15 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/3717/25 пров. № А/857/34701/25
пров. № А/857/34702/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Хмельницької митниці на рішення від 17 липня 2025 року та додаткове рішення від 29 липня 2025 року Волинського окружного адміністративного суду у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОВІСТ» до Хмельницької митниці про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості товарів,
суддя у І інстанції Плахтій Н.Б.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Луцьк,
дата складення повного тексту рішення 17 липня 2025 року,
У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОВІСТ» (далі - ТОВ «ЕКОВІСТ») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Рішення) Хмельницької митниці (далі - Митниця):
№UA400030/2024/000095/2 від 25.11.2024;
№UA400030/2024/000099/2 від 25.11.2024;
№UA400030/2024/000098/2 від 25.11.2024;
№UA400030/2024/000097/2 від 25.11.2024;
№UA400030/2024/000100/2 від 26.11.2024.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17.07.2025 у справі №140/3717/25, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вказаний позов було задоволено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки той надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують заявлену митну вартість імпортованого товару. Тому оскаржувані Рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам митного законодавства.
Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 частково задоволено заяву ТОВ «ЕКОВІСТ» та стягнено на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Митниці 8000 грн витрат на професійну правничу допомогу, у решті вимог позивача відмовлено.
У апеляційному порядку рішення та додаткове рішення суду першої інстанції оскаржено Митницею.
На обґрунтування апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції відповідач посилається на таке:
1) 25.11.2024 декларант позивача подав Митниці митну декларацію (далі - МД) № 24UA400030005956U8 на товар: «Натуральний кукурудзяний крохмаль OMNIBOND-150, у вигляді дрібного порошку білого кольору, чистий, без стороннього запаху - 22000кг. Партія ОВ150Р10002411- 217 - 22000кг. Вологість 12,13%, рН 5,84. Дата виготовлення: 19/11/2024. Термін придатності: 19/11/2026р. Не містить у своєму складі генетичномодифікованих організмів. Не для харчової промисловості. Використовується як клей у виробництві гофрокартону. Розфасовано у паперові мішки по 25кг. Виробник: Omnia Europe S.A. Торгівельна марка: Omnia».
Фактурна вартість задекларованого товару становила 7755 євро.
Митну вартість було заявлено в розмірі 333 408,39 грн із додаванням витрат на транспортування 33000,00 грн за першим (основним) методом визначення митної вартості.
2) 25.11.2024 декларант позивача подав Митниці МД №24UA400030005960U8 на товар: «Натуральний кукурудзяний крохмаль OMNIBOND-150, у вигляді дрібного порошку білого кольору, чистий, без стороннього запаху - 22000кг. Партія ОВ150Р00252411- 160 - 22000кг. Вологість 11,9%, рН 5,7. Дата виготовлення: 21/11/2024. Термін придатності: 21/11/2026р. Не містить у своєму складі генетичномодифікованих організмів. Не для харчової промисловості. Використовується як клей у виробництві гофрокартону. Розфасовано у паперові мішки по 25кг. Виробник: Omnia Europe S.A. Торгівельна марка: Omnia, код згідно з УКТЗЕД 1108120000».
Фактурна вартість задекларованого товару становила 7755,00 євро.
Митну вартість було заявлено у розмірі 333 408,39 грн із додаванням витрат на транспортування 33000,00 грн за першим (основним) методом визначення митної вартості;
3) 25.11.2024 декларант позивача подав Митниці МД №24UA400030005964U4 на товар: «Натуральний кукурудзяний крохмаль OMNIBOND-150, у вигляді дрібного порошку білого кольору, чистий, без стороннього запаху - 22000кг. Партія ОВ150Р00252411- 156 - 21000кг . Вологість 12,8%, рН 5.9 Дата виготовлення: 18/11/2024. Термін придатності: 18/11/2026р. Партія ОВ150Р00252411-153 - 1000кг. Вологість 10,7%, рН 5.9Дата виготовлення: 13/11/2024. Термін придатності: 13/11/2026р. Не містить у своєму складі генетичномодифікованих організмів. Не для харчово ї промисловості. Використовується яккле й у виробництві гофрокартону. Розфасован о у паперові мішки по 25кг. Виробник: Omnia Europe S.A. Торгівельна марка : Omnia, код згідно з УКТЗЕД 1108120000».
Фактурна вартість задекларованого товару становила 7755,00 євро.
Митну вартість було заявлено у розмірі 333 408,39 грн із додаванням витрат на транспортування 33000,00 грн за першим (основним) методом визначення митної вартості;
4) 25.11.2024 декларант позивача подав Митниці МД №24UA400030005765U3 на товар: «Натуральний кукурудзяний крохмаль OMNIBOND-150, у вигляді дрібного порошку білого кольору, чистий, без стороннього запаху - 22000кг. Партія ОВ150Р00252411- 157 Вологість 12,2%, рН 5.8Дата виготовлення: 20/11/2024. Термін придатності: 20/11/2026р. Не містить у своєму складі генетичномодифікованих організмів. Не для харчової промисловості. Використовується як клей у виробництві гофрокартону. Розфасовано у паперові мішки по 25кг. Виробник: Omnia Europe S.A. Торгівельна марка: Omnia, код згідно з УКТЗЕД 1108120000».
Фактурна вартість задекларованого товару становила 7755,00 євро.
Митну вартість було заявлено у розмірі 333 408,39 грн із додаванням витрат на транспортування 33000,00 грн за першим (основним) методом визначення митної вартості;
5) 26.11.2024 декларант позивача подав Митниці МД №24UA400030005981U6 на товар: «Натуральний кукурудзяний крохмаль OMNIBOND-150, у вигляді дрібного порошку білого кольору, чистий, без стороннього запаху - 22000 кг. Партія ОВ150Р10002411- 221 - 22000 кг. Вологість 12,16%, рН 5,71. Дата виготовлення: 22/11/2024. Термін придатності: 22/11/2026р. Не містить у своєму складі генетичномодифікованих організмів. Не для харчової промисловості. Використовується як клей у виробництві гофрокартону. Розфасовано у мішки біг-бегі по 1000кг. Виробник: Omnia Europe S.A.Торгівельна марка: Omnia, код згідно з УКТЗЕД 1108120000».
Фактурна вартість задекларованого товару становила 7755,00 євро.
Митну вартість було заявлено у розмірі 337 135,44 грн із додаванням витрат на транспортування 33000,00 грн за першим (основним) методом визначення митної вартості.
За результатами опрацювання поданих до митного оформлення документів на підтвердження заявленої митної вартості митним органом -було виявлено розбіжності та ознаки відсутності окремих складових митної вартості товару.
На переконання апелянта, заявлений у МД рівень митної вартості товару не відповідає рівню митної вартості ідентичних товарів того ж виробника, тієї ж торгової марки, митне оформлення яких здійснено раніше. При цьому вказана обставина не була підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару, а стала підставою для ретельного опрацювання документів, поданих до митного оформлення у частині виявлення ознак, визначених положенням частини 3 статті 53 Митного кодексу України (далі - МК).
Вартість товару відповідно до МД країни відправлення була вища від вартості, заявленої до митного оформлення.
Подані до митного оформлення банківські платіжні документи неможливо ідентифікувати із задекларованою партією товару, оскільки ні умовами контракту, ні специфікацією до цього контракту не визначено суми, яка вказана у платіжному документі.
У довідці про надання транспортно-експедиційних послуг не зазначено відстань з місця завантаження до пункту пропуску на кордоні та відстань від пункту пропуску на кордоні до місця доставки (розвантаження), що ставить під сумнів правдивість декларування витрат на транспортування.
У зв'язку із тим, що у спірному випадку тариф на перевезення товару до кордону України складає таке числове значення, яке у значній мірі відрізняється значенню після кордону України (грн/км) без будь-якого обґрунтування чи спростування даної розбіжності декларантом, то ця обставина в сукупності з іншими встановленими розбіжностями свідчить про обґрунтованість та правомірність сумнівів контролюючого органу щодо правильності визначення декларантом митної вартості оцінюваних товарів.
До митного оформлення не подано заявку-замовлення на яку є посилання у інвойсах та автотранспортних накладних (CMR), а поданий рахунок-фактура не містить посилання на зовнішньоекономічний контракт, умовами якого регулюються відносини між сторонами договору у конкретному випадку, що у сукупності із вказаними розбіжностями ставить під сумнів правильність визначення митної вартості задекларованої партії товару.
Відповідно до Декларації ексклюзивного дистриб'ютора від 11.10.2024 ТОВ "ЕКОВІСТ" є офіційним ексклюзивним дистриб'ютором Omnia Europe S.А. (Румунія) в Україні з усіма правами та обов'язками, що випливають з цього, але дистриб'юторство ТОВ «ЕКОВІСТ» не підтверджено документально відповідно до законодавства.
Відтак відповідач наголошує на тому, що у оскаржуваних Рішеннях міститься вся необхідна та законодавчо визначена інформація і Митниця прийняла їх правомірно, відповідно до норм чинного митного законодавства.
Щодо додаткового рішення суду першої інстанції у справі зазначає, що за загальним правилом усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Докази на підтвердження понесених судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн адвокатом та керівником ТОВ «ЕКОВІСТ» додано до заяви (клопотання) про стягнення судових витрат від 21.07.2025, тобто після прийняття судом рішення по суті позовних вимог.
