Справа №760/9690/26 1-кс/760/5058/26
14 квітня 2026 року місто Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 22025101110000785 від 04.07.2025, за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 359 КК України та за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
Прокурор Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , як прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні, звернулась до суду з клопотанням в якому просить накласти арешт на вилучені 03.04.2026 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 де фактично мешкав ОСОБА_8 , а саме на мобільний телефон «Redmi Note 11S» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 з сім-карткою НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_8 .
На обґрунтування клопотання зазначила, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025101110000785, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.07.2025, за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 359 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за попередньою змовою групи осіб здійснює збут спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації.
Так, на виконання свого злочинного умислу громадянин України ОСОБА_8 будучи зареєстрованим, як фізична особа підприємець та будучи засновником ТОВ «АКУТПРОМ» (ЄРДПОУ 33440791), налагодив протиправну схему збуту та встановлення спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації на території міста Києва та Київської області, а саме GPS-трекерів прихованого стеження, пристроїв зняття інформації з каналів зв'язку.
Також, відповідно до матеріалів досудового розслідування ОСОБА_8 має у своєму підпорядкуванні невстановлене досудовим розслідуванням коло осіб, які за його вказівками займаються установкою спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації за грошову винагороду.
Надалі, 03.04.2026 у кримінальному провадженні на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського суду м. Києва ОСОБА_9 , проведено обшук у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 де фактично мешкав ОСОБА_8 під час якого виявлено та вилучено мобільний телефон «Redmi Note 11S» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 з сім-карткою НОМЕР_3 .
03.04.2026 мобільний телефон «Redmi Note 11S» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 з сім-карткою НОМЕР_3 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
З метою збереження речових доказів, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, набуті кримінально протиправним шляхом виникла необхідність у накладанні на них арешту, а тому прокурор звернулась до слідчого судді із вказаним клопотанням.
Прокурор подала заяву про розгляд справи за її відсутності, клопотання підтримала, просила його задовольнити.
Власник майна належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання у судове засідання не з'явився.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (псуванню, перетворенню, використанню) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Відповідно до ч. 10, 11 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, зокрема, на рухоме, нерухоме майно. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).
Судом встановлено, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025101110000785, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.07.2025, за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 359 КК України.
03.04.2026 у кримінальному провадженні на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського суду м. Києва ОСОБА_9 , проведено обшук у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 де фактично мешкав ОСОБА_8 під час якого виявлено та вилучено мобільний телефон «Redmi Note 11S» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 з сім-карткою НОМЕР_3 .
03.04.2026 постановою слідчого вилучені предмети визнано речовим доказом.
Як вбачається з матеріалів клопотання, у прокурора є достатні та обґрунтовані підстави вважати, що вказані речі зберегли на собі сліди злочину, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Отже відповідне майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям визначеним у ст. 98 КПК України критеріям, повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу - відчуження, приховання, використання тощо на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Оцінюючи в сукупності надані стороною кримінального провадження докази, при вирішенні питання про накладення арешту на майно, приймаючи до уваги те, що наявна сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вказане у клопотанні майно, може бути речовим доказом у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження. А тому є всі передбачені ст.170 КПК України підстави для арешту, в межах даного кримінального провадження, вказаного у клопотанні майна.
При розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя також враховує, що арешт майна це тимчасовий захід забезпечення кримінального провадження і на даний час у сторони обвинувачення є необхідність встановити і перевірити обставини та відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 359 КК України, провести ряд слідчих та процесуальних дій, зокрема, допитати свідків, провести експертні дослідження тощо, у межах кримінального провадження № 22025101110000785.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора, а також може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням, зважаючи на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а тому приходить до висновку, що клопотання прокурора необхідно задовольнити.
Також слід роз'яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України власник або володілець майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст. 98, 170 - 173, 175 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 22025101110000785 від 04.07.2025, за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 359 КК України та за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на виявлений та вилучений 03.04.2026 року за адресою: АДРЕСА_1 мобільний телефон «Redmi Note 11S» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 з сім-карткою НОМЕР_3 який належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Cлідчий суддя ОСОБА_1