Рішення від 15.04.2026 по справі 375/108/26

Справа № 375/108/26

Провадження № 2/375/570/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Банах-Кокус О.В.,

за участю секретаря судового засідання Потапенко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»), в особі свого представника Усенка М.Г., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат по справі.

Позовна заява обґрунтована тим, що 22 серпня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (далі по тексту - ТОВ «Селфі Кредит») та ОСОБА_1 укладено договір № 954970 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Як зазначено, на виконання умов зазначеного договору ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов'язання за кредитним договором виконало та надано позичальнику грошові кошти у розмірі 9000,00 грн шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку відповідач вказав при оформленні кредиту.

21 червня 2024 року ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір про відступлення права вимоги № 21062024, за яким право вимоги за договором про споживчий кредит № 954970 від 22 серпня 2023 року перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

ОСОБА_1 не виконав зобов'язання за укладеним з ТОВ «Селфі Кредит», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», кредитним договором № 954970 від 22 серпня 2023 року, тому має заборгованість, яка на дату пред'явлення позову становить 31463,40 грн і складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4491,00 грн, заборгованості за процентами у розмірі 26972,40 грн.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та відшкодувати за рахунок останнього судові витрати.

Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Банах-Кокус О.В.

Ухвалою Рокитняського районного суду Київської області від 26 січня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

4 лютого 2026 року від представника позивача, через систему «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків з додатками.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 11 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судовому засіданні 17 березня 2026 року о 09 год 00 хв та задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

17 березня 2026 року розгляд справи відкладено до 09 год 00 хв 15 квітня 2026 року у зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, 13 березня 2026 року через систему «Електронний суд» подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, на підставі пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, шляхом направлення копії ухвали за зареєстрованим місцем його проживання. Про поважність причин неявки суду не повідомив. Крім того, у встановлений судом строк, не скористався своїм правом на подання відзиву.

Враховується судом і рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 згідно якого у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві) яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Частиною 8 статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення

Частиною 1 статті 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних усправі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явивсяв судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи з ухваленням заочного рішення. Суд, на підставі статті 280 ЦПК України, постановив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Встановлені судом фактичні обставини справи

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту № 954970 від 22 серпня 2023 року у електронній формі, який підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора А071.

Сторони договору про надання споживчого кредиту № 954970 погодили, що:

сума (загальний розмір) кредиту становить 9000,00 грн (п. 1.3 договору);

кредит надається строком на 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів (п.1.4 договору);

стандартна процентна ставка становить 2,2 % в день (п. 1.5.1 договору);

знижена процентна ставка 0,01 % в день (п. 1.5.2 договору).

Відповідно до п. 1.8. договору орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою складає 80280,00 грн; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду зниженої процентної ставки 74367,00 грн.

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково, шляхом перерахування переказу на поточний рахунок споживача НОМЕР_1 .

Довідкою про ідентифікацію підтверджується, що клієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , з яким укладено договір № 954970 від 22 серпня 2023 року, ідентифікований ТОВ «Селфі Кредит». Акцепт договору позивачльником: одноразовий ідентифікатор А071, час відправки о 22.08.2023, номер телефону НОМЕР_4 .

З листа ТОВ «ПЕЙТЕК» від 20 жовтня 2025 року № 20251020-5076 вбачається, що успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта від ТОВ «Селфі Кредит» на суму 9000,00 грн, призначення платежу: зарахування на карту ЕПЗ НОМЕР_1 , дата та час виконання: 22.08.2023 о 15:53:40.

За даними поденного Розрахунку заборгованості наданого ТОВ «Селфі Кредит» за договором № 954970 від 22 серпня 2023 року станом на 21 червня 2024 року за період з 22 серпня 2023 року по 21 червня 2024 року включно заборгованість становить 31463,40 грн і складається із: простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 4491,00 грн, простроченої заборгованості за сумою відсотків у розмірі 26972,40 грн.

13 березня 2026 року, на виконання ухвали суду про витребування доказів від 11 лютого 2026 року, до суду надійшла від АТ КБ «ПриватБанк» витребовувана інформація, а саме щодо власника карткового рахунку і підтвердження зарахування переказу 22 серпня 2023 року в сумі 9000,00 грн.

21 червня 2024 року ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір про відступлення права вимоги № 21062024.

