Справа № 127/13585/25
Провадження №11-кп/801/342/2026
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
13 квітня 2026 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
із секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника у режимі
відеоконференції ОСОБА_7 ,
обвинуваченого у
режимі відеоконференціії ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025240040001706 від 28.04.2025 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 19.02.2026, якою було задоволено клопотання захисника ОСОБА_7 , та обвинуваченого
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України,
звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 258-5 КК України, на підставі ч. 4 ст. 258-5 КК України. Кримінальне провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025240040001706 від 28.04.2025 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України закрито.
Вирішено питання із долею речових доказів та запобіжним заходом у вигляді застави.
Судом апеляційної інстанції були встановлені наступні обставини.
Згідно з обвинувального акту ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України, фінансуванні тероризму, тобто надання активів та усвідомлення можливості того, що їх буде використано повністю або частково для будь-яких цілей терористичною групою (організацією), за наступних обставин.
Так, наприкінці 2013 року російською федерацією із залученням її Збройних Сил вирішено здійснити протиправні умисні дії, спрямовані на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України, зокрема, шляхом окупації частини території України, а саме території АР Крим та м. Севастополь з метою подальшої її анексії та окупації території Донецької та Луганської областей. Мотивами зазначених дій послугували Євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які були розцінені як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам рф, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці з НАТО з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту рф на території України. Досягти зазначеної мети вказані особи вирішили шляхом ведення агресивної війни та агресивних воєнних дій проти України, у тому числі з використанням підрозділів Збройних сил російської федерації, окупації території України, створення і фінансування на окупованих територіях України терористичних організацій та вчинення інших злочинів.
Так, 07.04.2014 у м. Донецьку Донецької області невстановленими особами за підтримки рф створено «Донецьку народну республіку» (далі- «ДНР»). Указана організація є стійким об'єднанням невизначеного кола осіб (більше трьох), що створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, та в якому її структурні підрозділи здійснюють терористичну діяльність з відома 14 керівників (керівних органів) усієї організації, а тому відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є терористичною організацією. Одним із основних завдань учасників указаної терористичної організації є зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вплив на прийняття рішень, вчинення та не вчинення дій органами державної влади України, шляхом застосування зброї, вчинення обстрілів, вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров'я людини, заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків. При цьому, терористична діяльність відповідно до статті 1 Закону охоплює зокрема фінансування тероризму- тобто надання чи збір активів будь-якого роду з усвідомленням того, що їх буде використано повністю або частково для будь-яких цілей окремим терористом, терористичною групою або терористичною організацією, а також для створення терористичної групи чи терористичної організації, сприяння вчиненню терористичного акту, будь-якої іншої терористичної діяльності, а також спроби здійснення таких дій.
За поданням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із Головою Служби безпеки України, 07.04.2014 на території Донецької та Луганської областей розпочато проведення антитерористичної операції (далі - АТО) із залученням Збройних Сил України та інших військових формувань. Також Указом Президента України від 30.04.2018 №116/2018 уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.04.2018 «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях», яким формат проведення АТО змінено на операцію Об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації на території Донецької та Луганської областей.
Терористична організація «ДНР» діє на території України незаконно та її учасники вчиняють терористичні акти - захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування із застосуванням зброї, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії (зокрема, артилерійські обстріли), які створюють небезпеку для життя та здоров'я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, в тому числі щодо визнання легітимності діяльності «ДНР» та влади її керівників, а також перешкоджають виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів України, військовослужбовцями Збройних Сил України й інших військових формувань України, задіяними у проведенні антитерористичної операції та операції об'єднаних сил на території Донецької області.
Як наслідок, частина території Донецької області опинилась під контролем представників терористичної організації «ДНР», підконтрольних рф, та відповідно до Постанови ВР України № 254-VIII від 17.03.2015 «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», постанови ВР України № 252- 16 15 VIII від 17.03.2015 «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування», та Закону України від 18.01.2018 «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» набула статусу тимчасово окупованої території.
Чисельні злочини, вчинені рф та підконтрольними їй представниками терористичної організації «ДНР» або за їх участі проти України, визнані у зверненнях Верховної Ради України до міжнародних організацій та іноземних держав щодо визнання «ДНР» терористичною організацією. Зокрема, у Зверненні Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБОЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання російської федерації державою-агресором, затвердженому постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року за № 129-VIII, та Зверненні до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав - членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому постановою Верховної Ради України від 14.01.2015 за №106- VIII, постанові Верховної Ради України «Про заяву Верховної Ради України «Щодо протидії поширенню підтриманого російською федерацією міжнародного тероризму» від 22.07.2014 за № 1597-VII, постанові Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків» від 21.04.2015 за № 337-VIII, постанові Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України» від 22.07.2014 за № 1596-VII, постанові Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами російської федерації та керівниками терористичних організації «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 04.02.2015 за № 145-VIII.
Частиною 2 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII констатовано, що тимчасова окупація території України розпочалася 20.02.2014.
З урахуванням вищевикладеного, між державами рф та Україною з 20.02.2014 триває збройний конфлікт міжнародного характеру.
Факт створення «ДНР» за підтримки та під контролем російської федерації визнано Резолюцією ПАРЕ від 12.10.2016. При цьому в Резолюції зазначено, що «ДНР» та всі її «установи» не мають будь-якої легітимності відповідності з українським або міжнародним правом. Утримання окупованої частини території Донецької області та досягнення завдання щодо зміни меж території та державного кордону України в спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України, потребує значних активів будь-якого роду, зокрема фінансових та матеріальних, тобто забезпечення функціонування на цій території фінансової системи. Отримання вказаних активів відбувається за рахунок окремих суб'єктів господарської діяльності та громадян України, лояльно налаштованих до ідей та діяльності «ДНР», невстановлених на цей час іноземних громадян тощо. Указане в свою чергу та намагання досягти однієї з цілей, а саме створення в очах міжнародної спільноти та місцевих мешканців образу «ДНР» як легітимного державного утворення, надання легітимності процесу обігу фінансових активів, зокрема їх збору, на тимчасово окупованій території Донецької області, призвело до прийняття ватажками «ДНР» рішення щодо створення та функціонування окремих так званих «установ фінансового сектору «ДНР», які б виконували функції зі збору, розподілу, перерозподілу та використання фондів грошових коштів.
