ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
10 квітня 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
захисників - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11
перекладачів - ОСОБА_12 , ОСОБА_13
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, заяву прокурора ОСОБА_3 про відвід судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_14 від розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (єдиний унікальний номер справи №522/3265/25, провадження № 1-кп/522/9/26)
встановив:
Прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся із заявою про відвід судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_14 від розгляду кримінального провадження №62024150020000693 від 08.05.2024 за обвинуваченням ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (єдиний унікальний номер справи №522/3265/25, провадження № 1-кп/522/9/26).
Обґрунтовуючи подану заяву прокурор ОСОБА_3 послався на те, що у судовому засіданні 17.09.2025 прокурором було продовжено оголошення обвинувачення щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Попри належний темп і відсутність зловживань, суддя ОСОБА_14 без належного обґрунтування зупинив оголошення та відмовив у наданні додаткового часу для завершення викладення формулювання обвинувачення і правової кваліфікації. При цьому суд не врахував об'єктивні обставини, що вплинули на тривалість виступу (забезпечення порядку в залі, дії захисника, технічні перерви для підключення учасників). Такі дії судді фактично обмежили сторону обвинувачення у реалізації процесуальних прав та призвели до того, що обвинувачені не отримали повного змісту обвинувачення, що також підтверджується їхніми заявами про порушення права знати, у чому вони обвинувачуються. Крім того, 17.11.2025 стороною обвинувачення до Приморського районного суду м. Одеси подано клопотання про допит свідка ОСОБА_17 за обставинами обвинувачення. Проте це клопотання тривалий час судом не розглядається. Нині клопотання прокурора не розглянуто у зв'язку із вирішення інших невідкладних процесуальних питань. Натомість, 20.02.2026 через канцелярію суду надійшло клопотання фактично від свідка ОСОБА_17 та громадянина ОСОБА_18 про надання дозволу на побачення з обвинуваченим ОСОБА_15 у ДУ «Одеський слідчий ізолятор», суддя задовольнив його невідкладно. Незважаючи на наявність нерозглянутого клопотання прокурора щодо допиту свідка ОСОБА_17 , суд вже 23.02.2026 направив до ДУ «ОСІ» лист із дозволом на відвідування ОСОБА_15 . Надавши дозвіл на особисту зустріч заявленого свідка сторони обвинувачення з обвинуваченим ОСОБА_15 до їхнього допиту в суді, суддя своїми діями створив умови для можливого узгодження їхніх показань та відверто знівелював доказове значення майбутніх допитів. Крім того, рішення від 06.01.2026, яким суддя ОСОБА_14 задовольнив заяву сторони захисту про відвід старшого групи прокурорів ОСОБА_19 . Хоча суддя і не врахував надуманий вплив прокурора на процес через присутність медіа, водночас констатував наявність «стійких неприязних відносин» із захистом, що нібито провокувало постійні конфлікти та образи в засіданнях. Однак така аргументація суперечлива в тому, що протягом усього розгляду суддя жодного разу не застосував до учасників процесу заходів реагування, передбачених ст. 330 КПК України. Більше того, суд не ініціював жодних листів до керівництва обласної прокуратури чи Офісу Генерального прокурора щодо поведінки прокурора ОСОБА_19 у судових засіданнях. Відсутність будь-якого процесуального реагування доводить штучність наведених судом підстав для його відводу. Крім того, прокурор зазначив, що суддя не забезпечує належного контролю за неупередженим висвітленням процесу та не організовує прозорий і справедливий порядок доступу до процесу для представників медіа.
Так, дії судді, на думку прокурора, вчинені в порушення ст.ст. 22, 23, 26, 42, 46, 352 КПК України, викликають обґрунтовані сумнів в його неупередженості. Своїми рішеннями суд фактично позбавив сторону обвинувачення можливості реалізувати право на представлення доказів через заявленого свідка. Всупереч ст.ст. 347, 348 КПК України, суддя безпідставно обмежив час на проголошення обвинувального акту. Фактичне нівелювання цієї стадії процесу формує в об'єктивного спостерігача стійке переконання, що суд незаконно перебирає на себе повноваження сторін. Водночас, наявні публікації, неврегульованість висвітлення процесу та діяльність окремих медіаресурсів у залі суду можуть здійснювати прямий зовнішній тиск на суддю. Сукупність цих факторів формує ситуацію, яка за критеріями Європейського суду з прав людини повністю охоплюється поняттям appearance of bias («видимість упередженості»), що виключає можливість здійснення об'єктивного правосуддя цим складом суду.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав доводи заяви про відвід судді ОСОБА_14 та просив його задовольнити.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення відводу та зазначила, що заява про відвід є безпідставною та спрямована на затягування розгляду. Сторона захисту, навпаки, зацікавлена у швидкому розгляді справи, з огляду на тривале тримання обвинувачених під вартою. Обвинувальний акт оголошувався протягом кількох засідань, при цьому обвинувачені неодноразово підтверджували, що з ним ознайомлені та розуміють його зміст, наполягаючи на переході до розгляду по суті. Твердження прокурора про порушення їхніх прав є необґрунтованими. Апеляційний суд також зазначав про затягування провадження стороною обвинувачення та неналежне підтримання публічного обвинувачення. Доводи щодо недопиту свідка ОСОБА_20 є безпідставними, оскільки відповідне клопотання розглянуто та відхилене судом. Інші доводи прокурора фактично зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями суду, що не є підставою для відводу.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала думку захисника ОСОБА_5 та зазначила, що в заяві не наведено жодної об'єктивної причини відводу, це є диверсією і спрямовано на затягування.
Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти задоволення відводу та зазначив, що заява прокурора є безпідставною та свідчить про зловживання процесуальними правами стороною обвинувачення. Доводи прокурора мають маніпулятивний характер і спрямовані на введення суду в оману. Обставини, на які посилається прокурор, були йому відомі заздалегідь та є розтягнутими в часі, що суперечить вимогам щодо своєчасності заявлення відводу. Водночас саме сторона обвинувачення затягувала розгляд справи: тривалий час оголошувала обвинувальний акт, залучила перекладача та не забезпечила його явку. Сторона захисту, навпаки, зацікавлена у якнайшвидшому розгляді справи, з огляду на тривале перебування обвинувачених під вартою.
Обвинуваченні підтримали думки захисників та заперечували проти задоволення відводу.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши доводи заяви про відвід, оцінивши на предмет їх обґрунтованості, суд приходить висновку, що відвід є необґрунтованим, а аргументи заявника не мають зв'язку з підставами для відводу, з огляду на наступне.
Пункт 4 частини 1 статті 75 КПК України передбачає, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
З метою дотримання загальновизнаних інституційних гарантій правосуддя таких як незалежність і безсторонність суду, усунення судді відбувається через самовідвід (самоусунення) або на підставі заяви про відвід, поданої особою, що бере участь у кримінальному провадженні.
Відповідно до частин 3-5 статті 80 КПК України, заява про відвід може бути заявлена як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження; заява про відвід під час судового провадження подається до початку судового розгляду; відвід повинен бути вмотивованим.
Відповідно до ч.1 ст.81 КПК України, у разі заявлення відводу судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду.
Кримінальне процесуальне законодавство висуває загальні вимоги до вмотивованості відводу, тому суд також застосовує практику ЄСПЛ як джерело права.
Суд керується сталою практикою ЄСПЛ в оцінці вмотивованості відводу, зокрема критеріями, що були чітко висвітлені у справі Mironenko та Martenko проти України (Рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року, заява № 4785/02, параграфи 66-71) та в основоположних справах Wettstein проти Швейцарії (Рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року, заява № 33958/96, параграфи 42-44) та Kyprianou проти Кіпру (Рішення ЄСПЛ від 15 грудня 2005 року, заява № 73797, параграфи 119, 121). ЄСПЛ вказав, що наявність безсторонності має визначатися, для цілей п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Існування неупередженості повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку самого судді, що означає необхідність встановити, чи мав останній у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суддя достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його неупередженості, відповідно до практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 43 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).
Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є в цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Білуха проти України», № 33949/02, § 49-52, від 09.11.2006).
Під час розгляду заяви прокурора ОСОБА_3 , судом не встановлено існування будь-яких сумнівів в об'єктивності судді та його неупередженості, що було б підставою для його відводу на підставі положень кримінального процесуального закону, які регламентують підстави для відводу судді. Таких доказів прокурором не надано. Отже, відсутні підстави вважати, що побоювання сторони обвинувачення в неупередженості судді ОСОБА_14 та його необ'єктивності, є об'єктивно виправданими.
Навпаки, судовим розглядом заяви про відвід судді, встановлено, що побоювання прокурора у недостатній неупередженості та об'єктивності судді ОСОБА_14 фактично зводяться до незгоди з процесуальною поведінкою та процесуальними рішеннями прийнятими суддею в ході розгляду кримінального провадження, що в свою чергу не є підставами для заявлення відводу судді, тому доводи прокурора суд визнає необґрунтованими та безпідставними.
За встановлених в судовому засіданні підстав заявлення відводу судді ОСОБА_14 , суд вважає за необхідне зазначити, що кримінальне процесуальне законодавство не наділяє суд першої інстанції повноваженнями здійснювати перевірку та оцінку процесуального порядку розгляду кримінальних проваджень, а інші обставини, які б викликали сумнів в неупередженості судді ОСОБА_14 або його об'єктивності, прокурором не наведені.
Суд також зазначає, що саме головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, послідовністю вчинення процесуальних дій (ст.321 КПК України), а в разі незгоди з процесуальними рішеннями суду, який розглядає справу, прокурор вправі оскаржити такі рішення в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом, а не заявляти про недовіру суду.
Таким чином, приймаючи до уваги відсутність підстав, визначених ст.ст. 75, 76 КПК України для задоволення відводу судді ОСОБА_14 , суд визнає доводи прокурора ОСОБА_3 , викладені у заяві про відвід безпідставними, та які не свідчать про можливу упередженість та необ'єктивність судді ОСОБА_14 під час розгляду кримінального провадження №62024150020000693 від 08.05.2024 за обвинуваченням ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (єдиний унікальний номер справи №522/3265/25, провадження № 1-кп/522/9/26), тому заява задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 75, 76, 81, 369 - 372, 376 КПК України, суд -
постановив:
У задоволенні заяви прокурора про відвід судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_14 - відмовити.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1
Єдиний унікальний номер справи: №522/3265/25
Номер провадження № 1-кс/522/1472/26
Головуючий суддя - ОСОБА_1