Як вбачається з витягу реєстру боржників від 21 червня 2024 року до договору факторингу № 21062024, акту приймання-передачі реєстру боржників від 21 червня 2024 року до договору факторингу № 21062024 від 21 червня 2024 року та платіжної інструкції № 3392 від 21 червня 2024 року до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 954970 від 22 серпня 2023 року.

9 січня 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надіслало ОСОБА_1 досудову вимогу вих. № 23683308, в якій вимагало погасити заборгованість за договором № 954970 від 22 серпня 2023 року у розмірі 31463,40 грн

Доказів повного погашення кредитної заборгованості по кредитному договору матеріали справи не містять.

Оскільки відповідач не погасив кредитну заборгованість, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини

Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши подані докази, дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частинами 1, 2, 3, 4 статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до статті 12 ЦПК України. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення усіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 204 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року у справі №191/5077/16 ц (провадження 61-17422св18) зазначено, що «положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню».

Частиною 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом частини 1 статті 634 ЦПК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша та друга статті 638 ЦК України).

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частинами першою-четвертою статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом;

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

За змістом статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифровихпідписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Відповідно до частини 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс- коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Аналогічні за змістом висновки, викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема постанові від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 2 лютого 2022 року у справі № 345/3085/19.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина 1 статті 1055 ЦК України).

За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно із частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Отже, позивач виконав свої зобов'язання згідно умов договору про споживчий кредит, однак, відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані відсотки за договором.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Отже, до позивача перейшли права первісного кредитора ТОВ «Селфі Кредит» за договором № 954970 про надання споживчого кредиту від 22 серпня 2023 року в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених статтею 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Крім того, відповідно до основних засад цивільного судочинства - змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України), обов'язків з доказування (частина перша статті 81 ЦПК України), саме відповідач має довести безпідставність позовних вимог і наданих позивачем доказів, а не суд, в якого відсутні такі повноваження поза межами перевірки доводів, які міг би надати відповідач.

Будь-яких доказів на спростування обставин, що кошти, у розмірі 9000,00 грн надійшли в розпорядження відповідача на належну йому банківську картку, отримання та користування кредитними коштами, а також спростування розміру заборгованості по кредиту, розмір якої відображено у розрахунку, відповідач не надав.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що доказів повернення кредиту чи спростування вказаних обставин, на час розгляду справи відповідачем не надано, суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором.

Висновки суду щодо розподілу судових витрат

Згідно з приписами пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).

За змістом частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до приписів частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано суду договір про надання правої допомоги від 1 липня 2025 року № 0107, укладений із адвокатським об'єднанням «Апологет», акт надання послуг № 455 від 12 січня 2026 року, детальний опис наданих послуг до акту № 455 від 12 січня 2026 року. Відповідно до вказаних документів загальна сума витрат на надання правової допомоги склала 8000,00 грн.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

При цьому слід відзначити, що чинний ЦПК встановлює такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04).

Проаналізувавши справу на предмет її складності, враховуючи наявну сталу судову практику у таких спорах, встановлені судом обставини справи, кількість судових засідань, а також зміст та обсяг наданих адвокатом послуг і їх вартість, також враховується, що розгляд справи здійснювався за відсутності представника позивача, суд доходить переконання, що зазначений стороною позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн є необґрунтованим, оскільки такий не відповідає критерію реальності адвокатських послуг.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд вважає обґрунтованим розміром витрати позивача на професійну правову допомогу, наданих у цій справі - 3000,00 грн (вивчення матеріалів справи і складання позовної заяви).

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, як передбачено статтею 4 ЗУ «Про судовий збір».

У силу приписів статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі: 2662,40 грн та витрати на надання правової допомоги у розмірі: 3000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265, 268, 274-289, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 954970 від 22 серпня 2023 року у розмірі 31463 (тридцять одна тисяча чотириста шістдесят три) гривні 40 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня отримання рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reestr.court.gov.ua

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 15 квітня 2026 року.

Суддя О.В. Банах-Кокус

Попередній документ
135716914
Наступний документ
135716916
Інформація про рішення:
№ рішення: 135716915
№ справи: 375/108/26
Дата рішення: 15.04.2026
Дата публікації: 20.04.2026
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Рокитнянський районний суд Київської області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (15.04.2026)
Дата надходження: 20.01.2026
Предмет позову: про стягнення заборгованості
Розклад засідань:
17.03.2026 09:00 Рокитнянський районний суд Київської області
15.04.2026 09:00 Рокитнянський районний суд Київської області