Справа № 577/491/26
Провадження № 2/577/652/26
09 квітня 2026 року
Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Логіна Є.В.
за участю секретаря судового засідання Скляр О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в місті Конотоп, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 8638492 від 05.01.2025 року в розмірі 17 910 грн. та понесені судові витрати.
Свої вимоги мотивує тим, що 05.01.2025 року між ТзОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8638492, відповідно до якого останній на платіжну картку отримав 4500 грн. строком на 360 днів, зі стандартною процентною ставкою 365 % річних (1,00% в день) та зобов'язався повернути суму кредиту у день закінчення строку кредитування та сплатити проценти від суми кредиту.
Однак відповідач свої зобов'язання перед ТзОВ «Авентус Україна» не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 17 910 грн., яка складається з 4500 грн. суми заборгованості за основною сумою боргу, 5265 грн. суми заборгованості за відсотками, 8145 грн. суми заборгованості за пенею, штрафами.
17.10.2025 року між ТзОВ «Авентус Україна» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 17102025, відповідно до якого ТзОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТзОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, зокрема і до ОСОБА_1 .
Відповідно до Реєстру боржників від 17.10.2025 року до Договору факторингу № 17102025 від 17.10.2025 року, ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 17 910 грн
Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 17.10.2025 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Відповідач в добровільному порядку заборгованість не погашає, внаслідок чого ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» змушене звернутись до суду.
Ухвалою судді від 03.02.2026 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням сторін.
Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі, позов підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи у разі повторної неявки відповідача.
02.03.2026 р. відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому вимоги позивача повністю заперечив, просить відмовити в задоволенні позову. Свою позицію мотивує тим, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача, докази на підтвердження оплати за цими договорами. Крім того, вказує, що не укладав договір позики , який позивач долучає до матеріалів справи, відповідно, не погоджував процентні ставки, строки кредитування, комісії, штрафні санкції та інші кабальні умови кредитування. Жоден поданий позивачем доказ не підтверджує, що саме цю редакцію договору він розумів та узгодив. Щодо стягнення неустойки, посилаючись на п.18 Перехідних положень ЦК України, зазначає, що така була нарахована в період дії воєнного стану, що є незаконно. Крім того відсутні докази отримання ним кредитних коштів по договору, оскільки жодних платіжних документів на підтвердження цього факту, позивачем не надано. Зокрема відсутні первинні документи, оформлені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Крім того, розрахунок заборгованості за кредитним договором проведено позивачем самостійно та суперечить вимогам кредитного договору. При цьому, позивач не є первісним кредитором, тому нарахування відсотків вважає спірним. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, причин неявки суд не повідомив. Згідно ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, судом встановлені наступні фактичні обставини справи.
Так, 05.01.2025 року між ТзОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8638492, відповідно до якого останній на платіжну картку НОМЕР_1 отримав 4500 грн. (п. 1.3, 2.1 Договору) строком на 360 днів (п.1.4 Договору), зі стандартною процентною ставкою 365 % річних (1,00% в день) (п. 1.5.1. Договору) та зобов'язався повернути суму кредиту у день закінчення строку кредитування та сплатити проценти від суми кредиту (п. 4.4 Договору).
Відповідачем підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором кредитний договір, додаток №1 до договору, а саме таблицю обчислення загальної вартості кредиту, паспорт споживчого кредиту (а.с. 15 зворот, 16 зворот, 19 ).
Згідно листа ТзОВ «ФК «Контрактовий Дім» 23.10.2025р. вих. 7/16901 ТОВ «Авентус Україна» перерахувало на платіжну картку НОМЕР_1 , яка вказана ОСОБА_1 у кредитному договорі, 4500 грн. (а.с. 24).
Згідно наданого позивачем розрахунку, сформованого первісним кредитором ТзОВ «Авентус Україна», станом на 16.10.2025р. заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 17 910,10 грн., з яких: 4500 грн. суми заборгованості за основною сумою боргу, 5265 грн. за відсотками, 8145 грн. за пенею, штрафами.
17.10.2025 року між ТзОВ «Авентус Україна» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 17102025, відповідно до якого ТзОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТзОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, зокрема і до ОСОБА_1 від первісного кредитора.(а.с. 26).
Відповідно до Реєстру боржників від 17.10.2025 року до Договору факторингу № 17102025 від 17.10.2025 року, ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 17 910 грн., яка складається з 4500 грн. суми заборгованості за основною сумою боргу, 5265 грн. суми заборгованості за відсотками, 8145 грн. суми заборгованості за пенею, штрафами. (а.с.28).
Що стосується заперечень відповідача щодо укладення кредитного договору 05.01.2025р. із ТзОВ «Авентус Україна», суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст. 205 ЦПК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Отже, уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини п'ятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до пункту шостого частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
В даному випадку кредитний договір № 8638492 від 05.01.2025р. містить електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором С1364 (а.с.15. зв.), що прирівнюється до власноручного підпису позичальника та повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю ОСОБА_1 на укладання договору на погоджених умовах.
