(про відмову у відкритті провадження)
15 квітня 2026 року
м. Київ
справа №320/64798/25
адміністративне провадження № П/990/122/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., Гончарової І.А., Олендера І.Я., Шишова О.О., Юрченко В.П., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Президента Україна про визнання протиправними дії,-
29 грудня 2025 року до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Президента Україна, в якому позивач просить суд визнати протиправними дії Президента Україна щодо здійснення повноважень поза межами строку, визначеного статтею 103 Конституції України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є громадянином України та звертається до суду з даним позовом з метою захисту Конституції України, оскільки статтею 103 Конституції України регламентовано строк повноважень Президента України, який є чітко визначеним та становить п'ять років. Отже, на переконання позивача, дії Президента України щодо здійснення повноважень поза межами конституційно визначеного строку становлять правову невизначеність, порушують принцип народного суверенітету, строковості влади, зачіпають права невизначеного кола громадян України та стосуються основ конституційного ладу України. У позовній заяві позивачем зазначено про долучення копій рішень Конституційного Суду України, правові позиції якого позивач просить врахувати, приймаючи рішення у цій справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2026 дану справу передано до Верховного Суду, яка надійшла 10.04.2026.
10.04.2026 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями позовну заяву розподілено на суддів Касаційного адміністративного суду: Васильєву І.А. (головуючий суддя), судді: Гончарова І.А., Олендер І.Я., Шишов О.О., Юрченко В.П.
Так, частиною 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
За правилами частини 2 статті 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі, зокрема з'ясовуючи на підставі пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства, Суд виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).
У відповідності до пунктів 1 та 2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (частина перша статті 5 КАС України).
За приписами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно із частиною 4 статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи, зокрема, щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України.
Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в частині 2 статті 19 КАС України, а саме: справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема, Президента України, визначені у статті 266 КАС України.
Отже положення частини 1 статті 2, пункту 2 частини 1 статті 4, статей 5, 19 та частини 1 статті 266 КАС України слід розуміти так, що в порядку адміністративного судочинства до Верховного Суду як суду першої інстанції можуть оскаржуватися тільки ті правові акти, дії чи бездіяльність, зокрема, Президента України, які прийнято / вчинено / допущено у правовідносинах, у яких Президент України реалізує свої владні (управлінські) функції / повноваження.
Аналогічна правова позиція неодноразово була викладена Верховним Судом, у тому числі послідовно і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2025 року у справі № 990/71/25 (провадження № 11-150заі25), але не виключно.
Судова колегія зазначає, з доводів і вимог заявника вбачається, що позивач звертається до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з даним позовом з метою захисту Конституції України, оскільки статтею 103 Конституції України регламентовано строк повноважень Президента України, який є чітко визначеним та становить п'ять років. Отже, на переконання позивача, дії Президента України щодо здійснення повноважень поза межами конституційно визначеного строку становлять правову невизначеність, порушують принцип народного суверенітету, строковості влади. зачіпають права невизначеного кола громадян України та стосуються основ конституційного ладу України.
Тобто, у контексті позовних вимог, які висловив їх автор, у зіставленні з його обґрунтуванням цього позову загалом, суд вважає за необхідне передовсім зазначити, що КАС України регламентує порядок розгляду саме публічно-правових спорів, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій, крім спорів, розгляд яких віднесено до підсудності інших судів.
В той же час, поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, треба тлумачити в контексті частини 3 статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду судами загальної юрисдикції.
Це означає, що питання дотримання строку повноважень Президента України на відповідність статті 103 Конституції України, не охоплюються «управлінською діяльністю» Президента України, яка може піддаватися судовому контролю суду адміністративної юрисдикції.
Також доцільно зауважити, що законодавчі обмеження можливості оскарження діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема Президента України, не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки така діяльність може бути оскаржена в суді, якщо вона допущена у правовідносинах, у яких Президент України реалізує свої владні (управлінські) функції.
Судова колегія зауважує, що обсяг обґрунтування позовних вимог, як і зміст останніх дозволяє вже на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі констатувати, що цей позов не може розглядатися в суді, адже ані предмету спору, ані, властиво, правовідносин між сторонами немає і не могло виникнути. Нагадаємо, що позивач не зазначив, яким актом, дією або бездіяльністю відповідача у контексті здійснення публічно-владних управлінських функцій було порушено права, свободи чи інтереси «підвладного» суб'єкта (позивача). Натомість, з обсягу обґрунтування можна зрозуміти, що інтерес / право, для захисту якого позивач вдався до звернення до суду, стосується тих повноважень глави держави, які не можуть охоплюватися управлінською діяльністю; відповідно між сторонами не могло виникнути владно-управлінських правовідносин, відтак і публічно-правового спору щодо об'єкта цих правовідносин, який міг би бути підвідомчий адміністративному суду.
Відтак, зважаючи на те, що позивач звернувся до адміністративного суду з метою захисту не своїх прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а з метою захисту саме Конституції України щодо строку повноважень Президента України на відповідність дотримання строку, визначеного статтю 103 Конституції України, які є його конституційними повноваженнями, колегія суддів приходить до висновку, що справа даної категорії виключає можливість її розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З урахуванням викладеного, у відкритті провадження за вказаним позовом слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 170, 248, 266, 295 КАС України, Суд,-
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента Україна про визнання протиправними дій.
Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Судді І.А. Васильєва
І.А. Гончарова
І.Я. Олендер
О.О. Шишов
В.П. Юрченко