ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Викладене спростовує доводи позивача про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та відсутність підстав для застосування положень цієї статті.
Суд враховує, що відповідно до абзацу 2 ч. 3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Водночас матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач задекларував місце свого проживання за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг.
Натомість відомості Єдиного державного демографічного реєстру станом на день розгляду справи містять відомості про місце реєстрації позивача у Донецькій області.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог частини 1 статті 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Згідно з ч. 2 ст. 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення, на підставі якого винесено оспорювану постанову, містить підпис позивача як особи, що притягається до адміністративної відповідальності, щодо роз'яснення йому змісту ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
У вказаному протоколі також містяться письмові пояснення позивача, у яких він зазначив: «Не став на військовий облік, тому що не знав».
За цих обставин суд дійшов висновку про безпідставність покликання позивача на порушення відповідачем процедури розгляду справи стосовно нього, оскільки вони спростовуються відомостями протоколу про адміністративне правопорушення, з якого вбачається, що він був присутній при його складанні, ознайомлений з правами, передбаченими ст. 63 Конституції Українита ст. 268 КУпАП, а також про дату і час розгляду справи стосовно нього, про що поставив власноручний підпис.
Докази протилежного, а також докази на підтвердження доводів про неналежність підпису у протоколі позивачу суду не надані.
Водночас суд враховує, що позивач проходив ВЛК та став на облік 31.10.2025 року, у цей день стосовно нього складений протокол про адміністративне правопорушення.
Отже, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення позивач перебував у Фастівському РТЦК, що ставить під сумнів доводи його представника про складання протоколу за відсутності та без відома позивача, а також неналежність позивачу проставленого у ньому підпису щодо повідомлення про місце та час розгляду справи.
Попри наведене, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Фундаментальне порушення ? це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.
Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі ? ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з'ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий». При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.
Отже, за принципами, на яких наголошує ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
На думку суду, напрацьовані ЄСПЛ положення щодо правові наслідки допущених судами порушень при розгляді справ та критерії його застосування можуть бути вжиті за аналогією й до аналізу оскаржуваного у цій справі адміністративного акту відповідача.
Зокрема, не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки. Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них.
Водночас під час розгляду цієї справи суд не встановив порушень процедури, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Про такі порушення позивач не повідомив суду та не надав на підтвердження цього достатніх, належних та допустимих доказів.
З огляду на це суд відзначає, що відповідач належно виконав обов'язок доказування, який на нього покладено ч. 2 ст. 77 КАС України, та відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень подав суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
З урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень належним чином виконав обов'язок доведення правомірності власного рішення.
З огляду на встановлені у цій справі обставини суд висновує, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 полковник ОСОБА_2 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення забезпечив дотримання прав позивача як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, щодо індивідуалізації відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
В межах розгляду цієї справи за результатами перевірки рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП суд встановив обґрунтованість та правомірність рішення, прийнятого за наслідками такого розгляду.
Отже, суд вважає, що оспорювана постанова відповідача у справі про адміністративне правопорушення є правомірною, тому підстави для її скасування відсутні.
В частині решти доводів позовної заяви суд зазначає, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, перевірені та проаналізовані судом, їм надано належну правову оцінку.
Аналізуючи всі доводи позовної заяви, суд також бере до уваги висновок ЄСПЛ, викладений у рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Підсумовуючи усе викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позову.
Зважаючи на результат вирішення справи, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 241-247, 250, 286 КАС України, суд
вирішив:
Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Залишити без змін постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1948 від 10.11.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Реквізити учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_10 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місце знаходження: АДРЕСА_5 .
Повне судове рішення складене та проголошене 15.04.2026 року.
Головуюча суддя Сніжана АНАПРІЮК