При цьому позовна заява не містить у прохальній частині вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а вказаний у позовній заяві орієнтовний попередній розрахунок очікуваних понесених судових витрат не може вважатись заявою, поданою в розумінні частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, що не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат на правову допомогу. До ухвалення рішення у справі позивач не надав доказів на підтвердження понесення таких витрат, як і не вказав будь-яких причин, які унеможливлюють подання ним вчасно відповідних доказів; не повідомив про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення. При цьому більшість поданих позивачем доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу існували ще до прийняття Волинським окружним адміністративним судом рішення у цій справі.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ТОВ “ЕКОВІСТ» підтримало доводи, викладені у оскаржуваному рішенні, заперечило обґрунтованість апеляційних вимог та просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції, 11.10.2024 ТОВ “ЕКОВІСТ» (Покупець) та фірма Omnia Europe S.A. (Продавець) уклали зовнішньоекономічний договір (контракт) №2 Omnia, за умовами якого Продавець зобов'язувався поставити і передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти і оплатити на умовах цього контракту кукурудзяний крохмаль (Ecovist 100, OmniBond 150, OmniCat 145A) (код товару УКТ ЗЕД 1108).
Сторони обумовили, що валютою контракту є євро, ціна товару за цим контрактом встановлюється у євро та вказується у специфікаціях до нього. Кількість товару становить 2000 т. Товар поставляється Продавцем Покупцеві на узгоджених умовах, зазначених в специфікаціях, що додаються до цього контракту.
Умови оплати - 100% передплата. За домовленістю сторін умови оплати товару можуть бути змінені, що сторони фіксують в додатках/специфікаціях.
Додатковою угодою №1 від 04.11.2024 до контракту №2 Omnia від 11.10.2024 сторони змінили платіжні реквізити постачальника.
Додатковою угодою №2 від 11.10.2024 до контракту №2 Omnia від 11.10.2024 сторони доповнили розділ 1 контракту пунктом 1.3, за умовами якого Покупець на підставі Декларації ексклюзивного дистриб'ютора від 11.10.2024 є офіційним ексклюзивним дистриб'ютором Omnia Europe S.A. (Румунія) в Україні з усіма правами та обов'язками, що випливають із цього.
Додатковою угодою №3 від 06.12.2023 до контракту було встановлено, що кількість товару, що поставляється, становить 20000т. Орієнтовна сума контракту - 7 300 000,00 євро.
Згідно із специфікацією від 29.10.2024 №3 сторонами узгоджено поставку кукурудзяного крохмалю Corn starch OmniBond 150 в кількості 800 т за ціною 352,50 євро/т на загальну суму 282 000,00 євро, кукурудзяного крохмалю Corn starch Ecovist 100 в кількості 110 т за ціною 352,50 євро/т на загальну суму 38775,00 євро, модифікованого катіонного крохмалю/(modified cationic corn starch) OmnіCat 145A в кількості 44 т за ціною 762,50 євро/т на загальну суму 33550,00 євро, а всього 954 т на суму 354 325,00 євро.
Пунктом 2 специфікації сторони погодили умови оплати: 100% передоплата товару.
За пунктом 4 специфікації поставка товару здійснюється частково (товарними партіями), автомобільним транспортом, на умовах FCA Меджидія, Румунія згідно з умовами Інкотермс-2020.
На виконання умов вказаного контракту та специфікації до нього від 29.10.2024 №3 ТОВ “ЕКОВІСТ» провело оплату на користь фірма Omnia Europe S.A. за товар у сумі 92980,00 євро відповідно до банківського платіжного документу (swift) від 13.11.2024.
З метою здійснення митного оформлення імпортованого на виконання умов контракту з фірмою Omnia Europe S.A. товару декларант ТОВ “ЕКОВІСТ» подав Митниці МД №24UA400030005956U8 від 25.11.2024, №24UA400030005960U8 від 25.11.2024, №24UA400030005964U4 від 25.11.2024, №24UA400030005965U3 від 25.11.2024, №24UA400030005981U6 від 26.11.2024 на товар: “натуральний кукурудзяний крохмаль OMNIBOND-150, у вигляді дрібного порошку білого кольору, чистий, без стороннього запаху, не містить у своєму складі генетично модифікованих організмів, не для харчової промисловості, використовується як клей у картонно - паперовій промисловості. Розфасовано у паперові мішки по 25 кг, не в первинній упаковці. Вага нетто 22000 кг».
