Рішення від 15.04.2026 по справі 357/78/26

Справа № 357/78/26

Провадження № 2/357/2680/26

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

( ЗАОЧНЕ )

15 квітня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Ярмола О. Я. ,

при секретарі - Вдовика А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року представник ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» - адвокат Романенко М.Е., звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1302158222383 від 21.01.2023 року в розмірі 15920.3 грн., а також судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що 21.01.2023 року між ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ»» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 1302158222383. За даним кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові Кредит, в розмірі визначеному кредитним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього та в Правилах надання грошових коштів у позику, що розміщені на офіційному веб-сайті кредитодавця. Таким чином, відповідач уклав Кредитний договір № 1302158222383 від 21.01.2023 року із ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ»» та відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 4700,00 грн. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин. 04 жовтня 2023 року між ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ»» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №04102023/2. Згідно даного Договору факторингу 04.10.2023 року відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором №1302158222383 від 21.01.2023 року. Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») становить 15920,3 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту - 4699,1 грн.; заборгованість за відсотками - 11221,2грн.; заборгованість за штрафними санкціями та комісіями - 0грн.; заборгованість за пенею - 0 грн.

Враховуючи наведене позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду від 21.01.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

У судове засідання представник позивача не з'явився, у позовній заяві зазначив, що просить розглядати справу за відсутності представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з'явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином. Відзив на позовну заяву відповідач до суду не подала. З огляду на положення ч. 7, 8 ст.128, ч. 4 ст. 130 ЦПК України, вважається, що про день, час та місце розгляду справи особа повідомлена належним чином. За таких обставин неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи і винесенню судового рішення.

Оскільки дотримані всі, передбачені ч. 1 ст. 280 ЦПК України вимоги, суд, зі згоди позивача, ухвалює заочне рішення у справі на підставі наявних доказів.

В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 21.01.2023 року між ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ»» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 1302158222383, відповідно до умов якого сума наданого відповідачу кредиту становить 4 700 грн.

Відповідно до п.1.3.-1.8. Договору кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 20.02.2023 року. У випадку надання Кредиту в день укладення Договору, строк дії Кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання кредиту за договором. Позичальник має право ініціювати продовження строку кредитування (пролонгації), установленого договором, на підставі звернення до Кредитодавця в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації споживачем такого права. Таке право реалізується шляхом здійснення погашення відсотків за користування кредитом в будь-який день протягом строку дії Договору та Пільгового періоду та підписання додаткової угоди до договору шляхом введення одноразового ідентифікатора (ОТП-паролю), який надсилається Позичальнику смс-повідомленням. Кількість Пролонгацій, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена. Ініціювання споживачем продовження (пролонгації) строку дії договору відбувається без зміни попередньо укладеного договору в бік погіршення.

Орієнтовна загальна вартість Кредиту для суми Кредиту що вказана в п. 1.3. Договору, за умови застосування до відносин між Сторонами правил нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою, складає 6664,10 та включає в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 1964,10 та суму Кредиту у розмірі 4700 грн. 00 коп (пункт 1.14.1 кредитного договору).

Відповідно до п.1.11 Договору основна сума Кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення строку дії Договору, а у разі якщо позичальник продовжує користуватися грошовими коштами, після закінчення строку дії Договору, з урахуванням всіх продовжень строку дії Договору, та у разі продовження строку дії Договору на умовах п. 1.8. Договору, основна сума Кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами п.1.8. Договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії Договору. Також Позичальник має право достроково повернути основну суму Кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час.

Відповідно до п.1.12.2 з наступного дня після закінчення строку дії Договору Позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 508,45 (П'ятсот вісім цілих сорок п'ять сотих) процентів річних, що становить 1,393 (Одна ціла триста дев'яносто три тисячні) процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.

Відповідно до п.1.14.2. у разі настання передбаченої п. 1.9.3. Договору відкладальної обставини, що має наслідком виникнення у позичальника зобов'язань по сплаті процентів, за встановлений в п. 1.7. Договору строк, у розмірі, що розрахований за базовою процентною ставкою - орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 6664,10 грн та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 1964,10 та суму Кредиту у розмірі 4700 грн. 00 коп.

Вищевказаний договір підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора D9D3Q2 (а.с.19-24).

Відповідно до анкети-заяви на отримання кредиту від 21.01.2023 року, підписаній Новікова І.А. за допомогою електронного підпису D9D3Q2, остання просила перерахувати кошти на банківську карту № НОМЕР_1 .

Того ж дня, тобто 21.01.2023 року, ТОВ «Платежі Онлайн» як технологічний оператор через платіжний сервіс «Platon» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 (платіжна карта НОМЕР_1 ) 4 700 грн кредитних коштів. Натомість, остання у встановлений кредитним договором № 1302158222383 від 21.01.2023 року строк не повернула отримані кредитні грошові кошти та не сплатила проценти за користування ними.

04.10.2023 року між ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ»» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладений договір факторингу №04102023/2, згідно якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 1302158222383 від 21.01.2023 року.

Відповідно до пункту 2.4. договору відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних Клієнту за укладеними Кредитними договорами, та їх перехід від Клієнта до Фактора відбувається у дату відступлення Прав Вимоги.

