Справа № 359/13001/25
Провадження № 2/359/542/2026
23 березня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючої судді Яковлєвої Л.В.,
при секретарі Бокей А.В.,
розглянувши в приміщенні суду в м. Бориспіль Київської області спільну заяву ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Кузьменка Валерія Олексійовича про затвердження мирової угоди в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики,-
встановив:
03 листопада 2025 року від ОСОБА_1 до Бориспільськогоміськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява, в якій просить суд : стягнути з ОСОБА_2 на свою користь борг за договором позики в сумі 15 000 доларів США, а також судові витрати.
Ухвалою суду від 18 листопада 2025 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Сторонам роз'яснено права, обов'язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.
23 березня 2026 року до суду надійшла спільна заява ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Кузьменка В.О. про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі. Сторони прийшли до мирової угоди на таких умовах:
1. ОСОБА_2 визнає свої боргові зобов'язання в сумі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) доларів США за договором позики від 02.04.2020 року, що укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
2. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в рахунок виконання боргового зобов'язання, погоджується перевести на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , як позичальника за борговим зобов'язанням, права та обов'язки власника на належну йому на праві власності земельну ділянку по АДРЕСА_1 , у розмірі 0,10 га для обслуговування житлового будинку, що належить йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 08.09.1998 року серії ІІІ-КВ № 094401.
3. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , як позичальник за борговим зобов'язанням, погоджується на переведення на неї в рахунок погашення зобов'язання за договором позики від 02.04.2020 року прав та обов'язків власника на належну ОСОБА_2 на праві власності земельну ділянку.
4.За ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , визнається право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , у розмірі 0,10 га для обслуговування житлового будинку, що належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 08.09.1998 року серії ІІІ-КВ № 094401.
5.Сторони підтверджують, що за наслідками укладення даної мирової угоди та передачею у власність ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, боргове зобов'язання за договором позики від 02.04.2020 року в сумі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) доларів США припиняється в наслідок його повного виконання.
6.Сторони підтверджують, що на нерухоме майно, яке є предметом даної мирової угоди, відсутні будь-які права третіх осіб (права наймачів, право застави тощо), а також інші обтяження, що можуть перешкодити укладенню даної мирової угоди.
7.Сторони не пред'являють вимог одна до одної про розподіл судових витрат, понесених з розглядом даної справи, в зв'язку з укладенням даної мирової угоди.
В судове засідання сторони, будучи належним чином повідомленими про дату час і місце судового засідання, не з'явились. Разом з тим, подали до суду заяви, якими підтримали клопотання про затвердження мирової угоди, а розгляд справи просили здійснити у їх відсутність.
Суд, надавши правову оцінку умовам мирової угоди, вважає, що положення мирової угоди суперечать вимогам чинного законодавства, порушує права та інтереси інших осіб і є не виконуваною, у зв'язку з чим дійшов висновку, що заява про затвердження мирової угоди не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором, визначений у частині 1 статті 1049 ЦК України.
Тобто, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику, зокрема грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі ч. 1, 2 ст. 207 ЦПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
За змістом вказаної статті мирова угода - це складена сторонами з урахуванням інтересів усіх заінтересованих осіб, що беруть участь у справі, угода, яка визнається судом лише після встановлення законності й обґрунтованості її умов, а також з'ясування думки усіх заінтересованих осіб щодо можливості її визнання. Метою такої угоди є врегулювання спору між сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмету спору, тобто матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Не може визнаватися судом мирова угода, умови якої не пов'язані зі спірними правовідносинами.
Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними, суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд (частина 5 статті 207 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 703/2714/19 наведено висновок, відповідно якого припинення судового спору між сторонами у спосіб укладення мирової угоди, за умови його затвердження судом шляхом постановлення ухвали із закриттям провадження у справі, не передбачає права сторони змінювати правовідно-шення шляхом зобов'язання внесення змін до мирової угоди та виключає можливість у подальшому в судовому порядку змінювати мирову угоду шляхом ухвалення іншого судового рішення про внесення змін до раніше затвердженої мирової угоди.
Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вимогою до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики.
Отже, між сторонами виникли правовідносини з приводу повернення грошових коштів, отриманих на підставі договору позики та саме наведені обставини визначили предмет спору, відносно якого і була висунута позовна вимога, питання щодо визнання права власності на нерухоме майно не є предметом розгляду суду.
З наведеного вбачається, заходи врегулювання спору мирним шляхом не стосуються предмету спору - стягнення грошових коштів, а предметом мирової угоди є нерухоме майно та перехід на нього права власності.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що умови мирової угоди суперечать закону, тому необхідно відмовити у затвердженні мирової угоди між сторонами.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 207, 260 ЦПК України, суд -
ухвалив:
У задоволенні спільної заяви ( ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Кузьменка Валерія Олексійовича про затвердження мирової угоди в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики - відмовити.
Ухвала суду є остаточною та, згідно вимог ст. 353 ЦПК України, апеляційному оскарженню, не підлягає.
Суддя Л.В. Яковлєва