На підтвердження задекларованої митної вартості товару та обраного першого методу її визначення декларантом позивача разом із вказаними МД та додатково на вимогу Митниці було подано копії таких документів:
по МД №24UA400030005956U8 від 25.11.2024:
контракту від 11.10.2024 №2 Omnia (т.1, а.с.52зворот-54);
додаткових угод №1 від 04.11.2024 №2 від 11.10.2024;
специфікації №3 від 29.10.2024;
пакувального листа від 20.11.2024;
інвойсу від 20.11.2024 №ОІ-010179;
міжнародної товарно-транспортної накладної А012391 від 20.11.2024;
сертифікату з перевезення товару №Y 0037912;
банківського платіжного документу (swift) від 13.11.2024 (дата валютування 13.11.2024);
калькуляції транспортних витрат №93/1 від 25.11.2024;
довідки про транспортно-експедиційні витрати від 25.11.2024 №93;
прайс-листа виробника товару від 29.10.2024;
договору на транспортно-експедиційні послуги №57/24/ЛВ від 19.11.2024;
листа (декларації ексклюзивного дистриб'ютора) від 11.10.2024;
листа Міністерства фінансів Румунії №21898/30.10.2023;
листа від 06.09.2023;
сертифікату від 20.11.2024;
декларації країни відправлення №24ROCT1970А19869В9 від 25.11.2024;
по МД №24UA400030005965U3 від 25.11.2024:
контракту від 11.10.2024 №2 Omnia;
додаткових угод №1 від 04.11.2024 №2 від 11.10.2024;
специфікації №3 від 29.10.2024;
пакувального листа від 20.11.2024;
інвойсу від 20.11.2024 №ОІ-010178;
міжнародної товарно-транспортної накладної А680285 від 20.11.2024;
сертифікату з перевезення товару №Y 0037910;
банківського платіжного документу (swift) від 13.11.2024 (дата валютування 13.11.2024);
калькуляції транспортних витрат №22112024-2 від 22.11.2024;
довідки про транспортні витрати від 22.11.2024 №22112024-2;
прайс-листа виробника товару від 29.10.2024;
договору на організацію перевезень автомобільним транспортом №12/23/ЛВ від 19.01.2024;
листа (декларації ексклюзивного дистриб'ютора) від 11.10.2024;
листа Міністерства фінансів Румунії №21898/30.10.2023;
листа від 06.09.2023;
сертифіката від 20.11.2024;
декларації країни відправлення №24ROCT1970V19866В3 від 21.11.2024 (т.1, а.с.73);
по МД №24UA400030005964U4 від 25.11.2024:
контракту від 11.10.2024 №2 Omnia;
додаткової угоди №1 від 04.11.2024 №2 від 11.10.2024;
специфікації №3 від 29.10.2024;
пакувального листа від 20.11.2024;
інвойсу від 20.11.2024 №ОІ-010168;
міжнародної товарно-транспортної накладної А111600 від 20.11.2024;
сертифікату з перевезення товару №Y 0037911;
банківського платіжного документу (swift) від 13.11.2024 (дата валютування 13.11.2024);
калькуляції транспортних витрат №25/11/1 від 25.11.2024;
довідки про транспортні витрати від 25.11.2024 №25/11/1;
прайс-листа виробника товару від 29.10.2024;
договору на організацію перевезень автомобільним транспортом №58/23/ЛВ від 19.11.2024;
листа (декларації ексклюзивного дистриб'ютора) від 11.10.2024;
листа Міністерства фінансів Румунії №21898/30.10.2023;
листа від 06.09.2023;
сертифіката від 20.11.2024;
декларації країни відправлення №24ROCT1970Z19868В5 від 21.11.2024;
по МД №24UA400030005960U8 від 25.11.2024:
контракту від 11.10.2024 №2 Omnia (т.1, а.с.122зворот-124);
додаткових угод №1 від 04.11.2024 №2 від 11.10.2024;
специфікації №3 від 29.10.2024;
пакувального листа від 22.11.2024;
інвойсу від 22.11.2024 №ОІ-010198;
міжнародної товарно-транспортної накладної А196981 від 20.11.2024;
сертифікату з перевезення товару №Y 0037918;
банківського платіжного документу (swift) від 13.11.2024 (дата валютування 13.11.2024);
калькуляції транспортних витрат №25-11/1 від 25.11.2024;
довідки про транспортні витрати від 25.11.2024 №25-11;
прайс-листа виробника товару від 29.10.2024;
договору на організацію перевезень автомобільним транспортом №59/24/ЛВ від 20.11.2024;
листа (декларації ексклюзивного дистриб'ютора) від 11.10.2024;
листа Міністерства фінансів Румунії №21898/30.10.2023;
листа від 06.09.2023;
листа щодо статистичної вартості;
сертифікату від 20.11.2024;
декларації країни відправлення №24ROCT1970F19934В2 від 22.11.2024;
по МД №24UA400030005981U6 від 26.11.2024:
контракту від 11.10.2024 №2 Omnia;
додаткових угод №1 від 04.11.2024 №2 від 11.10.2024;
специфікації №3 від 29.10.2024;
пакувального листа від 20.11.2024;
інвойсу від 23.11.2024 №ОІ-010218;
міжнародної товарно-транспортної накладної А873522 від 23.11.2024;
сертифікату з перевезення товару №Y 0037920;
банківського платіжного документу (swift) від 13.11.2024 (дата валютування 13.11.2024);
калькуляції транспортних витрат №26/11/1 від 26.11.2024;
довідки про транспортні витрати від 26.11.2024 №26/11;
прайс-листа виробника товару від 29.10.2024;
договору на організацію перевезень автомобільним транспортом №45/24/ЛВ від 21.10.2024;
листа (декларації ексклюзивного дистриб'ютора) від 11.10.2024;
листа Міністерства фінансів Румунії №21898/30.10.2023;
листа від 06.09.2023;
листа щодо статистичної вартості;
сертифікату від 20.11.2024;
декларації країни відправлення №24ROCT1970U20042В7 від 23.11.2024.
