вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
2/381/2044/26
381/2116/26
Ухвала
про залишення позовної заяви без руху
13 квітня 2026 року суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області Осаулова Н.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №3» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконними та скасування наказів про переведення та звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
У квітні 2026 року до Фастівського міськрайонного суду Київської області за допомогою системи «Електронний суд» надійшла зазначена позовна заява.
Під час вивчення матеріалів справи було встановлено, що позовна заява подана з порушенням вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них .
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачає перелік способів захисту порушеного права та інтересу, а також закріплює, що цивільне право або інтерес можна захистити іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
ОСОБА_1 у прохальній частині позовної заяви ставить такі позовні вимоги:
1) визнати незаконним та скасувати наказ від 25 лютого 2026 року № 197-кдт про переведення ОСОБА_1 на посаду лікаря-акушера-гінеколога гінекологічного відділення;
2) визнати незаконним та скасувати наказ від 04 березня 2026 року № 222-кдт про звільнення ОСОБА_1 за пунктом 6 статті 36 КЗпП України у зв'язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці;
3) поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря-акушера-гінеколога акушерського відділення з 04.03.2026 року;
4) стягнути із КПН «Київська міська клінічна лікарня № 3» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з дня звільнення 04.03.2026 року і закінчуючи днем поновлення позивача на роботі.
У позовній заяві вказується, що наразі позивач не може надати розрахунок середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, оскільки відповідач не надав позивачу при звільненні довідку розрахунок. Зазначена обставина не виключає обов'язок ОСОБА_1 у процесі розгляду справи надати відповідний розрахунок.
Крім того, зі змісту позовної зави вбачається, що позивач просить стягнути на її користь моральну шкоду у сумі 50 000,00 грн., а також сплачує за вказану вимогу судовий збір у встановленому розмірі. Проте, у прохальній частині позову вимог щодо стягнення моральної шкоди не заявляє.
До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (ч. 4 ст. 177 ЦПК України).
На думку позивача, за іншими позовними вимогами вона підлягає звільненню від сплати судового збору на підставі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно якого під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Проте, позивач звільнена від сплати судового збору виключно в частині вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року в справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) вказала, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений частиною другою статті 235 КЗпП України, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений статтею 117 КЗпП України, мають різну правову природу.
Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.
Спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв'язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці. За пред'явлення вимоги про стягнення середнього заробітку, передбаченого частиною другою статті 235 КЗпП України, позивачі звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.
Крім того, пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», не поширюється на вимоги про визнання незаконними та скасування наказу від 25 лютого 2026 року № 197-кдт про переведення ОСОБА_1 та наказу від 04 березня 2026 року № 222-кдт про звільнення ОСОБА_1 .
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд в ухвалі від 19 березня 2025 року у справі № 744/629/24.
За ч. 2 ст. 185 ЦПК України, якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Законом України «Про судовий збір»).
Згідно із Законом України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір сплачується в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру . У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Судовий збір за 2 вимоги немайнового характеру (про визнання незаконними та скасування наказів) має бути сплачено за наступними реквізитами: отримувач коштів ГУК у Київ.обл/Фастівська міс/22030101 , код отримувача (ЄДРПОУ) 37955989, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA878999980313191206000010854 , код класифікації доходів бюджету 22030101 в сумі 2 129,92 грн. (1 331,20 грн. * 2 * 0,8).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу (ч. 1 ст. 177 ЦПК України).
Тому, позивачу необхідно надати позовну заяву, у якій додатково уточнити позовні вимоги. Надати суду докази направлення позовної заяви в уточненій редакції відповідачу. Крім того, позивач має надати документи, що підтверджують сплату судового збору в сумі 2 129,92 грн. або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №3» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконними та скасування наказів про переведення та звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - залишити без руху і надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання ухвали суду у встановлений строк позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.
Ухвала в частині визначення розміру судових витрат може бути оскаржена до Київського апеляційного суду відповідно до статей 354-355 Цивільного процесуального кодексу України.
Суддя: Осаулова Н.А.