Восени 2014 року у складі терористичної організації «ДНР» створено «Министерство финансов ДНР», «Министерство доходов и сборов ДНР», «Департамент таможенного дела Министерства доходов и сборов ДНР». 03.10.2014 прийнято та введено в дію «Временное Положение о налоговой системе Донецкой народной республики», у 2015 році - «Закон «О налоговой системе», якими визначено так звану податкову систему «ДНР», введено реєстрацію підприємств та підприємців у так званих «податкових органах «ДНР», порядок сплати ними податків та інших обов'язкових платежів. Також 07.10.2014 «Министерством финансов ДНР» створено так званий «Центральный Республиканский Банк ДНР», який відповідно до «Положения о Центральном Республиканском Банке «ДНР» виконує функції розрахунковокасового центра «ДНР» та здійснює діяльність з надання банківських, фінансових та інших послуг, визначених Положенням.
Крім того, утримання тимчасово окупованої території Донецької області крім фінансових, потребує людських ресурсів, військової техніки, озброєння тощо. З цією метою у складі «силового блоку ДНР» створено ряд формувань військового типу та створено «Министерство по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий ДНР», «Министерство государственной безопасности ДНР», «органы прокуратуры» тощо.
Після окупації у 2014 році незаконними збройними формуваннями, іррегулярними збройними формуваннями рф та військовослужбовцями збройних сил рф частини Донецької області та створення т.зв. терористичної організації Донецької народної республіки» (далі - «ДНР»), ОСОБА_9 (матеріали відносно якого виділено в окреме кримінальне провадження) діючи, умисно, з корисливих мотивів для себе, за попередньою змовою із ОСОБА_10 (матеріали відносно якого виділено в окреме кримінальне провадження), ОСОБА_11 (матеріали відносно якого виділено в окреме кримінальне провадження) та ОСОБА_12 достовірно усвідомлюючи, що т.зв. «ДНР» є квазіутворенням та непідконтрольною Україні організацією, 06.10.2014 року на підставі первинних документів стосовно створення ТОВ Завод «Ремкомунелектротранс» перереєстровали вказане товариство під назвою рос.мов.: ООО Завод «Ремкоммунэлектротранс» в так званому 17 тимчасовому «податковому органі» - рос.мов.: «Департаменте государственной регистрации Министерства доходов и сборов Донецкой Народной Республике» за адресою: Донецька область, м. Макіївка, вул. Свободи буд. 3-А, про що отримано свідоцтво про реєстрацію юридичної особи серії НОМЕР_1 та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 32598622.
Генеральним директором при перереєстрації ТОВ Завод «Ремкомунелектротранс» станом на 06.10.2014 призначено ОСОБА_10 . Водночас, після перереєстрації ТОВ Завод «Ремкомунелектротранс» станом на 06.10.2014 часткове управління діяльністю ТОВ Завод «Ремкомунелектротранс» почав здійснювати ОСОБА_9 перебуваючи на посаді начальника відділу маркетингу ТОВ Завод «Ремкомунелектротранс» та ОСОБА_11 , який будучи засновником підприємства офіційно на посаді в ТОВ Завод «Ремкомунелектротранс» не перебував.
Основним видом діяльності ТОВ Завод «Ремкомунелектротранс» станом на 2015 рік було виготовлення чавуну, сталі та феросплавів (фактично підприємство виробляло обладнання для гірничодобувної та гірничопереробної промисловості).
Для забезпечення ведення господарської діяльності, у тому числі здійснення відповідних розрахунків з так званими «державними органами ДНР» у так званому рос.мов.: «Центральном Республиканском Банке Донецкой Народной Республике» службовими особами ТОВ Завод «Ремкомунелектротранс» (ІКЮО 32598622) було відкрито наступні поточні рахунки: НОМЕР_2 - російський рубель відкритий 16.06.2015; НОМЕР_3 - російський рубель відкритий 23.09.2015; НОМЕР_4 - долари США відкритий 06.12.2017; НОМЕР_5 - євро відкритий 06.12.2017.
Продовжуючи імплементацію ТОВ Завод «РКЕТ» в законодавчу систему «ДНР», 28.06.2017 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за результатами проведення загальних зборів змінено назву ТОВ Завод «Ремкомунелектротранс» на ТОВ «Завод «Ремкомунелектротранс» (ІКЮО № 32598622) рос.мов.: ООО «Завод «Ремкоммунэлектротранс»), юридична адреса: ДНР, 86114 м. Макіївка, Червоногвардійський район, вул. Свободи, буд. ЗА, про що зроблено відповідний запис в так званому «податковому органі» - рос.мов.: «Департаменте государственной регистрации Министерства доходов и сборов Донецкой Народной Республике», згідно номеру реєстрації 01 02 06 000121 та отримано нове свідоцтво про реєстрацію юридичної особи серії НОМЕР_6 , а також визначено скорочену назву підприємства - ТОВ «Завод «РКЕТ».
Згідно з довідки АА № 08-17/2090 із реєстру Статистичних одиниць виданої 03.07.2017 в так званому «органі» - рос.мов.: «Главном управлении статистики Донецкой Народной Республике» (Главстат ДНР)», керівником ТОВ «Завод «Ремкомунелектротранс» вказано ОСОБА_10 .
Таким чином, громадяни України ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 діючим умисно із корисливих мотивів для себе, за попередньою змовою між собою, перебуваючи на тимчасово окупованій території Донецької області, достовірно усвідомлюючи, що «ДНР» є терористичною організацією, у період з 06.10.2014 до 28.04.2017 забезпечили стабільну діяльність ТОВ Завод «Ремкомунелектротранс» на тимчасово- окупованій території Донецької області, яка перебуває під контролем терористичної організації «ДНР» та за вказаний період здійснювали безперешкодну реалізацію й поставку виготовленої ливарної продукції суб'єктам господарювання зареєстрованим на території російської федерації (далі - рф) і суб'єктам господарювання, зареєстрованим на території України, внаслідок чого частину отриманого прибутку від такої господарської діяльності, сплачено до так званого «Министерства доходов и сборов ДНР», в якості так званих «налогов и сборов», чим фактично здійснено фінансування тероризму, усвідомлюючи, що сплачені грошові кошти може бути використано повністю або частково для цілей вказаної терористичної організації, зокрема щодо вчинення терористичних актів на території України.
