Справа № 761/324/24
Провадження № 1-кп/761/2673/2026
09 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря с/з ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання представника ОСОБА_3 (від імені якого діє законний представник, мати ОСОБА_4 ) - адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 06 травня 2022 року у кримінальному провадженні № 42016100000000889 від 19 вересня 2016 року за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 , ОСОБА_7
представника цивільного позивача ОСОБА_11 ,
представник власника майна ОСОБА_5 ,
В провадженні Шевченківського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016100000000889 від 19 вересня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.
Представник ОСОБА_3 (від імені якого діє законний представник, мати ОСОБА_4 ) - адвокат ОСОБА_5 , який діє на підставі договору про надання правової допомоги №21-кп/2025 від 15 травня 2025 року, звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про скасування арешту майна, в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 06.05.2022 у справі №463/3247/22 на квартиру (загальною площею 218,2 кв м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 624438951101, власник ОСОБА_12 ) за адресою: АДРЕСА_4 .
В обґрунтування клопотання зазначив, що вищевказаний арешт накладено необґрунтовано, оскільки вказана квартира станом на дату накладення арешту на майно належала на праві власності ОСОБА_13 .
Вказав, що 09 червня 2015 року ОСОБА_13 придбав у ОСОБА_14 квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 218,2 кв. м., реєстраційний номер об'єкта 624438951101.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_13 помер, а 25 лютого 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15 заведено спадкову справу №3-2023.
12 червня 2023 року спадкоємцем ОСОБА_3 через законного представника ОСОБА_4 , подано заяву про прийняття спадщини, однак 03 липня 2024 року у видачі свідоцтва на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , було відмовлено у зв'язку з накладенням арешту на майно по справі №463/3247/22.
Додав, що син ОСОБА_13 - ОСОБА_3 не може реалізувати своє спадкове право, оскільки спадкове майно перебуває під арештом.
У судовому засіданні представник власника майна адвокат ОСОБА_5 клопотання про скасування арешту майна підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити з підстав, зазначених в клопотанні.
Прокурор ОСОБА_8 просив відмовити у задоволенні заявленого клопотання, вважаючи його передчасним.
Представник цивільного позивача ОСОБА_11 та інші учасники судового провадження щодо задоволення заявленого клопотання поклалися на розсуд суду.
Вислухавши доводи учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини 1 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Так, реалізація права на звернення до суду з відповідним клопотанням обумовлена не тим, що суб'єкт не погоджується із застосованим заходом забезпечення кримінального провадження, а пов'язано з наявністю двох умов, закріплених у статті 174 КПК України - необґрунтованістю його накладення та відсутністю подальшої потреби в ньому.
При розгляді такого клопотання суд не оцінює ухвалу про арешт майна на предмет її законності, вмотивованості чи обґрунтованості, оскільки це відноситься до компетенції суду апеляційної інстанції під час апеляційного оскарження такої ухвали. Суд встановлює підстави для скасування арешту та які впливають на його обґрунтованість чи подальше застосування, але які не досліджувалися під час накладення арешту на майно в силу відсутності особи, щодо майна якої вирішувалося клопотання про арешт, або ж нові підстави, які виникли після арешту майна і впливають на його обґрунтованість чи подальше застосування.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 06.05.2022 задоволено клопотання прокурора другого відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_16 та накладено арешт на квартиру (загальною площею 218,2 кв м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 624438951101, власник ОСОБА_12 ) за адресою: АДРЕСА_4 ).
Як убачається зі змісту вказаної ухвали слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова, метою накладення вищезазначеного арешту на майно (квартиру загальною площею 218,2 кв м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 624438951101, власник ОСОБА_12 ) за адресою: АДРЕСА_4 ) є виявлення та фіксація відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, а також запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження речових доказів у кримінальному провадженні.
Так, згідно долученої до матеріалів клопотання копії договору купівлі - продажу квартири, ОСОБА_14 , діючий від імені громадянки Республіки Молдова ОСОБА_17 з однієї сторони та ОСОБА_18 , діюча від імені громадянина Республіки Молдова ОСОБА_13 , 09 червня 2015 року ОСОБА_13 передано у власність (продано), а останнім прийнято у власність (куплено) квартиру номер АДРЕСА_4 .