За результатами розгляду поданих ТОВ «ЕКОВІСТ» документів Митниця 25.11.2024 прийняла Рішення №UA400030/2024/000095/2, №UA400030/2024/000099/2, №UA400030/2024/000098/2, №UA400030/2024/000097/2, а також 26.11.2024 Рішення №UA400030/2024/000100/2 та сформувала картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400030/2024/000240, UA400030/2024/000244, №UA400030/2024/000243, UA400030/2024/000242, UA400030/2024/000244.
Зазначені Рішення містять тотожні обґрунтування, відповідно до яких документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують усі числові значення складових митної вартості, а заявлений рівень митної вартості ставить під сумнів задекларовану митну вартість товару, а саме:
- заявлений декларантом рівень митної вартості товару не відповідає рівню митної вартості ідентичних товарів того ж виробника, тієї ж торгової марки, митне оформлення яких здійснювалося раніше;
- вартість товару відповідно до декларації MRN країни відправлення вища від вартості, заявленої до митного оформлення;
- сума зазначена в платіжній інструкції не відповідає сумі, вказаній в специфікації та вартості задекларованого товару;
- в довідці про надання транспортно-експедиційних послуг не зазначено відстань з місця завантаження до пункту пропуску на кордоні та відстань від пункту пропуску на кордоні до місця доставки (розвантаження). Зазначене ставить під сумнів правдивість декларування витрат на транспортування. При цьому до митного оформлення не надано належного підтвердження витрат на транспортування;
- зазначене в рахунку-фактурі та міжнародній товарно-транспортній накладній замовлення на закупівлю (додаток) не подано до митного оформлення, а також у поданому рахунку-фактурі відсутнє посилання на зовнішньоекономічний контракт;
- відповідно до Декларації ексклюзивного дистриб'ютора від 11.10.2024 ТОВ “ЕКОВІСТ» є офіційним ексклюзивним дистриб'ютором Omnia Europe S.А. (Румунія) в Україні з усіма правами та обов'язками, що випливають з цього. Однак, до митного оформлення надано специфікацію від 29.10.2024 №3 до зовнішньоекономічного контракту від 11.10.2024 №2 Omnia, в якій зазначено ціну 352,5 євро за тонну, яка діє для ексклюзивного дистриб'ютора, але дистриб'юторство ТОВ “ЕКОВІСТ» не підтверджено документально відповідно до законодавства;
- подані до митного оформлення документи не містять усіх визначених частиною 10 статті 58 МК числових значень складових митної вартості, зокрема належним чином підтверджених витрат на транспортування товарів.
Таким чином, у митного органу є обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів та у відповідності до статті VII ГАТТ, є підстави вважати, що документи подані до митного оформлення не містять достовірної інформації щодо “дійсної вартості» товару, оскільки заявлений рівень митної вартості не підтверджений документально.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК для підтвердження числового значення митної вартості товарів необхідно надати наступні документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; копію митної декларації країни відправленні; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У відповідь декларантом повідомлено про неможливість подання інших документів.
Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, відповідно до частин 2, 3 статті 58 МК застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 МК . Було проведено процедуру консультації та встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість та обраний метод її визначення не відповідають наявній у митного органу інформації про вартість товару, відповідно митна вартість визначена за другорядним методом відповідно до вимог статті 64 МК. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (статті 59, 60 МК) зважаючи на відсутність у митного органу інформації про ідентичні та подібні товари, що були оформленні у митному відношенні. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (статті 62, 63 МК) у зв'язку з відсутністю у митного органу інформації для віднімання та додавання вартості. Митну вартість визначено за резервним методом відповідно до статті 64 МК.
Джерелом числового значення митної вартості товару по МД №24UA400030005956U8 від 25.11.2024, №24UA400030005960U8 від 25.11.2024 є митна декларація від 18.11.2024 №24UA400040028884U3, по №24UA400030005964U4 від 25.11.2024, №24UA400030005965U3 від 25.11.2024 - МД від 17.10.2024 №24UA400040026345U0, по МД №24UA400030005981U6 від 26.11.2024 - МД від 25.11.2024 №24UA400040029437U2.