Поряд з цим, Указом Президента України від 15.03.2017 № 62/2017 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України» тимчасово, до реалізації пунктів 1 і 2 Мінського «Комплексу заходів» від 12.02.2015, а також до повернення захоплених підприємств до функціонування згідно із законодавством України, припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей; a рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 28.04.2017 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (введений в дію Указом Президента України 133/2017), рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 02.05.2018 «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (введений в дію Указом Президента України № 126/2018) та рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (введений в дію Указом Президента України № 264/2021) до російської фінансової установи ТОВ «ЦМРБанк» застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) у вигляді блокування активів та зупинення виконання економічних та інших фінансових зобов'язань (заборона надавати кредити, позики, фінансову допомогу, гарантії; заборона здійснювати кредитування через купівлю цінних паперів; заборона придбання цінних паперів тощо).
Таким чином, наведені вище обставини свідчать про протиправність будь-яких комерційних поставок та перерахування грошових коштів з березня 2017 року на тимчасово неконтрольовану територію та з тимчасово неконтрольованої території Донецької області, які фактично підконтрольні терористичній організації «ДНР», іррегулярним збройним формуванням рф та військовослужбовцям збройних сил рф, а також використання фінансових послуг ТОВ «ЦМРБанк» українськими суб'єктами господарської діяльності.
Усвідомлюючи вищевказані обставини, ОСОБА_9 , діючи умисно та за попередньою змовою із ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , з метою збереження ринків збуту продукції на території України, діючи умисно, з корисливих мотивів, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 16.04.2018, запропонував своєму давньому бізнес-партнеру громадянину України ОСОБА_8 - директору та засновнику ТОВ «Глубур-Сервіс» (ЄДРПОУ 38333682) та який діяв від імені ТОВ «Артіль ЮС» (ЄДРПОУ 25017616), власником якого є його батько ОСОБА_13 , здійснювати придбання ливарної продукції, виготовленої ТОВ «Завод «РКЕТ» на тимчасово окупованій території, яка перебуває під контролем терористичної організації «ДНР», у посередницької комерційної структури, яку вони створили на території рф з використанням наближених їм осіб.
При цьому, вищезазначені особи повідомили ОСОБА_8 усі обставини функціонування протиправного механізму щодо постачання на територію України ливарної продукції, виготовленої ТОВ «Завод «РКЕТ» на тимчасово окупованій території, яка перебуває під контролем терористичної організації «ДНР» з використанням російської фірми-посередника.
На вказану пропозицію ОСОБА_8 погодився, переслідуючи мету подальшої вигідної реалізації даної ливарної продукції підприємствам кар'єрно-гірничої галузі зареєстрованим на території України, при цьому усвідомлюючи, що частина сплачених грошових коштів за дану ливарну продукцію, можуть бути використані для фінансового та матеріального забезпечення терористичної організації «ДНР».
Зокрема, ОСОБА_8 було доведено, що за вказівки ОСОБА_9 , працівницею відділу маркетингу ТОВ «Завод «РКЕТ» ОСОБА_14 28.02.2018 року засновано на території російської федерації комерційну структуру - ТОВ «Проммет» (рос. мов.: ООО «Проммет», юридична адреса: рф, Ростовська обл., м. Таганрог, вул. Велика Бульварна, 12, офіс 308, ОДРН 1186196009504, дата регистрации - 05.03.2018), а 05.03.2018 призначено на посаду директора ТОВ «Проммет» громадянку рф ОСОБА_15 , з використанням якої здійснювався повний контроль за постачанням ливарної продукції, виготовленої на тимчасово окупованій території, яка перебуває під контролем «ДНР», на територію України.
При цьому, для проведення безготівкових розрахунків ТОВ «Проммет» з суб'єктами господарювання, зареєстрованими в російський федерації та Україні ОСОБА_15 15.03.2018 відкрито розрахунковий рахунок № НОМЕР_7 в Південно-Західному банку ПАТ «Сбербанк» (банківський ідентифікаційний код № 046015602, кореспондентський рахунок № 30101810600000000602), а для розрахунків з суб'єктами господарювання, які функціонують на тимчасово окупованій території, яка перебуває під контролем терористичної організації «ДНР», відкрито розрахунковий рахунок № НОМЕР_8 в Ростовському філіалі ТОВ «ЦМРБанк» (банківський ідентифікаційний код № 046015075, кореспондентський рахунок № НОМЕР_9 ).
У подальшому, ОСОБА_9 повідомлено ОСОБА_8 , що з метою приховування від українських митних органів дійсного виробника ливарної продукції, яка виготовлена на ТОВ «Завод» «РКЕТ», до товарно-транспортних та митних документів працівниками ТОВ «Завод» «РКЕТ» ОСОБА_16 та ОСОБА_17 (матеріали відносно яких виділено в окреме кримінальне провадження) будуть вноситись недостовірні дані щодо її виробника, а саме: замість даних щодо виробництва ливарної продукції ТОВ «Завод «РКЕТ», розташованого на тимчасово окупованій території, в документах буде зазначатись російський виробник ТОВ «Донекс» (рф, ОДРН 1106191000134), а перевантаження ливарної продукції буде здійснюватися у м. Таганрог рф з автотранспорту ТОВ «Завод «РКЕТ» на автотранспорт, який буде залучений ОСОБА_8 для доставки ливарної продукції до складських приміщень ТОВ «Глубур-Сервіс» та ТОВ «Артіль ЮС».
Крім того, ОСОБА_10 перебуваючи на посаді генерального директора ТОВ «Завод «РКЕТ» від імені даного підприємства уклав та підписав контракт № 991/260318 від 26.03.2018 із директором ТОВ «Проммет» ОСОБА_18 на поставку виготовленої ливарної продукції ТОВ «Завод «РКЕТ» на тимчасово окупованій території, яка перебуває під контролем терористичної організації «ДНР», відповідно до якого ливарна продукція в рамках виконання даного контракту постачались виключно суб'єктам господарювання, зареєстрованим в Україні та перебували на підконтрольній українського уряду території.