Відповідно до інформаційної довідки 362228353 від 17.01.2024 року, власником квартири загальною площею 218,2 кв м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 624438951101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , є ОСОБА_13 .
Крім цього, з долученого до матеріалів справи свідоцтва про смерть, вбачається, що ОСОБА_13 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У відповідності до копії свідоцтва про народження виданого Службою Громадянського Стану Бельці 28 січня 2020 року, батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_13 та ОСОБА_19 .
Судом встановлено, що адвокат ОСОБА_5 , який діє на підставі довіреності, посвідченої 16.04.2024 нотаріусом Республіки Молдова ОСОБА_20 , від імені ОСОБА_4 , законного представника малолітнього сина ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу з питання видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, на квартиру АДРЕСА_4 , після смерті ОСОБА_13 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцем якого є його малолітній син ОСОБА_22 .
З постанови приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу вбачається, що ОСОБА_5 , який діяв на підставі довіреності, посвідченої 16.04.2024 нотаріусом Республіки Молдова ОСОБА_20 , від імені ОСОБА_4 , законного представника малолітнього сина ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_4 та належала батьку спадкодавцю громадянину Республіки Молдова ОСОБА_13 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З аналізу вищевказаних доданих матеріалів вбачається, що спадкоємцем вказаного майна, а саме квартири АДРЕСА_4 є ОСОБА_13 , який в силу положень ч. 5 ст. 1268 ЦК України належить останньому з часу відкриття спадщини, тобто із дня смерті спадкодавця.
У постанові від 18.09.2013 у справі №6-92цс13 Верховний Суд зазначив, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність забезпечення справедливої рівноваги між інтересами суспільства та дотриманням фундаментальних прав окремої людини. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в ст. 1 Першого протоколу, де йдеться про досягнення обґрунтованої пропорційності між ужитими заходами та метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Європейський суд з прав людини неодноразово акцентував увагу на тому, що обмеження володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар, тобто має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.
Прокурором в судовому засіданні не обґрунтовано можливості (необхідності) використання вищезазначеного майна, як доказу у кримінальному провадженні, окрім того, не доведено, що вищезазначене майно було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або місить інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі могло бути об'єктом кримінально протиправних дій чи набуті кримінально протиправним шляхом (частина перша статті 98 КПК України). Вказані обставини є лише припущеннями.
Будь-яких доказів того, що втручання у право власності, в продовж тривалого часу, відповідало б вимогам закону та не було б свавільним, суду не надано.
Так, ОСОБА_3 позбавлений можливості впродовж тривалого часу належним чином реалізувати свої спадкові права, оскільки спадкове майно перебуває під арештом, що є надмірним та непропорційним втручанням у його право на володіння майном, тобто порушенням, як положень національного законодавства, так і Конвенції про захист прав та основоположних свобод і протоколів до неї.
Даючи оцінку відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України розумності та співрозмірності обмеження права власності та реалізації спадкового права ОСОБА_3 (сина ОСОБА_13 ), якому до настання смерті квартира (загальною площею 218,2 кв м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 624438951101), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ), належала на праві власності, завданням кримінального провадження № 42016100000000889 від 19 вересня 2016 року, а також наслідкам арешту майна для його спадкоємця, суддя приходить до висновку, що клопотання про скасування арешту майна підлягає задоволенню.
З огляду на вищевикладене, суддя дійшов висновку про відсутність визначених статтею 170 КПК України правових підстав для арешту майна на даному етапі судового розгляду кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 170, 174 КПК України,-
Клопотання представника ОСОБА_3 (від імені якого діє законний представник, мати ОСОБА_4 ) - адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 06 травня 2022 року, задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 06.05.2022 у справі №463/3247/22 на квартиру (загальною площею 218,2 кв м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 624438951101), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Шевченківського
районного суду м. Києва ОСОБА_1