Згідно з відповідним розрахунком та витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу №04102023/2 від 04.10.2023 року розмір заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором № 1302158222383 від 21.01.2023 року становить 15920,3 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту - 4699,1 грн.; заборгованість за відсотками - 11221,2 грн.;

Статтею 11 ЦК України визначено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені ЗУ «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі №761/35556/14 зроблено висновок, що «невід'ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення. Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов'язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним».

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, вищезазначене, як то алгоритм дій щодо порядку укладення правочину в електронній формі та наявні у справі докази дають підстави вважати доведеним той факт, що кредитний договір № 1302158222383 від 21.01.2023 року був дійсно підписаний з первісним кредитором саме відповідачем одноразовим ідентифікатором та за його умовами ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ»» надало відповідачу грошові кошти у сумі 4 700 грн, а він, у свою чергу, зобов'язався повернути кредит і сплатити проценти за користування ним .

Відповідачем наведеного не спростовано.

Відповідно до змісту ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст.1078 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №2-2035/11 викладено висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 23.02.2022 у справі №761/1543/20, у постанові від 19.01.2022 у справі №639/86/17, у постанові від 14.07.2021 у справі №554/8549/15-ц.

Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Разом з тим, щодо розміру заборгованості по процентам за кредитним договором суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (справа №202/4494/16-ц), яка в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Суд не погоджується із визначеною сумою боргу та розрахунком позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за Договором № 1302158222383 від 21.01.2023.

Сторони кредитного договору № 1302158222383 від 21.01.2023 року погодили, що відповідно до пункту 1.7 кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 20.02.2023.

У п.1.8 сторони договору погодили порядок продовження строку кредитування (пролонгації), установленого договором. Зокрема, встановлено, що таке право реалізується позичальником шляхом погашення відсотків та підписання додаткової угоди до договору.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що строк дії Договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту, визначеного в п.1.7 Договору (30 днів від дати отримання кредиту). Строк дії Договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту, передбачених п.1.8 та п.1.10 Договору.

Позивач не надав суду доказів пролонгації кредитного договору № 1302158222383 від 21.01.2023 року відповідно до умов п.1.8 або п.1.10 Договору після 20.02.2023.

За таких обставин у первісного кредитора були відсутні підстави для нарахування процентів поза межами строку кредитування, встановленого п.1.7 договору, тобто після 20.02.2023.

Крім того, договором № 1302158222383 та графіком платежів передбачена загальна сума до повернення 6664,10 грн., що включає (4700,00 - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1964,10 грн. - сума заборгованості за відсотками).

Згідно розрахунку заборгованості, наданої первісним кредитором, вбачається, що відповідач сплатила по договору № 1302158222383 1964,10 грн. в рахунок погашення відсотків. Отже, розмір непогашеної заборгованості, що передбачена умовами кредитного договору і таблицею обчислення загальної вартості кредиту з відображенням оплат становить 4699,10 грн, що і є боргом відповідача за договором № 1302158222383.

Дійсно, даним договором передбачені строки продовження днів (п.( п.1.8 або п.1.10), умови пролонгації, але споживачу не було доведено графік таких платежів і відсоткову ставку за певних умов продовження строків, не визначено загальну вартість кредиту на умовах такої пролонгації.

Частиною 8 ст.18 Закон України «Про захист прав споживачів» передбачено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Тому на думку суду, по даному договру, розмір заборгованості слід визначати з урахуванням строку кредитування у 30 днів.

Отже, позовні вимоги за кредитним договором № 1302158222383 від 21.01.2023 підлягають чатковому задоволенню в сумі 4699,10 грн.

Судові витрати .

Згідно з ч.1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 2422,40 гривень, проте з відповідача на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» слід стягнути ці витрати пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 715,00 грн, виходячи з наступного розрахунку 4699,10 х 2422,40/15920,3.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрачені ним на професійну правничу допомогу адвоката кошти в сумі 6000 гривень.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Зважаючи на часткове задоволення вимог позову, відсутність клопотання відповідача про зменшення судових витрат, їх слід стягнути також пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в сумі 1770,98 грн. (4699,10х6000/15920,3).

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279, 280-284 ЦПК України, ст. 509, 525, 526, 530, 536, 599, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором № 1302158222383 від 21.01.2023року у розмірі 4699,10 грн. (чотири тисячі шістсот дев'яносто дев'ять гривень, 10 копійок ), та судові витрати по справі в сумі 2485, 98 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят п'ять гривень, 00 копійок ).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари, Київська область індекс 07406;

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: адреса проживання: АДРЕСА_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено та підписано 15.04.2026.

Суддя О. Я. Ярмола

Попередній документ
135716313
Наступний документ
135716315
Інформація про рішення:
№ рішення: 135716314
№ справи: 357/78/26
Дата рішення: 15.04.2026
Дата публікації: 17.04.2026
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (15.04.2026)
Результат розгляду: заяву задоволено частково
Дата надходження: 07.01.2026
Предмет позову: про стягнення заборгованості за кредитним договором
Розклад засідань:
26.02.2026 15:15 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
15.04.2026 09:15 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області