Поряд з цим, ОСОБА_8 з метою закупівлі ливарної продукції виготовленої на підприємствах, які здійснювали господарську діяльність на тимчасово окупованій території, яка перебуває під контролем терористичної організації «ДНР», залучив директора та головного бухгалтера ТОВ «Артіль ЮС» (ЄДРПОУ 25017616) ОСОБА_19 , використовуючи авторитет свого рідного батька ОСОБА_8 , як засновника ТОВ «Артіль ЮС» з метою документального оформлення фінансово-господарських та звітних документів від імені ТОВ «Артіль ЮС», при цьому, про усі відомі йому обставини злочинної діяльності з придбання ливарної продукції виготовленої ТОВ «Завод «РКЕТ» на тимчасово окупованій території, яка перебуває під контролем терористичної організації «ДНР» з використанням посередницької структури ТОВ «Проммет», їй не повідомив, та запевнив її що джерелом походження придбаної ливарної продукції будуть підприємства розмішені на території російської федерації.
Після цього, у період з 16.04.2018 по 28.08.2018, ОСОБА_8 , діючи умисно, перебуваючи в офісному приміщенні за адресою: м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., проспект Поштовий, 49, обіймаючи посаду директора ТОВ «Глубур-Сервіс» від імені вказаного суб'єкта господарювання уклав зовнішньоекономічні контракти №№1604/2018, 0806/2018 та 2808/2018 з ТОВ «Проммет», зареєстрованим в рф на постачання в Україну ливарної продукції, фактично виготовленої на ТОВ «Завод «РКЕТ», який здійснював господарську діяльність на тимчасово окупованій території, яка перебуває під контролем терористичної організації «ДНР».
Після цього, у період з 26.02.2019 по 27.01.2022, ОСОБА_8 , діючи умисно, в інтересах свого батька ОСОБА_8 , як засновника ТОВ «Артіль ЮС», без його відома, перебуваючи в офісному приміщені за адресою: м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., проспект Поштовий, 49, забезпечив 21 укладання директором TOB «Артіль ЮС» ОСОБА_19 зовнішньоекономічних контрактів від імені зазначеної комерційної структури №№ 2602/2019, 0804/2019, 1106/2019, 1308/2019, 2609/2019, 1402/2020, 2603/2020, 1805/2020, 2707/2020, 1210/2020, 1111/2020, 0502/2021, 1509/2021, 2701/2022 з ТОВ «Проммет», зареєстрованим в рф на постачання в Україну ливарної продукції, не доводячи до відома останньої, що ливарна продукція фактично виготовленої на ТОВ «Завод «РКЕТ», який здійснював господарську діяльність на тимчасово окупованій території, яка перебуває під контролем терористичної організації «ДНР».
Також, ОСОБА_8 , діючи як самостійно, так і з використанням службових повноважень директора ТОВ «Артіль ЮС» ОСОБА_19 , забезпечував підготовку документів необхідних для проведення митного оформлення даної ливарної продукції при ввезені її на територію України, підшукував водіїв вантажних транспортних засобів, які фактично здійснювали привезення даної ливарної продукції на територію України та подавав відповідну фінансову та податкову звітність від імені ТОВ «Глубур-Сервіс» та ТОВ «Артіль ЮС», щодо придбання та подальшої реалізації придбаної ливарної продукції, фактично виготовленої на ТОВ «Завод «РКЕТ».
Поряд із цим, ОСОБА_8 , в період з 16.04.2018 по 27.01.2022, під час листування за допомогою електронної пошти «glubur.service@gmail.com», яка використовується для офіційного листування ТОВ «Глубур-Сервіс» та ТОВ «Артіль ЮС», отримував необхідну інформацію, у тому числі з електронної поштової адреси «sbut_rket4@mail.ru», яка використовується для офіційного листування ТОВ «Завод «РКЕТ», щодо поставок та номенклатури даної ливарної продукції, бухгалтерські відомості щодо сум грошових коштів, обсяги продукції, її вартість з урахуванням посередницьких послуг ТОВ «Проммет», сум грошових коштів, які отримає ТОВ «Завод «РКЕТ» від реалізації цієї ливарної продукції. При цьому, ОСОБА_8 усвідомлював, що частина отриманих ТОВ «Завод «РКЕТ» грошових коштів за дану ливарну продукцію, буде сплачено ним як «налоги» до так званого «Министерства доходов и сборов ДНР» та дані грошові кошти можуть бути використані для фінансового та матеріального забезпечення терористичної організації «ДНР».
