Справа № 991/3245/26
Провадження 1-кс/991/3257/26
10 квітня 2026 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , захисника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скарги підозрюваного ОСОБА_4 на бездіяльність детектива Національного антикорупційного бюро України, які полягають у нерозгляді ним клопотань від 28.03.2026 про вчинення процесуальних дій у порядку ст. 220 КПК України у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017,
До Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) надійшли дві аналогічні за змістом скарги, у яких підозрюваний ОСОБА_4 просив визнати протиправною бездіяльність детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_5 щодо нерозгляду останнім його клопотань від 28.03.2026 про вчинення процесуальних дій у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017 у порядку ст. 220 КПК України, зобов'язавши детектива НАБУ ОСОБА_5 або іншого детектива, який входить до складу слідчої групи у кримінальному провадженні № 12017040000000531, розглянути вказані клопотання.
Зміст вказаних скарг зводиться до того, що, на переконання підозрюваного, детектив фактично ухиляється від виконання свого обов'язку щодо розгляду поданих ним клопотань від 28.03.2026, які стосуються долучення його зауважень стосовно забезпечення перекладу на державну мову документів, які містяться в томах № 8 та № 16 вказаного кримінального провадження, до протоколу про надання доступу до матеріалів кримінального провадження № 12017040000000531 від 06.03.2017 для ознайомлення після завершення досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України.
Отже підставою звернення до слідчого судді з цими скаргами стала відсутність реагування детектива НАБУ на подані клопотання про вчинення процесуальних дій у порядку ст. 220КПК України.
Розгляд скарг призначений слідчим суддею на 10.04.2026 із належним повідомленням всіх учасників судового провадження.
Вартим уваги є те, що враховуючи введений в Україні воєнний стан, постійну наявність загрози нанесення масованого ракетного удару по території України, слідчий суддя, керуючись виключно безпекою як самого підозрюваного ОСОБА_4 та забезпеченням його безпосередньої участі у судовому засіданні ВАКС, так і безпекою працівників Відділу забезпечення досудового слідства СБУ, які здійснюють конвоювання та доставлення підозрюваного до суду, постановив ухвалу від 08.04.2026 про призначення судового засідання з розгляду цих скарг в режимі відеоконференції з приміщення ІТТ ВЗДС СБУ.
Не погоджуючись з прийнятим слідчим суддею рішенням, підозрюваний ОСОБА_4 (до початку розгляду скарг по суті) через Відділ забезпечення досудового слідства СБУ засобами електронного поштового зв'язку направив слідчому судді відмову від участі у судовому засіданні 10.04.2026 по відеоконференцзв'язку (далі - ВКЗ) з вимогою його доставки в судове засідання особисто.
У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_4 повністю підтримав подані останнім скарги та наполягав на їх задоволенні.
Зважаючи на те, що подані заявником - підозрюваним ОСОБА_4 скарги в одному й тому ж кримінальному провадженні (№ 12017040000000531 від 06.03.2017), до одного й того ж детектива НАБУ ( ОСОБА_5 ) та з однією й тією ж метою (зобов'язати детектива розглянути клопотання у порядку ст. 220 КПК України), тобто фактично скарги містять однаковий предмет та суб'єкт, на переконання слідчого судді, наявні підстави для об'єднання скарг у справах № 991/3245/26 та № 991/3246/26 в одне провадження за первісним № 991/3245/26.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судове засідання по ВКЗ з приміщення ІТТ ВЗДС СБУ не вийшов, що також підтверджує його фактичну відмову від участі у судовому засіданні в режимі ВКЗ.
Детектив НАБУ ОСОБА_5 у судому засіданні не з'явився, надавши письмові заперечення за двома скаргами, зазначивши про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки детективом розглянуті зазначені клопотання сторони захисту, за результатами яких винесено обґрунтовані постанови від 02.04.2026 в порядку ст. 220 КПК України, про що повідомлено сторону захисту. За таких підстав детектив просив скарги залишити без задоволення, при цьому судове засідання проводити без його участі.