Відтак, ТОВ «ЕКОВІСТ» були подані МД №24UA400030005962U6 від 25.11.2024, №24UA400030005974U9 від 25.11.2024, №24UA400030005972U0 від 30.07.2024, №24UA400030005968U0 від 25.11.2024, №24UA400030005986U1 від 25.11.2024, на підставі яких товар було випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених частиною 7 статті 55 МК.
Попри те, ТОВ “ЕКОВІСТ» не погодилося із вказаними Рішеннями Митниці та звернулося до адміністративного суду із позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За правилами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із положеннями пункту 24 частини 1 статті 4 МК митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до приписів статей 49, 50 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно із частинами 4, 5 статті 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною 3 статті 318 МК встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Як визначено у статті 50 МК, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно із частиною 1 статті 51, частиною 1 та 2 статті 52 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 МК передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, які як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Приписами частин 1 та 2 статті 54 МК встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 5 вказаної статті МК органу доходів і зборів, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно із частиною 4 статті 53 МК у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 МК).
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК).
Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Приписами статті 57 МК передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Окрім того, відповідно до частини 6 статті 53 МК декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки висновку суду першої інстанції про те, що сумніви Митниці у правильному визначенні декларантом митної вартості імпортованого ним товару були необґрунтовані, що призвело до ухвалення протиправних Рішень.
При оцінці доводів Митниці про те, що подані декларантом до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, а також містили розбіжності, що викликало необхідність у витребуванні у декларанта додаткових документі, апеляційний суд зазначає таке.
Оцінюючи доводи апелянта у частині неналежного підтвердження ТОВ «ЕКОВІСТ» вартості імпортованого товару суд апеляційної інстанції виходить із такого.
У відповідності до специфікації від 29.10.2024 №3 ТОВ “ЕКОВІСТ» та фірма Omnia Europe S.A. погодили умови оплати товару у вигляді 100% передплати, а також здійснення поставки товару частково (товарними партіями) автомобільним транспортом.
Згідно із банківським платіжним документом (swift) від 13.11.2024 ТОВ “ЕКОВІСТ» було проведено попереднюї оплату за товар у сумі 92980,00 євро по специфікації №3 від 29.10.2024. Змістом платіжного документу дає можливість ідентифікувати номер контракту 11.10.2024 №2 та специфікації від 29.10.2024 №3, за якими така оплата була здійснена, а також платника і отримувача коштів.
Відповідно до інвойсів від 20.11.2024 №ОІ-010179, від 20.11.2024 №ОІ-010178, від 20.11.2024 №ОІ-010168, від 22.11.2024 №ОІ-010198, від 23.11.2024 №ОІ-010218, які містять ідентифікаційні ознаки товару, кількість, ціну, умови оплати, вартість імпортованого товару визначена у сумі по 7755,00 євро. Ціна товару у вказаних інвойсах відповідає фактурній вартості товару, що зазначена у відповідних МД .
При цьому суд першої інстанції слушно наголосив на тому, що зазначений у специфікації товар поставлявся партіями з огляду на значний об'єм і документ про оплату товару стосувався кількох партій товару. На кожну партію товару складався окремий інвойс. Тому очевидним є те, що зазначена у специфікації вартість товару значно більша вартості товару, що зазначена у вказаних інвойсах.
Водночас слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що згідно з приписами частини 2 статті 53 МК саме рахунок-фактура (інвойс) є документом, який підтверджує митну вартість товару і вказана у МД фактурна вартість товару відповідає тій, що зазначена в інвойсах.
Окрім того, в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд апеляційної інстанції при вирішенні цього спору звертає увагу на висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 01.03.2023 у справі №420/18880/21, відповідно до яких як фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені), а отже не можуть бути підставою для сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару.
Суд апеляційної інстанції також відхиляє доводи апелянта про те, що дистриб'ютерство ТОВ “ЕКОВІСТ» не підтверджено документально, оскільки додатковою угодою №2 від 11.10.2024 до контракту №2 Omnia від 11.10.2024 засвідчено те, що ТОВ “ЕКОВІСТ» є офіційним ексклюзивним дистриб'ютором компанії Omnia Europe S.A. в Україні на підставі Декларації ексклюзивного дистриб'ютора від 11.10.2024 і компанія Omnia Europe S.A. своїм листом додатково підтвердила, що ТОВ “ЕКОВІСТ» є її ексклюзивним дистриб'ютором промислових крохмальних продуктів в Україні.
Попри те, на переконання апеляційного суду, оскільки замовлення покупця не передбачене у переліку документів, визначених у статті 53 МК як документ, що підтверджує митну вартість товарів, суд першої інстанції правомірно відхилив такі зауваження Митниці.
