Справа № 947/3225/26
Провадження № 2-а/947/52/26
14.04.2026 року Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Огренич І.В.
за участю секретаря - Коростій М.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення №27 від 13 січня 2026 року про накладення стосовно нього адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КпАП України у виді штрафу 17000 гривень, провадження по справі про адміністративне правопорушення просить закрити. При цьому позивач посилається на те, що постанова по справі про адміністративне правопорушення №27 прийнята з порушенням норм чинного законодавства, а тому він вимушений звернутись до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Огренич І.В. від 28.01.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Засвідчена належним чином копія ухвали про відкриття провадження у справі від 28.01.2026 відправлена відповідачу - начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 через підсистему «Електроний суд». Відзивів на позовну заяву, заяв з процесуальних питань від відповідача до суду не надходило.
Засвідчена належним чином копія ухвали про відкриття провадження у справі від 28.01.2026 відправлена відповідачу - ІНФОРМАЦІЯ_1 через підсистему «Електроний суд». Відзивів на позовну заяву, заяв з процесуальних питань від відповідача до суду не надходило.
02.02.2026 представник ІНФОРМАЦІЯ_3 - Бондар О.В. надав до суду відзив на позов в якому зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 є неналежним відповідачем по справі, оскільки між позивачем та ІНФОРМАЦІЯ_5 відсутній спір. Позивач не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_5 з клопотанням/вимогою здійснити певні дії та не отримував відмову у здійсненні таких дій, а тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
06.04.2026 представник ОСОБА_1 - адвокат Судаков В.В. надав відповідь на відзив в якому просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, при цьому зазначив, що дійсно, оскаржувану постанову виніс одноособово відповідач начальник ІНФОРМАЦІЯ_6 . Однак, він мав потенційну можливість розглядати справи про адміністративне правопорушення, тільки тому, що є керівником ІНФОРМАЦІЯ_6 , як структурного підрозділу, який входить до складу ІНФОРМАЦІЯ_5 як юридичної особи. За наслідки дій посадової особи, яка розглядає протоколи про адміністративну відповідальність, та має право притягувати правопорушників, несе відповідальність юридична особа, з якою посадова особа, перебуває у службових відносинах.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 13 січня 2026 року постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_4 №27 на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17000 гривень за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КпАП України у зв'язку з порушенням абзацу восьмого частини третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», частини другу статті 9 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», підпункту 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022р. №1487, а саме: особисто не повідомив персональні дані передбачені пунктом 17-1 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а саме: відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку.
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КпАП України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 8 КпАП України, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Частиною 1 ст. 9 КпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 235 КпАП України територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
У постанові Верховного Суду від 19.10.2022 (справа № 522/22225/21), зроблено висновок, що районний ТЦК може бути відповідачем у справах про оскарження адміністративних постанов, незважаючи на відсутність статусу юридичної особи.
При цьому ІНФОРМАЦІЯ_4 , який має статус юридичної особи, також є належним відповідачем у справах про оскарження адміністративних постанов.
Згідно положень ст. 245 КпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 268 КпАП України особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 280 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до примітки ст. 210 КпАП України в редакції Закону України № 3696-IX, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (утому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до Наказу МОУ № 283 від 02.05.2025, який набув чинності 19 травня 2025 року дані про проходження ВЛК автоматично передаються до ТЦК шляхом автоматизованого обміну інформацією між електронними системами, зокрема Єдиною державною системою охорони здоров'я (ЄСЗО) та системою «Оберіг.
Відповідачами не надано суду жодних доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке на останнього було накладено адміністративне стягнення.
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У рекомендаціях № R (91) 1 Комітету Ради Європи Державам-Членам стосовно адміністративних санкцій від 13.02.1991р. рекомендовано керуватись у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпції.
При таких обставинах суд вважає, позовні вимоги ОСОБА_1 доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 5, 8, 9, 77, 90, 241-246, 286, 295 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_4 №27 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 13 січня 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ч.3 ст. 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя І. В. Огренич