Своїм підписом на договорі ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, комісій, розуміє та зобов'язується їх виконувати. Його електронний підпис міститься також і в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту та паспорті споживчого кредиту.
Без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.
Не заслуговує на увагу і позиція відповідача про те, що він фактично не отримував кредитні кошти, у зв'язку з ненаданням первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту, з огляду на таке.
Кошти кредиту надавалися позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки № НОМЕР_1 , яка вказана ОСОБА_1 у кредитному договорі.
Факт перерахування грошових коштів у розмірі 4500,00 грн за кредитним договором № 8638492 від 05.01.2025р., саме на картку відповідача підтверджується листом ТзОВ «ФК «Контрактовий Дім» від 23.10.2025р. вих. 7/16901 ТОВ, згідно якого «Авентус Україна» перерахувало на платіжну картку НОМЕР_1 вказану суму (а.с. 24).
Доказів протилежного відповідачем суду надано не було. А згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому, відповідач, зазначаючи про відсутність доказів про отримання ним кредиту, не надав жодних доказів на підтвердження цього, зокрема не звертався до суду із позовом про визнання цього договору недійсним або до правоохоронних органів з приводу шахрайських дій, не надав відомостей щодо неналежності йому банківської картки, зазначеної у договорі, або виписки з рахунку, з якого б вбачалось не отримання коштів тощо.
Враховуючи наведене, суд вважає, що сукупність наданих позивачем доказів на підтвердження перерахування відповідачу кредитних коштів на суму 4500 грн не викликає сумніву, а тому позивачем надано належні та допустимі докази як укладення кредитного договору, так і отримання ОСОБА_1 кредитних коштів.
Що стосується доводів відповідача про відсутність доказів, які б підтверджували передачу права вимоги за кредитним договором, суд такі відхиляє, враховуючи наступне.
Згідно ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
В матеріалах справи наявні належно завірені копії: договору факторингу № 17102035 від 17.10.2025р., за умовами якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 , Акту прийому-передачі реєстру боржників, витягу з реєстру боржників, де зазначений ОСОБА_1 , платіжної інструкції за № 159 від 21.10.2025 року, згідно якої ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перерахувало на користь ТОВ «Авентус Україна» грошові кошти за відступлення прав вимоги в розмірі 6 399 760,57 грн. (а.с.26-28 ).
Вказані копії документів містять усі необхідні реквізити, зокрема підписи та печатки сторін і в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним кредитним договором.
За таких обставин, доводи відповідача про недоведеність існування у позивача права вимоги до нього за кредитним договором, суд вважає помилковим, оскільки позивач у передбаченому законом порядку відповідно до укладеного договору факторингу, на виконання якого підписувався реєстр передачі прав вимоги до боржників, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором укладеним із первісним кредитором.
Разом з цим, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором, а договір факторингу ОСОБА_1 не оспорювався, у цьому випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов'язковості виконання договору.
З огляду на встановлені судом фактичні обставини, суд відхиляє клопотання відповідача про витребування оригіналу кредитного договору № 8638492 від 05.01.2025 р. з усіма доповненнями та додатками, а також сертифікату ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами. Як уже зазначалось вище, пунктами 1 та 2 частини 12-ї статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, а кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону такого документа, є оригіналом такого документа.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на презумпцію цілісності (достовірності) електронних доказів, що означає, що доказ вважається цілісним (достовірним), поки інша сторона цього не спростує.
Відповідність цієї презумпції знаходить своє підтвердження також у статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», згідно якої юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, доведено, що відповідач ОСОБА_1 не виконував взяті на себе зобов'язання належним чином, що спричинило виникнення вказаної заборгованості. Правильність проведення розрахунку заборгованості по кредиту відповідачем належними та допустимими доказами не спростована.
Інші доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву не заслуговують на увагу і не спростовують доводів позивача. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).
Також, п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Разом з цим, вирішуючи питання розміру стягуваної заборгованості в загальній сумі, суд зазначає, що згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, вимога позивача в частині стягнення з відповідача 8145 грн. пені не підлягає до задоволення.
Однак, внаслідок невиконання умов кредитного договору ОСОБА_1 були порушені права позивача. А тому, оцінюючі представлені позивачем докази та наведені аргументи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення та з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ТзОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором № 8638492 від 05.01.2025 р. в розмірі 9 765 грн., яка включає в себе заборгованість за тілом кредиту в сумі 4500 грн. та заборгованість по відсотках в сумі 5265 грн.
Крім того, в силу дії 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в користь позивача судовий збір, пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 527, 530, 610, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, суд ,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором № 8638492 від 05.01.2025 року в розмірі 9 765 (дев'ять тисяч сімсот шістдесят п'ять) грн. та 1451 (одну тисячу чотириста п'ятдесят одну) грн 54 коп. судового збору.
В решті вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Сумського апеляційного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400, м. Бровари, вул. Лісова, 2.
Відповідач: ОСОБА_1 , прож: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 14 квітня 2026 року.
Суддя Логін Є. В.