Крім того, ОСОБА_8 , діючи як самостійно, так і з використанням службових повноважень ОСОБА_19 , через банківські структури України, від імені ТОВ «Глубур-Сервіс» та ТОВ «Артіль ЮС», здійснював банківські безготівкові перекази на рахунки ТОВ «Проммет», в якості оплати за придбану ливарну продукцію, яка виготовлена на ТОВ «Завод «РКЕТ», яке здійснювало господарську діяльність на тимчасово окупованій території, яка перебуває під контролем терористичної організації «ДНР»
Зокрема, у період з 08.05.2018 по 18.02.2022, ОСОБА_8 , діючи умисно, та з використанням службових повноважень ОСОБА_19 , у відповідності до вищевказаних зовнішньоекономічних контрактів з ТОВ «Проммет», зареєстрованим в рф, здійснив оплату грошових коштів в загальній сумі 74 244 083, 00 рос руб., за придбану ливарну продукцію, яка виготовлена на ТОВ «Завод «РКЕТ», на тимчасово окупованій території, яка перебуває під контролем терористичної організації «ДНР»: по контрактах від 16.04.2018 № 1604/2018, від 08.06.2018 № 0806/2018 та від 28.08.2021 № 2808/2018, укладених між ТОВ «ГлубурСервіс» (ЄДРПОУ 38333682) та ТОВ «Проммет», з валютного рахунку № НОМЕР_10 (російський рубль) АТ «Укрексімбанк» (МФО 322313), що належить ТОВ «Глубур-Сервіс» (ЄДРПОУ 38333682) на рахунок ТОВ «Проммет» перераховано грошові кошти в сумі 9 586 115,00 рос руб. за придбану ливарну продукцію, що по офіційному курсу НБУ станом на 16.04.2018 становить 3 949 781,40 грн.; по контрактах від 26.02.2019 № 2602/2019, від 08.04.2019 № 0804/2019, від 11.06.2019 № 1106/2019, від 13.08.2019 № 1308/2019, від 26.09.2019 № 2609/2019, від 14.02.2020 № 1402/2020, від 26.03.2020 № 2603/2020, від 18.05.2020 № 1805/2020, від 27.07.2020 № 2707/2020, від 12.10.2020 № 1210/2020, від 11.11.2020 № 1111/2020, від 05.02.2021 № 0502/2021, від 15.09.2021 № 1509/2021 та від 27.01.2022 № 2701/2022, укладених між ТОВ «Артіль ЮС» (ЄДРПОУ 25017616) та ТОВ «Проммет», з валютного рахунку № 26009962482029 (російський рубль) АТ «ПУМБ» (МФО 334851), що належить «Артіль ЮС» (ЄДРПОУ 25017616) на рахунок ТОВ «Проммет» перераховано грошові кошти в сумі 64 657 968,00 рос руб. за придбану ливарну продукцію, що по офіційному курсу НБУ станом на 26.02.2019 становить 24 311 395,97 грн
Окрім цього, ОСОБА_8 , під час здійснення взаємозвірок із представниками ТОВ «Завод «РКЕТ» ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 було відомо, що сплачені ним грошові кошти за придбану ливарну продукцію, ТОВ «Проммет», за виключенням частини грошових коштів, сума яких не перевищує 15%, перераховують на відповідні банківські рахунки ТОВ «Завод «Ремкомунелектротранс», які відкриті у так званому «Центральном Республиканском банке ДНР».
Після надходження на відповідні банківські рахунки ТОВ «Завод «Ремкомунелектротранс», які відкриті у так званому «Центральном Республиканском банке ДНР», у період з 16.05.2018 по 31.12.2022, службові особи ТОВ «Завод «РКЕТ» забезпечили сплату так званих «податків» до так званого рос.мов.: «Министерства доходов и сборов ДНР», на загальну суму 34 622 400,00 рос. руб., чим здійснено матеріальне забезпечення та фінансування терористичної організації «ДНР», а саме: у період з 01.01.2018 по 31.12.2018 на загальну суму 1974 261,00 рос. руб. що по офіційному курсу НБУ станом на 31.12.2018 становить 786 288,92 грн.; у період з 01.01.2019 по 31.12.2019 на загальну суму 10 318 384,00 рос. руб. що по офіційному курсу НБУ станом на 31.12.2019 становить 3 937 495,33 грн.; у період з 01.01.2020 по 31.12.2020 на загальну суму 9 316 612,00 рос. руб. що по офіційному курсу НБУ станом на 31.12.2020 становить 3 523 822,15 грн.; у період з 01.01.2021 по 31.12.2021 на загальну суму 7 559 334,00 рос. руб. що по офіційному курсу НБУ станом на 31.12.2021 становить 2 751 370,79 грн.; у період з 01.01.2022 по 31.12.2022 на загальну суму 5 453 809,00 рос. руб. що по офіційному курсу НБУ станом на 31.12.2022 становить 2 765 517,46 грн.
При цьому, ОСОБА_8 , діючи умисно, в інтересах свого батька ОСОБА_8 , як засновника ТОВ «Артіль ЮС», без його відома, усвідомлював що частина сплачених грошових коштів, із загальної суми 74 244 083, 00 рос руб., яку було надіслано за період з 08.05.2018 по 18.02.2022, з рахунків ТОВ «Глубур-Сервіс» та ТОВ «Артіль ЮС» за придбану ливарну продукцію, яка фактично виготовлена на ТОВ «Завод «РКЕТ», у подальшому буде сплачено, як «налоги» до так званого «Министерства доходов и сборов ДНР», тобто дані грошові кошти можуть бути використані частково для цілей вказаної терористичної організації, зокрема щодо вчинення терористичних актів на території України та фінансуванню незаконний військових формувань.
У підготовчому судовому засіданні суду першої інстанції захисник ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , заявила клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 258-5 КК України, на підставі ч. 4 ст. 258-5 КК України та закриття провадження у справі, оскільки обвинувачений ОСОБА_8 добровільно повідомив про свою злочинну діяльність до притягнення до кримінальної відповідальності. Також обвинувачений ОСОБА_8 добровільно відмовився від продовження будь-якої підприємницької чи іншої діяльності ТОВ «Глубур-Сервіс» та ТОВ «Артіль ЮС» на тимчасово окупованій території Донецької області, а також інших тимчасово окупованих територіях України і рф, та подальшого фінансування терористичної організації «ДНР», «ЛНР» ще у 2018 році.
Дослідивши усі обставини по справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що клопотання слід задовільнити та звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 258-5 КК України, на підставі ч. 4 ст. 258-5 КК України.
Прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та призначити новий судовий розгляд обвинувального акту у суді першої інстанції.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що, як зазначає сторона обвинувачення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 258-5 КК України, оскільки у його діях відсутня ознака добровільності, що, у свою чергу, виключає можливість застосування зазначеної норми.
Зокрема, як наголошується в апеляційній скарзі, ОСОБА_8 під час досудового розслідування, а саме 10.10.2023, допитувався як свідок, при цьому з ним проводились інші процесуальні дії, а 05.10.2023 було проведено обшук та допитано його батька як свідка, що об'єктивно могло сформувати у нього розуміння можливості притягнення до кримінальної відповідальності. Водночас, як зазначає апелянт, ні у 2023, ні у 2024 роках, а також до 10 лютого 2025 року ОСОБА_8 до правоохоронних органів із повідомленням про відповідну терористичну діяльність не звертався та іншим чином не сприяв її припиненню чи запобіганню.
Окрім того, звертається увага на те, що лише 10.02.2025 до Вінницької обласної прокуратури надійшла заява ОСОБА_8 щодо існування кримінального провадження за фактом сепаратизму, у якій він повідомив про зв'язки з особами, які мають відношення до терористичної організації «ДНР», та висловив готовність сприяти слідству, причому зазначена заява датована 22.01.2025, однак, як підкреслюється, ні слідчому, ні прокурору про неї відомо не було, оскільки вже 23.01.2025 ОСОБА_8 було повідомлено про підозру.
При цьому, з посиланням на правову позицію Верховного Суду, апелянт зазначає, що добровільність передбачає наявність у особи можливості й надалі приховувати злочин, однак вона за власною волею обирає шлях співпраці з державою, тоді як у даному випадку, на переконання сторони обвинувачення, звернення ОСОБА_8 із заявою формального змісту слід розцінювати як спосіб уникнення кримінальної відповідальності.
Також в апеляційній скарзі наголошується, що суд першої інстанції обмежився лише врахуванням наявності такої заяви, не дослідивши інші матеріали кримінального провадження, які, на думку апелянта, свідчать про те, що повідомлення ОСОБА_8 обставин своєї незаконної діяльності відбулося під тиском зібраних доказів, що виключає ознаку добровільності.
Крім того, зазначається, що сприяння припиненню злочину передбачає надання відомостей, на підставі яких правоохоронний орган має реальну можливість забезпечити припинення фінансування або злочинної діяльності, у тому числі на стадії готування чи замаху, або припинити таку діяльність після вчинення злочину, тоді як у даному випадку, як стверджується, таких наслідків від дій ОСОБА_8 не встановлено.
Разом із тим, апелянт звертає увагу, що лише 18.04.2025 ОСОБА_8 , усвідомлюючи очевидність настання кримінальної відповідальності, у доповнення до заяви від 22.01.2025 звернувся до прокуратури та детально виклав обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, що, на думку сторони обвинувачення, також свідчить про відсутність добровільності у його первинному повідомленні.
Окремо зазначається, що в судовому засіданні ОСОБА_8 повідомив про припинення незаконної діяльності ще у 2018 році, однак стороною обвинувачення встановлено, що така діяльність тривала щонайменше до 18.02.2022, що, як вважає апелянт, ставить під сумнів правдивість його пояснень.
Крім того, вказується, що судом першої інстанції не досліджено, чи не було сприяння ОСОБА_8 лише вимушеною реакцією на процесуальні дії слідства, зокрема обшуки та арешти, що суперечить меті спеціальної норми про звільнення від кримінальної відповідальності.
Також, як зазначає апелянт, суд першої інстанції не встановив, які саме суспільно корисні наслідки настали від дій ОСОБА_8 , зокрема щодо викриття інших співучасників або перекриття каналів фінансування, а формальне визнання вини, на його переконання, не є достатньою підставою для застосування ч. 4 ст. 258-5 КК України.
З урахуванням викладеного, сторона обвинувачення вважає, що суд першої інстанції фактично перетворив спеціальну підставу звільнення від кримінальної відповідальності на інструмент уникнення відповідальності за тяжкий злочин, що суперечить вимогам закону та судовій практиці.
Посилаючись на положення ст. 370 КПК України, прокурор зазначає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, а відповідно до ст. ст. 409, 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність є, зокрема, застосування закону, який не підлягає застосуванню.
У зв'язку з цим, як стверджується в апеляційній скарзі, оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою і підлягає скасуванню.
Крім того, зазначається, що інші клопотання захисника, зокрема про скасування арештів на майно та повернення застави, є похідними від питання звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, а відтак, на переконання апелянта, є передчасними.
Заслухавши суддю-доповідача, виступ прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовільнити, позицію сторони захисту та обвинуваченого, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши та перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Указаним вимогам ухвала суду відповідає у повному обсязі.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та оцінивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на такі обставини. Так, відповідно до реєстру матеріалів кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025240040001706 від 28.04.2025 щодо ОСОБА_8 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України (т. 1 а.с. 30), встановлено, що 10.10.2023 ОСОБА_8 було допитано як свідка.
Надалі, 22.01.2025, ОСОБА_8 надіслав на адресу Вінницької обласної прокуратури заяву від 22.01.2025, у якій зазначив, що у провадженні ДБР у м. Вінниці перебуває кримінальне провадження за фактом сепаратизму, а також повідомив про наявність у нього певних зв'язків з особами, які мають відношення до терористичної організації «днр», вказавши, що деталі щодо цих відомостей він може надати у будь-який момент за першою ж вимогою (т. 2 а.с. 18).
Те, що вказана заява була направлена саме 22.01.2025, підтверджується наявним у матеріалах кримінального провадження конвертом, на якому міститься штемпель АТ «Укрпошта» із зазначенням дати - 22.01.2025 (т. 2 а.с. 19).
Як убачається з матеріалів провадження, вказана заява була зареєстрована у Вінницькій обласній прокуратурі 10.02.2025 за № 6007-25.
У подальшому Вінницькою обласною прокуратурою в особі прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління ДБР обласної прокуратури ОСОБА_20 було надано відповідь, у якій зазначено, що подана ОСОБА_8 заява розглянута в межах компетенції Вінницької обласної прокуратури. Також обвинуваченого було повідомлено, що викладені ним доводи та підстави для звільнення від кримінальної відповідальності будуть ретельно перевірені під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022020000000011 від 08.02.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258-5 КК України, до прийняття рішення у порядку ст. 283 КПК України.
Разом із тим, як установлено судом, уже 23.01.2025 ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258-5 КК України, а саме у фінансуванні тероризму, тобто наданні активів та усвідомленні можливості того, що їх буде використано повністю або частково для будь-яких цілей терористичною групою (організацією), вчиненому за попередньою змовою групою осіб (т. 2 а.с. 1-17).
Крім того, 18.04.2025 ОСОБА_8 надіслав на адресу Вінницької обласної прокуратури доповнення до своєї попередньої заяви від 22.01.2025, у яких повідомив усі фактичні обставини, що були йому відомі стосовно вказаного кримінального провадження.
Оцінюючи наведені обставини з точки зору кримінального закону, колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Статтею 11 КК України встановлено, що кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення. Не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.
За змістом ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
У п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» зазначено, що суди повинні враховувати, що в ряді норм Особливої частини КК України передбачено спеціальні підстави звільнення від кримінальної відповідальності. У всіх зазначених випадках за наявності обставин, передбачених конкретною нормою закону, суд зобов'язаний звільнити відповідних осіб від кримінальної відповідальності.
Частиною 1 ст. 258-5 КК України встановлено, що кримінальна відповідальність наступає за надання, збір чи зберігання будь-яких активів прямо чи опосередковано з метою їх використання або усвідомленням можливості того, що їх буде використано повністю або частково для будь-яких цілей окремим терористом чи терористичною групою (організацією), або для організації, підготовки або вчинення терористичного акту, втягнення у вчинення терористичного акту, публічних закликів до вчинення терористичного акту, створення терористичної групи (організації), сприяння вчиненню терористичного акту, навчання тероризму, перетинання державного кордону України з терористичною метою, провадження будь-якої іншої терористичної діяльності, а також спроби вчинення таких дій.
Разом із тим, дана стаття Кримінального кодексу України містить у собі спеціальні підстави для звільнення від кримінальної відповідальності.
Згідно з ч. 4 ст. 258-5 КК України зазначено, що особа, крім організатора або керівника терористичної групи (організації), звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені цією статтею, якщо вона добровільно до притягнення до кримінальної відповідальності повідомила про відповідну терористичну діяльність або іншим чином сприяла її припиненню або запобіганню злочину, який вона фінансувала або вчиненню якого сприяла, за умови, що в її діях немає складу іншого злочину.
Дана норма КК України передбачає три самостійні умови звільнення від кримінальної відповідальності за вказане кримінальне правопорушення, які підлягають обов'язковому встановленню у їх сукупності, а саме:
-відсутність у особи статусу організатора або керівника терористичної групи (організації);
-добровільне до притягнення до кримінальної відповідальності повідомлення про відповідну терористичну діяльність;
-сприяння припиненню або запобіганню злочину, який вона фінансувала або вчиненню якого сприяла, за умови відсутності в її діях складу іншого кримінального правопорушення.
Водночас, при визначенні передумов застосування зазначеної норми, колегія суддів враховує, що законодавець встановлює певні обмеження, які мають істотне значення для правильного вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Так, перше обмеження стосується кола осіб, до яких може бути застосовано положення ч. 4 ст. 258-5 КК України, а саме - звільнення не підлягають організатор або керівник терористичної групи чи організації.
Згідно з ч. 3 ст. 28 КК України організатором злочину визнається особа, яка організувала його вчинення або керувала його підготовкою чи вчиненням, у тому числі забезпечувала фінансове чи матеріальне забезпечення відповідної діяльності, утворювала злочинні об'єднання або керувала ними, чи організовувала приховування злочинної діяльності.
Отже, законодавче визначення організатора охоплює також і поняття керівника терористичної групи або організації, а тому такі особи, незалежно від подальшої поведінки, не можуть бути звільнені від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 258-5 КК України.
Разом із тим, як убачається з матеріалів апеляційного провадження та встановлено судом першої інстанції, стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_8 виконував функції організатора чи керівника відповідної діяльності, а відтак відсутні підстави для застосування зазначеного обмеження.
Друге обмеження стосується характеру діянь, які можуть слугувати передумовою для звільнення від кримінальної відповідальності. Законодавець визначає фінансування тероризму як будь-які дії, пов'язані з наданням фінансових чи матеріальних ресурсів, створенням умов для діяльності терористичної групи або організації, у тому числі надання коштів, майна, транспорту, приміщень, документів чи інших засобів.
Таким чином, фінансове чи матеріальне забезпечення терористичної діяльності охоплює широкий спектр дій, які забезпечують можливість існування та функціонування таких об'єднань, однак сам по собі факт вчинення таких дій не виключає можливості застосування спеціальної підстави звільнення за наявності передбачених законом умов.
Аналізуючи перший елемент посткримінальної поведінки особи, а саме добровільне повідомлення, колегія суддів виходить із того, що воно повинно бути здійснене з власної волі особи, незалежно від мотивів, за умови усвідомлення нею можливості і надалі продовжувати відповідну діяльність.
Як встановлено судом, ОСОБА_8 22.01.2025 направив на адресу Вінницької обласної прокуратури заяву, у якій повідомив про обставини, пов'язані з його зв'язками з особами, причетними до діяльності терористичної організації, а також висловив готовність надати додаткову інформацію.
Те, що вказана заява була направлена саме 22.01.2025, підтверджується матеріалами кримінального провадження, а саме поштовим штемпелем, що свідчить про її направлення до моменту повідомлення про підозру, яке відбулося 23.01.2025.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначене повідомлення було здійснене до притягнення особи до кримінальної відповідальності, а доводи апеляційної скарги щодо відсутності добровільності такого повідомлення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Навпаки, сам обвинувачений зазначає, що подав відповідну заяву добровільно, за власною ініціативою, керуючись внутрішнім переконанням та бажанням сприяти інтересам держави, оскільки усвідомлював, що на момент звернення з такою заявою залишалася реальна можливість подальшого руху грошових коштів за відомими йому каналами, а відтак надання цієї інформації могло бути використане правоохоронними органами для припинення або запобігання відповідній протиправній діяльності.
При цьому обвинувачений наголошував, що його звернення не було зумовлене будь-яким примусом чи зовнішнім тиском, а навпаки - було наслідком самостійного рішення повідомити компетентні органи про відомі йому обставини, які, на його переконання, мали значення для забезпечення безпеки держави та припинення можливого фінансування протиправної діяльності.
Посилання прокурора на те, що таке повідомлення було вимушеним у зв'язку із проведенням слідчих дій, є припущенням, оскільки матеріали провадження не містять доказів того, що волевиявлення ОСОБА_8 було обумовлене примусом або відсутністю альтернативної поведінки.
Щодо повноти повідомлення, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_8 у подальшому, 18.04.2025, подав доповнення до своєї заяви, у яких виклав усі відомі йому фактичні обставини, що свідчить про відсутність наміру приховати інформацію, а отже не виключає можливості застосування до нього положень ч. 4 ст. 258-5 КК України.
Оцінюючи третій елемент, а саме сприяння припиненню або запобіганню злочину, колегія суддів виходить із того, що таке сприяння полягає у наданні відомостей, які створюють реальну можливість для реагування правоохоронних органів.
При цьому закон не вимагає обов'язкового досягнення конкретного результату у вигляді припинення діяльності чи викриття інших осіб, а достатнім є сам факт надання інформації, яка може бути використана для таких цілей.
Додатково колегія суддів зазначає, що під час судового розгляду у суді першої інстанції прокурор фактично визнав обставини, які свідчать про належну посткримінальну поведінку обвинуваченого, зокрема те, що ОСОБА_8 сприяв слідству, визнав свою вину у повному обсязі та надав вичерпні пояснення щодо усіх фактичних обставин кримінального правопорушення.
Таке процесуальне становище сторони обвинувачення, на переконання колегії суддів, має істотне значення для оцінки поведінки обвинуваченого, оскільки свідчить про відсутність спору щодо факту його співпраці з органом досудового розслідування та підтверджує, що надані ним відомості були повними, послідовними та сприяли встановленню об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Крім того, як убачається з обвинувального акта (т. 1 а.с. 24), орган досудового розслідування самостійно визнав як обставину, що пом'якшує покарання, щире каяття ОСОБА_8 та його активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до усталеної практики застосування кримінального закону, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину передбачають не лише формальне визнання вини, а й надання особою правдивих і повних показань, які мають значення для встановлення всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, у тому числі ролі інших осіб, способу вчинення діяння та інших істотних обставин.
Таким чином, враховуючи, що як у судовому засіданні, так і у процесуальних документах сторони обвинувачення підтверджено факт активної співпраці обвинуваченого з правоохоронними органами, колегія суддів доходить висновку, що така поведінка ОСОБА_8 узгоджується із змістом другої умови, передбаченої ч. 4 ст. 258-5 КК України, а саме сприяння припиненню або запобіганню злочину.
За таких обставин доводи апеляційної скарги про відсутність належного сприяння з боку обвинуваченого є безпідставними та спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Щодо відсутності у діях особи складу іншого кримінального правопорушення, колегія суддів виходить із такого.
Зміст зазначеної норми свідчить про те, що звільнення особи від кримінальної відповідальності можливе лише за умови, якщо її поведінка, окрім діяння, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України, не містить ознак іншого самостійного кримінального правопорушення, яке не охоплюється диспозицією вказаної статті та потребує окремої кримінально-правової оцінки.
Тобто законодавець прямо пов'язує можливість застосування спеціальної підстави звільнення від кримінальної відповідальності із відсутністю сукупності злочинів, оскільки у разі встановлення у діях особи ознак іншого кримінального правопорушення, питання про її звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 258-5 КК України виключається.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження та встановлено судом першої інстанції, у діях ОСОБА_8 не встановлено ознак іншого кримінального правопорушення, окрім інкримінованого йому діяння, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України.
Більше того, у ході судового розгляду у суді першої інстанції прокурор у судовому засіданні визнав відсутність у діях обвинуваченого складу іншого кримінального правопорушення, не надавши будь-яких доводів чи доказів, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_8 ознак іншого злочину.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що третя умова, передбачена ч. 4 ст. 258-5 КК України, у даному випадку є дотриманою, що в сукупності з іншими встановленими умовами дає підстави для звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності.
Таким чином, доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 надав відомості щодо своєї діяльності та зв'язків з іншими особами, що об'єктивно створювало можливість для їх перевірки та відповідного реагування з боку правоохоронних органів.
Тому, колегія суддів приходить до висновку, що у діях ОСОБА_8 наявні всі передбачені законом умови для застосування положень ч. 4 ст. 258-5 КК України.
З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності є законним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам кримінального закону, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності такого висновку.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що під час судового розгляду в суді першої інстанції прокурор фактично підтвердив обізнаність органу прокуратури про наявність заяви обвинуваченого, у якій останній повідомляв про обставини, пов'язані з терористичною діяльністю. При цьому встановлено, що така заява була подана ОСОБА_8 22.01.2025, тобто за день до повідомлення йому про підозру - 23.01.2025, що має істотне значення для оцінки її добровільності та своєчасності.
Водночас, як убачається з матеріалів кримінального провадження, орган прокуратури належним чином на цю заяву не відреагував, обмежившись лише формальним її приєднанням до матеріалів кримінального провадження та наданням відповіді про те, що викладені у ній доводи будуть перевірені у ході досудового розслідування. Жодних інших процесуальних дій, спрямованих на реалізацію положень ч. 4 ст. 258-5 КК України, вжито не було.
Разом із тим, відповідно до ч. 2 ст. 286 КПК України, у разі встановлення на стадії досудового розслідування підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності та за наявності її згоди на таке звільнення, прокурор зобов'язаний скласти відповідне клопотання та без проведення досудового розслідування у повному обсязі направити його до суду.
Отже, за наявності заяви обвинуваченого, поданої до повідомлення про підозру, та з урахуванням її змісту, орган прокуратури мав процесуальну можливість і обов'язок надати належну правову оцінку зазначеним обставинам та вжити передбачених законом заходів, однак фактично обмежився формальним підходом до її розгляду.
За таких обставин, посилання сторони обвинувачення на відсутність підстав для застосування положень ч. 4 ст. 258-5 КК України є непослідовними та такими, що не узгоджуються з фактичною процесуальною поведінкою самого органу прокуратури на стадії досудового розслідування.
Таким чином, оцінюючи доводи апеляційної скарги у їх сукупності крізь призму принципів верховенства права, законності, справедливості та пропорційності, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є належним чином обґрунтованою та вмотивованою, а її висновки узгоджуються із фактичними обставинами кримінального провадження та правильним застосуванням норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на судове рішення суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення є: неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Разом із тим, під час апеляційного розгляду таких порушень колегією суддів не встановлено, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, а фактично зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали та призначення нового судового розгляду обвинувального акта, оскільки суд першої інстанції повно і всебічно дослідив матеріали провадження та клопотання захисника, надав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку, який відповідає вимогам закону.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409 КПК України, суд
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області 19.02.2026, якою було задоволено клопотання захисника ОСОБА_7 , та обвинуваченого ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 258-5 КК України, на підставі ч. 4 ст. 258-5 КК України, кримінальне провадження закрито, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту оголошення та
може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців із дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4