Справа №522/3445/26
Провадження №2-а/522/219/26
15 квітня 2026 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Донцов Д.Ю., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
До Приморського районного суду м. Одеси за допомогою електронної системи «Електронний суд» надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, в якій просить суд: визнати протиправними дії та скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, продовжити відстрочку до 2031 року та вирішити питання щодо судових витрат.
Ухвалою суду від 01.04.2026 р. адміністративний позов залишено без руху.
06.04.2026 р. до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій долучив квитанцію про сплату судового збору.
Однак, позовна заява була залишена без руху в тому числі і з наступних підстав: позивачем у поданій позовній заяві не дотримано зазначених вимог п.п. 4-5, 8-9, 11 ч.5 ст. 160 КАС України; до позовної заяви, поданої через систему «Електронний суд», не додано доказів надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи, а саме відповідачу; позивачем не додано до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці дійшов висновку, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно ч.ч.5-8 ст.169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. У разі скасування ухвали про повернення позовної заяви за результатами її перегляду та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повертати позовну заяву.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
У постанові ВП ВС від 20.01.2021 № 9901/258/ вказано, що повернення позовної заяви через те, що позивач не виконав вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та не усунув недоліків такої заяви, обмежує гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на доступ позивача до суду, але не порушує цього права і не нівелює його суті. Зазначене повернення позовної заяви забезпечує юридичну визначеність у правовідносинах суду з позивачем, який не виконав вимог чинної ухвали.
Суд встановив, що позивач частково усунув недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду від 01.04.2026 року, а саме надав доказ сплати судового збору. Водночас інші недоліки позовної заяви, зокрема щодо дотримання вимог до її змісту та додатків, а також надання доказів направлення копій позовної заяви іншим учасникам справи та подання всіх наявних доказів, позивачем у повному обсязі не усунуті.
Враховуючи те, що позивач не усунув недоліки позовної заяви зазначені в ухвалі суду від 01.04.2026 року в повному обсязі у встановлений строк, з заявами про продовження строку на усунення недоліків позовної заяви не звертався, суд дійшов висновку про те, що позовну заяву слід повернути позивачу.
На підставі зазначеного, керуючись п. 1 ч. 4, ч. ч. 6-8 ст. 169, ст. ст. 241, 243, 248, 256 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя Донцов Д.Ю.