14 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 520/2584/25
касаційне провадження № К/990/10095/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі № 520/2584/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «ТРУД.ЗЕМЛЯ.КАПІТАЛ» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі № 520/2584/25.
Ухвалою Верховного Суду від 19.03.2026 касаційну скаргу залишено без руху у зв'язку із невідповідністю вимогам статті 332 Кодексу адміністративного судочинства.
На виконання зазначеної ухвали скаржником подано заяву про усунення недоліків касаційної скарги.
Водночас скаржником належним чином не усунені недоліки, про які вказував Верховний Суд в ухвалі від 19.03.2026 в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Скаржник як на підставу касаційного оскарження судових рішень посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме щодо необхідності відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.
Суд зауважує, що у разі оскаржень рішень судів попередніх інстанцій з підстав передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржник у касаційній скарзі повинен навести обґрунтовані та переконливі аргументи, які слугували підставою для висновків про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Також Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду має виникати з певних визначених об'єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути такі обґрунтовані підстави, зокрема: зміна законодавства; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань; необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.
Саме лише посилання на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Суд звертає увагу відповідача, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Так, пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За змістом частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Враховуючи викладене, скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 19.03.2026, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає поверненню.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі № 520/2584/25 повернути особі, яка її подала.
Надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги учасникам справи, а касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами - скаржнику.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Судді І.А. Гончарова
І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова