16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01
Справа №730/121/26
Провадження № 2/730/236/2026
"15" квітня 2026 р. м. Борзна
Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Ріхтера В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (далі - позивач, ТОВ «Бізпозика») звернулося до Борзнянського районного суду Чернігівської області (далі - суд) із позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (далі - відповідач, боржник, ОСОБА_2 ) заборгованість за договором про надання кредиту № 512094-КС-003 від 01.12.2024 у розмірі 33 900,00 грн та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що 01.12.2024 між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 512094-КС-003 (далі - договір) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізпозика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника, котрий ним вказано при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням). До теперішнього часу боржник свої зобов'язання за кредитним договором № 512094-КС-003 про надання кредиту належним чином не виконав, частково сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у розрахунку заборгованості, чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором. Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 512094-КС-003 відповідач на виконання умов договору не здійснював оплату за вказаним договором взагалі. Таким чином, позивачем належним чином виконані умови договору, в той час як відповідачем отримані грошові кошти в передбачені строки не повернуті, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість за договором зі сплати основного боргу, процентів та прострочених процентів.
Згідно ухвали від 03.02.2026 Борзнянський районний суд Чернігівської області постановив прийняти до розгляду дану позовну заяву та відкрити спрощене позовне провадження у цивільній справі, здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Позивач в судове засідання не викликався, оскільки розгляд справи проводиться без повідомлення сторін. Від позивача не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідач був повідомлений належним чином про розгляд справи відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, однак у встановлений законом строк відзиву на позов не подав, із заявами до суду не звертався, а також не скористався своїм правом подання до суду заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.
Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України судове засідання не проводиться.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив, що 01.12.2024 між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 512094-КС-003 в електронному вигляді шляхом обміну електронними повідомленнями.
Так, 01.12.2024 ТОВ «Бізпозика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 512094-КС-003 про надання кредиту. У той же день відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 512094-КС-003 про надання кредиту на умовах, визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізпозика» направлено позичальнику через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-5819 на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено ОСОБА_1 у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий ним було введено/відправлено. Таким чином, 01.12.2024 між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 512094-КС-003 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 13 Закону України «про електронну комерцію».
Відповідно до п. 2. договору кредиту ТОВ «Бізпозика» надає позичальнику грошові кошти в сумі 10 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит (далі - правила, а разом - договір). Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 0,86 % за кожен день користування кредитом. Комісія за надання кредиту становить 2 000,00 грн. Термін дії договору - до 18.05.2025.
Пунктом 3. кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (далі - проценти за користування кредитом) нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.
Пунктом 3. кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.
ТОВ «Бізпозика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № 5457-0825-2880-3856 (котрий позичальником указано при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).
Відповідач свої зобов'язання за вищевказаним договором виконував неналежним чином, внаслідок чого виникла заборгованість, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 10 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 16 900,00 грн ; сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 5 000,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 2 000,00 грн, що підтверджується відповідними розрахунками.
Згідно витребуваних судом відомостей від АТ КБ «ПриватБанк», на ім'я ОСОБА_3 у банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). Як убачається з виписки по даному рахунку, 01.12.2024 на даний рахунок було дійсно зараховано кошти в сумі 10 000,00 грн.
Згідно частин першої, третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або
одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або
законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Положеннями ст.ст. 610-612 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання
настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов'язання є
його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання
(неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до
виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Документи, отримані за допомогою факсимільного чи інших аналогічних засобів зв'язку, приймаються судом до розгляду як письмові докази у випадках і в порядку, які встановлені законом або договором.
Стаття 1 Закону України «Про інформацію» містить визначення документа, за яким документом є матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.
Згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронним документом є документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Частиною 4 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Всупереч наведеним нормам закону та умовам укладеного між сторонами договору відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, а тому позов в частині стягнення заборгованості по кредиту та процентах за користування кредитом підлягає задоволенню.
Відповідачем, всупереч положенням ст.ст. 12, 81 ЦПК України не було надано суду жодних доказів на підтвердження належного виконання ним своїх зобов'язань та спростування вимог позивача.
Щодо стягнення з відповідача комісії, то суд зазначає таке.
Так, 10 червня 2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У даній справі необхідність внесення плати за надання кредиту комісія в сумі 2 000 грн передбачена в п. 2. кредитного договору, п. 4. паспорта споживчого кредиту.
При цьому, в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу.
Ураховуючи, що товариство не зазначило та не надало доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пункту 1. кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати разову комісію є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії в розмірі 2 000,00 грн.
Щодо стягнення неустойки суд зазначає наступне.
15.03.2022 був прийнятий Закон України № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дій норм на період дії воєнного стану», який набув чинності 17.03.2022. Указаним законом доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України. До розділу був внесений пункт 18, відповідно до якого: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Із розрахунку неустойки за порушення умов договору наданого представником позивача до матеріалів позовної заяви, судом встановлено, що неустойка за несвоєчасне виконання зобов'язання по сплаті боргу нарахована у 2004-2025 роках, тобто в період дії воєнного стану, і становить 5000,00 грн.
З огляду на викладене, суд, враховуючи положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного Кодексу України, вважає, що слід відмовити у повному обсязі у задоволенні позовної вимоги про стягнення неустойки з відповідача, яка нарахована у період дії в Україні воєнного стану, оскільки розмір такої неустойки (за наведений період) підлягає списанню кредитодавцем.
Щодо судових витрат.
У частині першій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги на загальну суму 33 900,00 грн задоволені судом на 79,35 % (26 900,00/33 900,00=79,35 %), тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати в розмірі 2 112,61 грн (2 662,40х0,7935=2 112,61).
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 89, 142, 206, 258, 264-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 512094-КС-003 від 01.12.2024 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульв. Л. Українки, буд. 26, офіс 411; код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за кредитним договором № 512094-КС-003 від 01.12.2024 у розмірі 26 900,00 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок); суми прострочених платежів по процентах - 16 900,00 грн (шістнадцять тисяч дев'ятсот гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульв. Л. Українки, буд. 26, офіс 411; код ЄДРПОУ 41084239) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 112,61 грн (дві тисячі сто дванадцять гривень 61 копійка).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Ріхтер В.В.