Справа № 149/1187/26
Провадження №11-кп/801/467/2026
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
15 квітня 2026 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора в режимі відеоконференції - ОСОБА_6 ,
захисника в режимі відеоконференції - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 08 квітня 2026 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, до 06 червня 2026 року включно, щодо обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 08 квітня 2026 року задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні.
Продовжено застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на 60 днів, тобто до 06 червня 2026 року включно.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що в судовому засіданні прокурором доведено продовження існування ризиків, які були підставою для застосування запобіжного заходу, та на даному етапі провадження застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних рішень.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи осіб, що її подали
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 , просить скасувати ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 08 квітня 2026 року та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням вимог кримінального процесуального закону;
прокурором подано клопотання про обрання запобіжного заходу, незважаючи на те, що на момент розгляду діяв попередній запобіжний захід, строк якого не закінчився, що суперечить вимогам КПК України;
суд безпідставно вийшов за межі клопотання прокурора та фактично продовжив строк тримання під вартою без належного процесуального звернення;
ризики, передбачені ст. 177 КПК України, прокурором не доведені та належним чином судом не перевірені;
сам по собі факт тяжкості інкримінованого злочину не може бути підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
судом не враховано дані про особу обвинуваченого, його соціальні зв'язки та інші обставини, що свідчать про можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Позиції учасників судового провадження
Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, та просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 заперечила проти задоволення апеляційної скарги захисника, указала, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, заявлені ризики доведені.
Мотиви суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши позиції учасників провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Указаним вимогам ухвала суду відповідає.
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною 3 ст. 331 КПК України встановлено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
Висновки суду про необхідність продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованими.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Європейський суд з прав людини у справі № 33977/96 від 26 липня 2001 року «Ілійков проти Болгарії» указав, що:
«суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З оскаржуваної ухвали слідує, що прокурором в судовому засіданні та матеріалами кримінального провадження доведено наявність обвинувачення ОСОБА_8 , який обґрунтовано обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, за яке у разі визнання його винуватим загрожує покарання у виді восьми років позбавлення волі.
Водночас, апеляційний суд наголошує, що на відміну від обґрунтованості підозри, яка є обов'язковим елементом перевірки під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу під час здійснення досудового розслідування, сам факт розгляду обвинувального акта в суді, а відтак перебування особи у статусі обвинуваченого, дають підстави стверджувати про наявність висунутого обвинувачення. При цьому, доведеність такого обвинувачення чи його спростування встановлюється виключно рішенням суду за наслідками судового розгляду, зокрема вироком.
Крім того, з моменту обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 та до вирішення питання про продовження його строку, не змінилися та продовжують існувати обставини та ризики, які стали підставою для обрання цього запобіжного заходу.
Зокрема, обвинувачений ОСОБА_8 посередньо характеризується за місцем проживання, немає постійного джерела доходу та міцних соціальних зв'язків, тому усвідомлюючи тяжкість покарання яке йому загрожує, у випадку визнання його винуватим, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого з метою зміни останнім показань, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тому зміна запобіжного заходу на більш м'який не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Апеляційний суд звертає увагу, що положення КПК України не передбачають обов'язку сторони обвинувачення доводити, що обвинувачений безумовно та неминуче вчинятиме дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Водночас, закон вимагає наявності обґрунтованих даних, які свідчать про реальну можливість вчинення такої поведінки в межах конкретного кримінального провадження у майбутньому, оскільки під ризиком слід розуміти ймовірність протидії обвинуваченого здійсненню кримінального провадження у формах, визначених законом.
Застосування запобіжного заходу має на меті запобігання таким ризикам, а також недопущення негативного впливу обвинуваченого на перебіг та результати кримінального провадження.
Апеляційний суд приймає до уваги посилання захисника на відсутність претензій до обвинуваченого з боку потерпілого, однак уважає, що надання потерпілим відповідної письмової заяви не є преюдиційним для суду, та підлягає встановленню безпосередньо в ході судового розгляду.
Указана обставина не спростовує викладені в ухвалі висновки суду першої інстанції та не дає достатніх підстав вважати, що вона може мати стримуючу дію та сприятиме зменшенню існуючих ризиків.
Відтак з урахуванням обставин кримінального правопорушення, його наслідків, тяжкості імовірного покарання за вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, рішення суду щодо продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є законним та обґрунтованим, відповідає меті забезпечення реалізації завдань кримінального провадження.
Об'єктивних даних, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, у тому числі за станом здоров'я суду не надано. Обвинуваченому надано медичне забезпечення в умовах, де він утримується під вартою.
Отже, з метою забезпечення кримінального провадження, попередження позапроцесуального впливу на потерпілого, достатнім запобіжним заходом буде тримання обвинуваченого під вартою, оскільки інші запобіжні заходи не будуть гарантувати належної його поведінки під час розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При вирішенні питання щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою суд першої інстанції правильно виходив не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків переховування останнього від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне, незаконного впливу на потерпілого у цьому кримінальному провадженні, вчиненню інших кримінальних правопорушень.
Доводи в апеляційній скарзі захисника не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким у цьому випадку може лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Апеляційний суд вважає, що продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 відповідає охороні прав і інтересів суспільства, що не суперечить практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якою обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини указує, що в кожному випадку суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Указані вимоги судом першої інстанції дотримано у повному обсязі.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ризики, які існували на час обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжують існувати, що виправдовує його тримання під вартою та унеможливлює застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, домашнього арешту, оскільки він не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, урахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та прийняв рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.
Відтак істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Ураховуючи викладене апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 08 квітня 2026 року - залишенню без змін, як законна, обґрунтована та вмотивована.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 4221 КПК України, суд
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 08 квітня 2026 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_9 ОСОБА_4