Справа № 473/1109/26
іменем України
"15" квітня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючої - судді Булкат М.С.,
за участю секретаря судового засідання - Соколенко Д. К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якому вказала, що 03 липня 2020 року Вознесенським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вона зареєструвала з відповідачем шлюб, актовий запис № 75.
Від шлюбу спільних дітей не мають.
Проте сімейні відносини не склалися та не підтримують шлюбні відносини. Сторони проживають окремо, спільне господарство не ведуть. У зв'язку з цим позивач вважає неможливим збереження шлюбу та просить про його розірвання.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, проте надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, однак надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає повністю.
Вирішуючи справу на підставі наявних у ній письмових доказів, суд приходить до висновку про те, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, коли наявні підстави для звільнення від доказування.
Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Європейський суд з прав людини у рішенні від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany) наголосив на тому, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень ч.3 ст.105 Сімейного кодексу України (надалі - СК України) шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Розірвання шлюбу судом відбувається за позовом одного з подружжя відповідно до ст.110 СК України.
Згідно з вимогами ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до висновку про можливість застосування передбачених ст. 206 ЦПК України наслідків визнання позову відповідачем, оскільки таке визнання не суперечить вимогам закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.
Суд встановив, що 03 липня 2020 року Вознесенським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вона зареєструвала з відповідачем шлюб, актовий запис № 75.
Від шлюбу спільних дітей не мають.
Судом встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі заявників, між ними втрачене взаєморозуміння та почуття любові, примирення подружжя та збереження шлюбно-сімейних стосунків між заявниками неможливе і суперечить інтересам подружжя.
За таких обставин суд вважає за необхідне заяву задовольнити, шлюб між сторонами розірвати.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.
Верховним Судом сформовано позицію щодо обставин, які підлягають встановленню при розгляді справ про розірвання шлюбу. Так, у справі № 2-954/2004 від 13 червня 2018 року вказано, що при розгляді справи про розірвання шлюбу суд повинен установити дійсні мотиви розлучення, з'ясувати фактичні взаємини подружжя і зобов'язаний вжити заходів до їх примирення. Шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що дальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими.
Враховуючи відносини між позивачкою та відповідачем, доводи, викладені у позовній заяві, відсутність у позивачки бажання досягти примирення, суд вважає, що подальше сумісне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам позивачки, що мають істотне значення. Шлюб між сторонами відповідно до вимог ч. 3 ст. 105, ст. 112 Сімейного кодексу України має бути розірвано.
Керуючись ст. ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано 03 липня 2020 року Вознесенським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) актовий запис № 75- розірвати.
Після розірвання шлюбу позивачці залишити шлюбне прізвище « ОСОБА_3 ».
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: М. С. Булкат