Справа № 165/194/26 Провадження №33/802/315/26 Головуючий у 1 інстанції:Рибас А. В.
Доповідач: Гапончук В. В.
14 квітня 2026 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисника Макєєва О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Макєєва О.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Нововолинського міського суду Волинської області від 23 березня 2026 року,
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Визначено стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн. 60 коп. судового збору.
Згідно з постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 28.12.2025 року о 17 год. 37 хв. в м. Нововолинськ по вулиці Інтернаціональна керував транспортним засобом VOLKSWAGEN CADDY д.н.з. НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законодавством порядку, в медичному закладі КНП «Нововолинська ЦМЛ» та підтверджується висновком медичного закладу № 88/36 від 28.12.2025 року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив підпункт «а» пункту 2.9. Правил дорожнього руху України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У поданій апеляційній скарзі захисник вказує про незаконність та необґрунтованість постанови судді Нововолинського міського суду Волинської області від 23 березня 2026 року. Просить скасувати оскаржену постанову та закрити провадження у справі стосовно ОСОБА_1 . Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 не був згідний з встановленим результатом огляду на стан алкогольного сп'яніння і наполягав на здачі сечі, однак йому необґрунтовано було відмовлено. За фактом відмови у відібранні у ОСОБА_1 біологічних зразків було повідомлено на лінію 112, а саме щодо неправомірних дій працівників поліції. В матеріалах справи взагалі відсутнє направлення водія на огляд до медичного закладу. На думку захисника за наявності незгоди водія, відсутності ознак алкогольного сп'яніння, необхідність відібрання біологічних зразків є очевидною, а відмова лікаря у їх відборі, підкреслює формальний, а не повний огляд.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши думку ОСОБА_1 та його захисника, доходжу наступного висновку.
За положеннями статей 245, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом першої інстанції вжито всіх заходів, передбачених КпАП України, для з'ясування питання, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, а тому вказаний вище висновок суду є правильним і повністю відповідає вимогам ст. 280 КпАП України.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 251 КпАП України, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, за положеннями ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона якого, відповідно до диспозиції цієї норми закону, полягає: 1) у керуванні особою (водієм) транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння; 2) або ж у діях особи (водія), яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, спрямованих на ухилення від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння.
Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, за обставин зазначених в оскарженій постанові судді, підтверджується зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами.
Так, його вина у вчиненні адміністративного проступку, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, повністю доводиться: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 553186 від 28.12.2025; актом огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; рапортом працівника поліції від 28.12.2025; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 28.12.2025 року, яким встановлена перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння; відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції та іншими письмовими доказами.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення належним чином доводиться відеозаписами з боді-камери працівників поліції, на яких зафіксовано події, викладені у протоколі. Зокрема, на відеозаписах зафіксовано факт руху та зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , його спілкування з працівниками поліції, в ході якого у нього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння у зв'язку з чим, йому як водію транспортного засобу, який мав ознаки алкогольного сп'яніння, було запропоновано пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку. Відеозаписом зафіксовано, що ОСОБА_1 одразу виявив бажання проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі.
Як вбачається з Акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, № 88/36 від 28.12.2025 ОСОБА_1 був оглянутий лікарем-терапевтом відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги КНП «Нововолинська центральна міська лікарня» ОСОБА_2 . Відповідно до п. 18 акту огляд проводився із застосуванням алкотесту 55410 AREM0090, тести № 07160 о 18.59 28.12.2025 року (результат 0,38 проміле), та № 07161 від 28.12.2025 року о 18.15 (результат 0,34 проміле). Згідно Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 28.12.2025 року стверджено перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння.
Вказані обставини та зокрема проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння зафіксовано відеозаписом з бодікамер поліцейських. На відеозаписі із достатньою повнотою зафіксовано весьперебіг подій 28.12.2025 після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , відображено обставини вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, що цілком спростовує апеляційні доводи про порушення порядку проведення огляду на стан сп'яніння.
В матеріалах справи відсутні та під час апеляційного перегляду не надано доказів на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а лише покликання сторони захисту в апеляційній скарзі на можливі порушення без належного їх обґрунтування слід розцінювати як спроби ОСОБА_1 уникнути відповідальності за скоєне будь-яким чином.
На відеозаписі вбачається, що працівники поліції належним чином роз'яснювали ОСОБА_1 причину зупинки його транспортного засобу, обставини які стали підставою для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, порядок проведення згаданого огляду та наслідки відмови пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому порядку.
Таким чином, відеозаписом, якийзначиться як додаток до протоколу та з урахуванням вимог ст. 251 КУпАП, є належним доказом вини ОСОБА_1 , із достатньою повнотою стверджується факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Покликання апеляційної скарги про те, що лікарем наркологом допущено порушення порядку огляду на стан сп'яніння, оскільки у ОСОБА_1 не були відібрані біологічні зразки природного середовища, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки жодна норма чинного законодавства не містить такого обов'язку за обставин, які мали місце у цій справі.
Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року № 1452/735, проведення лабораторних досліджень обов'язкове лише для визначення наркотичного засобу або психотропної речовини.
Пунктами розділу ІІІ Інструкції також унормовано, що предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу. Якщо водій учасник дорожнього руху внаслідок дорожньо транспортної пригоди перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов'язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров'я, куди він доставлений.
Крім того, за приписами п. 8 даної Інструкції, у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП), унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп'яніння учасників цієї пригоди є обов'язковим у закладі охорони здоров'я.
Таким чином, визначення стану алкогольного сп'яніння з обовязковим проведенням лабораторного дослідження здійснюється лише у окремо взятих випадках, зокрема, під час дорожньо транспортної пригоди.
Отже, у апеляційного суду відсутні правові підстави ставити під сумнів медичний висновок лікаря нарколога про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння.
Судом першої інстанції правильно констатовано, що оскільки у ОСОБА_1 не було виявлено ознак наркотичного сп'яніння, він перебував у стані свідомості та був здатний адекватно реагувати на оточуючу його обстановку, відповідати на питання, не був учасником ДТП підстави для проведення медичного огляду із застосуванням тестів (скринінгових лабораторних досліджень) та обов'язкового відібрання в нього зразків сечі та крові для дослідження, були відсутні, з чим повністю погоджується апеляційний суд.
Відсутність у матеріалах справи направлення ОСОБА_1 до медичного огляду для проходження огляду на стан сп'яніння значення для встановлення наявності чи відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не має.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності апеляційний суд вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст. 251 КпАП України, які містяться в матеріалах справи, тому доводи апелянта про необхідність скасування оскарженої постанови є цілком формальними, без наведення обґрунтованих доводів на їх підтвердження.
Законних підстав для скасування оскарженого судового рішення апеляційний суд не вбачає, а тому апеляційну скаргу захисника в інтересах ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржену постанову судді - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу захисника Макєєва Олександра Володимировича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Нововолинського міського суду Волинської області від 23 березня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського
апеляційного суду В. В. Гапончук