про відмову у відкритті касаційного провадження
14 квітня 2026 року
м. Київ
справа №160/7015/25
адміністративне провадження № К/990/15460/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Чиркіна С.М., суддів - Берназюка Я.О., Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.03.2026 у справі № 160/7015/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
В березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним рішення ГУ ПФУ в Одеській обласні про відмову їй в призначені пенсії від 10.12.2024 № 047250021483,
- зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до її спеціального стажу період роботи з 07.07.1986 року по 02.11.1998 року на посаді інструктора-дезінфектора та призначити пенсію за вислугу років на підставі пункту «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням зарахованих до спеціального стажу періодів роботи.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2025, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.03.2026, позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській обласні від 10.12.2024 № 047250021483.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу за вислугу років період роботи з 07.07.1986 року по 02.11.1998 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.12.2024 року про призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні та зарахованих цим рішенням періодів роботи ОСОБА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
06.04.2025 до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах надійшла касаційна скарга через підсистему "Електронний суд", в якій скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.03.2026 у справі № 160/7015/25; прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Підставою касаційного оскарження зазначає підпункт «а» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України (касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики).
Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг віднесено до категорії справ незначної складності.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Виключні випадки, за яких судові рішення у справах незначної складності та інших, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження підлягають касаційному оскарженню передбачають, що: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Виходячи з приписів пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України, оскаржувані судові рішення прийнято у справі незначної складності, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження.
Спірні правовідносини були предметом судового контролю, здійсненого судами першої та апеляційної інстанцій, за наслідками якого постановлено судове рішення про задоволення позовних вимог.
Покликання у касаційній скарзі на те, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики є безпідставним, оскільки особою, яка подала касаційну скаргу, не доведено наявності таких обставин і доказів на підтвердження їх наявності не надано.
Слід зауважити, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення відповідно до висновків Верховного Суду викладених у постановах Верховного Суду від 05 березня 2024 року у справі №500/5342/21, від 04 липня 2023 року у справі №580/4012/19, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17, від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17.
Та висновку висловленому у постанові Верховного Суду від 17.06.2020 року справа № 357/11458/17. У яких колегія суддів дійшла переконання, що на підставі нижче зазначених норм законодавства підлягає зарахуванню до спеціального стажу посада "дезінфектор". Так, відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров'я України № 35 від 23.02.93 року зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.12.93 року за № 180 «Про оплату праці працівників охорони здоров'я та соціального захисту населення на основі Єдиної тарифної сітки» (чинний до 27.12.93 року) Додаток № 7 «ТАРИФНІ РОЗРЯДИ СЕРЕДНЬОГО МЕДИЧНОГО ПЕРСОНАЛУ» пункт 4 посаді «Дезінфектори» присвоєно тарифний розряд 10, серед тарифних розрядів середнього медичного персоналу.
Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів вважає, що не має підстав відступу від вказаних висновків Верховного Суду.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, установлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Наведене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржується судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
З огляду на те, що касаційна скарга подана на судове рішення, яке за законом не оскаржується у касаційному порядку, у відкритті провадження за цією скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.03.2026 у справі № 160/7015/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач С.М. Чиркін
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя В.М. Шарапа