Щодо зауважень митного органу до підтвердження позивачем вартості перевезення оцінюваних товарів, апеляційний суд виходить із того, що ТОВ “ЕКОВІСТ», як замовником послуг, було укладено аналогічні за змістом договори про організацію перевезень автомобільним транспортом №57/24/ЛВ від 19.11.2024 із ТОВ “СОЛІД-Р»; №12/23/ЛВ від 19.01.2024 із ФОП ОСОБА_1 , №58/23/ЛВ від 19.11.2024 із ФОП ОСОБА_2 , №59/24/ЛВ від 20.11.2024 із ТОВ “ТП АВТО», №45/24/ЛВ від 21.10.2024 із ФОП ОСОБА_3 , які надані у розпорядження Митниці.
Заявкою на автоперевезення №355 від 19.11.2024 до договору від 19.11.2024 №57/24/ЛВ було узгоджено перевезення 22 т вантажу (крохмалю) на таких умовах: маршрут: Меджидія (Румунія) - селище Понінка (Житомирська область); вартість перевезення 59000,00 грн. У відповідності до довідки про транспортні витрати №93 від 25.11.2024 ТОВ “СОЛІД-Р» транспортні витрати при перевезені вантажу за маршрутом Меджидія (Румунія) - Понінка (Україна) становлять 59000,00 грн, з яких Меджидія (Румунія) - п/п Порубне (Україна) - 33000,00 грн, п/п Порубне (Україна) - Понінка (Україна) - 26000,00 грн.
Заявкою на автоперевезення №353 від 18.11.2024 до договору від 19.01.2024 №12/23/ЛВ узгоджено перевезення 22т вантажу (крохмалю) за маршрутом: Меджидія (Румунія) - селище Понінка (Житомирська область); вартість перевезення 59000,00 грн. За довідкою ФОП ОСОБА_1 про транспортні витрати №22112024-2 від 22.11.2024 транспортні витрати при перевезенні вантажу за маршрутом м.Меджидія (Румунія) до селища Понінка (Україна) складають 59000,00 грн, з яких від м.Меджидія (Румунія) - п/п Порубне (Чернівецька область) - 33000,00 грн, п/п Порубне Чернівецька область - сселище Понінка - 26000,00 грн.
Заявкою на автоперевезення №357 від 19.11.2024 до договору №58/24/ЛВ від 18.11.2024 узгоджено перевезення 22т вантажу (крохмалю) за маршрутом: Меджидія (Румунія) - селище Понінка (Житомирська область); вартість перевезення 59000,00 грн. Відповідно до довідки про транспортні витрати №25/11/1 від 25.11.2024 ФОП ОСОБА_2 вартість транспортних витрат з перевезення вантажу за маршрутом Меджидія (Румунія) - м/п Порубне-Сірет (кордон України) становить 33000,00 грн; м/п Порубне-Сірет - с.Понінка (Україна) - 26000,00 грн. Загальна вартість перевезення становить 59000,00 грн.
Заявкою на автоперевезення №358 від 20.11.2024 до договору від 20.11.2024 №59/24/ЛВ узгоджено перевезення 22т вантажу (крохмалю) за маршрутом: Меджидія (Румунія) - селище Понінка (Житомирська область); вартість перевезення 57000,00 грн.За довідкою про транспортні витрати №25-11 від 25.11.2024 ТОВ “ТП-АВТО» сума всіх витрат по перевезенню вантажу за маршрутом Меджидія (Румунія) - м/п Порубне (Україна) складає 33000,00 грн; м/п Порубне (Україна) - смт. Понінка (Україна) - 24000,00 грн.
Заявкою на автоперевезення №353 від 18.11.2024 до договору №42/24/ЛВ від 10.10.2024 узгоджено перевезення 22т вантажу (крохмалю) за маршрутом: Меджидія (Румунія) - селище Понінка (Житомирська область); вартість перевезення 59000,00 грн. Згідно із довідкою про транспортні витрати №26/11 від 26.11.2024 ФОП ОСОБА_3 вартість транспортних послуг за маршрутом Меджидія (Румунія) - п/п Порубне - смт. Понінка (Україна) складає 59000,00 грн, у тому числі за маршрутом Меджидія (Румунія) - п/п Порубне (Україна) - 33000,00 грн, п/п Порубне - смт. Понінка (Україна) - 26000,00 грн.
Зазначене у вказаних довідках про транспортні витрати узгоджується із наданими калькуляціями №93/1 від 25.11.2024, №22112024-2 від 22.11.2024, №25-11/1 від 25.11.2024, №26/11-1 від 26.11.2024, відповідно до яких витрати на перевезення вантажу по території Румунії до кордону України становили по 33000,00 грн.