Крім того, слідчий суддя додатково роз'яснює, що, приймаючи рішення щодо ВКЗ, слідчий суддя неухильно додержувався вимог КПК України, Конституції України та загальних засад кримінального провадження, в тому числі, принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Можливість участі особи, що тримається в установі слідчого ізолятора, в режимі ВКЗ під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), прямо передбачена ст. 336 КПК України, за умови введеного воєнного стану. Водночас, відсутність у судовому засіданні особи, яка за приписами ч. 3 ст. 306 КПК України подала скаргу на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування та передбачає її обов'язкову участь, не перешкоджає розгляду такої скарги в тому разі, якщо тільки захисник цієї особи присутній в судовому засіданні, оскільки захисник користується процесуальними правами підозрюваного, як того вимагає ч. 4 ст. 46 КПК України.
З огляду на викладене, слідчий суддя вважає за можливе перейти до розгляду об'єднаних скарг по суті за відсутності детектива та підозрюваного.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження, приходить до таких висновків.
Згідно зі ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку передбаченому КПК України.
Статтею 303 КПК України визначені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, серед яких, відповідно до п. 1 ч. 1 вказаної статті КПК України передбачено право заявника оскаржити бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Як вбачається з поданих матеріалів, що під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017, до яких стороні захисту надано доступ, не забезпечено зі сторони обвинувачення перекладу томів № 8 та № 16 матеріалів досудового розслідування на державну мову, чим порушено право підозрюваного на належне ознайомлення. Зважаючи на відсутність у підозрюваного ОСОБА_4 знань іноземної мови, що позбавляє його можливості належного ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, виникла необхідність у забезпеченні перекладу зазначених вище матеріалів.
Наявні обставини зумовили звернення підозрюваного до детектива із зауваженнями від 28.03.2026 про усунення порушень з його сторони в оформленні матеріалів досудового розслідування, відкритих та наданих стороні захисту для ознайомлення у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017, шляхом забезпечення перекладу матеріалів досудового розслідування у томах № 8 та № 16. При цьому вказані зауваження ОСОБА_4 просив внести до протоколу про надання доступу до матеріалів кримінального провадження № 12017040000000531 від 06.03.2017 для ознайомлення після завершення досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, про що свідчать подані до НАБУ оскаржувані клопотання від 28.03.2026.
Однак, не погоджуючись з фактом відсутності належного реагування детективом, підозрюваний ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді зі скаргами в порядку ст. 303 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 26 КIIК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора визначений главою 26 КПК України - параграф 1, статті 303-308.
Аналіз норм кримінального процесуального законодавства свідчить, що бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, передбачає три обов'язкові ознаки: 1) слідчий або прокурор наділені обов'язком вчинити певну процесуальну дію; 2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК України строк; 3) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена.
Зазначена норма закону дозволяє звернутися до слідчого судді зі скаргою не на будь-яку бездіяльність, а лише щодо обов'язків слідчого чи прокурора, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством.
При цьому, положеннями ст. 220 КПК України передбачено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим КПК, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
В силу приписів ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови.
Отже, із системного аналізу ч. 3 ст. 110, ч. 1 ст. 220 КПК України вбачається, що бездіяльність слідчого (детектива) чи прокурора при розгляді клопотань, поданих на підставі ст. 220 КПК України, полягатиме саме у невинесенні процесуального рішення у формі постанови.
В судовому засіданні встановлено та наявними у справі матеріалами підтверджено, що після подання скарг на бездіяльність, детективом НАБУ ОСОБА_5 було вчинено процесуальну дію, на яку вказував заявник, а саме розглянуто обидва клопотання підозрюваного ОСОБА_4 від 28.03.2026, про що 02.04.2026 винесено відповідну постанову про відмову у вчиненні процесуальних дій у порядку ст. 220 КПК України, зокрема щодо здійснення перекладу матеріалів досудового розслідування у томах № 8 та № 16 на державну мову.
Згідно з ч. 2 ст. 305 КПК України, слідчий, дізнавач чи прокурор можуть самостійно скасувати рішення, передбачені пунктами 1, 2, 5 і 6 частини першої статті 303 цього Кодексу, припинити дію чи бездіяльність, які оскаржуються, що тягне за собою закриття провадження за скаргою. Прокурор може самостійно скасувати рішення, що передбачене пунктами 3 та 10 частини першої статті 303 цього Кодексу і оскаржується в порядку, передбаченому частиною шостою статті 284 цього Кодексу, що тягне за собою закриття провадження за скаргою.
Враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність закриття провадження у зв'язку з відсутністю предмета оскарження.
Керуючись статтями 7, 9, 220, 303-307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
Провадження за скаргами підозрюваного ОСОБА_4 закрити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1