Справа № 368/2005/25
2/368/457/26
Рішення
Іменем України
"04" березня 2026 р. Кагарлицький районний суд Київської області
в складі:
Головуючий суддя - Закаблук О.В.
При секретарі судового засідання - Токовенко Н.О.
- розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , - про розірвання шлюбу, суд, -
01.12.2025 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , - про розірвання шлюбу, в прохальній частині якої позивачка просила суд винести рішення, на підставі якого:
1. Поставити рішення, яким розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем с. Сущани Кагарлицького району Київської області, ідентифікаційний код НОМЕР_1 , який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 264.
2. Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь судові витрати.
Свої позовні вимоги, які викладені в прохальній частині позовної заяви, позивачка ОСОБА_1 в мотивувальній частині позовної заяви обгрунтовує наступними фактичними обставинами, та нормами права:
- З відповідачем ОСОБА_2 вона вступила до шлюбу 02 квітня 2016 року.
Шлюб зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області, актовий запис №264.
Від сумісного проживання і шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 і ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька ОСОБА_4 .
Спільне життя у них з відповідачем не склалося, так як у них різні характери, різні інтереси, різні погляди на життя.
Між ними не має почуття взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Шлюбні відносини між ними припинені, спільне домашнє господарство не ведеться.
Відповідач проживає окремо від сім'ї. Діти проживають з нею, знаходяться на її вихованні і утриманні.
Подальше збереження шлюбу суперечить її інтересам та відповідача.
Відповідач з розлученням згоден.
Вона не бажає змінювати своє прізвище після розірвання шлюбу і бажає іменуватися прізвищем ОСОБА_5 .
Відповідно до вимог п.10. ст.175 ЦПК України стверджує, що нею не подано іншого позову до відповідача з тим самими предметом та з тих самих підстав.
Керуючись ст.110,112,113 СК України, ст.ст. 4,19,27, 174-175 ЦПК України, - позивачка просить суд задовольнити вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви (позовні вимоги).
01.12.2025 року автоматизованою системою документообігу Кагарлицького районного суду Київської області на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для розгляду даної справи по суті був визначений суддя Кагарлицького районного суду Київської області Закаблук О.В., присвоєно, - справа № 368/2005/25, провадження № 2/368/1253/25.
05.01.2026 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла довідка, яка видана 11.12.2025 року Управлінням обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ УДМС у м. Києві та Київській області, в якій зазначено, що ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), - відповідач по даному цивільному провадженню, - зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
26.01.2026 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до слухання в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 10 год. 00 хв. 04.03.2026 року.
В підготовче судове засідання, яке відбулося 04.03.2026 року, позивачка ОСОБА_1 - не з'явилася, хоча повідомлялася судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте, - в матеріалах справи міститься письмове клопотання позивачки, в якому вона просить суд слухати справу без її участі, позовні вимоги, - підтримує та просить їх задовольнити, категорично заперечує проти надання терміну на примирення, просить стягнути з відповідача понесені нею судові витрати у виді сплаченого судового збору при поданні позовної заяви.
В підготовче судове засідання, яке відбулося 04.03.2026 року, відповідач ОСОБА_2 , - не з'явився, хоча повідомлялася судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте, - на адресу суду надійшла письмова заява - клопотання представника відповідача, - адвоката Стельниковича С.А., в якій представник відповідача зазначає наступне:
- відповідач позов визнає в повному обсязі та просить його задовольнити.
Фактичне визнання позову відповідачем ОСОБА_2 на стадії підготовчого судового засідання, - дає підставу суду застосувати положення ч. 3 ст. 200 ЦПК України.
Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового засідання суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Отже, на підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України суд приходить до висновку щодо можливості винесення судового рішення по результатам проведення підготовчого судового засідання, не призначаючи судове засідання до основного судового розгляду по суті.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу без участі осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, та вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви задовольнити, - шляхом винесення судового рішення, як окремого процесуального документу, обґрунтовуючи своє рішення наступним.
Підсудність.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров 'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, - відповідач по даному цивільному провадженню, - ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), - зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Що стосується тієї обставини, що с. Сущани Київської області, - наразі відноситься до Обухівського району, а справа слухається не в Обухіському районному суді Київської області, а в Кагарлицькому районному суді Київської області, то суд зазначає наступне:
Пунктом 3-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року № 807-ІХ, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, запровадженого Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про затвердження воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807/ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», - с. Сущани, - відноситься до Обухівського району Київської області.
Разом з тим, відповідно до роз'яснення наданого Радою Суддів України, до зміни системи судоустрою та приведення її у відповідність до нового адміністративно - територіального устрою шляхом утворення, реорганізації чи ліквідації судів, - місцеві загальні суди продовжують здійснювати розгляд справ в межах раніше утворених районів та раніше визначеного адміністративно-територіального устрою, а так як с. Сущани - до адміністративно - територіальної реформи, - входило до складу Кагарлицького району Київської області, - то дану справу слід слухати в Кагарлицькому районному суді Київської області.
Відповідно, враховуючи предмет спору (розірвання шлюбу), враховуючи місце реєстрації та проживання відповідача - фізичної особи, та враховуючи положення ч. 1 ст. 27 ЦПК України, - дана справа підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області, - як суду першої інстанції загальної юрисдикції, так як в даному випадку має місце загальне правило підсудності, - підсудність за місцем проживання (реєстрації) фізичної особи - відповідача.
Фактичні обставини справи, встановлені судом в судовому засіданні.
- Позивачем по справі є фізична особа - ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка село Розаліївка Білоцерківського району Київської області, Україна, громадянка України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_2 , виданий 30 квітня 2016 року Білоцерківським РВ Управління ДМС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ).
- Відповідачем по даній справі є фізична особа - ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець село Сущани Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянин України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий 05 жовтня 2011 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).
Спір між сторонами виник щодо шлюбу, зокрема, щодо його розірвання, - за наступних обставин:
- 02 квітня 2016 року позивачка ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , -відповідачем по даній справі.
Даний факт підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 , яке видане 02 квітня 2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області, в якому зазначено, що:
- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець село Сущани Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянин України, та, -
- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка село Розаліївка Білоцерківського району Київської області, Україна, громадянка України, -
- зареєстрували шлюб 02 квітня 2016 року, про що 02 квітня 2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області зроблено відповідний актовий запис за № 264.
Прізвище після державної реєстрації шлюбу:
Чоловіка - ОСОБА_5 .
Дружини - ОСОБА_5 .
Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей, - ОСОБА_8 , ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), та ОСОБА_9 , ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ).
Вищевказаний факт (наявність у сторін двох спільних малолітніх дітей) підтверджується свідоцтвами про народження:
1. Серії НОМЕР_6 , яке видане 23 вересня 2016 року виконавчим комітетом Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області, в якому зазначено, що:
- ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Розаліївка Білоцерківського району Київської області, Україна, про що 23 вересня 2016 року складено відповідний актовий запис за № 5.
В графі «Батьки» зазначені:
Батько - ОСОБА_2 , громадянин України, - відповідач в даному цивільному провадженні;
Мати - ОСОБА_1 , громадянка України, - позивачка в даному цивільному провадженні.
2. Серії НОМЕР_7 , яке видане 15 березня 2022 року виконавчим комітетом Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області, в якому зазначено, що:
- ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Узин Білоцерківського району Київської області, про що 15 березня 2022 року складено відповідний актовий запис за № 17.
В графі «Батьки» зазначені:
Батько - ОСОБА_2 , громадянин України, - відповідач в даному цивільному провадженні;
Мати - ОСОБА_1 , громадянка України, - позивачка в даному цивільному провадженні.
Відомостей про вагітність позивачки ОСОБА_1 , - в матеріалах справи, - немає.
Ознак майнового спору між сторонами - з матеріалів цивільного провадження, - не вбачається.
- Обставини справи, що характеризують обставини сімейного життя сторін, та обгрунтування судом задоволення позову в частині розірвання шлюбу:
- Як встановлено судом під час судового засідання з матеріалів справи, - позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , - проживають в різнах населених пунктах, на різних житлових площах, відповідно, - не проживають спільно, як одна сім'я, - більше 8 - ми місяців, окрім того, ще на час спільного проживання на протязі тривалого часу, - між сторонами існували неприязні відносини, що слугувало виникненню сварок між сторонами, що лише сприяло погіршенню відносин між подружжям.
Позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , - практично не спілкуються між собою, відповідно, - спільного сімейного життя не мають, відповідно, - спільного бюджету не мають, більше того, - практично не спілкуються між собою, а їхнє епізодичне спілкування обумовлено наявністю спільних малолітніх дітей.
Майнових спорів між сторонами станом на час винесення рішення про розірвання шлюбу, - немає.
Відповідно, як вбачається з матеріалів справи, які встановлені судом в судовому засіданні, - позивачка ОСОБА_1 , - кегорично наполягає на розірванні шлюбу, категорично не бажає продовжувати шлюбно - сімейні відносини з відповідачем ОСОБА_2 , категорично бажає не тільки фактичного припинення шлюбу (що вже є здійсненим фактом на протязі більше 8 - ми місяців), а й юридичного припинення шлюбу, так як продовження юридичного існування такого шлюбу суперечить її інтересам та інтересам малолітніх дітей.
Що стосується відповідача ОСОБА_2 , - то він в своїй письмовій заяві, яку надіслав на адресу суду, - не заперечує проти розірвання шлюбу, категорично заперечує проти надання терміну на примирення.
Враховуючи категоричну позицію як позивачки, так і позицію відповідача, які висловлені сторонами, та які, відповідно, - спрямовані на розірвання шлюбу, та враховуючи фактичні обставини справи, які судом викладено вище, суд вважає, що в даному випадку примирення між сторонами є неможливим, а тому подальше надання строку сторонам на примирення на думку суду, - є безперспективним, та таким, який тільки посилить негативне відношення сторін один до одного, та надання такого терміну на примирення буде шкодити як інтересам позивачки, так і інтересам малолітніх дітей.
Що ж стосується застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даного спору, то суд при винесенні рішення керувався наступним.
Норми Конституції України.
Згідно ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є не відчужуваними та непорушними.
Згідно ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Слід зазначити, що ч. 1 ст. 51 Конституції України закріплює принципове положення, за яким шлюб як сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану, набуває юридичної сили за умови, що він грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Це положення повністю відтворено в ч. 1 ст. 24 С К України.
Слід також зазначити, що згода не може вважатися вільною, коли вона дається під впливом фізичного чи психічного насильства з боку інших осіб.
Відповідно, як вбачається з обставин, встановлених судом в судовому засіданні, в даному випадку відсутня згода на продовження існування даного шлюбу як позивачки ОСОБА_1 , - в зв'язку з тим, що в сторін різне ставлення до подружніх обов'язків, різні характери та різні погляди на життя, так має місце і пряма згода відповідача ОСОБА_2 на розірвання шлюбу, що, на думку суду, - є достатніми підставами для розірвання такого шлюбу, так як, на думку суду, - продовження існування даного шлюбу суперечить як інтересам позивача, так і інтересам малолітніх дітей.
Норми галузевого права, - норми СК України.
Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 1 СК України регулювання сімейних відносин здійснюється з метою побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки.
Як встановлено судом в даному випадку між сторонами тривалий час, - більше 8 - ми місяців, - відсутні почуття взаємної поваги та любові, підтримки, даний шлюб існує лише формально на протязі вже більше року, - завдяки його державній реєстрації, хоча фактичних - шлюбно - сімейних відносин немає понад розумні строки, (більше року), відсутнє поняття сім'ї як в розумінні норм СК України, так і в розумінні норм звичаєвого права, яке, також, на думку суду повинно враховуватися в справах даної категорії, так як воно основане на загальнолюдських поняттях, що стосуються сім'ї, напроти, між сторонами існують відносини, які унеможливлюють існування сім'ї між сторонами, та, як вважає суд, - дані негативні відносини з часом, - лише посилюються.
Згідно ч. 3 ст. 2 СК України Сімейний Кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між подружжям.
Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Як судом вказано вище, під час слухання справи встановлено, що, зглядаючись на обставини проживання сторін, їхнє спільне проживання не утворює поняття «сім'я» в розумінні положень СК України, так як судом вже зазначалося вище, сторони по справі поза розумним строком, - більше 8 - ми місяців, - не проживають як чоловік та жінка, у позивачки ОСОБА_1 відсутнє бажання підтримувати будь - які відносини з відповідачем ОСОБА_2 , - що є обопільним, в зв'язку з чим, - сторони проживають на різних житлових площах, в різних населених пунктах, відповідно, - в сторін відсутній спільний побут, спільний бюджет, тощо, а тому сторони на даний час фактично є чужими людьми, які фактично нічим не пов'язані, окрім факту реєстрації шлюбу в установленому Законом порядку та наявністю спільних малолітніх дітей.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 18 СК України суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способом захисту сімейних прав та інтересів є припинення правовідношення.
Отже, припинення правовідношення, - антипод встановлення правовідношення, який має випадки, коли інтересам особи, права якої порушені значною мірою, відповідає саме припинення існуючого сімейного правовідношення.
Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Щодо відсутності згоди сторін на продовження шлюбу судом вказано вище, при обгрунтуванні застосування положень ст. 51 Конституції України до даного спору.
Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає положенню ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Аасамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно якої чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь - яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються. При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка та дружини та збереження шлюбу буде суперечити як інтересам чоловіка, так і інтересам дружини, так і інтересам малолітніх дітей.
Суд задовольняє позовні вимоги позивачки про розірвання шлюбу, оскільки побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, як це зазначено в абз. 3 ч. 2 ст. 1 СК України, чого в даному шлюбі, на думку суду, немає, причому, - з обох сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Отже, шлюб може бути припинено шляхом його розірвання за життя подружжя внаслідок волевиявлення обох або одного з них у суді або в органах РАЦСу. Відповідно, згідно з законом розірвання шлюбу має місце у випадках, коли подружжя або один із них вважають, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливе і бажають його розірвати.
Можливість припинення шлюбу на підставі волевиявлення одного або обох подружжя є проявом принципу свободи шлюбу і рівності подружжя, відповідно, припинення шлюбу внаслідок його розірвання має суб'єктивну підставу, яку судом слід ретельно дослідити в судовому засіданні, з метою недопущення безпідставного розірвання шлюбу, застосування можливих засобів для збереження сім'ї, як основи суспільства.
Для розірвання шлюбу потрібна воля подружжя або одного із них, спрямована на юридичне закріплення відсутності шлюбу між сторонами.
Суд наголошує, що в даному випадку має місце як пряма, визначена воля позивачки на розірвання шлюбу, яка має вираз у позовній заяві та у письмовій заяві, яка надійшла до суду, та в прямій позиції відповідача, яка висловлена ним в письмовій заяві, - що зводить нанівець намагання суду примирити сторони.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Слід зазначити, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'ялений одним із подружжя у будь - який час, окрім того, одностороннє подання позовної заяви про розірвання шлюбу виникає у випадках, коли один із подружжя ініціює розірвання шлюбу, а другий вважає за можливе збереження сімейних стосунків або просто ухиляється від подачі спільної заяви до суду або від розірвання шлюбу в органах ДРАЦС.
Відповідно до ч. 1 ст. 112 Сімейного кодексу України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Як вказано судом вище, сторони фактично не підтримують шлюбно - сімейних відносин тривалий час, - більше 8 - ми місяців, спорів майнового спору між сторонами немає.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
При застосуванні положень ст. 112 СК України суд змушений надавати приорітет інтересам другого з подружжя, який наполягає на розірванні шлюбу на шкоду інтересам другого з подружжя.
Так, судом встановлено, що існування даного шлюбу суперечить як інтересам позивачки, так і інтересам малолітніх дітей.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при розгляді справ, які виникають у зв'язку з укладенням, припиненням шлюбу, а також з інших сімейних відносин, необхідно виходити з положень Конституції України, норм Сімейного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України від 23 червня 2005 р. N 2709-ІV «Про міжнародне приватне право» та інших нормативно-правових актів, що регулюють сімейні відносини.
Що стосується прізвища, яке буде мати позивачка після розірвання шлюбу, то суд зазначає, що внаслідок реєстрації шлюбу, який розривається даним рішенням, позивач змінила своє прізвище з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_5 », та після розірвання шлюбу відповідачка бажає залишити собі прізвище, яке отримала внаслідок реєстрації шлюбу, що розривається в судовому порядку, (шляхом подання відповідної письмової заяви до суду), а тому суд приходить до висновку щодо задоволення клопотання відповідачки щодо залишення їй після розірвання шлюбу прізвища, яке вона отримала після реєстрації шлюбу, що розривається в судовому порядку, з огляду на наступне.
Так, згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Окрім того, суд зазначає, що вирішення даного питання цілком та повністю лежить на юридичній відповідальності позивачки ОСОБА_1 , - з огляду на положення ч. 4 ст. 12 ЦПК України.
Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням процесуальних дій.
Так, дійсно, згідно ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Суд приймає рішення про залишення позивачці прізвища, яке вона отримала внаслідок реєстрації шлюбу, що розривається судом, - « ОСОБА_5 », причому, суд зазначає, що в даному випадку вибір прізвища після розірвання шлюбу є виключним правом лише позивачки, як це передбачено нормою сімейного права, зокрема, - положенням ст. 113 СК України, так як під час вирішення даного питання думка відповідача ОСОБА_2 , - судом не враховується.
Що стосується порядку та способу виконання даного рішення в частині розірвання шлюбу, то згідно ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовиму записі про шлюб.
Згідно ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно, суд з урахуванням вищевикладеного та вимог ст. 264 ЦПК України приходить до наступного висновку:
- обставини, якими обґрунтовувала позовну заяву позивачка ОСОБА_1 , - мали місце;
- із встановлених обставин випливають сімейні правовідносини, - особисті немайнові відносини між подружжям, які регулюються нормами СК України, що закріплено, зокрема, в ч. 1 ст. 2 СК України;
- до встановлених правовідносин підлягають до застосування, зокрема, наступні норми права, - ст.ст. 21, 51 Конституції України, абз. 3 ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 18, ст. 51, ст.ст. 180 - 183, ч. 1 ст. 110, ст. 112, 113 Сімейного кодексу України, ч. 1 ст. 3, ст.. 4, 88, 107, 118, 119, 120, 215, 218, ч. 1 ст. 224 ЦПК України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»;
- зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, - позов підлягає до задоволення;
- підстав для допуску рішення до негайного виконання- немає;
- заходи забезпечення позову в даному цивільному провадженні не застосовувалися;
- судові витрати (у виді сплаченого судового збору при подачі позовної заяви), - слід стягнути з відповідача на користь позивачки.
Відповідно, даний шлюб на думку суду має лише формальний характер, при його фактичному розпаді протягом тривалого часу (орієнтовно 1 рік), а тому, зважаючи на обставини справи, - суд вважає, що примирення між стронами не можливе, продовження існування даного шлюбу суперечить інтересам як позивачки так і інтересам малолітніх дітей, а тому, - має бути розірваний на підставі рішення суду.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 21, 51 Конституції України, абз. 3 ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 18, ч. 1 ст. 110, ст. 112, 113, ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 3, ч. 1 ст. 4, ст. 5, ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 23, ст. 29, ч.ч. 1, 3 ст. 133, ч.ч. 1, 2 ст. 144, ст. 280 - 283, п. 2 ч. 1 ст. 258, 259, 263, 263, 265, 268, п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , - про розірвання шлюбу, - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 02 квітня 2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області між:
- ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем село Сущани Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянином України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий 05 жовтня 2011 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_1 ), та, -
- ОСОБА_11 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженкою село Розаліївка Білоцерківського району Київської області, Україна, громадянкою України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_2 , виданий 30 квітня 2016 року Білоцерківським РВ Управління ДМС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_3 ), -
- свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 , яке видане 02 квітня 2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області, -
- актовий запис за № 264, складений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області 02 квітня 2016 року, - розірвати.
Після вступу рішення в законну силу, - ОСОБА_12 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженці село Розаліївка Білоцерківського району Київської області, Україна, громадянці України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_2 , виданий 30 квітня 2016 року Білоцерківським РВ Управління ДМС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_3 ), -
- залишити прізвище, яке вона отримала внаслідок реєстрації шлюбу, що розривається в судовому порядку, - « ОСОБА_5 ».
Встановити порядок виконання даного рішення в частині розірвання шлюбу, відповідно до якого воно після набрання законної сили є підставою для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб про його розірвання органом державної реєстрації актів цивільного стану (відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ч. 2 ст. 115 СК України).
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця село Сущани Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянина України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий 05 жовтня 2011 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), -
- на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки село Розаліївка Білоцерківського району Київської області, Україна, громадянки України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_2 , виданий 30 квітня 2016 року Білоцерківським РВ Управління ДМС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ), -
- кошти в сумі 1226 (одну тисячу двісті двадцять шість) грн. 20 коп., - судових витрат, - сплаченого позивачкою судового збору при подачі позовної заяви.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку на підставі ч. 1 ст. 352 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Згідно ч. 1 ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Згідно п. 15.5) Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються на надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області, а учасниками процесу, які не були присутні під час проголошення рішення, - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення.
Суддя: Закаблук О.В.