Суд першої інстанції з посиланням на приписи статей 627, 632 Цивільного кодексу України слушно зауважив, що сторони договору є вільними у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
При цьому апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції у тому, що доводи Митниці щодо заниження ТОВ «ЕКОВІСТ» витрат на транспортування імпортованого товару є суб'єктивними припущеннями митного органу, які не підтверджені об'єктивними доказами і митний орган не уповноважений у рішенні про коригування митної вартості товарів перевіряти економічну доцільність визначення вартості перевезення товару до митного кордону України та вартість такого перевезення товару до пункту призначення, оскільки такі складові загальної вартості перевезення товару самостійно визначаються сторонами договору перевезення.
Оцінюючи зауваження Митниці у частині наявності розбіжностей у числових значеннях митної вартості, зазначених у поданих декларантом МД та МД країни відправлення, суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції у тому, що виходячи із приписів частини 2 статті 53 МК митна декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, і декларант вправі подати таку за власним бажанням.
Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару, у якій зазначається статистична вартість товару, що являє собою приблизну теоретичну вартість товарів у той час і в цьому місці, де вони залишають територію держави, включає (внутрішню) вартість товарів і транспортні та страхові витрати, понесені або розраховані від пункту відправлення транспорту до місця призначення, використовується виключно лише в країні експорту і жодним чином не впливає на формування складових митної вартості в країні імпорту.
При цьому апеляційний суд додатково звертає увагу на те, що вартість імпортованого товару підтверджується відповідними платіжними документом та інвойсом.
Окрім того, суд першої інстанції обґрунтовано врахував усталену та послідовну практику Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16), відповідно до якої наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас апеляційний суд звертає увагу на те, що адміністративний суд, керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відтак, апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява №387/03, 20.09.2012, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Європейський суду з прав людини визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень».
Хоча ця справа стосується податкового спору, на переконання апеляційного суду, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб'єктом приватного права і суб'єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов'язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.
Таким чином, на думку апеляційного суду, слід вважати вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості імпортованого товару за першим методом, що була підтверджена необхідними документами, а отже про відсутність належних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості оспорюваними рішеннями.
Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Оцінюючи правильність вирішення судом першої інстанції питання про відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу додатковим рішенням від 29.07.2025, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до приписів частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 132 цього Кодексу до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За правилами частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до положень частини 5 статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Приписами частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За правилами частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому за правилами частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України питання щодо судових витрат суд вирішує у рішенні, постанові або ухвалі.
Як виняток із цього правила частиною 3 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено можливість вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Однак, така можливість допускається лише за наявності поважних причин неможливості надати до закінчення судового розгляду докази понесених судових витрат.
Верховний Суд неодноразово висловлював правові позиції щодо застосування зазначених норм.
Так, Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 07.07.2023 у справі № 340/2823/21 дійшов наступних висновків:
«Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об'єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов'язується можливість як потім подати протягом п'яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України».
В ухвалах та постанові від 25.07.2023 у справі № 340/4492/22, від 08.01.2024 у справі №580/3758/19, від 23.01.2024 у справі №380/12348/22 Верховний Суд дійшов висновку що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи.
Однак у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).
Проте, підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині.
На переконання апеляційного суду, зазначення у позовній заяві лише загальних відомостей щодо можливого розміру судових витрат, що будуть понесені позивачем у ході розгляду справи не можуть розцінюватися, як дотримання зазначених вимог процесуального закону
При цьому ТОВ «ЕКОВІСТ» до ухвалення рішення у справі не надало доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, а також не навело будь-яких поважних причин, які б унеможливлювали подання ним вчасно відповідних доказів, не повідомило про наявність поважних причин, які б зумовлювали необхідність подання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
Разом із тим, як свідчать матеріали справи, з урахуванням проведення розгляду справи у порядку письмового провадження всі послуги адвоката були надані ТОВ «ЕКОВІСТ» до ухвалення судового рішення, про що свідчить акт приймання-передачі послуг від 01.12.2023 (а.с. 209 т.2).
Таким чином, слід погодитися із доводами апелянта про те, що позивач зазначив лише загальні відомості щодо розміру судових витрат, що будуть понесені ним в ході розгляду справи; до ухвалення у справі рішення не надав доказів на підтвердження понесення таких витрат, як і не вказав будь-яких причин, які унеможливлюють подання ним вчасно відповідних доказів; не повідомив про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
На переконання апеляційного суду, наведене дає підстави вважати, що позивач не подав заяви, яка б у розумінні положень частини 7 статті 139, частини 3 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України давала суду підстави для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, що виключає можливість ухвалення додаткового рішення з підстав, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин підстави для задоволення заяви про постановлення додаткового судового рішення та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу були відсутні.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Хмельницької митниці задовольнити частково.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року у справі №140/3717/25 залишити без змін.
Додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року у справі скасувати та заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОВІСТ» про ухвалення додаткового рішення залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар